15 травня 2025 року
м. Київ
справа № 617/1400/20
провадження № 61-15639св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Вовчанське лісове господарство»,
третя особа - Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Жовновачем Антоном Миколайовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 рокуу складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жовновач А. М. звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» (далі - ДП «Вовчанське лісове господарство»), третя особа - Державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (далі - ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція») про витребування безпідставно набутого майна та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, що розташована на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, за межами населених пунктів, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2687.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 617/835/15-ц задоволено позовну заяву заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 , а саме: визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0101), загальною площею 0,05 га, вартістю 102 810,00 грн, для індивідуального дачного будівництва; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 від 09 серпня 2013 року № 4866981 та від 02 жовтня 2014 року № 16218646; зобов'язано ОСОБА_1 передати, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку, площею 0,05 га (кадастровий номер 6321655800:01:005:0101), про що скласти акт прийому-передачі.
Підставою для задоволення позовних вимог став лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 19 березня 2015 року № 128, за змістом якого на вимогу прокуратури Харківської області за наданими прокуратурою координатами земельних ділянок громадян було здійснено співставлення меж земель Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» (квартал 103) відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2010 року та земельних ділянок громадян, яким надані земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, зокрема, земельною ділянкою кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, наданою ОСОБА_2 . За висновком Харківської державної лісовпорядної експедиції після опрацювання інформації встановлено, що земельні ділянки громадян, які надані для індивідуального дачного будівництва, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101, знаходяться в кварталі НОМЕР_1 виділ 8-9; 11; 15-22; 28-29, які згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджують право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 617/835/15-ц було виконано. На день звернення з даним позовом до суду Державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про власника земельної ділянки.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», ДП «Вовчанське лісове господарство» визнано частково недійсними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2001 та 2010 роках; зобов'язано ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» в порядку поточного лісовпорядкування внести зміни до планшету лісовпорядкування № 7 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року щодо земель, які надані в постійне користування ДП «Вовчанське лісове господарство», виключивши із кварталу № 103 Старосалтівського лісництва земельні ділянки, що вилучені для розташування баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Залив» (площею 3,1 га) та «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у технічних звітах, що складені ТОВ «Аг Ріелті». Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 серпня 2017 року та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року залишено без змін, а тому воно набрало статус остаточного рішення у справі.
Згідно з листом від 26 вересня 2017 року № 372 зазначене рішення було виконано ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція».
Згідно з довідкою ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24 жовтня 2017 року № 417/11 було здійснено співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 із землями лісового фонду, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство», а також із земельними ділянками баз відпочинку «Сосновий бір», «Залив», «Сосновий бір ЗЕМІ-1». В результаті співставлення встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 321655800:01:005:0101 знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» та повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення облвиконкому від 21 вересня 1981 року № 618, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті.
Листом від 02 листопада 2017 року № 432 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомило, що до прийняття остаточного рішення по суті спору зміни внесені експедицією до планшету № 7 Старосалтівського лісництва, лісовпорядкування 2017 року - вважати недійсними. 14 січня 2019 року ОСОБА_1 отримано лист № 49 ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», за змістом якого у зв'язку з закінченням розгляду Верховним Судом касаційної скарги заступника прокурора Харківської області та прийняття остаточного рішення по справі № 635/5773/16-ц стосовно внесених змін до лісовпорядного планшету № 7 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» щодо координат зовнішніх меж земельних ділянок лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 432 від 02 листопада 2017 року про оголошення недійсними вказаних змін до планшету № 7 Старосалтівського лісництва - вважати відкликаним. Дію лісовпорядного планшету № 7 Старосалтівського лісництва зі змінами, внесеними на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц, вважати поновленою. Надану ОСОБА_1 24 жовтня 2017 року довідку про результати перевірки земельної ділянки стосовно співставлення меж контуру земельної ділянки кадастровий номер 6321655800:01:005:0101 із землями лісового фонду, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство», а також із земельними ділянками баз відпочинку «Сосновий бір» «Залив» та « ОСОБА_7 бір ЗЕМІ-1», вважати правильною.
