Справа № 229/5876/24
Провадження № 1-кп/211/322/25
іменем України
про продовження строків тримання під вартою
22 травня 2025 рокуДовгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024052260000213 від 08.05.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
встановив:
в провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024052260000213 від 08.05.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 з огляду на те, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися, є дійсними та триваючими, що виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечував, підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Вирішуючи питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням положень ст.ст. 177, 331 КПК України, суд приймає до уваги ті обставини, що він обвинувачується у незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено та у незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, що відповідає правовій кваліфікації ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.
Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину за ч.2 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування від суду, оскільки наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними, як менш небезпечними, ніж покарання та процедура його відбування.
Також суд погоджується із існуванням ризиків, передбачених п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України та тим, що обвинувачений ОСОБА_3 може вплинути на свідків, які ще не допитані судом, перешкоджаючи встановленню істини у кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченому інкримінується декілька епізодів злочинної діяльності.
Отже, ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а тому неможливо на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який офіційно не працює, постійних доходів не має, суспільно-корисною діяльністю не займається, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, стійкі соціальні зв'язки відсутні, його вік та стан здоров'я, відсутність інформації, яка б свідчила, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє його перебування в установі виконання покарань.
Суд вважає, що у ОСОБА_3 відсутні будь-які стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність заявлених ризиків.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, тому суд вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання прокурора обвинуваченому необхідно визначити заставу, розмір якої, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 202, 331, 369 КПК України, суд, -
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України на 60 днів, тобто до 20 липня 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому вигляді становить 242 240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, у разі сплати якої вважати обраним ОСОБА_3 запобіжний захід - заставу.
В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язок повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання, прибувати до суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 20 липня 2025 року та може бути продовжений.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальникові ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1