м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді -099 520 65 95
Справа № 932/7755/24 Провадження № 2/932/2802/24
заочне
22 травня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Ярощук О.В.,
за участі секретаря - Кирилішиній В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом АТ «АКЦЕНТ - БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
установила:
Короткий опис справи.
10 вересня 2024 року представник Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Шкапенко Олександр Віталійович звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2023 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківський послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної карти, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-БАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 26 серпня 2024 року має заборгованість у розмірі 25 149,37 грн., яка складається з наступного: 19 978,36 грн. заборгованість за кредитом; 5 171,01 грн. заборгованість по відсоткам; 0.00 грн. - штрафи.
Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов'язання, однак відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, тому позивач, просить суд, заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.38 зворотня).
Процесуальні дії по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.09.2024 суддю Ярощук О.В. визначено головуючою суддею (а.с.40).
Суддею 24.10.2024 винесено ухвалу про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а.с.45-46).
Судом 22.05.2025 винесено ухвалу про розгляд справи заочно на підставі наявних доказів (а.с.63).
У силу приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Щодо належного повідомлення відповідача.
Із метою належного повідомлення відповідача щодо наявного цивільного провадження стосовно нього, судом 12.09.2024 та повторно 30.09.2024 скеровано запит до Департаменту адміністратвиних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради. Відповідно до відповіді Департаменту від 23.10.2024 інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 відсутня (а.с.44).
Відповідно до ч.9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
У матеріалах справи наявна копія паспорту відповідача, відповідно до записів у якому, зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Отже, суд розглядає справу за останнім відомим зареєстрованим місцем ОСОБА_1 (а.с.28).
Суд у судові засідання тричі викликав відповідача:
- ухвалою суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 16.12.2024 (а.с.45-46).
- повісткою про виклик від 05.11.2024 на 16.12.2024, від 17.12.2024 на 17.03.2025, та від 14.03.2025 на 22.05.2025 (а.с. 48, 57, 60).
Окрім того, судом розміщено публікацію на веб-сторінці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська повістку про виклик відповідача у судове засідання (а.с. 50, 54, 61).
Рекомендоване повідомлення із викликом повернулося до суду як не вручене (а.с.51, 53, 62).
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення ОСОБА_1 щодо розгляду справи, яка стосується його безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів.
Суд виходить із того, що відповідач хоч і не отримав кореспонденцію, надіслану йому неодноразово судом за місцем реєстрації, само по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для того, щоб стверджувати про те, що права відповідача за статтею 6 § 1 Конвенції могли були порушені.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
На підставі ч. 8 ст. 179, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у зв'язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином про судове засідання, не з'явився до суду і не повідомив про причини неявки, не подав відзив на позовну заяву та представник позивача висловив згоду на заочне вирішення справи, суд ухвалив здійснити заочний розгляд і вирішення справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено.
06.09.2023 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У підписаній заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, та Паспортом споживчого кредиту складають кредитний договір. Також, 06.09.2023 року відповідачем підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 40,8 % річних (а.с.10-11).
Таким чином, на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення відсотків за кредитним договором.
Із наданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №б/н від 06.09.2023 року встановлено, що станом на 26.08.2024 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка становить 25 149,37 грн., яка складається із наступного: 19 978,36 грн. - заборгованість за кредитом, 5 171,01 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с.6).
Із довідки за картами виданої за підписом голови правління АТ «А-Банк» Кандаурова Ю.В. вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку: № НОМЕР_2 строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с.16).
Відповідно до довідки за лімітами, ОСОБА_1 упродовж з 06.09.2023 по 26.08.2024 періодично збільшував кредитні ліміти: 29.10.2023 - 20 000 грн. (збільшення), 29.10.2023 - 20 000 грн. (збільшення) , 29.10.2023 - 20 000 грн. (збільшення) (а.с.17).
