Справа № 207/4644/24
Провадження № 1-кп/209/134/25
Іменем України
22 травня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представників потерпілих адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_11 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024041780000422 від 02.06.2024 року та клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має професійно-технічну освіту, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1 ст. 154, ч. 2 ст. 156, ч. 6 ст. 152, ч. 1 ст. 301-1, ч. 3 ст. 301-1, ч. 4 ст. 301-1 КК України, колегія суддів -
В провадженні Дніпровського районного суду м. Кам'янського перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначила, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, тяжких та нетяжких злочинів; продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризику переховування від суду, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, не працевлаштований, мешкав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , існує ризик того, що обвинувачений з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- ризику незаконно впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 з метою як уникнення від кримінальної відповідальності, зменшення ступеню тяжкості інкримінованих йому діянь, нівелювання або зменшення доказової бази сторони обвинувачення може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на малолітніх потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, оскільки обізнаний з їх персональними даними, проживав з потерпілими за однією адресою, та може впливати на них;
- ризику вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення, враховуючи той факт, що громадянин ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, тяжкого злочину та злочину невеликої тяжкості, а саме кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості осіб, що свідчить про те, що він не дотримується соціальних норм поведінки. Стверджує, що неможливо запобігти зазначеним ризикам, які не зменшились, які виправдовують тримання особи під вартою, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В судовому засіданні прокурор, представники потерпілих, законний представник потерпілих кожен окремо підтримали клопотання, просили його задовольнити; представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 залишитла вирішення порушеного питання на розсуд суду; обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 кожен окремо та разом не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З'ясовано, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_14 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 29 травня 2025 року.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачений порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема ч. 3 даної статті передбачає, що клопотання про продовження строків тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких та тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, скоєних відносно малолітніх потерпілих, за вчинення яких, в тому числі, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років або довічне позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, а тому, зважаючи на тяжкість покарання може переховуватися від суду.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування колегія суддів враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Також, обвинувачений, з огляду на стадію судового розгляду кримінального провадження щодо нього, може незаконно впливати на малолітніх потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, зважаючи на те, що останні судом ще не допитані, а тому, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обізнаний з персональними даними потерпілих, свідків у справі, проживав з малолітніми потерпілими та одним із свідків за однією адресою однією сім'єю, з метою як уникнення від кримінальної відповідальності, так і зменшення ступеню тяжкості інкримінованих йому діянь, може як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на них. Крім того, не зменшився й ризик продовження вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень, з огляду на кількість епізодів злочинної діяльності, тобто існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які аргументовано посилається прокурор у своєму клопотанні, які на сьогоднішній день не зменшились.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
А тому, продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою є виправданим, а підстави для обрання менш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Таким чином, з огляду на разом вищенаведене, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому,в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за даних умов.
Будь-які інші обставини, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим зазначеним вище ризикам, необхідно продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 липня 2025 року без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3