65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/243/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В. розглянувши в судовому засіданні справу №916/243/25
за позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34, код ЄДРПОУ 04378020) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150)
до відповідачів: 1. Приватного підприємства “Теплотранс» (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 20Б, код ЄДРПОУ 42513723) 2. Комунального некомерційного підприємства “Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Лікарняна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02007650)
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 452 136,30грн.
Представники сторін:
Від прокуратури: Бойчук М.М. посвідчення;
Від позивачів: не з'явились;
Від відповідачів: не з'явились;
Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району та Південного офісу Держаудитслужби до Приватного підприємства “Теплотранс» та до Комунального некомерційного підприємства “Старокозацька районна лікарня» про визнання недійсним п.3.1. Договору №10/01/23 від 25.01.2023 та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 452 136,30грн.
Ухвалою від 29.01.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури було залишено без руху.
04.02.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №3765/25) від Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2025р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/243/25 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.04.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Позивачі у судове засідання явку своїх повноважених представників не забезпечили, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Позивач 2 просив суд розглядати справу без його участі.
Відповідач 1 про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву до Господарського суду Одеської області від відповідача до суду не надходив.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Поряд з цим, ухвала суду від 24.03.2025р. була отримання відповідачем 10.04.2025р, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач 2 в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.
У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - Комунальне некомерційне підприємство “Старокозацька районна лікарня» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Так, ухвали суду від 10.02.2025, 03.03.2025, 24.003.2025, 02.09.2024, 07.04.2025 та від 28.04.2025р були надіслані до електронного кабінету відповідача 2, про що свідчать наявні у справі довідки про доставку електронного документу.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника прокуратури, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор, Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради 08.12.2021 прийнято рішення № 231 “Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП “ТЕПЛОТРАНС» розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Відповідно до інформації Старокозацької сільської ради №3141/04.1-16/1793 від 06.12.2023 та №11 від 07.02.2024 КНП «Старокозацька районна лікарня» на підставі вказаного рішення виконавчого комітету укладено ряд договорів.
Зокрема, як зазначає прокурор комунальним некомерційним підприємством «Старокозацька районна лікарня» (далі - Лікарня) за результатами проведеної закупівлі «Постачання теплової енергії» UA-2023-01-25-006770-а, з урахуванням вказаного тарифу, затвердженого вищезазначеним рішенням, між Лікарнею та приватним підприємством «Теплотранс» (ПП «Теплотранс») укладено договір №10/01/23 від 25.01.2023 на постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції.
Предметом за вказаним договором є теплова енергія у вигляді пари та гарячої води (код за ДК 021:2015-09320000-8- Пара, гаряча вода та пов'язана продукція) у кількості 515 Гкал за ціною 1 639 760 грн., з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал -3 184 грн.
В подальшому, до вказаного договору додатковою угодою №1 від 14.12.2023 внесено зміни в частині зменшення суми договору на 14 234,1 грн. та застосування нового тарифу на теплову енергію в сумі 3100,27 грн.
За посиланнями прокурора, на виконання вказаного договору зі змінами, Лікарнею перераховано ПП «Теплотранс» кошти платіжними дорученнями: №3 від 03.02.2023 без ПДВ за поставлену в січні 2023 року теплову енергію в кількості 120 Гкал, згідно акту №1 від 03.02.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»); №9 від 06.03.2023 без ПДВ за поставлену в лютому 2023 року теплову енергію в кількості 102 Гкал, згідно акту №2 від 06.03.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»); №15 від 07.04.2023 без ПДВ за поставлену в березні 2023 року теплову енергію в кількості 92 Гкал, згідно акту №3 від 07.04.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»); №17 від 25.04.2023 без ПДВ за поставлену в квітні 2023 року теплову енергію в кількості 31 Гкал, згідно акту №4 від 25.04.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»); 19.12.2023 проведено розрахунок за поставлену в листопаді-грудні теплову енергію в кількості 170 Гкал за ціною 3100,27 грн за 1 Гкал.