Сам процес встановлення/зменшення/збільшення ліміт на картці визначено розділом 2.1.1.9.1 Витягу з Умов та правил банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Так, право банка встановлювати ліміти на здійснненя операцій по картці передбачено п.п. 2.1.1.9.6. У той же час, сам клієкт, шляхом звернення до банку має право змінити ліміти та встановити обмепження, у тому числі встановити ліміт на одержання готівки у межах власних коштів. Уся відповідальність за усі операції, зроблені у межах лімітів, збільшених за розпорядженням клієнта, покладається на клієнта (п.п 2.1.1.9.8).
На підтвердження своїх вимог АТ «А-Банк» надало копію анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», копію витягу Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та розрахунок заборгованості. Проте, надані позивачем документи не підтверджують умови кредитування в частині визначення розміру та порядку сплати процентів, оскільки із зазначених вище документів, підписаним відповідачем є лише Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка не містить умов кредитування. В анкеті-заяві зазначена особиста інформація заявника: паспортні дані, ідентифікаційний податковий номер, місце проживання, реєстрації та контактний телефон.
Відомостей про бажаний тип картки та кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, розмір пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Отже, сама по собі підписана Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
До позовної заяви долучено витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які не підписані відповідачем (далі Умови і правила). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, тому вони не можуть братися до уваги з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, висновки якої зводяться до того, що позивач зобов'язаний письмово проінформувати споживача фінансових послуг про умови кредитування, а надані позивачем не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Витяг з тарифів також не містить підпису відповідача (а.с.26-27). Таким чином, банком не доведено узгодження з позичальником відсоткової ставки за користування кредитом, а вимог про стягнення відсотків відповідно до ставки, встановленої законом, позивач не заявляє та не обґрунтовує такий розмір відсотків з наведенням відповідних розрахунків, а тому вимога про стягнення відсотків за користування кредитом, а також їх нарахування за весь період користування позиченими коштами є неправомірною.
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61-9618св19) висловлено таку позицію: «Виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами».
Фактичне користування відповідачем коштами підтверджується наданою позивачем випискою. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік №578/5) згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання держоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
Суд при розгляді справи повинен зберігати об'єктивність і неупередженість, а докази судом мають оцінюватися у сукупності, а тому, за сукупності доданих до позову доказів, доведено факт користування ОСОБА_1 кредитними коштами та те, що вони відповідачем в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, отже суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 19 978,36 грн.
Релевантне законодавство.
Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти, (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (стаття 633 ЦК України), договором приєднання (стаття 634 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Щодо стягнення заборгованості по відсоткам суд вважає за необхідне зазначити таке
Банк до позовної заяви додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка (а.с.10-11), підписаний позичальником електронним підписом, стверджуючи, що це є доказом погодження відсоткової ставки, прав та обов'язків клієнта (позичальника) і банку, відповідальності сторін.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця.
Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
В зазначеній постанові Верховний Суд здійснив відступ від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (на яку посилається Банк у відзиві на апеляційну скаргу), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що підписання Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», з огляду на його правову природу (це не частина кредитного договору, а спосіб повідомлення позикодавця кредитором про наявні пропозиції кредитування), його зміст, не є підтвердженням досягнення між Банком та позичальником умов кредитування, в тому числі і щодо процентної ставки.
За наведених обставин суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи паспорт споживчого кредитування, як доказ конкретних умов укладеного між сторонами кредитного договору стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом. В супереч частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України позивач вимоги щодо стягнення відсотків не довів, тому слід відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками.
Висновок суду
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача основного боргу (тіла кредиту), а у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків відмовити, оскільки відсутності підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату процентів за користування кредитом та неустойку у разі порушення боржником зобов'язання.
Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачений судовий збір в сумі 3028.00 грн (а.с.37 зворот).
Враховуючи те, що позовну заяву АТ «А-Банк» задоволено частково, суд, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2405,40 грн., виходячи з розрахунку: 19 978,36 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 3028 грн. (сума сплаченого судового збору) : 25 149,37 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 2405,40 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд -
ухвалила:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованостіза кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.09.2023 року, яка утворилася станом на 26 серпня 2024 року за тілом кредиту в розмірі 19 978 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 36 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2405 (дві тисячі чотириста п'ять) грн. 40 коп.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Відомості сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-банк», код ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 49000, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення ухвалено 22.05.25.
Суддя Оксана ЯРОЩУК