15 травня2025 року
м. Київ
справа № 359/7950/23
провадження № 61-14756св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маринушкін Арсен Григорович,
на постанову Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про поділ спільного майна подружжя,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя.
2. Відповідач позовні вимоги не визнав.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
4. Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання права власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами та на земельну ділянку, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. Відповідач оскаржив постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК), у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- між сторонами 22 січня 2005 року зареєстрований шлюб, від якого народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- за час шлюбу відповідач набув автомобіль марки Mercedes-Benz Truck, 2013 року випуску, зареєстрований на його ім'я в США, який був придбаний за кошти, отримані в кредит, в розмірі 50 000 дол. США;
- відповідачем розміщено кошти на рахунках у банківських установах США;
- позивач за час шлюбу набула у власність: дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/4 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 88,1 кв. м.; 1/4 частини земельної ділянки за тією ж адресою;
- частина будинку та земельної ділянки придбані за кошти, частково отриманими від продажу частини приватизованої квартири та за спільні кошти подружжя в сумі 87 498,25 грн.
- частка відповідача у праві власності на будинок та земельну ділянку
є незначною, виходячи із суми спільних коштів, які були вкладені в придбання цього майна.
8. Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право власності на:
- 1/4 частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ,
- 1/4 частини земельної ділянки площею 0,0776 га, кадастровий номер 3210500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельні ділянки площею 0,0785 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0020, та площею 0,0797 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0021, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .
- визнати за відповідачем право власності на автомобіль марки Mercedes-Benz Truck, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 11 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано за позивачкою право власності на 1/8 частини житлового будинку
з відповідними господарськими будівлями і спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 215 кв. м., житловою площею 88,1 кв. м.
Визнано за позивачкою право власності на 1/8 частини земельної ділянки площею 0,0776 га, кадастровий номер 3210500000:09:006:0022,
з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташовується за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за позивачкою право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0785 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0020, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за позивачкою право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0797 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0021, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за відповідачем право власності на 1/8 частини житлового будинку
з відповідними господарськими будівлями і спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 215 кв. м., житловою площею 88,1 кв. м.
Визнано за відповідачем право власності на 1/8 частини земельної ділянки площею 0,0776 га, кадастровий номер 3210500000:09:006:0022,
з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташовується за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за відповідачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0785 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0020,
з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за відповідачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0797 га, кадастровий номер 3221281201:01:095:0021,
з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки земельні ділянки, розташовані
у с. Велика Димерка, набуті позивачкою у власність за час шлюбу
з відповідачем, тому вказане нерухоме майно є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.
Підстав для відступлення від засад рівності часток щодо майна, яке
є об'єктом права спільної сумісної власності судом першої інстанції не встановлено.
Позивачка 1/4 частини будинку та земельної ділянки у м. Борисполі також придбала за час шлюбу з відповідачем, презумпцію належності цього майна до спільної сумісної власності подружжя не спростувала, а надані докази не підтверджують тих обставин, на які вона посилалася, зокрема, того, що будинок та земельна ділянка придбані за кошти отримані нею від продажу квартири, частка в якій належала їй.
11. Визнаючи за відповідачем право власності на частку у спірному майні, за відсутності таких вимог, суд першої інстанції до таких висновків дійшов для забезпечення юридичної визначеності, уникнення обставин, які перешкоджатимуть виконанню рішення суду, а також запобігання виникнення нового судового спору.
12. Відмовляючи у позові в частині визнання за відповідачем права власності на автомобіль, суд першої інстанції виходив із того, що докази надані сторонами стосуються спірного автомобіля, але такі докази викладені іноземною мовою та не містять перекладу на українську мову, засвідченого належним чином, що унеможливлює встановлення судом змісту такого документа, тому такі докази суд визнав неналежними. У зв'язку з цим відмовив у задоволенні вимог про визнання за відповідачем права власності на цей автомобіль.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, збільшено частку позивачки у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами та у праві власності на земельну ділянку площею 0,0776 га з кадастровим номером 32100500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських, будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з 1/8 до
221/1000 часток.
Зменшено частку відповідача у праві власності на житловий будинок
з відповідними господарськими будівлями і спорудами та у праві власності на земельну ділянку площею 0,0776 га з кадастровим номером 32100500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських, будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з 1/8 до 29/1000 часток. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
14. Визначаючи частку кожного із подружжя у праві власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку за адресою:
АДРЕСА_1 , апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи
є копія договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, на 4 аркушах, на другому з яких зафіксована вартість житлового будинку
в сумі 1 397 500 грн, за яку був придбаний спірний будинок.
15. Враховуючи, що квартира на АДРЕСА_3 була продана всіма членами родини ОСОБА_5 одночасно, які в той же день усі разом купили спірний житловий будинок та земельну ділянку у тих частках, які попередньо вони мали у праві власності на приватизовану ними квартиру, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірні житловий будинок
і земельна ділянка були придбані частково за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної, зокрема, позивачці, квартири.
16. Враховуючи хронологію та послідовність дій та правочинів щодо відчуження майна, частка у якому належала особисто позивачці, і придбання останньою разом з членами родини нерухомого майна, щодо якого виник спір, апеляційний суд дійшов висновку про те, що частка позивачки у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку має бути збільшена за рахунок її особистих коштів, а частка відповідача зменшенню.
17. Саме по собі надання відповідачем згоди на укладення позивачкою договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не свідчить про рівність часток подружжя у праві власності на це майно.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18. У касаційній скарзі відповідач просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Касаційна скарга мотивована наступним:
- апеляційний суд дійшов помилкового висновку, вказавши, що саме по собі надання відповідачем згоди на укладення позивачкою договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не свідчить про рівність часток подружжя у праві власності на це майно;
- у матеріалах справи немає належних, допустимих та переконливих доказів, що будинок та земельна ділянка під ним придбані за кошти позивачки виручені від продажу квартири;
- під час розгляду справи не встановлено обставин, що давали змогу суду відступити від рівності часток, залишивши відповідачу меншу частку,
а відповідно позивачці її збільшити;
- суд апеляційної інстанції, вказавши, що кошти від продажу квартири позивачки використані для придбання частини будинку та земельної ділянки під ним, керувався лише посиланням позивачки на те, що договори як продажу, так і придбання майна були укладені в один день;
- апеляційний суд, нехтуючи принципом доказування, фактично звільнив позивачку від обов'язку доказування, а поклав на відповідача обов'язок доводити, що майно придбано за спільні кошти подружжя та є їхньою спільною сумісною власністю;
- суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 червня 2024 року у справі
№ 712/3590/22, від 18 травня 2023 року у справі № 344/5528/22, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 у справі
№ 404/1515/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року
у справі № 339/116/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
20. 28 січня 2025 року представник позивачки подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навела такі мотиви для відмови у її задоволенні:
- при придбанні будинку та земельної ділянка позивачка вклала кошти, які належали їй особисто (отримані від продажу частки приватизованої квартири), подружжям фактично додано для придбання частки будинку та земельної ділянки під ним 87 498,25 грн спільних коштів, якщо врахувати принцип рівності часток кожного з подружжя у спільній власності, то можна обчислити, що чоловік зробив вклад у сумі 43 749,13 грн, а дружина
332 603,37, тобто доля чоловіка у цьому майні становить трохи більше 10 %, тобто є незначною, і виділити її в натурі неможливо;
- вказане відповідачем не спростовано;
- відповідачем не надано жодних доказів того, що він доплачував іншу суму, тому його твердження про те, що позивачка не довела факт придбання 221/1000 будинку та земельної ділянки за особисті кошти спростовуються наявними у матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу
від 26 листопада 2018 року, свідоцтвом про право власності на житло
від 04 березня 1998 року, які є належними та допустимими доказами;
- сам лише факт надання відповідачем письмової згоди на укладення
позивачкою договорів купівлі-продажу частки житлового будинку та земельної ділянки не свідчить про придбання спірного майна виключно за спільні кошти у спільну сумісну власність та не дає підстав для однозначного висновку, що частки подружжя у праві власності на спірне майно є рівними;
- апеляційний суд встановив, що у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, отримані позивачкою від продажу особистого майна, тому є її особистою власністю, в результаті чого дійшов правильного висновку, що частка відповідача у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку становить не 1/8, а 29/1000 (43749,13 грн. : 1505410 грн.= 0,029).
VII. Рух справи в суді касаційної інстанції
21. 30 жовтня 2024 року представник відповідача звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду
від 02 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
23. 20 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
VIII. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
25. 22 січня 2005 року між сторонами зареєстровано шлюб.
26. Від шлюбу у сторін народилось двоє синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
27. 05 лютого 2008 року позивачка придбала дві земельні ділянки відповідно площею 0,0785 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0020 та площею 0,0797 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0021
з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договорами купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Попович Л. С., зареєстрованих в реєстрі за № 249 та № 434.
28. 26 листопада 2018 року ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) разом з батьком ОСОБА_7 , матір'ю ОСОБА_8 та сестрою ОСОБА_9 продали квартиру АДРЕСА_4 , яка належить продавцям в рівних частках кожному, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації міста Києва 04 березня 1998 року на підставі розпорядження (наказу) від 04 березня 1998 року № 18195.
29. 26 листопада 2018 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О. А., зареєстрованого
в реєстрі за № 2573, позивачка придбала 1/4 частини житлового будинку
з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою:
АДРЕСА_1 .
30. 26 листопада 2018 року позивачка також придбала 1/4 частини земельної ділянки площею 0,0776 га з кадастровим номером 3210500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
31. Суд апеляційної інстанції встановив, що право власності на частину квартири АДРЕСА_4 набуто позивачкою до шлюбу з відповідачем внаслідок приватизації, відповідно це майно було її особистою приватною власністю.
32. Квартира була відчужена власниками за 1 155 417 грн, відповідно
1/4 частина якої становить 288 854,25 грн.
33. 26 листопада 2018 року ОСОБА_7 - батько позивачки, ОСОБА_8 - мати позивачки, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 прийняли
у власність (придбали) житловий будинок з господарськими побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1
в рівних частках кожний (по 1/4 частині). Будинок придбаний за 1 397 500 грн, кошти передані продавцю до підписання цього договору.
34. 26 листопада 2018 року ОСОБА_7 - батько позивачки, ОСОБА_8 - мати позивачки, ОСОБА_2 , ОСОБА_9 прийняли
у власність (купили) земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:006:0022, загальною площею 0,0776 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою:
АДРЕСА_1 в рівних частках кожний (по 1/4 частині
у праві власності на земельну ділянку). За домовленістю сторін договору продаж земельної ділянки вчинено за 107 910 грн.
35. Загальна сума коштів, які витрачені покупцями ОСОБА_7 -батьком позивачки, ОСОБА_8 - матір'ю позивачки, ОСОБА_2 ,
ОСОБА_9 на придбання житлового будинку та земельної ділянки становить 1 505 410 грн.
36. Вартість 1/4 частки позивачки у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку становить 376 352,50 грн (1 397 500 грн + 107 910 грн) : 4), з яких 288 854,25 грн -кошти, які є особистою приватною власністю позивачки, отримані нею від продажу квартири, частина якої їй належала.
37. Враховуючи, що квартира на АДРЕСА_3 була продана всіма членами родини ОСОБА_5 одночасно, які в той же день усі разом купили спірний житловий будинок та земельну ділянку у тих частках, які попередньо вони мали у праві власності на приватизовану ними квартиру, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірні житловий будинок
і земельна ділянка були придбані частково за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної, в тому числі і позивачки квартири.
