Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 927/150/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114) в інтересах держави, в особі Добрянської селищної ради (пл. Центральна, 8, смт. Добрянка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15011, ідентифікаційний код 04412403)
до Фізичної особи-підприємця Стрюка Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 97 020,00 грн
за участю представників учасників справи:
прокурора - Хряка О.О.
позивача - не з'явився
відповідача - адвоката Сердюка О.О.
Чернігівська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою в інтересах держави, в особі Добрянської селищної ради (позивача) до Стрюка Артема Анатолійовича (відповідач) про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору №21 від 08.05.2023, укладеної між Добрянською селищною радою (код ЄДРПОУ 04412403) та Фізичною особою-підприємцем Стрюком Артемом Анатолійовичем, та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 97 020 грн.
Прокурор також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4 844,80 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до умов п. 4.2. договору №21 від 08.05.2023 відповідач зобов'язався поставити позивачу товар до 10.05.2023, однак відповідач поставив товар 22.05.2023 згідно видаткової накладної № 2334 від 22.05.2023, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 97 020 грн на підставі п. 6.2. договору за несвоєчасну поставку товару та про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до договору, яка, на думку прокурора, порушує вимоги п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також права позивача та інтереси держави, оскільки було відсутнє документальне підтвердження об'єктивних обставин продовження даною Додатковою угодою строку поставки товару до 31.05.2023.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.02.2025 у справі №927/150/25 позовну заяву Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Добрянської селищної ради до Стрюк Артема Анатолійовича про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення з відповідача на користь позивача 97 020 грн штрафу, разом із усіма додатками направлено за підсудністю до Господарського суду Харківської області (майдан Свободи, 5/1, м. Харків, Харківська область, 61000).
10.03.2025 до Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №927/150/25.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 для розгляду справи №927/150/25 визначено суддю Чистякову І.О.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2025, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №927/150/25. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24 березня 2025 року о 12:30. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Запропоновано учасникам справи провести перемови на предмет проведення процедури мирного врегулювання спору або укладення мирової угоди та письмово повідомити суд до початку підготовчого засідання про наявність обставин, зазначених у ч. 2 ст. 182 ГПК України. Встановлено прокурору та позивачу у строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановити відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
20.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 7213), в якому він просить в позові відмовити повністю, наполягаючи зокрема на тому, що уклавши 08.05.2023 Договір №21 від 08.05.2023 сторони об'єктивно повинні були розуміти, що здійснити поставку до 10.05.2023, тобто за 2 (два) дні не можливо, але відповідач все ж таки розраховував спробувати виконати договір у екстремально короткі терміни, оскільки мав домовленість з постачальником. Однак 08.05.2023 він отримав письмову відповідь від ФОП Осипенка про неможливість поставки товару через логістичні складнощі у зв'язку з веденням в Україні 24.02.2022 військового стану та затримки на кордоні та митниці, про що відповідач одразу ж повідомив позивача у листі від 10.05.2023, що і стало причиною укладання Додаткової угоди №1 до Договору №21 від 08.05.2023 з терміном виконання робіт до 31.03.2023. Незважаючи на вказані обставини, відповідач знайшов іншого постачальника - ФОП Нікрасевич і одразу ж 09.05.2023 уклав з ним договір поставки №09/05/2023/1, яким було поставлено відповідачу товар 10.05.2023 згідно видаткової накладної №ВЄ000-68 від 10.05.2023. Відповідач вважає, що прокурор не намагаючись з'ясувати об'єктивні причини укладання Додаткової угоди №1 до Договору №21 від 08.05.2023 з терміном виконання робіт до 31.03.2023, замість звернення до відповідача звернувся до Державної митної служби України. Державна митна служба повідомила, що відповідач не здійснював митне оформлення імпорту квадрокоптерів. Відповідач звертає увагу суду, що жодних підстав вважати, що відповідач самостійно завозив (чи мав намір завести) предмет поставки із-за кордону не було і вважає, що прокурор міг звернутися безпосередньо до відповідача для з'ясування об'єктивних обставин та дійти вірного висновку про відсутність порушень прав, та законних інтересів держави у особі позивача. Отже на думку відповідача, єдиною метою ініціювання розгляду вказаної справи є переслідування особистих інтересів. На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а дії відповідача повністю відповідають діючому законодавству та не порушують права, та законні інтереси позивача.
24.03.2025 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м.Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.03.2025 призначено підготовче засідання на 05 травня 2025 року о 14:00.