Тому обов'язок ОСОБА_1 з передачі земельної ділянки ДП «Вовчанське лісове господарство» є припиненим в силу статті 607 ЦК України. Враховуючи, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц встановлено відсутність права постійного користування у ДП «Вовчанське лісове господарство» на земельні ділянки баз відпочинку «Сосновий бір», «Залив», «Сосновий бір ЕМІ-1», то рішення Вовчанського районного суду Харківської області про зобов'язання передати земельну ділянку на користь держлісгоспу більше не підлягає виконанню, оскільки не існує права держлісгоспу задля захисту якого таке рішення було прийнято. Земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повинна бути повернута її законному власнику, яким є ОСОБА_1 . Після набрання законної сили рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц та внесення змін до правовстановлюючих документів на землю ДП «Вовчанське лісове господарство» - 26 вересня 2017 року підстава, яка послугувала для витребування спірної земельної ділянки на користь ДП «Вовчанське лісове господарство», була припинена, оскільки рішенням суду підтверджено відсутність речового права на спірну земельну ділянку з боку держлісгоспу. Таким чином, наявні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України, що стало підставою звернення позивача з вимогою витребування у ДП «Вовчанське лісове господарство» земельної ділянки площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, на користь ОСОБА_1 .
Крім того, ДП «Вовчанське лісове господарство» станом на дату подачі позовної заяви до суду не зареєструвало за собою право власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 від 09 серпня 2013 року № 4866981 та від 02 жовтня 2014 року № 16218646 - скасовано, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не передбачено механізму відновлення скасованих записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про власника земельної ділянки. Задля ефективного захисту порушеного права власності позивача на земельну ділянку, з метою забезпечення можливості поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника майна, земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101, ОСОБА_1 має право вимагати захисту свого права власності у такий спосіб захисту цивільного права, як визнання права власності.
Уточнивши вимоги просив суд:
витребувати у ДП «Вовчанське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, на користь ОСОБА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, адреса: Харківська область, Вовчанський район, Старосалтівська селищна рада, за межами населених пунктів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року позов представника ОСОБА_1 - адвоката Жовновача А. М. задоволено. Витребувано у ДП «Вовчанське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, на користь ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: Харківська область Вовчанський район Старосалтівська селищна рада, за межами населених пунктів.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов'язок ОСОБА_1 передати ДП «Вовчанське лісове господарство» належну їй земельну ділянку виник на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року (справа № 617/835/15-ц), що свідчить про відсутність між ними договірних правовідносин та можливість застосування судом положень статті 1212 ЦК України. Указаним рішенням встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство», спірна земельна ділянка знаходяться в межах земель Старосалтіського лісництва (квартал № 103).
На виконання рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц було внесено зміни до планшету лісовпорядкування № 7 з якого вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» та частково межує з ними, а саме із кварталом 103 Старосалтівського лісництва. Згідно з планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування 2017 року, перетинів меж зазначеної земельної ділянки з землями ДП «Вовчанське лісове господарство» не виявлено, також встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Із висновку земельно-технічної експертизи, яка була проведена експертом Інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса Опара О. С. № 1272 від 15 лютого 2021 року вбачається, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення облвиконкому від 21 вересня 1981 року № 618, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті (зміни згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року).
Таким чином, підстава, на якій було набуто ДП «Вовчанське лісове господарство» майно, а саме земельної ділянки, відпала, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині витребування майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таке рішення є підставою для реєстрації права власності за позивачем, лише у разі, якщо відповідач провів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за собою. Проте за ДП «Вовчанське лісове господарство» не зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Поряд з тим, державний реєстр речових прав на нерухоме майно не містить відомостей про власника спірної земельної ділянки. Таким чином, задля ефективного захисту порушеного права власності позивача на земельну ділянку, з метою забезпечення можливості поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника майна (земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101), право ОСОБА_1 має бути захищено у такий спосіб захисту цивільного права як визнання права власності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Не погодившись із таким вирішенням спору, керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області та Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував, зокрема тим, що на час ухвалення рішення судом розпорядником (власником) спірної земельної ділянки була Чугуївська районна державна адміністрація, яка не була залучена до участі у справі, а станом на час подання апеляційної скарги таким уповноваженим органом є Старосалтівська селищна рада.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року апеляційну скаргу керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах Чугуївської районної державної адміністрації та Старосалтівської селищної ради, задоволено. Заочне рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 лютого 2021 року скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду у справі № 617/835/15-ц набрало законної сили 12 грудня 2016 року і виконане у частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірну земельну ділянку та її передання у володіння ДП «Вовчанське лісове господарство». З указаної дати позивач втратив право власності на спірну земельну ділянку.
