вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" травня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/191/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І, розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рік-2018"
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
Секретар судового засідання Агаєва Н.Б.
В засідання з'явились:
Прокурор: Гарбарук В.А.;
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
Cуть спору.
До Господарського суду Рівненської області 12.03.2025 надійшла позовна заява керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рік-2018" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує на систематичне невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди землі від 22.04.2019 щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 5625485400:01:002:0494.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Відповідач відзиву на позов не надав, вимог не заперечив.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 13.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати з правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.04.2025. Позивачу подати до суду: читабельну копію договору оренди землі від 22.04.2019, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рік-2018".
20.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшла заява, у якій просить долучити читабельну копію договору оренди землі від 22.04.2019, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рік-2018", до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03.04.2025 підготовче засідання відкладено на 01.05.2025.
Ухвалою суду від 01.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.05.2025.
В судовому засіданні 21.05.2025 прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте до суду повернулася ухвала суду від 01.05.2025 з відміткою відділення зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Ухвала суду від 01.05.2025 скеровувалась відповідачу за адресою: 24503, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Романа Деменка (Короленка), 11, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином і неявка його представника не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
22.04.2019 Рівненською товарною біржою проведено аукціон з продажу права оренди на земельну ділянку, площею 0,6063 га, з кадастровим номером 5625485400:01:002:0494, що знаходиться по вул. 1-го Травня в с. Немовичі Сарненського району, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, терміном на 49 років.
Переможцем торгів визначено ТОВ "Рік-2018" (код ЄДРПОУ 42635529, Рівненська область, м. Сарни, вул. Короленка, 1).
В подальшому, 22.04.2019 між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області (надалі - позивач/орендодавець) та ТОВ "Рік-2018" (надалі - відповідач/орендар) укладено договір оренди землі (надалі - договір).
Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 22.04.2019 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 5625485400:01:002:0484, яка розташована в Сарненському районі в с. Немовичі по вулиці 1-го Травня на території Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (п. 1 договору).
Відповідно до п.п. 2-6 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,6063 га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.02.2019 становить 1 690 460,10 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, відсутні.
Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.7 договору).
Згідно п.8 договору орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі та розмірі 10,25% від визначеної нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативно грошової оцінки землі, що становить 173272,16 грн за рік.
За перший рік користування земельною ділянкою річна орендна плата становить 173272,16 грн без ПДВ з врахуванням сплаченого гарантійного внеску, що становить 8452,30 грн без ПДВ (п. 9 договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами (п.10 договору).
В подальшому орендна плата вноситься орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.11 договору).
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (п. 16 договору).
Пунктом 33 договору визначено, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.
Згідно інформації Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області № 2182 від 26.09.2024 та № 2816/03-23 від 30.12.2024, сільською радою неодноразово на адресу ТОВ "Рік-2018" скеровувалися претензії по сплаті заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою, згідно укладеного договору.
Відповідно до листа фінансового відділу Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 03.03.2025 № 2250-25 загальна заборгованість по орендній платі за земельну ділянку кадастровий номер 5625485400:01:002:0494 за період 22.04.2019 по 28.02.2025 складає 985 506,17 грн.
Відповідно до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено у пункті 5.2 ст.5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №200/5007/20-а, від 11.11.2021 у справі № 280/2804/19, від 24.03.2022 у справі № 440/3063/19, від 29.08.2019 у справі № 805/3967/19.
Тобто, відповідальною особою за нарахування позивачу орендної плати за землю є контролюючий орган. При визначенні розміру орендної плати у спірних правовідносинах податковий орган повинен керуватися положеннями ст. 288 Податкового кодексу України та нарахування орендної плати здійснювати виходячи із розміру орендної плати, встановленої у договорі оренди, але при цьому річна сума платежу не може бути менше 3% нормативної грошової оцінки та не більше ніж 12% нормативної грошової оцінки.
Відповідно до листів Головного управління ДПС України у Рівненській області № 11540/5/17-00-13-05-03 від 27.09.2024 та № 1293/5/17-00-13-05-03 від 21.02.2025, ТОВ "Рік-2018" подані до Сарненської ДПІ Головного управління ДПС у Рівненській області податкові декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2019 рік (за період з дати державної реєстрації договору - 08.05.2019 по 31.12.2019) та за 2020 рік, згідно яких податкові зобов'язання за використання вказаної земельної ділянки визначено відповідно в сумі 112254,26 грн та 158832,81 грн. В подальшому, ТОВ "Рік-2018" не подавало до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю, про що управління неодноразово повідомляло Немовицьку сільську раду Сарненського району Рівненської області. За неподання (несвоєчасне подання податкової звітності з плати за землю до ТОВ "Рік-2018" застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 2210,00 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника податків ТОВ "Рік-2018" по орендній платі з юридичних осіб станом на 21.02.2025 наявний податковий борг у сумі 56536,86 грн. Останній платіж згідно даних інтегрованої картки обліковується 18.01.2021.
Крім того, судом встановлено, що ГУ ДПС у Рівненській області вживалися заходи з метою погашення наявного податкового боргу у відповідача, зокрема рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі № 460/17031/21 позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рік-2018" про стягнення податкового боргу (орендної плати юридичних осіб) у сумі 54 496,86 грн задоволено повністю.
Рішення суду від 18.02.2022 у справі № 460/17031/21 не оскаржувалось та набрало законної сили 21.03.2023.
У зв'язку з відсутністю у ТОВ "Рік-2018" наявних відкритих рахунків в установах банків, контролюючим органом направлено виконавчий лист по адміністративній справі № 460/17031/21 до Сарненського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відкрито виконавче провадження № 72035745 від 15.06.2023.
Разом з тим, у зв'язку з неможливістю погашення податкового боргу відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/17031/21 шляхом стягнення коштів через відсутність відкритих рахунків в установах банків, контролюючим органом проведено опис майна в податкову заставу, що знаходиться на даній земельній ділянці, яку зареєстровано в Державних реєстрах обтяжень рухомого та нерухомого майна.
Окрім цього, ГУ ДПС у Рівненській області скеровано до Рівненського окружного адміністративного суду позов до ТОВ "Рік-2018" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 у справі № 460/14966/24 відкрито провадження в адміністративній справі про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.
За твердженням прокурора, в порушення умов договору оренди землі від 22.04.2019 та положень земельного законодавства ТОВ "Рік-2018" систематично, а саме з 2021 року по даний час, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності кадастровий номер 5625485400:01:002:0494.
Відтак, прокурор вважає про наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5625485400:01:002:0494 та повернення землі власнику - Немовицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 3, 4 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Як закріплено у ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, а також розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Отже правовідносини, що стосуються земель територіальної громади, становлять суспільний інтерес, а їх безоплатне використання такому інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес").
Статтею 80 ЗК України закріплено, що суб'єктами права власності на землю, зокрема, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до ст. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Підпунктом 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 даного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно із ч. 3, 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 ст. 60 даного Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, не житлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Виходячи з наведеного, у відповідності до положення п. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси Немовицької територіальної громади у межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Платежі за землю надходять до бюджетів міських, селищних, сільських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Кошти від плати за землю використовуються на цілі, що визначаються законодавством України. Водночас, ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень державного самоврядування, чим суттєво порушує інтереси держави.
В свою чергу, ТОВ "Рік-2018, не вносячи орендної плати, створює перешкоди суб'єкту владних повноважень для реалізації програми соціально-економічного розвитку громади, оскільки плата за землю є одним з основних джерел доходу до місцевого бюджету.
З урахуванням викладеного, Сарненською окружною прокуратурою 06.01.2025 за № 53-44вих-25 скеровано лист Немовицькій сільській раді з приводу вищевказаного порушення її прав та наявності підстав для їх захисту.
Листом від 17.01.2025 за № 126/08/01-06 Немовицькою сільською радою проінформовано окружну прокуратуру, що сільська рада не заперечує щодо пред'явлення до суду позовної заяви Сарненською окружною прокуратурою про розірвання даного договору оренди.
Слід зазначити, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 26.02.2019 у справі № 905/803/18 вказано, що "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Згідно постанови Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави є представництво прокурором її інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову.
Прокурором в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом № 53- 673ВИХ-25 від 10.03.2025 повідомлено Немовицьку сільську раду про намір прокурора звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі від 22.04.2019 та повернення земельної ділянки.
Судом встановлено, що на виконання ч. 3 5 ст. 53 ГПК України і ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Немовицької сільської ради, яка протягом розумного строку не вживала заходів щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, тобто навів підставу для представництва інтересів держави та для звернення з позовом до суду.
За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування - Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області.
За змістом ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані: своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Відповідно до п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено підстави припинення договору оренди землі.
Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" визначає підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Згідно з ч. 1 ст. 32 вказаного закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Суд зазначає, що в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 11 договору відповідачем систематично протягом дії договору не сплачується орендна плата, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано останнім.
За правовим висновком в пункті 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі (подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт систематичного порушення з боку відповідача умов договору в частині своєчасної сплати орендних платежів, а відтак позовні вимоги про розірвання договору оренди землі від 22.04.2019, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рік-2018", судом визнаються обґрунтованими.
Крім того, розірвання договору оренди землі, згідно ст. 34 Закону України "Про оренду землі", є однією із підстав для повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених цим правочином, а відтак вимога прокурора про повернення земельної ділянки загальною площею 0,6063 га, кадастровий номер 5625485400:01:002:0494, яка є предметом договору, судом визнається також обґрунтованою.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 4 844,80 грн покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Розірвати договір оренди землі від 22.04.2019, укладений між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рік-2018" щодо земельної ділянки площею 0,6063 га, кадастровий номер 5625485400:01:002:0494, що знаходиться по вул. 1-го Травня в с. Немовичі Сарненського району.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Рік-2018" (34503, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Короленка, 11, код ЄДРПОУ 42635529) повернути Немовицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області (34540, Рівненська обл., Сарненський р-н., с. Немовичі, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 04387786) земельну ділянку площею 0,6063 га, кадастровий номер 5625485400:01:002:0494, що знаходиться по вул. 1-го Травня в с. Немовичі Сарненського району.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рік-2018" (34503, Рівненська обл., м. Сарни, вул. Короленка, 11, код ЄДРПОУ 42635529) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири ) грн 80 коп витрат по сплаті судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Повне рішення складено та підписано 21 травня 2025 року.
Суддя А.І.Мовчун