справа № 388/254/25
провадження № 2/388/240/2025
22.05.2025м. Долинська
Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Кнурова О.А.,
при секретарі судового засідання Поліщук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому (позові) просила:
- збільшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2024 у справі № 388/2345/23 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що судовим наказом від 22.01.2012 було стягнено аліменти з ОСОБА_2 на її користь на утримання їх спільних дітей у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку. Зазначила, що з часу ухвалення судового рішення витрати на утримання дітей значно зросли і призначених до стягнення аліментів на даний час недостатньо для утримання дітей відповідного віку для нормального забезпечення її розвитку.
Ухвалою від 19.02.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Ухвалою від 27.03.2025 підготовче провадження у справі закрито та її призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Сторони, які про дату, час і місце розгляду справи, повідомлялися належним чином - у судове засідання не з'явилися,про причини своєї неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності учасників, які не з'явились у судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з'ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження останніх.
Судовим наказом Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2024 (справа № 388/2345/23) з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнено аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи стягнення з дня подачі заяви, а саме з 24.11.2023.
Діти проживають з матір'ю.
За даними медичної довідки № 138 від 22.11.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Зазначені вище, встановлені судом обставини сторонами у справі не заперечувалися.
З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Положеннями ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Положеннями ч. 3 ст. 184 СК України передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, чинними нормами, які регулюють питання стягнення аліментів за судовим рішенням визначено порядок стягнення аліментів на утримання дитини та визначено два способи такого стягнення: у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі.
У судовому наказі Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2024 спосіб стягнення аліментів визначено у твердій грошовій сумі.
При цьому, слід зауважити, що вибір способу стягнення аліментів відповідно до положень ч. 3 ст. 181 СК України є виключним і безумовним правом того з батьків, разом з яким проживає дитина, і є його волевиявленням, яке реалізується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З урахуванням наведеного суд відзначає, що вимога позивача, яка за своєю суттю фактично є вимогою про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу) є правомірною та обґрунтованою.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Заявлений позивачем розмір аліментів у частці від доходу відповідача відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, які, зокрема, передбачають право того із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, а також ч. 2 ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що справедливим і розумним буде присудження аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
І аліментів на утримання дітей у такому розмірі частки заробітку (доходу) відповідача на переконання суду буде достатньо для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, і такий розмір наразі буде відповідати інтересам дітей.
Поряд з цим судом відзначається, що відповідачем не надано суду даних про себе, які підлягають врахуванню при визначенні розміру аліментів щодо обставин, перелік яких наведено у ч. 1 ст. 182 СК України.
Враховуючи встановлені обставини справи, наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред'явленого позову, беручи до уваги ініціювання позивачем, з якою проживають діти, питання про зміну способу стягнення аліментів, які стягуються за судовим рішенням у твердій грошовій сумі, встановивши необхідний та достатній для забезпечення прав дітей розмір частки від заробітку (доходу) відповідача, - суд дійшов висновку, що вимога позивача про зміну способу стягнення аліментів є обґрунтованою та доведеною, а тому така вимога підлягає задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів, що не суперечить чинному законодавству, зокрема тому, яке регулює сімейні відносити, і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи, зокрема, дітей.
Окремо судом відзначається, що відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, на підставі чого, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судових збір», та позов задоволено повністю, - суд дійшов висновку, що судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 грн. (п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судових збір»), слід стягнути з відповідача у дохід держави.
Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2024 (справа № 388/2345/23).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О.А. Кнуров