За посиланнями прокурора, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою за результатами опрацювання законності та обґрунтованості встановлення тарифів на теплову енергію встановлені достатні підстави для вжиття заходів представницького характеру, в результаті чого рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №420/15578/22, яке залишено в силі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023, задоволено позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «ТЕПЛОТРАНС» про визнання протиправним та нечинним рішення.
Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.12.2021 №231 «Про встановлення тарифу на теплову енергію».
Як зазначає прокурор, суд у справі №420/15578/22 дійшов наступного висновку: «При цьому, як встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, розрахунок середньозваженого тарифу за 1 Гкал разом складає 1873,46 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення відповідачем тарифу у розмірі 3184 грн за 1 Гкал відбулось з порушенням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання». Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, так як воно порушує вимоги ЗУ «Про теплопостачання».».
За посиланнями прокурора, тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету мав складати 1 873,46 грн., а не 3 184 грн. за 1 Гкал., як було передбачено законодавством та знайшло своє підтвердження під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи №420/15578/22
Прокурор наголошує, що Договір №10/01/23 від 25.01.2023 укладений між КНП «Старокозацька районна лікарня» та ПП «Теплотранс» в частині застосування тарифу за 1 Гкал 3184 грн суперечить нормам чинного законодавства, а також інтересам держави, а тому з урахування положень ст. 203 ЦК України, ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним в цій частині у судовому порядку.
Крім того прокурор вказує, що застосувавши тариф у розмірі 3 184 грн. за 1 Гкал за 345 Гкал Лікарня сплатила 1 098 480 грн., а враховуючи обґрунтований законодавством тариф, встановлений судом у справі №420/15578/22 мала б сплатити 646 343,70 грн. (із розрахунку 1873,46 грн. за 1 Гкал.), переплата склала 452 136,30 грн. Отже з посиланнями на положення ст. 1212 ЦК України прокурор просить суд стягнути з відповідача 1 безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 452 136,30грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Відповідно до повідомлення про намір укласти договір (під час застосування переговорної процедури) UА-2023-01-25-006770-а джерелом фінансування є місцевий бюджет.
Рішенням Старокозацької сільської ради №72-VIII від 24.12.2020 “Про входження до складу засновників КНП “Старокозацька районна лікарня» Старокозацька сільська рада увійшла до складу засновників КНП. Цим же рішенням затверджено статут КНП “Старокозацька районна лікарня».
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником юридичної особи КНП “Старокозацька районна лікарня» є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району.
Статутом Лікарні визначено, що КНП “Старокозацька районна лікарня» є закладом охорони здоров'я лікувально-профілактичного профілю - комунальним унітарним некомерційним підприємством, яке надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Майно Підприємства є комунальною власністю Старокозацької територіальної громади в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (п.1.3.), а Засновником Підприємства є Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (п.1.5.). Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.6.). Відповідно до п. 5.3.2 одним з джерел формування майна та коштів Підприємства є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів (бюджетні кошти).
Відповідно до листів головного лікаря КНП “Старокозацька районна лікарня» від 07.02.2024 № 11 та Старокозацької сільської ради від 16.12.2024 № 3330/04.1-16/2706 джерелом фінансування договору №10/01/23 від 25.01.2023 є надходження з бюджету Старокозацької сільської ради (кошти місцевого бюджету згідно Комплексної Програми “Здоров'я» Старокозацької сільської ради на 2022 та 2023 рік) та підлягають поверненню на рахунок зазначений у листі Старокозацької сільської ради.
Прокурор наголошує, що звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради до відповідачів про стягнення надмірно сплачених коштів, визнання недійсним договору в частині зумовлено надмірним витрачанням бюджетних коштів, що створює додаткове навантаження на місцевий бюджет у вигляді додаткових необґрунтованих видатків, чим ослаблює економічну основу Старокозацької територіальної громади.
