Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/870/25
Номер провадження1-кс/173/190/2025
іменем України
22 травня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, клопотання слідчого СВ ВП №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023042040000045 від 24.11.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новогродівка Донецької області, українцю, громадянину України, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354 КК України,
20.05.2025 до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу відділення поліції № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354 КК України за таких обставин.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 вступила в злочинну змову з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 з метою сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок щодо способів перетину Державного кордону України та усунення перешкод для подальшого перетину Державного кордону України, за грошову винагороду.
Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 спільно розробили схему сприяння незаконному переправленню громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, яким заборонено перетинати державний кордон України відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із введенням 24.02.2022 на території України воєнного стану, шляхом виготовлення підроблених документів, а також внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи, для подальшого успішного проходження такими особами висновку експертної команди лікарів (колишня медико-соціальна експертна комісія (далі МСЕК) та отримання завідомо недостовірних медичних документів, які надають право на встановлення групи інвалідності, що у подальшому надає можливість безперешкодного перетину Державного кордону України.
Так, відповідно до розробленого та погодженого плану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 08.02.2024 ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, повідомила ОСОБА_10 , про можливість переправлення останнього через державний кордон України у вище вказаний спосіб, під час дії правового режиму воєнного стану, незважаючи на встановлену заборону.
В свою чергу ОСОБА_10 , будучи залученим до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами, погодився на запропоновані умови.
В подальшому, 08.02.2024 приблизно о 10 год. 00 хв., ОСОБА_8 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , відповідно до раніше погодженого плану, внесла завідомо неправдиві відомості до електронного направлення, відносно ОСОБА_10 , чим направила останнього на стаціонарне лікування до лікаря невролога ОСОБА_5 , який в свою чергу, діючи відповідно до раніше погодженого плану злочинної діяльності вніс завідомо неправдиві відомості про діагноз та стаціонарне лікування до виписок-епікризів із медичної картки стаціонарного хворого.
Також, діючи з тих же мотивів та спонукань, того ж дня, ОСОБА_8 внесла завідомо неправдиві відомості до електронного направлення, відносно ОСОБА_10 , чим направила останнього на обстеження магнітно-резонансної томографії хребта (далі МРТ) для отримання висновку МРТ з фіктивним діагнозом до ОСОБА_11 , який в свою чергу, діючи відповідно до раніше погодженого плану злочинної діяльності, забезпечив виготовлення та отримання ОСОБА_10 висновку МРТ з фіктивним діагнозом.
Зазначеними діями ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , відповідно до розподілених раніше обов'язків, сприяли незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок та усуненням перешкод.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 05 серпня 2024 року, у лікаря невролога терапевтичного відділення КП «Верхньодніпровська центральна міська лікарня» Верхньодніпровської міської ради», виник злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе, за виготовлення медичних документів з фіктивним діагнозом
Того ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел, лікаря невролог ОСОБА_5 , будучи працівником підприємства, який не є службовою особою, з використанням становища, яке займає працівник на підприємстві, перебуваючи в службовому кабінеті терапевтичного відділення КП «Верхньодніпровська центральна міська лікарня» Верхньодніпровської міської ради», розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, вул. Європейська (Гагаріна), 16А, під час огляду пацієнта ОСОБА_10 , попрохав ОСОБА_12 , яка залучена до конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами, надати йому неправомірну вигоду в сумі 1500 гривень, за вчинення дій в інтересах ОСОБА_10 , а саме фіктивне поміщення на стаціонарне лікування та виготовлення виписки епікризу з фіктивним діагнозом, та надав реквізити своєї банківської картки.
Надалі, ОСОБА_12 , діючи відповідно до прохання ОСОБА_5 , перерахувала грошові кошти в сумі 1507 гривень 54 копійки, на банківську картку № НОМЕР_1 , в рахунок оплати за вчинення ОСОБА_5 дій в інтересах ОСОБА_10 , що виразилися у фіктивному поміщенні на стаціонарне лікування та виготовленні виписки епікризу з фіктивним діагнозом.
Підставами вважати, що ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Прокурор та слідчий підтримали клопотання, при цьому прокурор зазначив, що матеріали провадження містять достатньо доказів, які свідчать про вчинення підозрюваним даних кримінальних правопорушення, окрім того існують ризики переховуватися від органів досудового розслідування, може незаконно впливати на свідків, потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюють.
Підозрюваний ОСОБА_5 слідчому судді повідомив, що йому пред'являлася підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, він причетний до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, також додав, що одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, страждає на хронічне захворювання, раніше не судимий, з клопотанням слідчого погоджується.
Вислухавши всіх учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доходжу наступного.
Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, та/або незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
В частині 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (рішення у справі Летельє проти Франції).
При цьому згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 354 КК України.
Слідчий суддя приходить до висновку, що матеріали кримінального проводження дозволяють обґрунтовано підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким злочинами.
На підтвердження обґрунтованості підозри слідчим надані матеріали досудового розслідування, які містять копії протоколів допиту потерпілого ОСОБА_10 від 24.11.2023, 22.12.2023, протоколу огляду, протоколу допиту свідка ОСОБА_12 , повідомлення ОСОБА_5 про підозру, протоколу про результати проведення негласної слідчої дії, обшуку.
Отже, при вирішенні питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога або психіатра не перебуває, страждає на хронічне захворювання.
При встановленні наявності ризиків слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення та покарання, що може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, слідчий суддя вважає, що існують достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки суворість покарання, наслідки та ризики втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані як менш небезпечні ніж покарання і процедура виконання покарання у разі визнання його винним.
Також існує ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання та яких допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного можуть змінити показання в ході судового розгляду.
Крім цього, зважаючи на характер та обставини кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , існує ризик вчинення останнім іншого кримінального правопорушення або продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється.
В той же час, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, аніж домашній арешт для запобігання встановленим ризикам не буде достатнім і не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Таким чином, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Отже, пропорційним ризикам, що існують у кримінальному провадженні, а також завданням кримінального провадження наразі є запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання буде співмірним з особою підозрюваного та обставинами пред'явленої йому підозри, у тому числі забезпечить право підозрюваного на свободу, лікування та право на працю. Особисте зобов'язання у певний період доби буде запобігати ризикам, зазначеним в п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. За таких умов, вважаю за доцільне застосувати підозрюваному особисте зобов'язання.
Керуючись ст. ст. 132, 177, 178, 181, 193, ч.5 ст.194, ст.196 КПК України,
В задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.
Застосувати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання;
-не залишати межі м. Верхньодніпровськ Кам'янського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Ухвала слідчого судді діє протягом двох місяців з моменту її оголошення, тобто до 22.07.2025.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених обов'язких до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого, а якщо справа перебуватиме у провадженні суду - на прокурора.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1