Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1131/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місто Київ,
до Фізичної особи-підприємця Данілова Дмитра Миколайовича, Харківська область, Красноградський район, село Попівка,
простягнення коштів, -
Позивач, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Данілова Дмитра Миколайовича, про стягнення суми заборгованості за Заявою про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0256/1262585 від 09 листопада 2021 року у розмірі 72 072,48 грн.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01 квітня 2025 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1131/25. Розгляд справи № 922/1131/25 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0610243646629, ухвала суду від 01 квітня 2025 року є врученою за датою 08 квітня 2025 року. Водночас, відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ГПК України, а саме до 23 квітня 2025 року не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Як зазначено у позовній заяві, АТ «Райффайзен Банк» (банк) та ФОП Данілов Дмитро Миколайович (відповідач) уклали заявку про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0256/1262585 від 09.11.2021 року до договору банківського обслуговування (укладеного підписанням заяви про приєднання до угоди № CMDPE-1595831 від 01.07.2021 року). Згідно з п. 1.1. Договору з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (далі - Дата початку кредитування) Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку № НОМЕР_1 /СКР 1932252200 (далі - КР) надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування (далі - Проценти). Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта та сплата Клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї Заяви. Згідно з п. 1.3. Договору розмір Поточного ліміту на дату підписання Заяви становить 50 000,00 грн та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1 Заяви. Згідно з п. 1.4 Строк Кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Дати початку кредитування), з фіксованою процентною ставкою 29,9% річних згідно п.1.5 Договору, а за Недозволеним овердрафтом - 49% річних згідно з п.1.6. Факт користування Позичальником кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку з 09.11.2021 по 26.07.2024. Відповідно до п. 4 Заяви Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п'ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків. Погашення заборгованості за Кредитом, Процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за Недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення Банком Договірного списання у визначеному пунктом 9 Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких Банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснене Клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.
Тобто, на думку позивача, банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, визначені п.1.1. даного Договору. Водночас, позичальник свої зобов'язання за Кредитним договором виконує не належним чином. Станом на 26.07.2024 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 72 072,48 грн. із яких: 50 000,00 грн заборгованість за Дозволеним овердрафтом; 22 072,48 грн. заборгованість за Недозволеним овердрафтом.
24.07.2024 між АТ "Райффайзен Банк" та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (позивач) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72 (далі - Договір відступлення права вимоги), у відповідності до умов якого, АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні АТ "Райффайзен Банк" Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі Боржників (Портфель заборгованості).
Згідно пп.. 2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників. Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги). Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 26.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 72 072,48 грн.
Таким чином, на думку позивача, фізична особа-підприємець Данілов Дмитро Миколайович має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" за Договором № 011/0256/1262585 від 09.11.2021 в сумі 72 072,48 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО ВИРІШЕННЯ СПОРУ ПО СУТІ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 09 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» (банк) та відповідачем (клієнт) укладено заяву про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0256/1262585. Згідно з п. 1.1. цієї заяви з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на Картковому рахунку № НОМЕР_1 /СКР 1932252200 (далі - КР) надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (Кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Банку Кредит та сплатити проценти за його користування. Метою Кредиту є фінансування господарської (підприємницької) діяльності Клієнта, та сплата Клієнтом страхового платежу згідно пункту 6 цієї Заяви. Згідно з п. 1.3. заяви розмір поточного ліміту на дату підписання Заяви становить 50 000,00 грн та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1 Заяви. Згідно з п. 1.4 заяви строк кредиту становить 48 місяців, що починається з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту (Дати початку кредитування), з фіксованою процентною ставкою 29,9% річних (згідно п. 1.5 заяви), а за Недозволеним овердрафтом - 49% річних (згідно з п.1.6). Відповідно до п. 4 Заяви Клієнт зобов'язаний сплачувати Банку обов'язковий щомісячний платіж за користування Кредитом в розмірі п'ять (5) відсотків від власної заборгованості перед Банком, але не менше фіксованої суми, встановленої Тарифами Банка на ведення та обслуговування Карткових рахунків. Погашення заборгованості за Кредитом, процентів, неустойок, комісійних винагород за обслуговування КР, процентів за недозволеним овердрафтом здійснюється шляхом здійснення Банком Договірного списання у визначеному пунктом 9 Угоди порядку. У випадку об'єктивної неможливості забезпечення Клієнтом достатньої суми на рахунках (арешт коштів, закриття рахунків тощо), з яких Банк здійснює договірне списання коштів з метою погашення Клієнтом заборгованості за Кредитом, погашення Клієнтом заборгованості може бути здійснене Клієнтом будь-яким іншим шляхом, погодженим Банком.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку з 09.11.2021 по 26.07.2024. Як вбачається із цієї виписки, АТ «Райффайзен Банк» дійсно встановив кредитним ліміт в межах обумовленої суми. В свою чергу, внаслідок неналежного виконання умов Заяви, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 72 072,48 грн. із яких: 50 000,00 грн заборгованість за Дозволеним овердрафтом; 22 072,48 грн. заборгованість за Недозволеним овердрафтом. З матеріалів справи вбачається та іншого не доведено відповідачем, що означена сума не була оплачена.
В свою чергу, 24 липня 2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (позивач) укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-72, у відповідності до умов якого, АТ "Райффайзен Банк" передає (відступає) позивачу за плату, а позивач приймає належні АТ "Райффайзен Банк" Права Вимоги до Боржників, вказані у Реєстрі Боржників (Портфель заборгованості).
Згідно пп. 2.2. Договору відступлення права вимоги, відступлення Новому кредитору Прав Вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2. Договору, та з моменту підписання Сторонами Реєстру(ів) Боржників. У відповідності до п. 2.3. Договору відступлення права вимоги внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах і Договорах забезпечення, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами та Договорами забезпечення. Згідно із п. 3.1. Договору відступлення права вимоги загальна вартість Прав Вимоги за договором становить 9 954 359,21 грн. Відповідно до п. 3.2. Договору відступлення права вимоги Новий Кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу. 24 липня 2024 року позивач перерахував АТ «Райффайзен Банк» 9 954 359,21 грн в якості оплати за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення права вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 26.07.2024 до Договору відступлення права вимоги позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 72 072,48 грн.
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем в сумі 72 072,48 грн, що підлягають стягненню.
4. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данілова Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30; код ЄДРПОУ: 35625014; IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за Заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців № 011/0256/1262585» від 09 листопада 2021 року в розмірі 72 072,48 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "21" травня 2025 р.
Суддя Н.В. Калініченко