30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 758/5622/20
провадження № 61-6258св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Київська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Миколаївна,
треті особи: Гаражний автокооператив «Вікторія», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО», ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року під головуванням судді Петрова Д. В. та постанову Київського апеляційного суду
від 19 березня 2024 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В. у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Миколаївни, треті особи: Гаражний автокооператив «Вікторія», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року Київська міська рада звернулася з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. (далі - приватний нотаріус
Козаєва Н. М., приватний нотаріус) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 12 грудня 2016 року № 32874576 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою:
АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1114780880000, за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орієнтовною площею 80,7 кв. м, на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Позовні вимоги мотивовано тим, що приватний нотаріус прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2016 року № 2874576, яким за ОСОБА_1 зареєстроване право приватної власності на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .
Представник позивача вказував, що міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність або користування ОСОБА_1 не приймала. Відповідач здійснила самочинне будівництво об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва, та на підставі неналежних документів здійснила реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 не була відведена, відповідно до вимог законодавства для будівництва нерухомого майна, то вона підлягає звільненню ОСОБА_1 з поверненням її позивачу в належному стані, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Подільський районний суд м. Києва заочним рішенням від 23 лютого 2023 року позов задовольнив у повному обсязі.
Визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2016 року № 32874576 на об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, а саме, на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , загальною площею 80,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1114780880000, за ОСОБА_1 .
Зобов'язав ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 80,7 кв. м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 27 листопада 2023 року заяву приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції вважав, що у ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не виникло право користування спірною земельною ділянкою, оскільки рішення Київської міської ради про передачу цієї земельної ділянки відповідачу для здійснення будівництва гаража відсутнє.
Врахувавши наведене, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Київський апеляційний суд залучив ОСОБА_2 та ТОВ «КУРСОР-АВТО» в якості третіх осіб.
Київський апеляційний суд постановою від 19 березня 2024 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. задовольнив частково.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 вчинити дії та в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. скасував.
У цій частині ухвалив нове судове рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги Київської міської ради до приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан.
В іншій частині заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року залишив без змін.
Приймаючи оскаржену постанову суд апеляційної інстанції вказував, що зміст і характер відносин між учасниками справи та встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що спір у цій справі про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_1 існує між нею та Київською міською радою щодо порушення права власності позивача на земельну ділянку на якій розташований гараж внаслідок дій щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на цей гараж. Державний реєстратор - приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі.
Апеляційний суд також не погодився з висновком місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції не була власником гаража № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , який розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:0066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2024 року представник приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. адвокат Галатенко Є. Є. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в якій просив оскаржені судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса від 12 грудня 2016 року № 23874576 скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник відповідача зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що приватний нотаріус за обставин цієї справи не може виступати належним відповідачем у такому спорі, а тому суд першої інстанції не мав законних підстав для задоволення позову в цій частині.
Суди не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі
№ 521/21538/19, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 910/15124/19 де мова іде про те, що у разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Під час вирішення питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 лютого
2018 року у справі № 910/5702/17 та від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17.
Суди не надали належної правової оцінки наявній у матеріалах справи інформаційній довідці Київського міського бюро технічної інвентаризації від 08 квітня 2016 року
№ ГЖ-2016 № 2008 в якій зазначено, що спірний гараж на праві власності не зареєстрований. Ця довідка була надана приватному нотаріусу, як державному реєстратору.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у липні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «КУРСОР-АВТО» адвокат Н. Л. Опря касаційну скаргу приватного нотаріуса просила задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи зазначала, що саме ТОВ «КУРСОР-АВТО» є власником спірного гаража, а тому саме воно є належним відповідачем у справі у зв'язку із чим спір повинен бути розглянутий в порядку господарського судочинства, проте у цій справі товариство залучене у якості третьої особи.
Вказує, що належним способом захисту порушеного права в цьому випадку є вимога про знесення самочинного будівництва, а належним відповідачем за цією вимогою є власник відповідної забудови. У цьому випадку це ТОВ «КУРСОР-АВТО».
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі. Витребував справу з Подільського районного суду м. Києва.
21 червня 2024 року справа № 758/5622/20 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 08 січня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 грудня 2019 року, на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. від 12 грудня 2016 року, індексний номер: 32874576, про державну реєстрацію прав за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , загальною площею 80,7 кв. м за адресою місцезнаходження ГК «Вікторія»: АДРЕСА_1 . Право власності було зареєстроване на підставі довідок гаражного автокооперативу
від 08 квітня 2016 року серія та номер: ГЖ-2016№2008 та від 04 квітня 2016 року серія та номер: 49.
Відповідно до довідки ГК «Вікторія» від 04 квітня 2016 року № 49 ОСОБА_1 є дійсно членом автокооперативу та власником гаража № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , за адресою: 04108, м. Київ, просп. Правди, 39, який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 1991, сума паю в розмірі 1 500 грн станом на 2015 рік сплачена у повному обсязі. Довідкою також засвідчено, що за рішенням Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року № 342/9830 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ГК «Вікторія» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
31 січня 2020 року Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації провів обстеження земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва та за результатами склав Акт обстеження земельної ділянки № 20-0050-07. Обстеження проведено на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890.
У ході вказаного обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за ГК «Вікторія». За поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи - 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу відчужила ОСОБА_2 вищевказаний гараж (а. с. 169, 170, 183, том 1). В подальшому, а саме 07 липня
2021, згідно акта приймання-передачі майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «КУРСОР-АВТО» цей гараж від ОСОБА_2 переданий до статутного капіталу товариства (а. с.185, 186, том 1).
Документи на підтвердження того, що власником гаража № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на земельній ділянці, обліковий код: 91:0066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 після ОСОБА_1 став ОСОБА_2 , а після ОСОБА_2 гараж переданий до статутного капіталу ТОВ «КУРСОР-АВТО» було надано Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради
04 жовтня 2021 року на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва
від 19 серпня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження
№ 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20 (провадження
№ 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) зазначено, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них.
Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить залишити без змін.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду:
- суди встановили, що зміст і характер відносин між учасниками справи свідчать, що спір виник між позивачем та ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Н. М. у зв'язку з їх пред'явленням до неналежного відповідача. В означеній частині приватний нотаріус не оскаржувала судові рішення;
- разом з тим, колегія суддів зауважує, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Н. М. не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса
Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача (до якої пред'явлені оскаржені вимоги) свідчить про повну її згоду з постановою суду апеляційної інстанції в оскарженій частині;
- колегія суддів вважає, що аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що приватний нотаріус Козаєва Н. М. не навела переконливих доводів, яким чином постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Козаєвої Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12 грудня 2016 року № 32874576 порушує її права та інтереси, а тому оскаржене заочне рішення суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду належить залишити без змін.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2025 у справі № 758/3015/20.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що заочне рішення місцевого суду у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення місцевого суду у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року, у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2024 року в частині задоволених позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: Гаражний автокооператив «Вікторія», Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРСОР-АВТО», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді: С. О. Карпенко
Є. В. Петров
В. В. Пророк
І. М. Фаловська