25.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано 26.03.2025 за вх.№ 7600, в якій він вважає аргументи відповідача у відзиві необгрунтованими, наполягаючи на тому, що приймаючи участь у закупівлі та підписуючи договір № 21 від 08.05.2023 ФОП Стрюк А.А. не міг не розуміти суті взятих на себе зобов'язань та необхідність виконання поставки товару до 10.05.2023. Однак ФОП Стрюк А.А. у строк до 10.05.2023 товар позивачу не поставив та не надав документального підтвердження існування об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару до 31.05.2023 у зв'язку з чим Додаткова угода № 1 від 10.05.2023 до Договору укладена у порушення вимог п. 4 ч. 5. ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та має бути визнана судом недійсною.
В судовому засіданні 05.05.2025 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 05.05.2025, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12 травня 2025 року о 15:00.
Прокурор у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце цього засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у справі довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Представник відповідача у судовому засіданні просив в позові відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку прокурора та представника відповідача, господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Добрянською селищною радою (далі - Замовник, селищна рада) 11.04.2023 опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі товарів: "Квадрокоптер DJI Mavic 3THERMAL SP 2Y (в комплекті) з додатковими акумуляторами" очікуваною вартістю 930 000 грн. Ідентифікатор закупівлі UA-2023-04-11-003288-a.
Кінцевою датою подання тендерних пропозицій визначено - 22.04.2023.
Відповідно до тендерної документації єдиним критерієм оцінки є ціна (питома вага критерію - 100%).
Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначено до 10.05.2023.
Розкриття пропозицій відбулось 22.04.2023 та згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій, участь в процедурі закупівлі взяли 4 учасника: ФОП Стрюк Артем Анатолійович, ФОП Мишко Анатолій Володимирович, ТОВ "УКРСПЕЦСЕРВІС", ФОП Синєлиций Олександр Анатолійович.
Протоколом уповноваженої особи Замовника №22 від 25.04.2023 переможцем визначено ФОП Стрюка Артема Анатолійовича та оприлюднено 25.04.2023 повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
08.05.2023 між Добрянською селищною радою (Виконавець) та ФОП Стрюком Артемом Анатолійовичем (Постачальник), з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", укладено Договір №21 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Квадрокоптер DJI Mavic 3THERMAL SP 2Y (в комплекті) з додатковими акумуляторами за кодом класифікації ДК 021:2015-34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (код, що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі: 34711200-6 Безпілотні літальні апарати) у відповідності до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти й оплатити такий товар.
Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума договору складає 808 500 грн. без ПДВ.
Згідно з п. 2.3. Договору підставою для оплати поставленого товару є видаткова накладна постачальника на товар.
Відповідно до 2.5. Договору оплата товару здійснюється Замовником за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених його кошторисом, у відповідності з вимогами Бюджетного кодексу України.
Згідно з п. 2.7. Договору Замовник протягом 10 робочих днів з дати отримання видаткових накладних та відповідного фінансування в межах кошторисних призначень подає доручення на здійснення платежу в органи управління державної казначейської служби України. Оплата здійснюється органами Державної казначейської служби в межах наявного фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку.
Відповідно до п. 4.2. Договору Постачальник зобов'язується здійснити поставку Товару до 10 травня 2023 року.
Згідно з пп. 5.3.11. п. 5.3. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасного надання товару Постачальник повинен сплатити Замовнику штраф у розмірі 1 (один) відсоток від вартості несвоєчасного наданого товару за кожен день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язань за договором. Кошти, отримані від сплати штрафу, зараховуються до доходів Державного бюджету України.
Згідно з п. 6.3. Договору кожна сторона несе відповідальність за неналежне виконання винятково своєї частини зобов'язань за цим договором.
Отже відповідно до умов п. 4.2. Договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар до 10.05.2023.
Однак відповідач товар до 10.05.2023 позивачу не поставив та у листі від 10.05.2023 №1805 (арк. 50) повідомив Добрянську селищну раду про те, що у зв'язку з затримкою товару на митному терміналі не має змоги поставити товар в терміни, встановлені в Договорі, а тому просив укласти додаткову угоду на подовження термінів постачання товару та гарантував виконання постачання товарів до 30.05.2023.
10.05.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 10.05.2023 до Договору, якою продовжено строк поставки товару до 31.05.2023 (арк. 16).
Відповідно до накладної №2334 квадрокоптери в кількості 3 шт. на загальну суму 808 500 грн поставлено відповідачем 22.05.2023.
На виконання Договору позивач перерахував на рахунок відповідача 808 500 грн згідно платіжних інструкцій №№780, 781 від 23.05.2025 (арк. 50-51).
Прокурор вважає, що не існувало визначених п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" об'єктивних обставин для укладання Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору та зміни істотної умови Договору закупівлі - строку поставки товару, визначеного умовами тендерної документації, а тому, на думку прокурора, Додаткова угода укладена всупереч вказаній нормі, а також прав позивача та інтересів держави, оскільки бюджетні кошти на дану закупівлю є цільовими та має бути визнана недійсною, а з відповідача на користь позивача належить стягнути штраф у сумі 97 020 грн на підставі п. 6.2. договору за несвоєчасну поставку товару.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Так, істотною умовою договору в усіх без винятку випадках є умова про предмет договору.
Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.
Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
Частиною 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад викладені в Законі України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону чітко визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Пунктом 3-7 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про публічні закупівлі» встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості №1178), істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Отже положення ст. 41 Закону передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21), що свідчить про те, що сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару), шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).
Як встановлено судом вище, умова щодо строку поставки товару, обумовленого Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення процедури закупівлі товарів: UA-2023-04-11-003288-a. Умовою Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначено до 10.05.2023.
Отже приймаючи участь у закупівлі та підписуючи Договір № 21 від 08.05.2023 відповідач не міг не розуміти суті взятих на себе зобов'язань та необхідність виконання поставки товару до 10.05.2023.
На підтвердження дії форс-мажорних обставин та неможливості виконання своїх зобов'язань за договором відповідач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та лист Осипенка І.О. від 08.05.2023, в якому зазначено, що у зв'язку з агресією Росії, запровадженням військового стану в Україні, були порушені всі логістичні шляхи постачання товару на територію України, а також у рази збільшились навантаження на пропускні пункти на кордоні та на митницю, тому ФОП Осипенко І.О. не має змоги поставити на адресу ФОП Стрюк А.А. квадракоптери у кількості 3 одиниці у термін до 10.05.2023, який було узгоджено попередньо в усній формі.
Також, з листа Державної митної служби України від 06.02.2025, наданого на запит прокурора, вбачається, що в інформаційних ресурсах Держмитслужби відсутня інформація щодо здійснення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ФОП Стрюком А.А. митного оформлення імпорту квадрокоптерів DJI Mavic 3THERMAL SP 2Y (в комплекті) з додатковими акумуляторами, в тому числі ввезених на територію України, як гуманітарна допомога, оформлена у спрощеному порядку, відповідно до постанови КМУ від 05.09.2023 №953 "Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану". Листи від ФОП Стрюка А.А. до Держмитслужби та митниць не надходили.
Тобто відповідач, на дату подачі тендерної пропозиції - 21.04.2023, оприлюднення повідомлення про намір укласти договір з відповідачем - 25.04.2023 та дату підписання договору - 08.05.2023 не мав в наявності квадрокоптерів у кількості 3 шт., однак незважаючи на термін поставки товару до 10.05.2023 не відмовився від його підписання.
При цьому, посилання представника відповідача у відзиві на лист ФОП Осипенка І.О. від 08.05.2023, який не здійснив поставку квадрокоптерів відповідачу, є безпідставним та жодним чином не впливає на виконання зобов'язань саме відповідачем по Договору №21 від 08.05.2023.
З матеріалів справи також вбачається, що об'єктивної необхідності продовжувати строк поставки товару до 31.05.2023 не було, адже фактично товар був поставлений відповідачу Фізичною особою-підприємцем Нікрасевичем В.В. в останній день строку - 10.05.2023 згідно видаткової накладної ВЄ000068 від 10.05.2023, яку додано до відзиву.
Більш того, слід зазначити, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.
Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).
Відповідач, як особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, будучи постачальником товару, був заздалегідь обізнаний про строки його поставки, а також повинен був розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання в погоджений сторонами строк, та підписавши Договір усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена в п. 4.2. Договору та погодився з його умовами, в тому числі щодо строку поставки товару.
При цьому, відповідач мав право відмовитись від укладення відповідного договору, однак цим правом не скористався.
Будь-який замовник робіт, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні строків їх виконання, а відповідно й у зміні відповідних умов договору.
Отже позивач мав беззаперечне право на отримання товару у визначений Договором строк, однак без будь-яких заперечень підписав Додаткову угоду №1 від 10.05.2023, внаслідок чого строк поставки товару було збільшено до 31.05.2023.
Така поведінка сторін призвела до повного нівелювання результатів відкритих торгів.
Суд зазначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Відповідно до ст. 5 Закону закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору з одним строком поставки товару та його подальше збільшення без наявності об'єктивних підстав для цього у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку постачальника, та свідчить про свідоме прийняття на себе зобов'язань, які він не в змозі виконати.
При цьому, суд вважає безпідставними твердження представника відповідача у відзиві про те, що об'єктивною обставиною для укладання Додаткової угоди про продовження строку поставки товару є форс-мажорні обставини внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, адже на момент участі у публічній закупівлі, подання тендерної пропозиції учасника та на момент укладення Договору загальновідомі обставини щодо введення в Україні воєнного стану вже існували, тому відповідач мав об'єктивну можливість врахувати їх вплив на виконання зобов'язань.
При цьому, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається представник відповідача у відзиві, є документом загального інформаційного характеру і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні.
Інших доказів на підтвердження настання форс-мажору (обставин непереборної сили) матеріали справи не містять.
Виходячи з вищенаведених обставин та на підставі оцінки наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що не існувало визначених п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" об'єктивних обставин для укладання Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору та зміни істотної умови Договору закупівлі - строку поставки товару, визначеного умовами тендерної документації, а тому Додаткова угода № 1 від 10.05.2023 до Договору укладена всупереч вказаній нормі, а також прав позивача та інтересів держави, оскільки бюджетні кошти на дану закупівлю є цільовими.
Відтак позовні вимоги прокурора про визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 10.05.2023 до Договору №21 від 08.05.2023 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 97 020 грн, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Недійсність Додаткової угоди № 1 від 10.05.2023 до Договору означає, що відповідач мав поставити товар у термін визначений у Договорі, тобто до 10.05.2023.
Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 6.1. Договору за несвоєчасне або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 6.2. Договору у разі несвоєчасного надання товару Постачальник повинен сплатити Замовнику штраф у розмірі 1 (один) відсоток від вартості несвоєчасного наданого товару за кожен день прострочення, включаючи день фактичного виконання зобов'язань за договором. Кошти, отримані від сплати штрафу, зараховуються до доходів Державного бюджету України.
Разом з цим, згідно з п. 6.3. Договору кожна сторона несе відповідальність за неналежне виконання винятково своєї частини зобов'язань за цим договором.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної поставки товару відповідачем, суд дійшов висновку, що у прокурора виникло право вимагати сплати відповідачем штрафу на підставі п. 6.2. Договору.
Відповідно до умов п. 4.2. Договору відповідач зобов'язався поставити позивачу товар до 10.05.2023.
Відповідно до видаткової накладної №2334 квадрокоптери в кількості 3 шт. на загальну суму 808 500 грн поставлено відповідачем 22.05.2023.
Отже загальна кількість днів прострочення поставки товару за Договором становить 12 днів (з 11.05.2023 по 22.05.2023). Загальна вартість товару визначена договором у розмірі 808 500 грн, у зв'язку з чим розмір штрафу становить 97 020 грн (12 днів х 8 085 грн. - 1% відсоток від вартості несвоєчасного наданого товару).
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 97 020 грн є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилань представника відповідача у відзиві на те, що несвоєчасне виконання ним обов'язків за Договором було наслідком обставин непереборної сили (форс-мажору) військової агресії Російської Федерації проти України, суд зазначає наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Так, у п. 7.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т. п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).
Згідно з п. 7.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
В даному випадку про неможливість виконання зобов'язання з поставки товару за Договором до 10.05.2023 відповідач повідомив позивача у листі від 10.05.2023 №1805.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати України" (далі - Закон № 671/97-ВР) шляхом видачі сертифіката.
Матеріали справи не містить сертифікат Торгово-промислової палати України.
Водночас, абз. 2 п. 7.3. Договору передбачено, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, може надати іншій Стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією російської федерації проти України.
У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, не вимагається для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Отже окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості своєчасно поставити товар у термін, встановлений Договором, по 10.05.2025, проте в даному випадку матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності об'єктивних обставин, що унеможливили поставити товар у погоджений сторонами у Договорі строк, до 10.05.2023, що узгоджувалось з умовами тендерної документації замовника на момент проведення закупівлі.
При цьому, як вказано судом вище, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач у відзиві, є документом загального інформаційного характеру і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у цій справі та визначення позивачем Добрянської селищної ради, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбуватися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Суд висловив позицію, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Слід також зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідні органи, наділені повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №913/152/19, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначив, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Статтею 5 БК України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Частиною 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 БК України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 БК України розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
У даному випадку, прострочення поставки товару по договору поставки, не здійснення поставки квадрокоптерів у визначений договором строк порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 912/989/18.
Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель, захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.
Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави та добросовісної конкуренції при проведенні публічних закупівель.
Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання бюджетних коштів.
Отож у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва порушених інтересів держави органами прокуратури.
Щодо уповноважених органів на захист інтересів держави.
Відповідно до умов договору відомостей з веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель "Prozorro" вказану закупівлю послуг здійснено за кошти місцевого бюджету Добрянської селищної ради, а отже уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту вказаних інтересів держави є Добрянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, в тому числі і як сторона договору.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Добрянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області - є органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування", якою визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету. Бюджетна система - це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країни згідно з її бюджетним устроєм. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів (отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, рішенні про місцевий бюджет) та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Порушення економічних (майнових) інтересів держави, пов'язаних із раціональним та ефективним використанням бюджетних коштів, бездіяльність позивача - Добрянської селищної ради, полягає у наступному.
Добрянська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля робіт за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, максимальну економію та ефективність.
Однак Добрянська селищна рада, продовжуючи строк дії договору про закупівлю товару та укладаючи оскаржувану додаткову угоду сама сприяла порушенню інтересів держави, що свідчить про нездійснення нею належно своїх обов'язків, визначених на законодавчому рівні.
Наведене вказує про порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель, внаслідок порушення вимог Закону з боку ФОП Стрюка А.А. та бездіяльності уповноваженого (компетентного) органу - Добрянської селищної ради, до функцій якої належить захист інтересів у цій сфері та на замовлення якої мав бути поставлений товар.
У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, сільська рада є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення з відповідача.
Наведене вказує на порушення економічних інтересів держави, внаслідок дій органу місцевого самоврядування, до функцій якого належить захист інтересів у цій сфері, а саме невжиття заходів притягнення до відповідальності за договором і законом, чим завдано шкоду державним інтересам.
Зазначене надає прокурору відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстави для звернення до суду з метою вжиття заходів з представництва в суді інтересів держави.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган, як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 917/341/19, від 02.02.2021 у справі № 922/1795/19, від 07.04.2021 у справі № 917/273/20.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави 14.01.2025 окружною прокуратурою на адресу Добрянської селищної ради скеровано лист від 14.01.2025 №55-77-436ВИХ-25 з повідомленням про наявність порушень і надано можливість самостійно вжити заходи правового характеру, направлені на захист інтересів Добрянської селищної територіальної громади.
Згідно листа Добрянської селищної ради від 20.01.2025 встановлено, що жодних заходів дотепер не вжито. Більше того, прокурором зазначено, що із великого обсягу питань, на які Чернігівська окружна прокуратура потребувала відповіді, уповноважений орган дав виключно вибіркові відповіді, що свідчить про небажання вживати відповідні заходи самостійно.
Крім того, станом на дату звернення з даним позовом до суду Добрянська селищна рада жодних заходів не вживала.
Отже фактично ще з 10.05.2023 Добрянській селищній раді було достовірно відомо про порушення умов Договору № 21 від 08.05.2023.
Утім позивач належних заходів щодо захисту економічних інтересів, інтересів територіальної громади зокрема, невжиття заходів щодо притягнення до відповідальності ФОП Стрюка А.А. у вигляді накладення штрафу, у тому числі з звернення до суду з позовною заявою про стягнення коштів за Договором, не вживались.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 4 844,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 5, 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 6, 11, 203, 215, 216, 236, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 627-629, 652, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 42, 180, 193, 230, 231 Господарського кодексу України та ст. 2, 4, 16, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 10.05.2023 до Договору №21 від 08.05.2023, укладеної між Добрянською селищною радою (ідентифікаційний код 04412403) та Фізичною особою-підприємцем Стрюком Артемом Анатолійовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стрюка Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Добрянської селищної ради (пл. Центральна, 8, смт. Добрянка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15011, ідентифікаційний код 04412403) грошові кошти у сумі 97 020 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стрюка Артема Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, ідентифікаційний код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 4 844,80 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "22" травня 2025 р.
Суддя І.О. Чистякова