Водночас судове рішення у справі № 635/5773/16-ц, а також документи, видані ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», на які посилається позивач, автоматично не скасовують рішення суду у справі № 617/835/15-ц та не створюють обставин, передбачених статтями 392, 1212 ЦК України, а поданий позов фактично є намаганням у непередбачений законом спосіб набути право власності на земельну ділянку, юридична доля якої вирішена судовим рішенням, яке набрало законної сили, є чинним та виконаним.
Згідно з постановою Верховної ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів» (п. 20 частини другої), розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16 грудня 2020 року «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» (п. 1, 3), постанови Кабінету міністрів України № 1321 від 16 грудня 2020 року (п. 4, 7), розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 5 від 12 січня 2021 року, на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі саме Чугуївська районна державна адміністрація була уповноваженим органом на володіння і розпорядженнями землями, включаючи спірну земельну ділянку, на цей час таким органом є Старосалтівська селищна рада. Право здійснювати розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування та не може бути делеговане суду. Матеріалами справи підтверджується, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про власника спірної земельної ділянки, проте цей факт не свідчить про відсутність у Чугуївської районної державної адміністрації та у подальшому у Старосалтівської селищної ради права розпорядження та володіння щодо спірної земельної ділянки. Оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах адміністративних кордонів Старосалтівської селищної ради, то відсутність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про власника цієї земельної ділянки не має значення для визначення реального власника (розпорядника) цього нерухомого майна.
Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання про право власності на земельну ділянку без участі її власника (розпорядника), який має бути відповідачем за пред'явленим позовом. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
З огляду на наведене, обґрунтованим і законним є представництво прокурором інтересів держави у цій справі.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язкуподала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, в якому просила скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції, розподілити судові витрати.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, коли і в який спосіб, передбачений статтею 117 ЗК України, Вовчанська районна державна адміністрація і Старосалтівська селищна рада набули право власності (розпорядження) спірною земельною ділянкою.
Обов'язок ОСОБА_1 з передачі земельної ділянки ДП «Вовчанське лісове господарство» є припиненим в силу статті 607 ЦК України в зв'язку із тим, що правова підстава для набуття з боку ДП «Вовчанське лісове господарство» права на земельну ділянку ОСОБА_1 відпала (у зв'язку із визнанням недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування). Враховуючи, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц встановлено відсутність права постійного користування у ДП «Вовчанське лісове господарство» на земельні ділянки баз відпочинку «Сосновий бір», «Залив» та «Сосновий бір ЗЕМІ-1», то рішення Вовчанського районного суду Харківської області про зобов'язання передати земельну ділянку на користь держлісгоспу більше не підлягає виконанню, оскільки не існує права держлісгоспу, задля захисту якого таке рішення було прийнято. Рішенням суду зобов'язано компетентний орган внести зміни до правовстановлюючих документів держлісгоспу на землю, підтверджено відсутність речового права на спірну земельну ділянку з боку держлісгоспу, а тому наявні підстави для застосування положень статті 1212 ЦК України та земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повинна бути повернута її законному власнику, яким є ОСОБА_1 .
В силу того, що існував спір щодо земельної ділянки, ОСОБА_1 може захистити своє право шляхом подання позову про визнання за ним права власності, оскільки наявні всі підстави вважати невизнання його права власності на придбану нею земельну ділянку. Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був визнаний судом недійсним, а тому ОСОБА_1 має право на судовий захист та на визнання свого права власності, що відповідає способу захисту цивільного права, що встановлений статтею 392 ЦК України.
Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05 лютого 2004 року та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року, які не врегульовують інститут кондиційного зобов'язання. Не може застосовуватися презумпція права державної або комунальної власності на земельну ділянку, якщо є підстави визнавати її належність приватній особі, і ці підстави не оспорені, договір купівлі-продажу придбання земельної ділянки не визнаний недійсним. Тому діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), що є підтвердженням права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку і це право він може захищати.