38. Позивачка визнала те, що подружжям фактично додано для придбання частки будинку та земельної ділянки під ним 87 498,25 грн., що є їх спільною сумісною власністю. Отже, вклад позивачки у придбанні спірного майна становить 332 603,37 грн. (376 352,50 - 43 749,13 грн, вклад відповідача становить 43 749,13 грн.
39. Отже, частка відповідача у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку становить 29/1000 (43 749,13 грн. : 1 505 410 грн.= 0,029). Частка позивачки у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку становить 221/1000 (332 603,37 грн : 1 505 410 грн.).
IХ. Позиція Верховного Суду
40. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
41. В касаційному порядку справа переглядається в частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (див. пункт 7, 29-30).
42. Верховний Суд звертає увагу, що Главою 8 Сімейного кодексу України (далі - СК) врегульований правовий режим права спільної сумісної власності подружжя.
43. Так, основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК).
44. Тобто статтею 60 СК встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження
№ 61-15462св18)).
45. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині поділу житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка зазначала про те, що вартість 1/4 частини житлового будинку та земельної ділянки, які належать їй, становить 349 993 грн, з яких 288 854,25 грн це її особисті кошти, які отримані від відчуження належної їй квартири, решта
в сумі 87 498,25 грн це спільні кошти подружжя.
46. Змінюючи рішення районного судув частині позовних вимог щодо спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд керувався тим що, враховуючи, що квартира на АДРЕСА_3 була продана всіма членами родини ОСОБА_5 одночасно, які в той же день усі разом купили спірний житловий будинок та земельну ділянку у тих частках, які попередньо вони мали у праві власності на приватизовану ними квартиру, тому спірні житловий будинок і земельна ділянка були придбані частково за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної, в тому числі і позивачці квартири, тому її частка у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку має бути збільшена за рахунок її особистих коштів.
47. Крім того, апеляційний суд вказав, що саме по собі надання відповідачем згоди на укладення позивачкою договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не може свідчити про рівність часток подружжя у праві власності на це майно.
48. У касаційній скарзі відповідач посилався на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, вказавши, що саме по собі надання відповідачем згоди на укладення позивачкою договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не свідчить про рівність часток подружжя у праві власності на це майно.
49. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) виснував:
- вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором;
- згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду;
- сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди
у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном;
- згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору
з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним
із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору;
- згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється на як на випадки відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності;
- надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
- не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя;
- наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя;
- у разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
50. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що надавав згоду позивачці на укладення нею договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що свідчить про рівність часток подружжя
у праві власності на це майно.
51. Разом з тим, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не звернув увагу, що згідно з матеріалами справи згода відповідача на укладання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна (пункт 5.9).
52. У цій справі суди попередніх інстанцій не з'ясували зміст згоди відповідача на укладання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а апеляційний суд не мотивував відхилення доводів відповідача в цій частині та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
53. Необхідність встановлення вказаних обставин узгоджується
з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 червня
2024 рокуу справі № 225/6821/20(провадження № 61-11150св23), у справа
№ 635/2755/17(провадження № 61-13911св23).
X. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
54. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.
55. Верховний Суд звертає увагу на те, що встановлення обставин справи та вирішення питання про оцінку доказів, за змістом частини першої статті 400 ЦПК, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
56. При цьому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
57. З урахуванням того, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення, судами не встановлені, судові рішення в оскарженій частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості, у зв'язку із чим їх слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
58. Оскільки Верховний Суд направляє справу в частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
59. Виходячи з того, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 підлягає скасуванню
з направленням справив цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, немає необхідності у поновленніїї виконання в цій частині.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419, 436 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Маринушкін Арсен Григорович, задовольнити частково.
2. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 11 квітня 2024 року та постановуКиївського апеляційного суду
від 02 жовтня 2024 року в оскарженій частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня
2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в оскарженій частині позовних вимог про поділ спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко