79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
21.05.2025 Справа № 914/782/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін
справу № 914/782/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лев Транс Груп», місто Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Макстрансгруп», місто Хуст, Закарпатська область
про стягнення 168 408, 69 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лев Транс Груп» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Макстрансгруп» про стягнення 168 408, 69 грн за неналежне виконання умов договору поставки №10/7/23 від 10 липня 2023 року.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 24.03.2025 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов - 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження позивачу доставлено до його електронного кабінету 24.03.2025.
Слід зазначити, що поштова кореспонденція, яка надсилалась відповідачу на юридичну адресу та на адресу засновника товариства - ОСОБА_1 , які відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті на адресу суду із зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
15.04.2025 суд надіслав ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу, яку відповідач зазначив у договорі поставки як адресу для листування. Така кореспонденція вручена за довіреністю 19.04.2025.
Крім того, 24.03.2025 суд направив ухвалу про відкриття провадження на електронну адресу відповідача, котра зазначена у договорі поставки №10/7/23 від 10.07.2023.
Тому відповідач є належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки №10/7/23 від 10.07.2023 в частині несвоєчасної оплати поставленого товару на суму 100 469, 00 грн. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення 48 483, 87 грн пені, 4 830, 77 грн 3% річних та 14 625, 05 грн інфляційних втрат.
08.05.2025 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів оплати фіксованої частини гонорару адвоката та просив врахувати такі при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
10 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Лев Транс Груп» (далі - Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Макстрансгруп» (далі - Покупець) уклали договір поставки №10/7/23 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві Товар, відповідно до його заявок та рахунку-фактури, в подальшому іменується «Товар», а Покупець зобов'язується оплатити Товар та прийняти його.
Згідно з пунктом 2.2. оплата Товару здійснюється шляхом перерахування передплати (авансу) 100% вартості Товару на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 2 днів з дня отримання Покупцем рахунку-фактури.
Місцем поставки визначено: м. Львів, вул. Сахарова, 62 (пункт 3.2. договору).
Відповідальність сторін передбачена у розділі 6 договору.
За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, винна Сторона несе відповідальність у межах даного Договору. Якщо відповідальність не передбачена даним Договором але визначена законодавством України, то винна Сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України. Сплата Сторонами визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє їх від обов'язку виконання вимог передбачених даним Договором (пункти 6.1. та 6.2. договору).
31 липня 2023 року сторони підписали та скріпили печатками юридичних осіб видаткову накладну № 57, якою підтверджено факт поставки товару на суму 100 469, 50 грн. Накладна не містить жодних зауважень та містить посилання на договір поставки.
18 грудня 2024 року позивач надіслав відповідачу вимогу №16/12/4 від 16.12.2024 про невідкладне (протягом 5 робочих днів з дня направлення цієї вимоги) погашення заборгованості на суму 100 469, 00 грн за договором поставки №10/7/23 від 10 липня 2023 року.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Тому позивач просив стягнути з відповідача 168 408, 69 грн з яких: основна заборгованість на суму 100 469, 00 грн, 48 483, 87 грн пені, 4 830, 77 грн 3% річних та 14 625, 05 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №10/7/23 від 10.07.2023.
Видатковою накладною № 57 від 31.07.2023 підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на суму 100 469, 50 грн.
У договорі сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування передоплати (авансу) 100% вартості товару протягом 2 днів з для отримання покупцем рахунку-фактури.
Поряд з цим, матеріали справи не містять рахунку-фактури, з фактом отримання якого сторони пов'язали строк на передоплату.
Позивач ствердив, що він здійснив поставку товару без передоплати, оскільки поставлене обладнання та будівельні матеріали використані відповідачем в невідкладному (аварійному порядку).
Тому підлягають до застосування загальні приписи стосовно оплати товару, а саме, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).
Позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав повністю та поставив товар на суму 100 469, 50 грн.
Однак доказів оплати відповідачем поставленого товару на суму 100 469, 50 грн матеріали справи не містять.
Позивач заявив до стягнення 100 469, 00 грн.
Тому враховуючи межі позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 100 469, 00 грн.
Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач нарахував відповідачу 48 483, 87 грн пені, нарахованої з 01.08.2023 по 08.03.2025, 4 830, 77 грн 3% річних, нарахованих з 01.08.2023 по 08.03.2025 та 14 625, 05 грн інфляційних втрат, нарахованих з серпня 2023 року по січень 2025 року.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що такі є правильними.
Також позивач заявив до стягнення пеню на суму 48 483, 87 грн.
Суд не погоджується із наявністю підстав для нарахування пені, враховуючи таке.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Позивач заявив до стягнення пеню, керуючись нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
У статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Однак сторони у договорі не погодили розмір пені, який підлягає сплаті за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання. Тому правові підстави для стягнення пені відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 100 469, 00 грн основного боргу, 4 830, 77 грн 3% річних, 14 625, 05 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також позивач зазначив орієнтовану суму витрат на професійну правничу допомогу - 23 600, 00 грн. Ствердив, що остаточна сума судових витрат за надану йому правничу допомогу буде пред'явлена протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У клопотанні від 08.05.2025 позивач повідомив про здійснення ним оплати фіксованої частини гонорару адвоката на суму 10 000, 00 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Макстрансгруп»(місцезнаходження: 90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, місто Хуст, вул.Франка І., будинок 211; ідент код: 42619308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лев Транс Груп» (місцезнаходження: 79020, місто Львів, вул. Малоголосківська, будинок 30, ідент код: 40817464) 100 469, 00 грн основного боргу, 4 830, 77 грн 3% річних, 14 625, 05 грн інфляційних втрат та 2 156, 26 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.