Пунктом 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип ефективності та результативності бюджетної системи, який полягає у тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Отже, правовідносини, пов'язані з правильним застосуванням законодавства становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а протиправне (якщо таке буде встановлено) рішення виконавчого органу сільської ради, яким встановлено необгрунтований тариф на теплову енергію, що включає її виробництво, постачання та транспортування, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, що в подальшому призвело до надмірного витрачання бюджетних коштів і в свою чергу викликало додаткове навантаження на місцевий бюджет, необгрунтовані видатки, послаблення економічної стабільності, основи, такому суспільному інтересу не відповідає.
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до підпункту 2 пункту “а» частини першої статті 27 цього ж Закону до відання виконавчих органів міських, селищних та сільських рад належать повноваження щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Таким чином, саме на Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку є органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розумінні Закону України “Про прокуратуру».
Окружною прокуратурою на адресу Старокозацької сільської ради направлено лист від 05.12.2024 № 55-7654вих-24 щодо надання інформації стосовно вжитих (або запланованих) заходів щодо усунення порушень при виконанні договору №10/01/23 від 25.01.2023, зокрема, щодо намірів сільради стосовно вжиття заходів, спрямованих на повернення надмірно сплачених бюджетних коштів.
У відповіді на лист окружної прокуратури Старокозацька сільська рада про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду не заявила, натомість просила сприяти поверненню надмірно сплачених коштів (лист від 16.12.2024 № 3330/04.1-16/2706).
Таким чином, на переконання прокурора, Старокозацька сільська рада, маючи відповідні повноваження у бюджетній сфері, усвідомлюючи факт переплати вартості наданих послуг КНП “Старокозацька РЛ» за постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції, що негативно впливає на витрачання бюджетних коштів та порушує інтереси держави у бюджетній сфері, ослаблює економічну основу Старокозацької територіальної громади та впливає на розподілення коштів та недоотримання фінансування на пріоритетних напрямках, неналежним чином здійснює захист інтересів держави.
З огляду на вищевикладене, прокуратурою на виконання приписів статті 53 ГПК України і статті 23 Закону України “Про прокуратуру» при поданні позову обґрунтовано неналежне здійснення захисту інтересів держави Старокозацькою сільською радою, яка не вживає заходів до стягнення надмірно сплаченої суми коштів за поставлену теплову енергію у судовому порядку.
На виконання ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу сільради повідомлення від 15.01.2025 № 55-275ВИХ-25 про скерування до господарського суду позовної заяви.
Крім того, як зазначає прокурор, у даному спорі уповноваженим суб'єктом владних повноважень є Південний офіс Державної аудиторської служби України з огляду на наступне.
Статтею 7 Закону України “Про публічні закупівлі» визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно зі статтею 7-1 Закону України “Про публічні закупівлі» моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Тобто, чинним законодавством України визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю у сфері публічних закупівель, а саме: Державна аудиторська служба в Україні, зокрема в даних правовідносинах - Південний офіс Держаудитслужби (Постанова Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21).
На виконання ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурором направлено на адресу Південного офісу Держаудитслужби повідомлення від 15.01.2025 № 55-274ВИХ-25 про скерування до господарського суду позовної заяви.
Так, предметом заявлених прокурором позовних вимог в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району, Південного офісу Держаудитслужби є вимоги до ПП “Теплотранс» та Лікарні про визнання недійсним п. 3.1. договору №10/01/23 від 25.01.2023р. в частині визначення тарифу в розмір 3 148грн. за 1 Гкал теплової енергії та стягнення безпідставно набутих бюджених коштів у розмірі 452 136,30 грн.
Як встановлено судом, Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради 08.12.2021 прийнято рішення № 231 “Про встановлення тарифу на теплову енергію», яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії ПП “ТЕПЛОТРАНС» розмірі 3 184,00 грн за 1 Гкал (без ПДВ), яке в подальшому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного господарського суду від 20.10.2023, визнано протиправним та нечинним.
Разом з тим, за результатами проведеної закупівлі “Постачання теплової енергії» UА-2023-01-25-006770-а, з урахуванням вказаного тарифу, затвердженого вищезазначеним рішенням, між Лікарнею та приватним підприємством «Теплотранс» (ПП «Теплотранс») укладено договір №10/01/23 від 25.01.2023 на постачання пари, гарячої води та пов'язаної продукції.
Предметом за вказаним договором є теплова енергія у вигляді пари та гарячої води (код за ДК 021:2015-09320000-8- Пара, гаряча вода та пов'язана продукція) у кількості 515 Гкал за ціною 1 639 760 грн., з урахуванням затвердженого тарифу за 1 Гкал -3 184 грн.
В подальшому, до вказаного договору додатковою угодою №1 від 14.12.2023 внесено зміни в частині зменшення суми договору на 14 234,1 грн. та застосування нового тарифу на теплову енергію в сумі 3100,27 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору зі змінами, Лікарнею перераховано ПП “Теплотранс» кошти наступними платіжними дорученнями:
№3 від 03.02.2023 без ПДВ за поставлену в січні 2023 року теплову енергію в кількості 120 Гкал, згідно акту №1 від 03.02.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»);
№9 від 06.03.2023 без ПДВ за поставлену в лютому 2023 року теплову енергію в кількості 102 Гкал, згідно акту №2 від 06.03.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»);
№15 від 07.04.2023 без ПДВ за поставлену в березні 2023 року теплову енергію в кількості 92 Гкал, згідно акту №3 від 07.04.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»);
№17 від 25.04.2023 без ПДВ за поставлену в квітні 2023 року теплову енергію в кількості 31 Гкал, згідно акту №4 від 25.04.2023 здачі-прийняття виконаних робіт (згідно відомостей з графи «призначення платежу»);
Крім того, 19.12.2023 проведено розрахунок за поставлену в листопаді-грудні теплову енергію в кількості 170 Гкал за ціною 3100,27 грн за 1 Гкал.
Поряд з цим, як було зазначено по тексту рішення вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі № 420/15578/22, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2023, задоволено позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства “ТЕПЛОТРАНС» про визнання протиправним та нечинним рішення.
Визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 08.12.2021 № 231 “Про встановлення тарифу на теплову енергію».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Апеляційний суд у справі № 420/15578/22 дійшов наступного висновку: “При цьому, як встановлено судом першої інстанції, станом на момент прийняття оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, розрахунок середньозваженого тарифу за 1 Гкал разом складає 1 873,46 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що встановлення відповідачем тарифу у розмірі 3 184 грн за 1 Гкал відбулось з порушенням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ “Про теплопостачання». Враховуючи викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість оспорюваного рішення виконавчого комітету сільської ради, так як воно порушує вимоги ЗУ “Про теплопостачання.».
Тобто, тариф на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету мав складати 1 873,46 грн, а не 3 184,00 грн за 1 Гкал., як було передбачено законодавством та знайшло своє підтвердження під час розгляду судом першої та апеляційної інстанції справи № 420/15578/22.
Такий висновок узгоджується із Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 752/14341/15-ц (провадження № 61-24428св18): “Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що, оскільки судовим рішенням визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження виконавчого органу Київської міської ради - Київської міської державної адміністрації про зміну тарифів, то відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок нарахованих платежів, виходячи із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних незаконними».
Відповідно до ч. 1 ст.189 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Згідно з ч. 3 ст. 189 ГК України суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Частинами 1 та 2 ст. 190 ГК України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України “Про ціни та ціноутворення».
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно термінів, визначених у ст. 1 Закону України “Про теплопостачання» тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Так, Закон України “Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Верховний Суд під час розгляду справи № 917/1324/18 (Постанова від 15.10.2019) дійшов висновку, що “....У постанові НКРЕКП від 24.03.2016 № 377 "Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" визначено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - це вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата та планованого прибутку.
Отже, у таких правовідносинах підлягають застосуванню тарифи, які встановлені на підставі економічно обґрунтованих витрат надавача цих послуг з транспортування (Підприємства).
Згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги з постачання теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін. Вартість послуг теплопостачання не є договірною, а тариф на постачання теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України “Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною.
Разом з тим, встановлення економічно обґрунтованих тарифів на теплову енергію на рівні, який покриває всі витрати собівартості цих послуг є вимогою чинного законодавства України.
Відповідно до положень частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно із статтями 189, 191 ГК України та статтями 10, 11 Закону України “Про ціни і ціноутворення» суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Отже, згідно із положеннями зазначених норм права тарифи на послуги із виробництво теплової енергії не можуть встановлюватись на розсуд сторін.
Таким чином, вартість виробництва теплової енергії не є договірною, а тариф на виробництво теплової енергії відповідно до статті 12 Закону України “Про ціни і ціноутворення» є державною регульованою ціною.
Узагальнено наведені правові приписи вказують, що: ціна договору (вартість послуг) є істотною умовою договору; вона визначається на стадії погодження істотних умов; її зміна допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. В даному випадку у договорі ціну за одиницю товару збільшено всупереч вимог Закону.
Відтак, застосувавши тариф у розмірі 3 184 грн. за 1 Гкал за 345 Гкал Лікарня сплатила 1 098 480 грн (3184 х 345 = 1 098 480 грн).
В той же час, враховуючи обґрунтований законодавством тариф, встановлений судом у справі № 420/15578/22 мала б сплатити 646 343,70 грн (із розрахунку 1 873,46 грн за 1 Гкал.). Тобто переплата склала 452 136,30 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Параграфом 2 глави 16 розділу IV ЦК України регламентовано правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
За ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, враховуючи той факт, що застосування тарифу у розмірі 3 184грн за 1 Гкал при укладенні договору № 10/01/23 від 25.01.2023 відбулось з порушенням вимог ч.ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ “Про теплопостачання», що встановлено Одеським окружним адміністративним судом при розгляді справи № 420/15578/22, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним п. 3.1. договору № № 10/01/23 від 25.01.2023 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184грн за 1 Гкал теплової енергії підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що Одеським окружним адміністративним судом визнано протиправним та нечинним рішення, яким встановлено тарифи на виробництво теплової енергії у розмірі 3 184грн за 1 Гкал, на підставі та з урахуванням якого укладено договір № 10/01/23 від 25.01.2023, судом доходить висновку про наявність підстави для стягнення з Приватного підприємства “Теплотранс» на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області грошових коштів у розмірі 452 136,30 грн як таких, що одержані відповідачем-1 безпідставно, оскільки підстава для їх отримання (встановлення пунктом 3.1. договору тарифу у розмірі 3 184грн за 1 Гкал) визнана судом недійсною, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора у відповідній частині підлягають задоволенню.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги прокурора не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67707, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34, код ЄДРПОУ 04378020) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150) до Приватного підприємства “Теплотранс» (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 20Б, код ЄДРПОУ 42513723) та до Комунального некомерційного підприємства “Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Лікарняна, буд. 1, код ЄДРПОУ 02007650) - задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним п.3.1. Договору №10/01/23 від 25.01.2023 щодо визначення тарифу у розмірі 3 184,00 грн. за 1 Гкал тепло енергії.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Теплотранс» (67725, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 20Б, код ЄДРПОУ 42513723) на користь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34, код ЄДРПОУ 04378020) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 452 136 (чотириста п'ятдесят дві тисячі сто тридцять шість) грн. 30 коп.
4. Стягнути з Приватного підприємства “Теплотранс» (67725, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, буд. 20 Б; код ЄДРПОУ 42513723) на користь Одеської обласної прокуратури за такими реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ отримувача - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в сумі 8 296 (вісім тисяч двісті дев'яносто шість)грн. 04коп.
5. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Старокозацька районна лікарня» (67730, Одеська обл., Білгород-Дністровський район, м. Старокозаче, вул. Ліканяна, 1; код ЄДРПОУ 02007650) користь Одеської обласної (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ отримувача - 03528552, рахунок отримувача - UA808201720343100002000000564, банк отримувача - ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820172, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір у сумі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять)грн.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 22 травня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна