Рішення від 12.05.2025 по справі 916/5150/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5150/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» (73003, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 22, код ЄДРПОУ 36837946)

про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г в розмірі 1 538 107,24 грн., з якої 838 417,54 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, 58 089,66 грн. - неустойка, 86 944,99 грн. - 10 % штрафу, 431 101,34 грн. - пеня, 35 925,09 грн. - 3 % річних, 87 628,62 грн. - інфляційні втрати

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» (73003, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 22, код ЄДРПОУ 36837946) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750)

про звільнення від сплати лізингових платежів та визнання припиненим зобов'язання

Представники:

Від позивача - Гончаров Д.О. (ордер від 18.06.2021 серія АА № 1114704);

Від відповідача - Шевченко С.В. (ордер від 19.09.2023 серія ВЕ № 1098338).

Зміст позовних вимог. Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (далі - Позивач, ТОВ «УЛФ-ФІНАНС») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» (далі - Відповідач, ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД») про стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г в розмірі 1 538 107,24 грн., з якої 838 417,54 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, 58 089,66 грн. - неустойка, 86 944,99 грн. - 10 % штрафу, 431 101,34 грн. - пеня, 35 925,09 грн. - 3 % річних, 87 628,62 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.12.2024.

22.12.2024 ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» через систему «Електронний суд» подано Відзив на позовну заяву (вхід. від 23.12.2024 № 45660/24).

22.12.2024 ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Одеської області із Зустрічною позовною заявою (вх. № 5710/24 від 23.12.2024) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» з вимогами про:

- про звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» від сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г з 24.02.2022, у зв'язку з неможливістю використання об'єкту лізингу через обставини, за які він не відповідає;

- про визнання припиненим зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г з 28.08.2023.

Протокольною ухвалою від 25.12.2024 відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.

Ухвалою суду від 02.01.2025 прийнято Зустрічну позовну заяву ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» від 22.12.2024 (вх. № 5710/24 від 23.12.2024) до розгляду та об'єднано її в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/5150/24.

16.01.2025 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» подано Відповідь на відзив за первісним позовом (вхід. № 1635/25) та Відзив на зустрічну позовну заяву (вхід. № 1677/25 від 17.01.2025).

20.01.2025 ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» подано Відповідь на відзив за зустрічним позовом (вхід. № 1894/25) та Заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом (вхід. № 1893/325).

Протокольною ухвалою від 20.01.2025 відкладено підготовче засідання на 29.01.2025.

26.01.2025 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» подано Заперечення на відзив на зустрічну позовну заяву (вхід. № 2669/25 від 27.01.2025).

Протокольною ухвалою від 29.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.02.2025.

У судовому засіданні оголошувались перерви протокольними ухвалами від 19.02.2025 до 12.03.2025, від 12.03.2025 до 20.03.2025, від 20.03.2025 до 03.04.2025.

Судове засідання призначене на 03.04.2025 не відбулося у зв'язку із відсутністю мережі відеоконференцзв'язку, про що складено відповідну довідку.

Протокольною ухвалою від 18.04.2025 оголошено перерву до 02.05.2025.

У судовому засіданні 02.05.2025 судом відповідно до норм статті 219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 12.05.2025 о 17 год 30 хв.

12.05.2025 проголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).

Заяви по суті. Пояснення та аргументи учасників справи.

Представник позивача - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» в судовому засіданні підтримав вимоги за первісним позовом в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Вимоги за первісним позовом, із посиланням на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55, 124 Конституції України, статті 3, 6, 11, 12, 15, 16, 202, 204, частину першу статті 526, частину першу статті 530, статтю 610, частину першу статті 612, статті 625, 626, 627, частину першу статті 628, статті 629, 632, 638, частину першу статті 806, частину першу статті 809 Цивільного кодексу України, статті 67, 174, 179, частину першу статті 180, статтю 193 Господарського кодексу України, частини другу, третю статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, частину п'яту статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14.12.2021 № 1953-IX, частину першу статті 5, пункт 2 частини другої статті 14, пункт 7 частини другої статті 21, частину першу статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г.

До складових заявленої до стягнення суми заборгованості Відповідача за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г у розмірі 1 538 107,24 грн. ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» включило: 838 417,54 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів за 37 періодів з 19.08.2021 по 30.08.2024; 58 089,66 грн. - неустойка за невиконання обов'язку з повернення об'єкта лізингу в розмірі подвійної суми лізингового платежу станом на 30.09.2024 (за вересень 2024 року); 86 944,99 грн. - 10 % штрафу від суми простроченої заборгованості за періоди з 01.11.2021 по 30.08.2024; 431 101,34 грн. - пеня за періоди з 19.08.2021 по 09.10.2024; 35 925,09 грн. - 3 % річних за період з 19.08.2021 по 09.10.2024; 87 628,62 грн. - інфляційні втрати за період з 19.08.2021 по 09.10.2024.

У Відповіді на відзив від 16.01.2025 (вхід. № 1635/25) та у Відзиві на зустрічну позовну заяву від 16.01.2025 (вхід. № 1677/25) Позивач зазначає, що введення воєнного стану в Україні, військова агресія рф проти України, тимчасова окупація, оточення (блокування), ведення бойових дій, не входять до переліку обставин непереборної сили визначених пунктом 9.1 Загальних умов договору фінансового лізингу (для фінансування нових Об'єктів лізингу), затверджених наказом генерального директора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 24.06.2021 № 20 (далі - Загальні умови договору).

Окрім того, Позивач вказує на суттєве порушення (на 17 календарних місяців) п'ятиденного строку повідомлення лізингодавця (листом від 30.08.2023 № 23/05) про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають належному виконанню, визначеному пунктом 9.2 Загальних умов договору.

Позивач наголошує, що такі обставини, як військова агресія та введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами, які позбавляють Відповідача виконати свої зобов'язання за договором фінансового лізингу. Факт військової агресії російської федерації проти України не може бути беззаперечним доказом наявності форс-мажору, за відсутності безпосереднього впливу на можливість здійснення оплати за договором, а відсутність своєчасного повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин та відсутність доказів, передбачених договором, про наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним зобов'язань перед Позивачем за договором фінансового лізингу, позбавляє Відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених пунктом 9.1 Загальних умов договору.

При цьому, Позивач посилається на висновки викладені у пунктах 47, 48 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» заперечує проти доводу Відповідача про те, що викрадення предмету лізингу зумовило припинення у лізингоодержувача обов'язку сплачувати лізингові платежі, а шкода, пов'язана із втратою такого майна, є завданою саме лізингодавцю як власнику цього майна та саме Позивач набуває прав вимоги до особи, винної у завданні шкоди.

При цьому, Позивач, із посиланням на частину першу статті 809 Цивільного кодексу України, частину першу статті 5, частину першу статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, підпункт «б» підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункт 3.6 Загальних умов договору, зазначає, що враховуючи, що фінансовий лізинг є фінансовою послугою, з моменту підписання акта приймання-передачі предмету лізингу, до Відповідача як лізингоодержувача перейшли усі ризики пов'язані з користуванням та володінням ним, зокрема, випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження, допущення помилки при експлуатації. А тому лізингодавець не несе відповідальність за втрату або знищення об'єкта фінансового лізингу.

А враховуючи те, що пунктом 3.6 Загальних умов договору передбачений перехід усіх ризиків, пов'язаних з користуванням та володінням об'єктом лізингу до лізингоодержувача з моменту підписання акту приймання-передачі, саме Відповідачу належить право на відшкодування збитків та звернення з відповідними вимогами до реального заподіювача шкоди - рф. Цим правом ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» скористалось, і рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 стягнуто на його користь з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації 2 412 816,62 грн. збитків.

ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» заперечує проти доводу Відповідача про звільнення його від сплати лізингових платежів на підставі норм частини шостої статті 762, частин першої, другої статті 806 Цивільного кодексу України, внаслідок неможливості користування об'єктом лізингу та його повернення через обставини, за які він не відповідає з 24.02.2022.

Позивач посилається на висновки викладений у пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 № 904/5726/19, пункті 4.33 постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, згідно із якими, ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.

З огляду на вказану позицію, ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» вважає, що лізингові платежі за своєю правовою природою не можна ототожнювати з орендною платою, а тому норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Окремо Позивач, із посиланням на статті 3, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору. При цьому звертає увагу, що Відповідач майже три роки не виконує умови договору фінансового лізингу щодо оплати лізингових платежів, що спричиняє суттєві збитки лізингодавцю, який продовжує сплачувати відсотки за залученими у кредиторів коштами для придбання предмета лізингу, що був замовлений ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД».

У Запереченнях на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву від 26.01.2025 (вхід. від 27.01.2025 № 2669/25) ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» додатково посилається на висновки викладені у пунктах 42, 43 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, згідно із якими, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Представник відповідача - ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» у судовому засіданні заперечував проти первісного позову в повному обсязі та просив відмовити у його задоволенні. Також просив задовольнити зустрічний позов повністю.

Зустрічна позовна вимога про звільнення від сплати лізингових платежів, із посиланням на частину шосту статті 762, частини першу, другу статті 806 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неможливістю користування об'єктом лізингу та його повернення з 24.02.2022.

Позивач за зустрічним позовом посилається на наявність преюдиційних обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 за позовом ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» до російської федерації в особі міністерства юстиції рф, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «УЛФ-Фінанс», АТ «Таскомбанк» про стягнення збитків у розмірі 2 412 816,62 грн.

Зокрема, ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» вказує, що:

- станом на 24.02.2022 об'єкт лізингу - автомобіль знаходився на території міста Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, яке фактично було окуповано у перші дні широкомасштабної військової агресії;

- в результаті дій рф товариство було змушено повністю припинити господарську діяльність, що унеможливило подальшу сплату лізингових платежів за договором;

- автомобіль Toyota RAV4 (д.н.з. НОМЕР_1 ) було відкрито викрадено військовослужбовцями рф з стаціонарного гаражу 28.08.2023.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що за фактом викрадення автомобіля TOYOTA RAV4, СУ ГУНП в Херсонській області 01.09.2023 відкрито кримінальне провадження № 12023230000001601 за ознаками кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 438 КК України. А згідно із листом від 25.09.2023 № 8715/8-2023 вказаний автомобіль перебуває на обліку інформаційного порталу Національної поліції України як такий, що розшукується у зв'язку з незаконним заволодінням.

Зустрічна позовна вимога про визнання припиненим зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за договором, із посиланням на статтю 607 Цивільного кодексу України, статтю 205 Господарського кодексу України, обґрунтована неможливістю виконання зобов'язання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. А саме, за твердженням позивача за зустрічним позовом, неможливість користування та подальше викрадення предмету лізингу зумовило припинення у лізингоодержувача обов'язку сплачувати лізингові платежі, оскільки останній не може користуватись предметом лізингу та набути його у власність у майбутньому.

При цьому, за твердженням позивача за зустрічним позовом, у разі знищення / викрадення предмету лізингу, шкода, пов'язана із втратою такого майна, є завданою саме лізингодавцю як власнику цього майна та саме власник набуває прав вимоги до особи, винної у завданні шкоди.

У Відзиві на первісний позов (вхід. від 22.12.2024 № 45660/24) ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» наведені доводи аналогічні вказаним ним у зустрічній позовній заяві.

Також, заперечуючи проти вимог первісного позову про стягнення сум штрафу, пені та неустойки, Відповідач посилається на статтю 230, частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, статтю 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, пункт 9.1 Загальних умов договору фінансового лізингу, затверджених наказом генерального директора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 24.06.2021, та наголошує на наявності форс-мажорних обставин.

При цьому зазначає, що враховуючи наявність сертифікату № 6500-23-4026 від 27.09.2023, виданого Херсонською ТПП, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) за договором з 24.02.2022, зокрема щодо можливості повернення об'єкту лізингу, він звільняється від відповідальності, а нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Окрім того, Відповідач наголошує на необхідності застосування шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

При цьому, посилається на висновки викладені у пунктах 90, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, згідно із якими, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» також вказує на можливість зменшення розміру штрафних санкцій на підставі норм частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини другої статті 233 Господарського кодексу України. При цьому, посилається на висновок викладений у пункті 36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, згідно із яким, категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Також у Відзиві на первісний позов (вхід. від 22.12.2024 № 45660/24) ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» відповідно до норм частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України зроблено заяву про застосування позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені за період серпня - листопада 2021 року.

Заперечуючи проти вимог за первісним позовом про стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, Відповідач із посиланням на частину другу статті 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що вони є похідними, а тому, з огляду на відсутність у даному випадку неналежного виконання фінансових (грошових) зобов'язань, відсутні й підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

У Відповіді на відзив за зустрічним позовом від 20.01.2025 (вхід. № 1894/25) та у Запереченнях на відповідь на відзив від 20.01.2025 (вхід. № 1893/25) ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» заперечує проти доводу Позивача про відсутність підстав про звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, через те, що введення воєнного стану в Україні, військова агресія рф проти України, тимчасова окупація, оточення (блокування), ведення бойових дій, не входять до переліку обставин непереборної сили визначених пунктом 9.1 Загальних умов договору.

При цьому, Відповідач наголошує, що частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України визначено непереборну силу, як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. А в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР наведений невичерпний перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, обставина того, що сторони не перерахували всі можливі випадки непереборної сили в договорі, а пункт 9.1 Загальних умов договору не містить вказівок про вичерпність зазначеного переліку, не виключає можливість застосування статті 617 Цивільного кодексу України.

Окрім того, Відповідач наголошує, що сертифікат № 6500-23-4026 від 27.09.2023 має доказове значення у даній справі не лише як підстава для звільнення від відповідальності, а й доводить неможливість користування об'єктом лізингу, що в сукупності з іншими доказами дозволяє застосувати норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» заперечує проти доводу Позивача про те, що ним суттєво пропущений строк (майже півтора роки) повідомлення про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають належному виконанню договору.

При цьому, Відповідач посилається на висновок викладений у пункті 51 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, згідно із яким, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

А також на висновок викладений у пункті 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із яким, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» зазначає, що Договір фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г не містить подібних застережень щодо втрати права на посилання на форс-мажор, а тому несвоєчасність повідомлення про такі обставини не позбавляє його права посилатися на них.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Обставини укладення договору фінансового лізингу.

18.08.2021 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Лізингодавець) і ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 11086/08/21-Г (далі - Договір від 18.08.2021). /т. І а.с. 174-175/.

Відповідно до пункту 3 Договору від 18.08.2021 об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: автомобіль TOYOTA RAV4, об'єм двигуна 1987 куб. см, тип палива - бензин, трансмісія АТ, рік випуску - 2021, вартість на дату укладення договору - 1 000 559,25 грн, в т.ч. ПДВ. Вартість об'єкта лізингу може змінюватися (корегуватися) до підписання Акту приймання-передачі внаслідок зміни вартості Постачальником, в тому числі в разі збільшення ціни виробником, митних зборів, курсів валют.

Постачальник об'єкта лізингу - ТОВ «АВТО-ПЛАЗА», код ЄДРПОУ 32618769 (пункт 4 Договору від 18.08.2021).

Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі (пункт 5 Договору від 18.08.2021).

Місце передачі лізингу - 73034, м. Херсон, проспект Сенявіна, буд. 41 (пункт 6 Договору від 18.08.2021).

Пунктом 7 Договору від 18.08.2021 визначені умови страхування об'єкту лізингу:

- страхування здійснює Лізингодавець (підпункт 7.1);

- види страхування та розмір франшизи: страхування КАСКО, франшиза по пошкодженню 0,0 %, франшиза викрадення/угон 5,0 %, страхування ОСЦВП (підпункт 7.2);

- затрати на страхування включені в лізингові платежі (підпункт 7.3);

- територія дії страхування: територія України за виключенням населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також розташованих на лінії зіткнення та тимчасово окупованої території України (підпункт 7.4);

- назва страхової компанії, що здійснила страхування об'єкта лізингу, вказана у страхових документах, в т.ч. страховому полісі, що передаються разом з об'єктом лізингу згідно Акту приймання-передачі, підписанням якого Лізингоодержувач підтверджує, що він ознайомлений та зобов'язується дотримуватися умов відповідних Договорів страхування, що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за наведеним посиланням (підпункт 7.5).

Згідно із підпунктом 9.1 пункту 9 Договору від 18.08.2021 загальна сума лізингових платежів - 1 359 984,54 грн. на дату укладення договору і може змінюватися відповідно до умов договору.

Підпунктом 9.4 пункту 9 Договору від 18.08.2021 визначено, що протягом дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може збільшуватися або зменшуватися (індексуватися) в випадках збільшення / зменшення витрат Лізингодавця, в тому числі введення нових, відміни, збільшення / зменшення розміру існуючих податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зміни умов (в т.ч. збільшення тарифів страхування об'єкта лізингу).

Розмір лізингових платежів може бути збільшений при значному удорожчанні фінансових ресурсів в Україні, проте не частіше одного разу на рік. Індикатором удорожчання фінансових ресурсів в Україні прийняти показник UIRD 12М (український індекс ставок за депозитами фізичних осіб у відповідній валюті на 12 місяців за наведеним посиланням, який є максимально визнаним індикатором стану грошового ринку України. Якщо протягом строку дії договору розмір показників збільшиться більше ніж на 3 відсоткових пункти від значення UIRD 12М у відповідній валюті на дату підписання договору, Лізингодавець має право збільшити розмір винагороди на ту ж кількість відсоткових пунктів у річному вимірі, на яку зріс індекс UIRD на дату прийняття Лізингодавцем рішення про зміну платежів, нарахованих на несплачену вартість об'єкта лізингу згідно Графіку платежів.

У пункті 10 Договору від 18.08.2021 визначений Графік внесення лізингових платежів, згідно із яким, перший лізинговий платіж в сумі 285 325,50 грн. сплачується 19.08.2021, а решта платежів поділена на 37 щомісячних періодів з 31.08.2021 до 30.08.2024. При цьому, структура щомісячного лізингового платежу складається з двох складових: 1) платіж, що відшкодовує вартість об'єкта лізингу; 2) винагорода (комісія) Лізингодавця.

Всього станом на 30.08.2024 повинно було бути сплачено 1 000 559,25 грн. - вартість об'єкта лізингу, 359 425,29 грн. - винагорода (комісія) Лізингодавця, а разом 1 359 984,54 грн.

У пункті 12 Договору від 18.08.2021 зазначено, що він укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства України та внутрішніх правил надання фінансових послуг, затверджених Лізингодавцем, складений українською мовою в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін.

Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання договору). Зобов'язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються повним виконанням (пункт 13 Договору від 18.08.2021).

Пунктом 14 Договору від 18.08.2021 визначено, що підписанням цього договору фінансового лізингу Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу.

Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за наведеним посиланням або за QR-кодом, в редакції, діючий на дату укладення цього договору, та є невід'ємною складовою частиною договору.

Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включає Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу об'єкта лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладання цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов'язується дотримуватися усіх його умов.

У пункті 15 Договору від 18.08.2021 вказано, що своїм підписом на договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладання та запевняє, що на дату підписання договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному сайті Лізингодавця та діючими на дату укладення договору, а також підтверджує отримання перед укладенням договору інформації передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

На момент укладення Договору від 18.08.2021 публічною його частиною були Загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових Об'єктів лізингу), затверджені наказом генерального директора ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» від 24.06.2021 № 20 (далі - Загальні умови договору). /т. І а.с. 178 - 186/.

Відповідно до пункту 1.1 Загальних умов договору, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (далі по тексту «Об'єкт лізингу»), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об'єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі. Під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості Об'єкта лізингу, розмір якого визначений у Договорі.

Лізингоодержувачу надається право користування Об'єктом лізингу на строк, зазначений в Договорі (далі - «Строк лізингу»). Строк лізингу починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, але в будь- якому разі не може бути менше 1 (одного) року (пункт 1.2 Загальних умов договору).

Всі платежі за користування Об'єктом лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі - Графік платежів). Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Об'єкта лізингу, комісію Лізингодавця за наданий в лізинг Об'єкт лізингу та інші платежі, передбачені Договором (пункт 2.1 Загальних умов договору).

Датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день (пункт 2.3 Загальних умов договору).

Пунктом 3.4 Загальних умов договору визначено, що приймання Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, що підтверджує:

- належну якість, комплектність Об'єкта лізингу;

- належний стан Об'єкта лізингу, тобто справність Об'єкта лізингу і відповідність Об'єкта лізингу техніко-економічним показникам та специфікації, вказаній у Договорі;

- ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем гарантійних умов, технічних умов та інших регламентів експлуатації Об'єкта лізингу;

- отримання всієї належної технічної, реєстраційної документації, відповідної кількості ключів та іншого обладнання, передбаченого Договором (один комплект ключів залишається у Лізингодавця протягом всього терміну лізингу);

- страхування Об'єкта лізингу за видами страхування, передбаченими у Договорі, отримання документів зі страхування (в т.ч. договору ОСЦПВ), а також ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем умов страхування (КАСКО) відповідно до Договорів страхування, що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-strakhovaniya.html.

Відповідно до пункту 3.6 Загальних умов договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням Об'єктом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Об'єкта лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації Об'єкта лізингу, в частині, не передбаченій договором(-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції), пов'язані з використанням Об'єкта лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч. пов'язані з використанням Об'єкта лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Пунктом 5.1 Загальних умов договору передбачено, що з метою зменшення ризиків володіння та користування, Об'єкт лізингу, зазначений у Договорі, обов'язково повинен бути застрахований протягом всього терміну дії Договору за ризиками страхування КАСКО та цивільної відповідності (ОСЦПВ) та, на вимогу Лізингоодержувача, іншими, зазначеними у Договорі. Вибір страховика здійснюється з переліку страхових компаній, акредитованих Лізингодавцем. Страхування Об'єкта лізингу здійснює Лізингодавець, який є Вигодонабувачем за відповідними договорами страхування. Види страхування Об'єкта лізингу, франшиза за кожним видом страхування, територія дії певного виду страхування зазначаються у Договорі.

У разі пошкодження Об'єкта лізингу або його частини (крім випадків повної загибелі або викрадення/іншого незаконного заволодіння Об'єктом лізингу) Лізингодавець, за умови належного виконання Лізингоодержувачем умов Договору, направляє отримане страхове відшкодування на відновлення Об'єкта лізингу (пункт 5.5 Загальних умов договору).

Згідно із підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 Загальних умов договору, у разі викрадення Об'єкта лізингу (або іншого незаконного заволодіння Об'єктом лізингу) або у випадку, коли Об'єкт лізингу стає зіпсованим (пошкодженим) внаслідок настання страхової події, з дати отримання акта/довідки від страхової компанії, за яким випадок викрадення/заволодіння визнано страховим або пошкодження (псування) Об'єкта лізингу визнано тотальним (повним) припиняються нарахування будь-яких платежів щодо Об'єкта лізингу та зобов'язання Лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів згідно з Графіком платежів. При цьому взаєморозрахунки за Договором повинні бути здійснені Сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання відповідного страхового акта/довідки з урахуванням наступного: у разі викрадення чи тотального пошкодження Об'єкта лізингу, Лізингоодержувач має право здійснити викуп Об'єкта лізингу або повернути Лізингодавцю залишки Об'єкта лізингу, при цьому, страхове відшкодування зараховується на користь Лізингодавця.

Відповідно до пункту 7.1 Загальних умов договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору Лізингодавець має право стягнути шляхом направлення відповідної вимоги/рахунку (в тому числі на електронну адресу Лізингоодержувача) наступні штрафні санкції, а саме:

- за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (підпункт 7.1.1);

- у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості (підпункт 7.1.2);

- у разі, якщо на дату розірвання Договору. Об'єкт лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено в п. 11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування Об'єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в п. 6 Графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення Об'єкту лізингу Лізингоодержувачем), (підпункт 7.1.3).

У підпункті 7.1.9 пункту 7.7 Загальних умов договору зазначено, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Протягом всього терміну дії Договору Об'єкт лізингу є власністю Лізингодавця (пункт 8.1 Загальних умов договору).

Після закінчення строку лізингу відповідно до Договору та за умови відсутності заборгованості, передбаченої п. 8.3 Загальних умов, право власності на Об'єкт лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача. У разі, якщо умови Договору передбачають наявність викупної вартості Об'єкта лізингу, Лізингоодержувач має пріоритетне право набути Об'єкт лізингу собі у власність, сплативши Лізингодавцю викупну вартість Об'єкта лізингу, а Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу право власності на Об'єкт лізингу за Договором (пункт 8.2 Загальних умов договору).

Пунктом 8.3 Загальних умов договору передбачено, що право власності на Об'єкт лізингу переходить до Лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами (в т.ч. неоплаченої викупної вартості Об'єкта лізингу), неоплачених/невідшкодованих витрат Лізингодавця, штрафних санкцій та підтверджених збитків Лізингодавця за Договором, в тому числі за будь-якими іншими Договорами, які були або будуть укладені між Лізингодавцем (в тому числі будь-якою компанією, що являється учасником Банківської групи «ТАС», перелік яких розміщений на офіційному веб-сайті НБУ за наведеним посланням посиланням (надалі - Банківська група «ТАС») та Лізингоодержувачем або будь-якими особами, пов'язаними з Лізингоодержувачем, що підтверджується Довідкою про відсутність заборгованості, виданою Лізингодавцем.

Згідно із пунктом 9.1 Загальних умов договору, сторона, яка не виконала або неналежним чином виконала свої зобов'язання за Договором, не відповідає перед іншою Стороною, якщо доведе, що належне виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за конкретних умов конкретного періоду часу. До обставин непереборної сили Сторони віднесли явища стихійного характеру: землетруси, повені, удари блискавки, природні катаклізми, які не дають можливість використовувати Об'єкт лізингу відповідно до технічних умов. Сторони погодилися, що достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є довідка Торгово-промислової палати України.

Сторони зобов'язані письмово у термін не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту настання обставин непереборної сили повідомити іншу сторону про їх настання, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору (пункт 9.2 Загальних умов договору).

Якщо такі обставини продовжують діяти протягом 30 (тридцяти) днів з дати їх виникнення, Сторони проводять переговори з метою обговорити заходи, які необхідно здійснити в подальшому (пункт 9.3 Загальних умов договору).

Пунктом 11.5 Загальних умов договору встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям, у тому числі отриманим згідно з Актом приймання-передачі. Об'єкт лізингу має бути повернений у справному стані, а за ступенем зношеності повинен відповідати його нормальному зносу за час використання за нормальних умов його експлуатації.

Відповідно до пункту 11.8 Загальних умов договору, вилучення Об'єкта лізингу, припинення (відмова від Договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з виконанням Договору (у тому числі у зв'язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством України штрафні санкції та збитки відповідно до п. 7.3 Загальних умов.

Обставини виконання договору фінансового лізингу.

31.08.2021 зареєстровано право власності ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на автомобіль TOYOTA RAV4, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , рік випуску - 2021, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . /т. І а.с. 177/.

31.08.2021 ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» і ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» складено Акт (видаткову накладну) прийому-передачі Об'єкта лізингу до Договору фінансового лізингу № 11086/08/21-Г від 18 серпня 2021 року. Відповідно до якого, Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв, в якості Об'єкта лізингу згідно договору наступне майно: автомобіль TOYOTA RAV4, рік випуску - 2021, пробіг на момент передачі - 13, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова) - НОМЕР_2 , № двигуна НОМЕР_4 , сума 1 000 559,25 грн. з ПДВ. /т. І а.с. 176/.

На виконання умов Договору від 18.08.2021 ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» у період з 18.08.2021 по 30.03.2022 здійснено платежі на користь лізингодавця у загальному розмірі 521 567,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку. /т. І а.с. 206 - 207/.

Обставини укладення договорів відступлення прав вимоги (цесії).

21.07.2017 між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги (цесії), (далі - Договір цесії від 21.07.2017). /т. І а.с. 187 -189/.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору цесії від 21.07.2017, в порядку та на умовах, визначених договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому: Права Вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений відповідними Додатками до Договору, що укладаються на відповідну дату відступлення таких договорів лізингу (та форма якого передбачена Додатком № 1 до Договору), а Новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу та приймає на себе всі інші права Первісного кредитора за договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набуває право вимагати:

а) сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладення цього договору;

б) сплати на свою користь дебіторської заборгованості що існує у боржників зі сплати будь-яких інших платежів (крім лізингових) за договорами фінансового лізингу на дату укладення цього договору.

Пунктом 2.2 Договору цесії від 21.07.2017 передбачено, що разом з відступленням прав за договорами фінансового лізингу, Первісний кредитор передає Новому кредитору транспортні засоби (права власності на транспортні засоби), що є предметами лізингу згідно договорів фінансового лізингу, відступлення яких здійснюється згідно відповідних Додатків до Договору. Детальний опис відповідного Предмету лізингу передбачено відповідною специфікацією до Договору фінансового лізингу (Додаток до відповідного Договору фінансового лізингу).

В дату відступлення Прав Вимоги за Договорами фінансового лізингу, що передбачені п. 2.1 цього Договору, Новий кредитор набуває Права власності, що оформлюється підписання між сторонами Акту приймання-передачі Предмету (-ів) лізингу (права власності на Предмет (-и) лізингу) за формою згідно Додатку № 2 до Договору. Права Власності на відповідні Предмети лізингу переходять до Нового кредитора після повної оплати Новим кредитором Первісному кредитору Вартості (Ціни) Прав Вимоги згідно п. 3.1 Договору. Усі Права Власності на вказані в цьому п. 2.2.1 Предмети лізингу передаються зі збереженням прав та обов'язків за відповідними Договорами лізингу за Новим кредитором в якості лізингодавця та відповідними Боржниками в якості лізингоодержувача (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору цесії від 21.07.2017).

Пунктом 2.3 Договору цесії від 21.07.2017 визначено, що усі права та обов'язки Первісного кредитора за Договорами Лізингу та Договорами забезпечення переходять до Нового кредитора відповідно до умов цього Договору та положень законодавства (зокрема абз. 1 ч. 2 ст. 806 та ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України). Первісний кредитор вважається таким, що відступив, а Новий кредитор таким, що прийняв та набув Права Вимоги до Боржників та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за всіма відступленими правами, передбаченими п. 2.1 Договору та у відповідному Додатку до договору в Дату відступлення Прав Вимоги, а саме - в дату підписання відповідного Додатку до Договору, що підтверджується відповідним Актом, який підписується Сторонами за формою згідно Додатку № 3 до цього Договору. На підтвердження переходу Прав Вимоги до Нового Кредитора, Сторони підписують Акт прийому-передачі Прав Вимоги, водночас у випадку не підписання Сторонами такого акту, Права Вимоги вважаються переданими у повному обсязі Новому кредитору і без наявності підписаного Акту прийому-передачі Прав Вимоги в дату повної сплати Новим кредитором Вартості (Ціни) Прав Вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.4 Договору цесії від 21.07.2017, Права Вимоги переходять до Нового Кредитора в повному обсязі, безвідзивно. З Дати відступлення Прав Вимоги Новий кредитор вправі самостійно розпоряджатися Правами Вимоги на власний розсуд без згоди Первісного кредитора.

Права і обов'язки лізингодавця - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Первісного кредитора) за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г перейшли до ПАТ «ТАСКОМБАНК» (Новий кредитор) на підставі Договору цесії від 21.07.2017, що підтверджується: 1) Актом від 16.09.2021 приймання-передачі прав вимоги за Договором відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 16.09.2021р.; 2) Актом приймання-передачі документації за Договором відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 16.09.2021р.; 3) Витягом з Акту приймання-передачі Предметів лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу) від 16.09.2021 року за Договором відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 16.09.2021р.; 4) Витягом з Додатку від 07.06.2023 року до Договором відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 16.09.2021 р. «Перелік Договорів відступлення прав вимоги (цесії) № 21/07-2017 від 21.07.2017 р. Додаток до договору станом на 16.09.2021р.». /т. І а.с. а.с. 193 - 195/.

28.12.2017 між ПАТ «ТАСКОМБАНК» (Первісний кредитор) і ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017-3В (далі - Договір цесії від 28.12.2017). /т. І а.с. 196 - 198/.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору цесії від 28.12.2017, в порядку та на умовах, визначених договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому: Права Вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких передбачений відповідними Додатками до Договору, що укладаються на відповідну дату відступлення таких договорів лізингу (та форма якого передбачена Додатком № 1 до Договору), а Новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу та приймає на себе всі інші права Первісного кредитора за договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набуває право вимагати:

Пунктом 2.2 Договору цесії від 28.12.2017 передбачено, що разом з відступленням прав за договорами фінансового лізингу, Первісний кредитор передає Новому кредитору транспортні засоби (права власності на транспортні засоби), що є предметами лізингу згідно договорів фінансового лізингу, відступлення яких здійснюється згідно відповідних Додатків до Договору. Детальний опис відповідного Предмету лізингу передбачено відповідною специфікацією до Договору фінансового лізингу (Додаток до відповідного Договору фінансового лізингу).

Права і обов'язки лізингодавця - ПАТ «ТАСКОМБАНК» (Первісного кредитора) за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г перейшли до ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Новий кредитор) на підставі Договору цесії від 28.12.2017, що підтверджується: 1) Актом від 26.12.2022 приймання-передачі прав вимоги за Договором відступлення прав вимоги (цесії) та Додатком (переліком) відступлених договорів від 26.12.2022р.; 2) Актом приймання-передачі документації за Договором відступлення прав вимоги (цесії) та Додатком (переліком) відступлених договорів від 26.12.2022 р.; 3) Витягом з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017 від 28.12.2017 р. «Перелік Договорів фінансового лізингу, права вимоги за якими відступаються (додаток до договору станом на 26.12.2022 р.)»; 3) Витягом з Додатку № 2 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) № 28/12-2017 від 28.12.2017 р. «Акт приймання-передачі Предметів лізингу (прав власності на майно, що є предметом лізингу) згідно Додатку (переліку) відступлених договорів від 26.12.2022 р.». /т. І а.с. 199 - 202/.

Обставини викрадення об'єкта фінансового лізингу.

30.08.2023 ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» листом № 23/05 повідомило ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» про те, що і цей день йому стало відомо, що автомобіль TOYOTA RAV4, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , викрадено російськими військовими.

При цьому зазначалось, що з 24.02.2022 автомобіль знаходився за місцем свого постійного зберігання на подвір'ї у м. Гола Пристань, вул. Ларіонова, буд. 88/90. Враховуючи, що місто Гола Пристань було окуповано 24.02.2022, автомобіль з метою збереження було переміщено у критий стаціонарний гараж за адресою: Гола Пристань, вул. Висовіна, 94. Станом на 05.06.2023 він не був пошкоджений. 28.08.2023 за даною адресою приїхали російські військові і під загрозою життю змусили віддати ключі від авто та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та забрали автомобіль. Контроль за автомобілем втрачено. Місто Гола Пристань перебуває в окупації та на лінії вогню, переважна більшість мешканців покинули місто, зв'язок через Інтернет - відсутній.

Також повідомлялось, що 30.08.2023 товариством направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення до Головного управління Національної поліції у Херсонській області та Херсонської обласної прокуратури. /т. ІІ а.с. 130/.

Надсилання вказаної листа від 30.08.2023 № 23/05 на адресу ТОВ «УЛФ-ФІНАНС»: 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, підтверджується описом вкладення до цінного листа № 04107205211251 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта з датою 30.08.2023, поштовою накладною від 30.08.2023 № 04107205211251, фіскальним чеком від 30.08.2023. /т. ІІ а.с. 131/.

Як вбачається з листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 25.09.2023 № 8715/8-2023, в ході проведення перевірки встановлено, що автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , який став предметом злочинних посягань (кримінальне провадження № 12023230000001601 від 01.09.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України), перебуває на обліку інформаційного порталу Національної поліції України як такий, що розшукується у зв'язку із незаконним заволодінням. /т. ІІ а.с. 129/.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 за позовом ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» до російської федерації в особі міністерства юстиції рф, за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «УЛФ-Фінанс», АТ «Таскомбанк» про стягнення збитків у розмірі 2 412 816,62 грн., встановлені наступні обставини.

Автомобіль TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 24.02.2022 знаходився на території міста Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, яке фактично було окуповано рф у перші дні широкомасштабної військової агресії.

В результаті дій рф ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» було змушено повністю припинити господарську діяльність, що унеможливило подальшу сплату лізингових платежів за укладеними ним договорами.

Відповідно до письмової заяви свідка - ОСОБА_1 Автомобіль Toyota RAV4 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) було відкрито викрадено військовослужбовцями рф з стаціонарного гаражу 28.08.2023.

Під час розгляду цієї справи, № 916/5150/24, судом також встановлено, що Херсонською торгово-промисловою палатою видано ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.09.2023 № 6500-23-4026. Яким засвідчено неможливість виконання Відповідачем обов'язку (зобов'язання), а саме: користуватися Об'єктом лізингу TOYOTA RAV4, шасі № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_1 , на умовах фінансового лізингу; повернути Об'єкт лізингу, за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022; дата закінчення - тривають на 27.09.2023. /т. ІІ а.с. 111 - 113/.

Норми права які підлягають застосуванню та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі), (частина перша статті 806 Цивільного кодексу України).

Предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства (частина перша статті 807 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів та вимог зустрічного позову.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX передбачено, що з метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства.

Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі (пунктом 3 частини другої статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX).

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 2.1 Загальних умов договору, Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Об'єкта лізингу, комісію Лізингодавця за наданий в лізинг Об'єкт лізингу та інші платежі, передбачені Договором.

Суд не приймає довід Відповідача про звільнення його від сплати лізингових платежів на підставі норм частини шостої статті 762, частин першої, другої статті 806 Цивільного кодексу України, внаслідок неможливості користування об'єктом лізингу та його повернення через обставини, за які він не відповідає з 24.02.2022, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, вказаною нормою встановлено підставу для звільнення наймача саме від плати за найм (орендної плати).

Судом встановлено, що у пункті 10 Договору від 18.08.2021 визначений Графік внесення лізингових платежів, згідно із яким, перший лізинговий платіж в сумі 285 325,50 грн. сплачується 19.08.2021, а решта платежів поділена на 37 щомісячних періодів з 31.08.2021 до 30.08.2024. При цьому, структура щомісячного лізингового платежу складається з двох складових: 1) платіж, що відшкодовує вартість об'єкта лізингу; 2) винагорода (комісія) Лізингодавця.

Тобто, структура лізингових платежів за Договором від 18.08.2021 не включає в себе такої складової як плата за користування майном (орендну плату).

Суд враховує висновки викладені у пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 № 904/5726/19, пункті 4.33 постанови Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/6426/23, згідно із якими, ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу.

А відтак, оскільки лізингові платежі за Договором від 18.08.2021 за своєю правовою природою не можна ототожнювати з орендною платою, норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Не є підставою для звільнення від сплати лізингових платежів й форс-мажорні обставини (непереборної сили), на які посилається Відповідач, оскільки сплата вказаних суми є основним зобов'язанням, а не відповідальністю (штрафними санкціями) від якої звільняється сторона договору на підставі норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України.

Суд не приймає довід Відповідача про припинення зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за Договором від 18.08.2021 на підставі норм статті 607 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України, через неможливість виконання зобов'язання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, з огляду на наступне.

Статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до частин першої, другої статті 205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

У якості обставини яка унеможливлює виконання зобов'язання зі сплати лізингових платежів Відповідач зазначає неможливість користуватись предметом лізингу в наслідок його викрадення, а також відсутність можливості набути його у власність у майбутньому.

Згідно із частиною першою статті 809 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX визначено, що з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.

Об'єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов'язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу (частина друга статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX).

Як вже зазначалось, відповідно до пункту 3.6 Загальних умов договору, з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням Об'єктом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження Об'єкта лізингу, ризик допущення помилки при експлуатації).

Отже, неможливість користуватись предметом лізингу внаслідок його викрадення відноситься до ризиків саме Відповідача як лізингоодержувача.

Слід також зазначити, що викрадення автомобіля не свідчить про його тотальне знищення, тобто загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання. І можливість набуття права власності на нього після розшуку у майбутньому існує. А тому, правовідносини щодо цієї речі продовжують існувати, якщо сторони не досягнуть згоди про інше.

Окрім того, право на отримання у власність об'єкта лізингу за Договором від 18.08.2021 не є безумовним та не реалізується автоматично.

Право власності на об'єкт лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача лише за умови відсутності заборгованості за лізинговими платежами, в т.ч. неоплаченої викупної вартості об'єкта лізингу, неоплачених/невідшкодованих витрат лізингодавця, штрафних санкцій та підтверджених збитків лізингодавця за договором (пункти 8.2, 8.3 Загальних умов договору).

При цьому, договір може бути достроково припинений внаслідок його розірвання або відмови в односторонньому порядку за ініціативою лізингодавця з підстав та порядку визначених частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX.

А згідно із частиною сьомою статті 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об'єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Тобто, лізингові платежі підлягають сплаті до моменту припинення або дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу чи його розірвання. А, у даному випадку, Договір від 18.08.2021 припинено у зв'язку із закінчення строку його дії. А відтак, усі належні платежі, що передбачені графіком їх внесення визначеним договором повинні бути сплачені лізингоодержувачем.

Слід також зазначити, що згідно із підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 Загальних умов договору, у разі викрадення Об'єкта лізингу (або іншого незаконного заволодіння Об'єктом лізингу) або у випадку, коли Об'єкт лізингу стає зіпсованим (пошкодженим) внаслідок настання страхової події, з дати отримання акта/довідки від страхової компанії, за яким випадок викрадення/заволодіння визнано страховим або пошкодження (псування) Об'єкта лізингу визнано тотальним (повним) припиняються нарахування будь-яких платежів щодо Об'єкта лізингу та зобов'язання Лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів згідно з Графіком платежів.

Отже, сторони Договору від 18.08.2021 досягли згоди щодо припинення нарахування лізингових платежів та виконання обов'язку з їх сплати у разі викрадення об'єкта лізингу або іншого незаконного заволодіння ним лише з дати отримання акта (довідки) від страхової компанії, за яким випадок викрадення (заволодіння) визнано страховим.

У матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані докази наявності складання і отримання акта (довідки) від страхової компанії, за яким випадок викрадення (заволодіння) визнано страховим.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про задоволення вимоги за первісним позовом про стягнення з Відповідача суми заборгованості з лізингових платежів за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г в розмірі 838 417,54 грн., а також про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Стягнення сум пені та штрафу.

Відповідно до частини першої статті 610, частини першої статі 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем нараховано пеню за періоди з 19.08.2021 по 09.10.2024 у розмірі 431 101,34 грн., а також 10 % штрафу від суми простроченої заборгованості за періоди з 01.11.2021 по 30.08.2024 в сумі 86 944,99 грн.

Щодо нарахування штрафних санкції понад шестимісячний строк, слід зазначити наступне.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 90, 91, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, згідно із якими, у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20).

Аналізуючи вищенаведені умови підпункту 7.1.9 пункту 7.7 Загальних умов договору, суд наголошує, що сторони не можуть не застосовувати норму частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, як це зазначено в договорі, адже не можуть змінювати публічне регулювання договором. А навпаки, керуючись цією диспозитивною нормою закону, можуть встановити інший конкретний строк нарахування штрафних санкцій. У даному випадку, в договорі зазначено, що неустойка та інші штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань. Наведена умова договору подібна формулюванню «протягом усього періоду існування заборгованості», що відповідає вищевказаним висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22.

Отже сторони в Договорі від 18.08.2021 передбачили більшій строк нарахування штрафних санкцій ніж шість місяців.

Щодо форс-мажорних обставин, слід зазначити наступне.

Частиною третьою статті 550 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Статтею 617 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно із статтею 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 59, 60, 61, 62 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Отже, підсумовуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, слід звернути увагу на те, що існування Листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов'язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов'язання.

Суд не приймає довід Позивача про відсутність підстав про звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, через те, що введення воєнного стану в Україні, військова агресія рф проти України, тимчасова окупація, оточення (блокування), ведення бойових дій, не входять до переліку обставин непереборної сили визначених пунктом 9.1 Загальних умов договору.

Оскільки саме нормами частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України, а не умовами договору, визначено непереборну силу, як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. А в статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР наведений невичерпний перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Обставина ж того, що сторони не перерахували всі можливі випадки непереборної сили в договорі, а пункт 9.1 Загальних умов договору не містить вказівок про вичерпність зазначеного переліку, не виключає можливість застосування статті 617 Цивільного кодексу України.

Суд також не приймає довід Позивача про те, що відсутність своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та відсутність доказів, передбачених договором, про наявність цих обставин і вплив цих обставин на можливість виконання ним зобов'язань за договором фінансового лізингу, позбавляє Відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених пунктом 9.1 Загальних умов договору.

При цьому, суд враховує висновок викладений у пункті 51 постанови Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, згідно із яким, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Договір фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г не містить подібних застережень щодо втрати права на посилання на форс-мажор, а тому несвоєчасність повідомлення про такі обставини не позбавляє Відповідача права посилатися на них.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР. Статуту ТПП України, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як вже зазначалось, судом встановлено, що Херсонською торгово-промисловою палатою видано ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.09.2023 № 6500-23-4026. Яким засвідчено неможливість виконання Відповідачем обов'язку (зобов'язання), а саме: користуватися Об'єктом лізингу TOYOTA RAV4, шасі № JTMR43FV90D021390, д/н НОМЕР_1 , на умовах фінансового лізингу; повернути Об'єкт лізингу, за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022; дата закінчення - тривають на 27.09.2023.

Тобто, цим Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.09.2023 № 6500-23-4026 підтверджено лише дві обставини; 1) неможливість користуватися об'єктом лізингу; 2) неможливість повернути об'єкт лізингу. При цьому, цей сертифікат безпосередньо не підтверджує обставини неможливості виконання Відповідачем основного зобов'язання зі сплати лізингових платежів за Договором від 18.08.2021.

Місцезнаходженням ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» є: 73003, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 22,

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 встановлено, що в результаті дій рф ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» було змушено повністю припинити господарську діяльність, що унеможливило подальшу сплату лізингових платежів за укладеними ним договорами.

Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, тимчасова окупація Херсонської міської територіальної громади була завершена 11.11.2022.

Отже в період з 24.02.2022 по 11.11.2022 належне виконання зобов'язання Відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України та тимчасової окупації Херсонської міської територіальної громади. А відтак, Відповідач звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вказаний період відповідно до норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України.

У матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надані докази на підтвердження впливу військової агресії рф та введення воєнного стану в Україні на можливість виконання ним зобов'язання зі сплати лізингових платежів після деокупації міста Херсон. А відтак, правомірним є нарахування Позивачем сум пені за періоди з 12.11.2022 по 09.10.2024, а також 10 % штрафу від суми простроченої заборгованості за періоди з 12.11.2022 по 30.08.2024.

Щодо позовної давності, слід зазначити наступне.

Не підлягає задоволенню викладена у Відзиві на первісний позов (вхід. від 22.12.2024 № 45660/24) заява ТОВ «ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу та пені за період серпня - листопада 2021 року, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина на перша статті 259 Цивільного кодексу України).

У підпункті 7.1.9 пункту 7.7 Загальних умов договору зазначено, що до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Отже, сторонами Договору від 18.08.2021 досягнуто згоди про збільшення позовної давності встановленої законом щодо вимог про стягнення неустойки до трьох років.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який в свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Крім того, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому указами Президента України неодноразово продовжувався та триває станом на даний час.

Таким чином, враховуючи обставини введення в Україні карантину та запровадження правового режиму воєнного стану, позовна давність за вимогою про стягнення штрафу та пені за період серпня - листопада 2021 року на момент подання позову не сплинула.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною першої статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

У контексті зазначеного, зменшення заявленого штрафу та пені, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2019 по справі № 910/143/19, від 21.10.2019 по справі № 910/1005/19.

Суд також враховує правову позицію викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, згідно якої у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати на нього непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Керуючись принципом «справедливість, добросовісність та розумність», враховуючи інтереси сторін, часткову сплату суми основної заборгованості, співвідношення сум неустойки (штрафу та пені) із основним боргом, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу несплатою лізингових платежів, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3 % річних, а також винятковість цього випадку, що обумовлена втратою об'єкта лізингу Відповідачем не з його вини, а внаслідок викрадення військовослужбовцями країни-агресора, суд вважає за можливе зменшити суму пені до 1 780,21 грн. та штрафу до 31 032,34 грн.

При цьому, присуджена до стягнення сума пені у розмірі 1 780,21 грн. відповідає її нарахуванню за період з 19.08.2021 по 23.02.2022 із застосуванням правила про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. А відтак, оскільки нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не є видом відповідальності, Відповідач не може бути звільнений від їх сплати на підставі норм статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України в наслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 19.08.2021 по 09.10.2024 у розмірі 35 925,09 грн. та інфляційні втрати за період з 19.08.2021 по 09.10.2024 в сумі 87 628,62 грн.

Судом перевірено розрахунки виконані Позивачем із застосуванням правила про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється 3 % річних та стягнення інфляційних нарахувань.

За наслідками власного розрахунку судом встановлено, що суми, які підлягають стягненню за період з 19.08.2021 по 09.10.2024 становлять: 87 628,62 грн. - інфляційні втрати; 35 848,57 грн. - 3 % річних.

А відтак, не підлягає стягненню з Відповідача сума 3 % річних у розмірі 76,52 грн. (35 925,09 - 35 848,57 = 76,52).

Щодо неустойки за прострочення повернення об'єкту лізингу.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу;

Абзацом другим частини четвертої статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX встановлено, що невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов'язку, в розрахунку за кожний день такого невиконання, за час невиконання, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Згідно із підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 Загальних умов договору, у разі, якщо на дату розірвання Договору Об'єкт лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено в п. 11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування Об'єктом лізингу за час прострочення (а саме: подвійний розмір лізингового платежу, зазначений в п. 6 Графіку платежів, та належний до сплати у місяці в якому відбувається прострочення повернення Об'єкту лізингу Лізингоодержувачем).

Позивачем нараховано неустойку за невиконання обов'язку з повернення об'єкта лізингу в розмірі подвійної суми лізингового платежу станом на 30.09.2024 (за вересень 2024 року) у розмірі 58 089,66 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною четвертою статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX та підпунктом 7.1.3 пункту 7.1 Загальних умов договору, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто необхідно встановити обставини, за яких лізингоодержувач мав можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього обов'язку не виконав.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини четвертої статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, як подвійної плати за користування об'єктом лізингу після спливу строку дії договору, входять обставини невжиття лізингоодержувачем належних заходів щодо повернення лізингодавцю об'єкта лізингу за наслідком припинення правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали вчасно повернути майно лізингодавцю у визначений договором строк; умисне ухилення лізингоодержувача від обов'язку щодо повернення лізингодавцю об'єкта лізингу; утримання цього майна у володінні лізингоодержувача та перешкоджання ним в доступі лізингодавця до належного йому об'єкта лізингу; відсутності з боку лізингодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти майно від лізингоодержувача та оформити це повернення.

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 у справі № 910/1059/24 встановлено, що Автомобіль TOYOTA RAV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 24.02.2022 знаходився на території міста Гола Пристань Скадовського району Херсонської області, яке фактично було окуповано рф у перші дні широкомасштабної військової агресії. А відповідно до письмової заяви свідка - ОСОБА_1 Автомобіль Toyota RAV4 (державний номерний знак НОМЕР_1 ) було відкрито викрадено військовослужбовцями рф з стаціонарного гаражу 28.08.2023.

Відповідачем у цій справі, № 916/5150/24, надано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.09.2023 № 6500-23-4026 виданий Херсонською торгово-промисловою палатою. Яким засвідчено неможливість виконання Відповідачем обов'язку (зобов'язання), а саме: користуватися Об'єктом лізингу TOYOTA RAV4, шасі № НОМЕР_2 , д/н НОМЕР_1 , на умовах фінансового лізингу; повернути Об'єкт лізингу, за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 24.02.2022; дата закінчення - тривають на 27.09.2023.

Окрім того, як вбачається з листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 25.09.2023 № 8715/8-2023, в ході проведення перевірки встановлено, що автомобіль TOYOTA RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 , який став предметом злочинних посягань (кримінальне провадження № 12023230000001601 від 01.09.2023 за ч. 1 ст. 438 КК України), перебуває на обліку інформаційного порталу Національної поліції України як такий, що розшукується у зв'язку із незаконним заволодінням.

Отже, у даному випадку, Відповідач не має об'єктивної можливості передати Позивачу майно, що було предметом лізингу, оскільки наявні умови, які перешкоджають йому вчасно повернути майно лізингодавцю. При цьому, відсутні й умисне ухилення лізингоодержувача від обов'язку щодо повернення лізингодавцю об'єкта лізингу і утримання цього майна у володінні Відповідача та перешкоджання ним в доступі лізингодавця до належного йому автомобіля.

За відсутності обставини, за яких лізингоодержувач мав можливість передати майно, що було предметом лізингу, але умисно цього обов'язку не виконав, тобто вини в діях Відповідача, неправомірним є нарахування неустойки у розмірі подвійної суми лізингового платежу за невиконання обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу на підставі частини четвертої статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX та підпункту 7.1.3 пункту 7.1 Загальних умов договору.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги за первісним позовом про стягнення неустойки за невиконання обов'язку з повернення об'єкта лізингу у розмірі 58 089,66 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу від 18.08.2021 № 11086/08/21-Г, а саме: 838 417,54 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів 31 032,34 грн. - 10 % штрафу, 1 780,21 грн. - пені, 35 848,57 грн. - 3 % річних, 87 628,62 грн. - інфляційних втрат. А також про відмову в задоволенні первісного позову в частині стягнення 58 089,66 грн. - неустойки, 55 912,65 грн. - 10 % штрафу, 429 321,13 грн. пені, 76,52 грн. - 3 % річних.

Також суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову повністю.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 202, статтею 256, пунктом 1 частини другої статті 258, частиною першою статті 259, частиною першою статті 261, частиною першою статті 509, статями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 549, частиною третьою статті 550, частиною третьою статті 551, статтею 607, частиною першою статті 610, частиною першою статті 612, частинами першою, другою статті 614, статтею 617, частиною другою статті 625, частиною першою статті 626, статтею 629, частиною шостою статті 762, статтею 806, частиною першою статті 807, частиною першою статті 809, пунктами 12, 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, статтею 193, частинами першою, другою статті 205, статтею 218, частиною шостою статті 232, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, частинами першою, другою, четвертою статті 16, частинами четвертою, п'ятою, шостою, сьомою статті 17, пунктом 4 частини першої, пунктом 3 частини другої статті 20, пунктом 7 частини другої, частиною четвертою статті 21, частинами першою, другою статті 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX, статтями 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-ФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» (73003, м. Херсон, вул. Богородицька, буд. 17, офіс 22, код ЄДРПОУ 36837946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) 838 417,54 грн. (вісімсот тридцять вісім тисяч чотириста сімнадцять гривень 54 коп.) - заборгованості по сплаті лізингових платежів, 31 032,34 грн. (тридцять одна тисяча тридцять дві гривні 34 коп.) - 10 % штрафу, 1 780,21 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 21 коп.) - пені, 35 848,57 грн. (тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 57 коп.) - 3 % річних, 87 628,62 грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 62 коп.) - інфляційних втрат та витрати на сплату судового збору в розмірі 11 936,33 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 33 коп.).

3. Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-ФІНАНС» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» в частині стягнення 58 089,66 грн. - неустойки, 55 912,65 грн. - 10 % штрафу, 429 321,13 грн. - пені, 76,52 грн. - 3 % річних.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-ФІНАНС» про звільнення від сплати лізингових платежів та визнання припиненим зобов'язання - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22 травня 2025 р.

Суддя Ю.А. Шаратов

Попередній документ

127534818

Наступний документ

127534820

Інформація про рішення:

№ рішення:	127534819
№ справи:	916/5150/24
Дата рішення:	12.05.2025
Дата публікації:	23.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; лізингу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (22.05.2025)
Дата надходження:	25.11.2024
Предмет позову:	про стягнення

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

25.12.2024 10:30	Господарський суд Одеської області
20.01.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
29.01.2025 12:15	Господарський суд Одеської області
19.02.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
12.03.2025 11:15	Господарський суд Одеської області
20.03.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
03.04.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
18.04.2025 15:15	Господарський суд Одеської області
02.05.2025 14:15	Господарський суд Одеської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ШАРАТОВ Ю А

відповідач (боржник):

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД"

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

позивач (заявник):

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНССЕРВИС ГРУПП ЛТД"

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС"

представник заявника:

ШЕВЧЕНКО СЕРГІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

представник позивача:

Гончаров Дмитро Олександрович