адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
22.05.2025 Справа № 917/532/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/532/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння», 64032, Харківська обл., Кегичівський р-н, с. Красне, код ЄДРПОУ 30773793,
до Селянського (фермерського) господарства «Регіон», 38850, Полтавська обл., Чутівський р-н, с. Василівка, пров. Шкільний, 9, код ЄДРПОУ 13944501,
про стягнення 214 805,18 грн
18.03.2025 р. до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Українське насіння» до Селянського (фермерського) господарства «Регіон» про стягнення 214 805,18 грн, з яких 25 636,15 грн - штраф за невиконання умов договору купівлі-продажу № -УС1000000030 від 18.03.2024 р., 18 261,37 грн - відсотки річних.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.03.2025 р. вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/532/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
04.04.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов та клопотання від 03.04.2025 р. (вх. № 4502) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні якого судом відмовлено.
Інших заяв по суті справи, клопотань від сторін не надходило.
При розгляді справи судом встановлено, що 18.03.2024р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу №-УС1000000030, за умовами якого:
п.1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити на умовах даного Договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, іменований надалі Товар;
п.1.2. Асортимент, ціна, кількість і строк поставки Товару обумовлюється сторонами в Специфікації на кожну партію Товару, що є невід'ємною частиною Договору (додаток №1);
п.4.1. Загальна вартість Товару складається із загальної суми Товарів, поставлених відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони дійшли згоди, що ціна на Товар та загальна сума Товару по договору буде визначатися у додатку (додатках) Специфікації до даного Договору у національній валюті України (гривня);
підп.4.1.1., 4.1.2. п.4.1. На підставі діючих цін Продавця визначається ціна Товару на дату підписання Специфікацій (Додатків). Ціна за одиницю та загальна вартість Товару, а також еквівалент вартості Товару в валюті (Долар США) та курс гривні до Долара США, згідно якого розраховувався еквівалент вартості Товару, визначаються в Специфікації до цього Договору;
п.4.2. Оплату в грошовій формі у розмірі загальної вартості Товару, що складається із загальної суми Товарів, поставлених відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору, Покупець зобов'язаний виконати наступним чином: остаточний розрахунок за поставлений за Договором Товар у строк по 30.10.2024 року включно;
п.4.4. При здійсненні Покупцем оплати за поставлений Товар в строк, встановлений п.4.2. Договору, Покупець вважається таким, що виконав зобов'язання по оплаті повністю та належним чином;
п.4.6. При здійсненні Покупцем оплати Товару після строку, зазначеного в п.4.2. даного Договору Покупець у порядку ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п.4.1. Договору. Відсотки нараховуються від дня, коли Товар повинен бути оплачений (п.4.2.) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення;
п.4.7. Оплата відсотків, передбачена п.4.6. даного Договору, є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України;
п.4.8. Оплата Покупцем здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця;
п.4.9. Оплата, здійснена в зазначений даним Договором строк, вважається своєчасною. При проведенні оплати після строку, зазначеного п.4.2. даного Договору, вважається простроченою;
п.6.1. У випадку, якщо Покупець не зробить оплату в строки згідно п.4.2. Договору, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості Товару;
п.6.2. Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцеві збитки, заподіяні неналежним виконанням зобов'язань за Договором. Сплата штрафу й відшкодування збитків не звільняє Покупця від обов'язку виконання зобов'язань за Договором у повному обсязі;
п.6.4. Сторони домовилися, що у відповідності до ст.259 ЦК України до вимог щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій за цим Договором застосовується трирічний строк позовної давності.
Строк дії договору - до 31.12.2024р. (п.9.1 Договору).
Згідно з додатком до Договору "Специфікація №1 від 18.03.2024" Продавець зобов'язується поставити Покупцеві, а Покупець прийняти й оплатити на умовах основного Договору Товар (насіння гібриду соняшника PIMI 2 екстра на загальну суму 170 907,66 грн.; строки поставки партії Товару до 15.04.2024 включно (а.с.11).
01.05.2024 по видатковій накладній №100000061 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 170 907,66 грн. (а.с.12).
Відповідач, як вказує позивач, оплату поставленого Товару не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Згідно відзиву на позов, відповідач зазначив, що у нього відсутній оригінал договору купівлі-продажу, та що «…є припущення, що підпис голови СФГ Регіон в договорі і накладній не належить Рубану Івану Петровичу. У зв'язку з чим є необхідність у проведенні почеркознавчої експертизи та виклику свідків у судове засідання для встановлення дійсності правочину» (відзив на позов - а.с.21-22).
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст..536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства;
Як вбачається з поданих позивачем доказів, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу не виконав і станом на час розгляду спору за отриманий товар не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем склала 170 907,66 грн. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов'язання у строк, встановлений п.4.2. Договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, є припущеннями щодо фальсифікації підписів представника відповідача на договорі та видатковій накладній, що чітко вбачається зі змісту відзиву. Висловивши відповідне припущення, відповідач послався на наявність необхідності проведення експертизи та виклику свідків, однак, відповідних клопотань, оформлених і поданих у встановленій ГПК України формі та у строк, до суду не надав. Так, згідно ст..170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Відповідачем 03.04.2025р. подавалася до суду заява про розгляд справи у загальному позовному провадженні, у задовленні якої ухвалою від 07.04.2025р. було відмовлено. Будь-яких інших заяв чи клопотань (в т.ч.про витребування для огляду оригіналів додатків до позову, витребування додаткових доказів, призначення у справі експертизи і т.д.) відповідачем не заявлялося. Стосовно посилання відповідача на необхідність виклику свідків, суд зазначає, по-перше, що ГПК України чітко передбачає, по-перше, що у спрощеному провадженні свідки не викликаються; по-друге, встановлює строки та порядок подання відповідної заяви свідка (яка не подавалася відповідачем) і випадки, коли суд може викликати свідків до суду (ст..89 ГПК України); по-третє, вказує, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ст..87 ГПК України).
Суд акцентує увагу сторін на тому, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Іншим основоположним принципом господарського судочинства є диспозитивність, суть якого полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст..14 ГПК України).
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не подано до суду жодного доказу у спростування позовних вимог, а викладені у відзиві на позов припущення нічим не підтверджені, виходячи з принципу вірогідності доказів, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Крім того, відповідно до п.6.1. Договору у разі нездійснення відповідачем оплати товару в установлений строк, позивач має право на стягнення штрафу у розмірі 15% від вартості товару.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Розрахунок штрафу позивача, приведений у тексті позовної заяви, на суму 25 636,15 грн. є арифметично правильним і відповідачем не оспорюється.
Відповідно до пункту 4.6 договору при здійсненні Покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п.4.2. даного договору, Покупець у порядку ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 30% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п.4.1 договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п.4.2.) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення.
З цього приводу суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
В свою чергу відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п'ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами (постанова КГС від 18.11.2021 у справі №921/395/20).
За усталеною практикою Верховного Суду, проценти за ст.ст.536, 694 ЦК України за своєю правовою природою є процентами за користування грошовими коштами і їх стягнення не є ні видом засобів забезпечення виконання зобов'язання, ні штрафною санкцією, вони стягуються незалежно від вини боржника і є боргом (див.також постанову Касаційного господарського суду від 21.01.2025р. у справі № 916/901/24).
Враховуючи, що факт прострочення відповідачем своїх зобов'язань з оплати є доведеним, сума обрахована правильно, аргументів на спростування цього факту відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині. При цьому суд враховує також один з основоположних принципів цивільного законодавства - принцип свободи договору (ст..3 ЦК України). Зміст поняття «свободи договору» визначено у ст. 627 ЦК, згідно з якоювідповідно до статті 6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стосовно розподілу судових витрат:
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3 222,10 грн.. Однак позивачем не враховано, що оскільки позовна заява подана через систему електронний суд, застосуванню підлягав понижуючий коефіцієнт 0.8, і сплаті підлягало 2 577.66 грн судового збору. Решта суми вважається сплаченою надмірно та може бути повернута позивачу на підставі його заяви в порядку ст..7 ЗУ «Про судовий збір».
Здійснюючи розподіл судових витрат (2 577,66 грн), суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.129 ГПК України сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст..ст.129, 233-234.238-240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (Фермерського) господарства «Регіон» (38850, Полтавська обл.., Чутівськиф р-н, с.Василівка, пров.Шкільний, буд.9, код ЄДРПОУ 13944501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Українське насіння" (64032, Харківська область, Кегичівський район, с.Красне, ідентифікаційний код 30773793) 170 907,66 грн основного боргу, 25 636,15 грн штрафу, 18 261,37 грн за користування чужими грошовими коштами.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 22.05.2025р.
Суддя О.С.Мацко