У практиці Верховного Суду відсутній висновок щодо застосування статті 1212 ЦК України з вимогами про повернення безпідставно набутого майна щодо саме земельних ділянок, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, та як вирішувати конкуренцію статті 1212 ЦК України (яка є спеціальною) та положень ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року. На думку прокурора та апеляційного суду, земельна ділянка у разі скасування підстави для її витребування у приватної особи - ОСОБА_1 на користь ДП «Вовчанське лісове господарство» автоматично повертається у власність держави або органу місцевого самоврядування, які є їх розпорядниками, а тому положення статті 1212 ЦК України не можуть застосовуватися. В той же час, такі висновки апеляційного суду не відповідають указаній статті ЦК України.
Прокурором заявлено апеляційну скаргу в інтересах Старосалтівської селищної ради, яка після початку збройної агресії Російської Федерації не працює, та на території якої після деокупації утворена та діє Старосалтівська селищна військова адміністрація, однак судом її повідомлено про розгляд справи не було, фактично вирішено питання про права та обов'язки без належного повідомлення особи.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Зазначає, що оскільки на момент розгляду справи право власності первинного власника земельної ділянки - ОСОБА_2 скасовано на підставі рішення суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку не підлягали задоволенню.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції не вирішувалось питання щодо залучення до розгляду справи власника (розпорядника) спірної земельної ділянки. Місцеві державні адміністрації на час розгляду справи виконували як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючих органів щодо спірних об'єктів. Старосалтівська селищна рада до участі у розгляді справи також не залучалась. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 вибула з володіння Старосалтівської селищної територіальної громади, яка є її законним власником та володільцем, всупереч встановленому законом порядку. Отже, з 12 грудня 2016 року позивач на підставі судового рішення, яке є чинним і обов'язковим до виконання, втратив право власності на спірну земельну ділянку. Поданий позов фактично є намаганням у непередбачений законом спосіб набути право власності на земельну ділянку, юридична доля якої вирішена судовим рішенням, яке набрало законної сили і є чинним та виконаним. На час звернення скаржника - адвоката Жовновача А. М. в інтересах ОСОБА_1 з касаційною скаргою до Верховного Суду земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 не існувала як об'єкт цивільних прав та у власності ОСОБА_1 не перебувала та не перебуває.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2018 року у справі № 635/5773/16-ц, від 24 лютого 2021 року у справі № 367/4613/18, Верховного Суду України: від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15. Також вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо земельної ділянки).
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року продовжено керівнику Куп'янської окружної прокуратури Харківської області строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у задоволенні клопотання керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області про повідомлення сторін, Харківську обласну прокуратуру та Офіс Генерального прокурора про час розгляду справи відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу (дублікату) земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І. В. за реєстром № 2687, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку, площею 0,05 га, що розташована за адресою: Харківська область, Вовчанський район, сщ/рада Старосалтівська, цільове призначення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки - 6321655800:01:005:0101.
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 617/835/15-ц, яке набрало законної сили 12 грудня 2016 року, задоволено позовну заяву заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вовчанське лісове господарство» до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_1 , Реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки, визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року № 660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва; визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 174 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки (кадастровий номер 6321655800:01:005:0101), загальною площею 0,05 га, вартістю 102 810,00 грн, для індивідуального дачного будівництва; визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 від 09 серпня 2013 року № 4866981 та від 02 жовтня 2014 року № 16218646; зобов'язано ОСОБА_1 передати, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняти земельну ділянку, площею 0,05 га (кадастровий номер 6321655800:01:005:0101), про що скласти акт прийому-передачі.
Встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство».
Згідно з актом прийому-передачі лісової ділянки від 23 жовтня 2018 року, складеного на виконання рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 617/835/15-ц, ОСОБА_1 передала, а ДП «Вовчанське лісове господарство» прийняло лісову ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101, загальною площею 0,05 га, що знаходиться у кварталі № НОМЕР_1 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» на території Старосалтівської об'єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області.
З інформаційної довідки № 219590282 від 09 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що відомості за вказаними параметрами запиту стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 відсутні.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», ДП «Вовчанське лісове господарство» визнано частково недійсними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням «Харківська державна лісовпорядна експедиція» у 2001 та 2010 роках; зобов'язано ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» в порядку поточного лісовпорядкування внести зміни до планшету лісовпорядкування № 7 планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року щодо земель, які надані в постійне користування ДП «Вовчанське лісове господарство», виключивши із кварталу № 103 Старосалтівського лісництва земельні ділянки, що вилучені для розташування баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Залив» (площею 3,1 га) та «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у технічних звітах, що складені ТОВ «Аг Ріелті».
З листів ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 26 вересня 2017 року № 373 та від 24 жовтня 2017 року № 417/11 про результати перевірки земельної ділянки, схеми розташування земельної ділянки, з таблицею геоданних до неї від 24 жовтня 2017 року, викопіювання з лісовпорядного планшету 2017 року, вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101, загальною площею 0,05 га, яка розташована на території Старосалтівської об'єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» та частково межує з ними, а саме із кварталом № 103 Старосалтівського лісництва. Згідно з планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування 2017 року, перетинів меж зазначеної земельної ділянки з землями ДП «Вовчанське лісове господарство» не виявлено, земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення облвиконкому від 21 вересня 1981 року № 618, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті (зміни згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року).
Зі змісту листів ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 14 січня 2019 року № 31 та № 49 вбачається, що у зв'язку з закінченням розгляду Верховним Судом касаційної скарги заступника прокурора Харківської області та прийняття остаточного рішення по справі № 635/5773/16-ц стосовно внесених змін до лісовпорядного планшету № 7 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» щодо координат зовнішніх меж земельних ділянок колишніх баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Залив» (площею 3,1 га) та «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (площею 1,0 га), лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 432 від 02 листопада 2017 року про оголошення недійсними вказаних змін до планшету № 7 Старосалтівського лісництва - вважати відкликаним, дію лісовпорядного планшету № 7 Старосалтівського лісництва зі змінами внесеними на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року у справі № 635/5773/16-ц вважати поновленою, надані ОСОБА_1 24 жовтня 2017 року довідки про результати перевірки земельних ділянок стосовно співставлення меж контурів земельних ділянок кадастрові номери 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0119 із землями лісового фонду, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Вовчанське лісове господарство», а також із земельними ділянками баз відпочинку «Сосновий бір», «Залив», «Сосновий бір ЗЕМІ-1», вважати правильними.
Зі змісту листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24 грудня 2020 року № 511 вбачається, що у зв'язку з закінченням розгляду Верховним Судом касаційної скарги заступника прокурора Харківської області та прийняття остаточного рішення по справі № 635/5773/16-ц стосовно внесених змін до лісовпорядного планшету № 7 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство» станом на 24 грудня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 не відноситься до земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» (кв. 103 Старосалтівського лісництва), згідно з чинними планово-картографічними матеріалами безперервного лісовпорядкування 2017 року та повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (площею 3,10 га), яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення облвиконкому від 21 вересня 1981 року за № 618, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті.
З технічного звіту про виконання землевпорядних вишукувань щодо земельних ділянок, розташованих на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (за межами населених пунктів), який складено ТОВ «НТЦ Землевласник» вбачається, що координати поворотних точок меж земельної ділянки 6321655800:01:005:0101 не виходять за межі контурів земельних ділянок баз відпочинку «Сосновий бір» (площею 1,29 га), «Сосновий бір ЗЕМІ-1» (загальною площею 1,0 га), «Залив» (площею 3,10 га), координати яких надані в складі технічного звіту, виконаного ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», земельна ділянка з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (площею 3,10 га), координати поворотних точок меж земельної ділянки 6321655800:01:005:0101 не мають перетинів з межею земельної ділянки лісового фонду кварталу № 103 Старосалтівського лісництва ДП «Вовчанське лісове господарство», координати яких надані в складі технічного звіту, виконаного ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція».
Із висновку експерта Інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М. С. Бокаріуса Опара О. С. № 1272 від 15 лютого 2021 року, який підготовлений за замовленням представника позивача, вбачається, що з огляду на надані на дослідження листи ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 24 жовтня 2017 року № 417/17 встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 6321655800:01:005:0101 повністю знаходиться в межах контуру земельної ділянки колишньої бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка була вилучена зі складу земель лісогосподарського призначення ДП «Вовчанське лісове господарство» на підставі рішення облвиконкому від 21 вересня 1981 року № 618, про що свідчить біла пляма на лісовпорядному планшеті (зміни згідно рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 травня 2017 року).
Позиція Верховного Суду
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).
Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 541/1060/23 (провадження № 61-410св24) зазначено, що «на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц (провадження № 61-46717св18).
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частини третя, четверта статті 56 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50)).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) вказано, що:
«прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 635/5773/16-ц, про відсутність підстав для представництва прокурора суб'єктів владних повноважень, в інтересах яких подана апеляційна скарга, оскільки звертаючись до суду з апеляційною скаргою в цій справі керівник Куп'янської окружної прокуратури Харківської області обґрунтовував підстави представництва інтересів держави тим, що на час ухвалення рішення судом розпорядником (власником) спірної земельної ділянки була Чугуївська РДА, яка не була залучена до участі у справі, а станом на час подання апеляційної скарги таким уповноваженим органом є Старосалтівська селищна рада. Оскільки судом першої інстанції вирішено питання щодо права власності на земельну ділянку без участі уповноваженого державного органу (органу місцевого самоврядування), прокурор відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у грудні 2021 року листами повідомив Чугуївську РДА і Старосалтівську селищну раду про рішення суду, суть спору, порушення інтересів держави у частині володіння і розпорядження землями та запропонував проінформувати щодо намірів оскаржити рішення суду (т. 2, а. с. 71-99). Старосалтівська селищна рада повідомила прокурора, що ухвалене судом рішення вважає законним і таким, що не порушує прав територіальної громади (т. 2, а. с. 92-93).
За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про підтвердження прокурором в цій справі підстав для представництва інтересів держави.
У справі встановлено, рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2016 року у справі № 617/835/15-ц, яке набрало законної сили 12 грудня 2016 року, визнані незаконними та скасовані рішення уповноважених державних органів, на підставі яких виникло право власності на спірну земельну ділянку у ОСОБА_1 , визнано недійсним і скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, зобов'язано її повернути спірну земельну ділянку ДП «Вовчанське лісове господарство». Це рішення суду виконане у частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірну земельну ділянку та її передання у володіння ДП «Вовчанське лісове господарство».
Отже, з 12 грудня 2016 року припинено право власності позивача на спірну земельну ділянку.
Після припинення за рішенням суду права власності на спірну земельну ділянку позивача та на час ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі, відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України уповноваженим органом на володіння і розпорядження нею як земельною ділянкою державної власності була Чугуївська районна державна адміністрація.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 № 1423-IX, який 27 травня 2021 року набрав чинності, спірна земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради, право державної власності на яку не було зареєстровано, з 27 травня 2021 року і на момент звернення прокурора з апеляційною скаргою в цій справі віднесена законом до земель комунальної власності територіальних громад, розпорядником якої є Старосалтівська селищна рада.
Тому обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що Старосалтівська селищна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах Старосалтівської об'єднаної територіальної громади.
Наявність щодо таких земель прав оренди та інших речових прав, похідних від права власності, зокрема права постійного користування ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція», на зазначене не впливає.
За таких обставин апеляційний суд помилково задовольнив апеляційну скаргу прокурора в інтересах Чугуївської районної державної адміністрації. Разом з тим є правильним висновок апеляційного суду, що суд першої інстанції вирішив питання про право власності на земельну ділянку без участі її власника (розпорядника), який має бути відповідачем за пред'явленим позовом, - Старосалтівської селищної ради. Доводи касаційної скарги, що на цей час Старосалтівська селищна рада не працює, а її повноваження виконує Старосалтівська селищна військова адміністрація, на вказаний висновок не впливає.
Апеляційний суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Проте не врахував, що вирішення цього спору по суті можливе виключно за позовом, пред?явленим до належного відповідача.В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Тому висновок апеляційного суду про можливість вирішення цього спору по суті та відмову у його задоволенні одночасно й у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача) є передчасним.
За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано задовольнив апеляційну скаргу прокурора в інтересах Старосалтівської селищної ради, скасував рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Вовчанське лісове господарство» про витребування безпідставно набутого майна та про визнання права власності на нерухоме майно, проте частково помилився у мотивах такого рішення.
Тому постанову апеляційного суду в зазначеній частині слід змінити в мотивувальній частині, а в частині задоволення апеляційної скарги прокурора в інтересах Чугуївської районної державної адміністрації належить скасувати.
Враховуючи наведені висновки, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги по суті вирішення спору не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржене судове рішення в частині задоволення апеляційної скарги прокурора в інтересах Чугуївської районної державної адміністрації - скасувати, в іншій частині - змінити в мотивувальній частині, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року задовольнити частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині задоволення апеляційної скарги керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області скасувати.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року в частині задоволення апеляційної скарги керівника Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко