ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/9261/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/9261/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд»
до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про стягнення 140996,71 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач) про стягнення 140996,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №54-03/23-Т від 23.03.2023 року не в повному обсязі розрахувався за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 140996,71 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/9261/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
30.09.2024 року через відділ діловодства суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №910/9261/24, у якій відповідач просить суд з метою належного формування правової позиції та підготовки необхідних матеріалів продовжити строк на подачу відзиву на позовну заяву до 27.09.2024.
Розглянувши заяву Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву від 30.09.2024, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Як уже зазначалося вище, 04.09.2024 року Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій встановив відповідачу, зокрема, строк на подачу відзиву на позовну заява - протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу суду від 04.09.2024 було доставлено до електронного кабінету Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - 05.09.2024.
Отже, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву до 20.09.2024 року включно.
Проте, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, при цьому, лише 24.09.2024 (згідно відомостей накладної до поштового конверту) звернулося до Господарського суду міста Києва із даною заявою про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для задоволення заяви про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та продовження такого строку.
17.10.2024 року через відділ діловодства суду від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що на виконання умов спірного договору та укладеної до нього додаткової угоди №8, споживачем було у повному обсязі перераховано на користь позивача всю загальну ціну договору, що за умовами пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №8) становить 1786624,27 грн з ПДВ, за обсяг електричної енергії 230261 кВт*год у період з 01.04.2023 по 29.02.2024 включно, а тому відповідач вважає, що у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу №54-03/23-Т від 23.03.2023.
При цьому, разом з відзивом відповідачем було подано заяву про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, в якій відповідач з посиланням на воєнний стан, повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України та постійні ракетні обстріли просив суд продовжити строк на подачу відзиву.
За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, який встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Заява про продовження строку на подання відзиву від позивача надійшла після закінчення цього строку, що унеможливлює його продовження за заявою учасника справи.
У той же час, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити позивачу такий строк до дати фактичного його подання з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
При цьому, принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Центральному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м. Київ) строку для подачі відзиву до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.
28.10.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечив та вказав, що хоч договір в редакціях додаткових угод і визначає обсяг електричної енергії у загальному розмірі 230261 кВт/год, проте відповідачом під час дії договору було спожито електричної енергії у кількості 235697,09202 кВт/год, що перевищило погоджений обсяг електричної енергії і відповідно збільшило його ціну, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 140996,71 грн.
11.11.2024 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач на підтвердження фактичного споживання електричної енергії у період з січня по березень 2024 року в обсязі 64688 кВт/год надав реєстри щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії на користь об'єктів відповідача.
15.11.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшли заперечення на додаткові пояснення, у яких відповідач наголосив на тому, що в розділі 7 «Права та обов'язки постачальника» договору, а саме у підпункті 5 пункту 7.1 чітко зазначено, що постачальнику необхідно проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта, при цьому у актах звірки взаєморозрахунків, акту приймання передачі електроенергії немає підпису Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виходячи з наведеного споживач не був належним чином ознайомлений з інформацією поданою у наявних актах. Відповідач наголосив на тому, що акти мають укладатись постачальником і споживачем, тоді як надані позивачем акти не були підписані відповідачем, а тому відповідач і не був обізнаний з даними, які викладені у них, тому не можна посилатись на них, як на належні докази, а відтак Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) повністю виконало свій обов'язок, керуючись пунктом 5.1. спірного договору з урахуванням внесених додатковою угодою №8 змін.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
23.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (далі - постачальник) та Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №54-03/23-Т (далі - договір), за умовами пункту 2.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачу у терміни та на умовах визначених договором електричну енергію, код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія), в обсягах і порядку передбачених договором для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач сплачує постачальнику за використану електричну енергії у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до договору.
Постачальник не має право вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, крім передбаченої умовами договору (пункт 3.3 договору).
Згідно пункту 4.1 та 4.2 договору для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу, постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем. Постачальник зобов'язується забезпечити комерційну якість послуг, які надаються споживачу за договором, що передбачає вчасне та повне інформування споживача про умови постачання електричної енергії, ціни на електричну енергію та вартість послуг, що надаються, надання роз'яснень положень актів законодавства України, якими регулюються відносини сторін, ведення точних та прозорих розрахунків із споживачем, а також можливість вирішення спірних питань шляхом досудового врегулювання.
Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що загальна ціна (сума) договору становить 1586100,00 грн, в т.ч. ПДВ 264350,00 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період 2023 року становить 255000 кВт*год.
Відповідно до пункту 5.2 та 5.3 договору ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить 6,22 грн за 1 кВт*год. Ціна за одиницю товару та ціна (сума) договору переглядається (перераховується) відповідно до додатку 3 до договору. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії та вартість послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання договору.
Згідно пункту 5.4 договору ціна цього договору та ціна за одиницю товару може змінюватись у випадках передбачених цим договором, зокрема, у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Якщо після перерахунку за формулою, зазначеною у додатку 3 до договору, ціна за одиницю товару зміниться від попередньої ціни (або від ціни електричної енергії за перший місяць постачання) більше ніж на 1 (один) %, сторони можуть вжити заходи щодо укладення додаткової угоди про зміну ціни за одиницю товару на відповідний розрахунковий період, розрахованої за відповідною формулою, та зміну ціни (сума) договору.
Загальна ціна (сума) договору складається з цін (сум) договору за кожний розрахунковий період, що погоджуються сторонами, протягом строку дії договору (пункт 5.6 договору).
Пунктом 5.7 договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником в актах купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії (додаток 5 до договору) за відповідний розрахунковий період, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за договором є календарний тиждень/декада/місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунку постачальника, згідно акту купівлі-продажі активної електричної енергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії.
Споживач має право, зокрема, отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у договорі (пункт 6.1 договору), при цьому, споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору (пункт 6.2 договору).
За умовами пункту 7.1 договору постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію; проводити разом зі Споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акта, при цьому, постачальник зобов'язується, зокрема, забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог законодавства України та договору; надавати споживачу рахунки, акти купівлі-продажі активної електричної енергії та розрахунки вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період, відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором в термін не раніше 15 (п'ятнадцятого) дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (пункт 7.2 договору).
Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності), укладається на строк не пізніше ніж до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати початку постачання в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України «Про продовження воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 та від 07.11.2022 №757/2022.
На виконання умов договору Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було підписано заявку-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є додатком №1 до договору. Крім того, додатком до заявки-приєднання відповідачем було визначено перелік точок комерційного обліку та визначено найменування об'єктів, їх адреси, ЕІС-код (и) точки (точок) комерційного обліку.
Додатком №2 до договору сторонами було узгоджено план-графік постачання електричної енергії, а саме: у березні - 23000 кВт*год; у квітні - 33000 кВт*год; у травні - 20000 кВт*год; у червні - 20000 кВт*год; у липні - 20000 кВт*год; у серпні - 20000 кВт*год; у вересні - 20000 кВт*год; у жовтні - 33000 кВт*год; у листопаді - 33000 кВт*год та у грудні - 33000 кВт*год, всього 255000 кВт*год.
27.06.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №1), у якій сторони у зв'язку зі зміною з 01.06.2023 р. тарифу на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ «ДТЕК Київські Регіональні Мережі» для споживачів та операторів установок зберігання на рівні: для першого класу напруги- 293,47 грн/МВт год (без ПДВ) для другого класу напруги 1160,52 грн/МВт год (без ПДВ), відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням п.п. 7 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022р., вирішили пункт 5.2 договору викласти в новій редакції: « 5.2. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить: у період з моменту укладення і до 31.05.2023р. - 6,22 грн з ПДВ; у період з 01.06.2023р. і по 31.12.2023р. - 6,438 грн з ПДВ». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
14.09.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №2), за умовами пункту 1 та 2 якої відповідно до додатку №3 до договору «Порядок визначення вартості електричної енергії» сторони погодилися викласти пункт 5.2. договору в новій редакції: «5.2. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить: у період з моменту укладення і до 31.05.2023р. - 6,22 грн з ПДВ; у період з 01.06.2023р. по 30.06.2023р. - 6,438 грн з ПДВ; у період з 01.07.2023р. і по 31.07.2023р. - 7,56 грн з ПДВ; у період з 01.08.2023 р. по 31.12.2023 р. - 8,0880 грн з ПДВ». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
31.10.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №3), за умовами пункту 1 та 2 якої відповідно до додатку №3 до договору «Порядок визначення вартості електричної енергії» сторони погодилися викласти пункт 5.2. договору в новій редакції: «5.2. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить: у період з моменту укладення і до 31.05.2023 р. - 6,22 грн з ПДВ; у період з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р. - 6,438 грн з ПДВ; у період з 01.07.2023 р. і по 31.07.2023 р. - 7,56 грн з ПДВ; у період з 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. - 8,0880 грн з ПДВ; у період з 01.09.2023 р. по 31.12.2023 р. - 7,8960 грн з ПДВ». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
07.12.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №4 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №4), за умовами пункту 1 та 2 якої відповідно до додатку №3 до договору «Порядок визначення вартості електричної енергії» сторони погодилися викласти пункт 5.2. договору в новій редакції: «5.2. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить: у період з моменту укладення і до 31.05.2023 р. - 6,22 грн з ПДВ; у період з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р. - 6,438 грн з ПДВ; у період з 01.07.2023 р. і по 31.07.2023 р. - 7,56 грн з ПДВ; у період з 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. - 8,0880 грн з ПДВ; у період з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р. - 7,8960 грн з ПДВ; у період з 01.10.2023 р. по 31.12.2023 р. - 8,1240 грн з ПДВ». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
15.12.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №5), за умовами пункту 1 та 2 якої відповідно до додатку №3 до договору «Порядок визначення вартості електричної енергії» сторони погодилися викласти пункт 5.2. договору в новій редакції: «5.2. Ціна за одиницю товару (1 кВт*год електричної енергії) становить: у період з моменту укладення і до 31.05.2023 р. - 6,22 грн з ПДВ; у період з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р. - 6,438 грн з ПДВ; у період з 01.07.2023 р. і по 31.07.2023 р. - 7,56 грн з ПДВ; у період з 01.08.2023 р. по 31.08.2023 р. - 8,0880 грн з ПДВ; у період з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р. - 7,8960 грн з ПДВ; у період з 01.10.2023 р. по 31.10.2023 р. - 8,1240 грн з ПДВ; у період з 01.11.2023 р. по 31.12.2023 р. - 8,5440 грн з ПДВ». Сторони погодили, що у зв'язку із збільшенням ціни, в подальшому буде відкориговано обсяг електричної енергії у сторону зменшення з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з врахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
26.12.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №6) за умовами пункту 1.1 якої сторони дійшли згоди зменшити суму договору та викласти п. 5.1. в наступній редакції: « 5.1. Загальна ціна (сума) договору становить 1469411,18 грн., в т.ч. ПДВ. Обсяг постачання електричної енергії на період 2023 року становить 193134 кВт*год.».
28.12.2023 року сторонами було підписано додаткову угоду №7 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №7), за умовами пункту 1.1 якої відповідно до пункту 8 частини 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 № 1178 та частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.8 договору, сторони домовилися про продовження дії договору до « 31» березня 2024 року включно на строк, достатній для проведення процедури закупівлі в 2024 році на суму коштів не більше 20 відсотків вартості договору 2023 року, у зв'язку з чим погодили, внести зміни до пункту 13.1 договору та викласти його в наступній редакції: «Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності), укладається на строк не пізніше ніж до 31.03.2024 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати початку постачання в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України «Про продовження воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022 від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022 та від 07.11.2022 №757/2022».
16.01.2024 року сторонами було підписано додаткову угоду №8 до договору №54-03/23-Т від 23.03.2023 про постачання електричної енергії споживачу (далі - додаткова угода №8), за умовами пункту 1.1, 1.2 та 1.3 якої сторони керуючись пунктом 8 частини 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабміну від 12.10.2022 №1178 та частини 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв'язку з продовженням строку дії договору до « 31» березня 2024 р. включно, дійшли згоди, що вартість послуг виконавця у період з 01 січня 2024 р. до 31 березня 2024 р. складає 317213,09 грн (триста сімнадцять тисяч двісті тринадцять грн 09 коп.), в т.ч. ПДВ. Сторони погодили збільшити вартість договору, що не перевищує 20% від ціни договору, у зв'язку з чим погодили внести зміни до пункту 5.1. договору та викласти його в наступній редакції: « 5.1. Загальна ціна (сума) договору становить 1786624,27 грн., в т.ч. ПДВ. Обсяг постачання електричної енергії з 01.04.2023 року по 29.02.2024 року становить 230261 кВт*год.», внести зміни до додатку №2 до договору, та викласти його в новій редакції, шо додається.
Додатком №2 до договору сторонами було узгоджено план-графік постачання електричної енергії (у новій редакції на виконання пункту 1.3 додаткової угоди №8), а саме: у квітні 2023 - 33664 кВт*год; у травні 2023 - 18903 кВт*год; у червні 2023- 11841 кВт*год; у липні 2023 - 12012 кВт*год; у серпні 2023 - 12338 кВт*год; у вересні 2023 - 10635 кВт*год; у жовтні 2023 - 22108 кВт*год; у листопаді 2023 - 25633 кВт*год; у грудні 2023 - 46000 кВт*год; у січні 2024 - 20000 кВт*год; у лютому 2024 - 17127 кВт*год, всього 230261 кВт*год.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 1927620,98 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі №РН-0000592 від 30.04.2023 на суму 209389,94 грн з ПДВ; №РН-0000857 від 20.06.2023 на суму 117576,59 грн з ПДВ; №РН-0001240 від 30.06.2023 на суму 75022,02 грн з ПДВ; №РН-0001642 від 02.11.2023 на суму 90810,72 грн з ПДВ (з урахуванням акту коригування №33 від 02.11.2023); №РН-0002289 від 29.09.2023 на суму 99789,74 грн з ПДВ; №РН-0002482 від 03.11.2023 на суму 83973,96 грн з ПДВ; №РН-0002829 від 31.10.2023 на суму 1210,34 грн з ПДВ; №РН-0002853 від 22.11.2023 на суму 179605,52 грн з ПДВ; №РН-0003190 від 26.12.2023 на суму 219008,35 грн з ПДВ; №РН-0003357 від 26.12.2023 на суму 329589,76 грн з ПДВ (з урахуванням акту коригування №114 від 31.12.2023); №РН-0000094 від 31.01.2024 на суму 32530,18 грн з ПДВ; №РН-0001055 від 29.02.2024 на суму 30904,06 грн з ПДВ; №РН-0001056 від 29.02.2024 на суму 292115,59 грн з ПДВ та №РН-0001922 від 31.03.2024 на суму 166094,21 грн з ПДВ.
Про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання електричної енергії.
Втім, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії виконав частково сплативши лише 1786624,27 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №36с807198d від 23.05.2023 на суму 209389,94 грн; №4070 від 21.06.2023 на суму 117576,59 грн; №5092 від 25.07.2023 на суму 76232,36 грн; №7262 від 30.09.2023 на суму 99789,74 грн; №8674 від 03.11.2023 на суму 77333,26 грн; №8675 від 03.11.203 на суму 13477,46 грн; №8698 від 04.11.2032 на суму 83973,96 грн; №6292 від 24.11.2023 на суму 179605,52 грн; №12341 від 27.12.2023 на суму 219008,35 грн; №12342 від 27.12.2023 на суму 393024,00 грн; №1608 від 30.03.2024 на суму 292115,59 грн та №1607 від 30.03.2024 на суму 25097,50 грн, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 140996,71 грн за спожиту електричну енергію.
При цьому, з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості №20/05-01 від 20.05.2024, в якій просив сплатити борг у розмірі 140996,71 грн за спожиту електричну енергію у період з квітня 2023 по березень 2024 включно, яка залишена відповідачем без відповіді і реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем спожито отриману від позивача електричну енергію у період з квітня 2023 по березень 2024 включно в обсязі 257783 кВт*год., загальною вартістю (з урахуванням актів коригування) 1927620,98 грн, однак відповідач сплатив вартість спожитої електричної енергії лише в сумі 1786624,27 грн.
В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 5.8 договору розрахунковим періодом за договором є календарний тиждень/декада/місяць. Оплата вартості спожитої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунку постачальника, згідно акту купівлі-продажі активної електричної енергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії за відповідний розрахунковий період протягом 10-ти календарних днів після дати підписання акту купівлі-продажі активної електроенергії та розрахунку вартості 1 кВт*год електричної енергії.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 5.8 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на момент розгляду справи настав.
Втім, свої зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії за спірний період відповідачем виконані не належним чином, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 140996,71 грн.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої та спожитої електричної енергії за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо повного виконання ним зобов'язань за договором в частині сплати вартості електричної енергії, визначеної пунктом 5.1 договору, оскільки, як встановлено судом під час розгляду даної справи, обсяг фактично спожитої відповідачем електроенергії перевищував погоджені договірні ліміти, що випливає із даних, наданих позивачем, та підтверджується відомостями з реєстрів фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії на користь об'єктів відповідача.
У свою чергу, положення договору не містять умов щодо обмеження відповідальності відповідача лише в межах обсягів, зазначених у пункті 5.1 договору, відтак сплата вартості електричної енергії за погодженими обсягами не звільняє споживача від обов'язку здійснити оплату за весь фактично спожитий обсяг електроенергії, за умови, що такі обсяги перевищили раніше узгоджені.
Відхиляє суд і доводи відповідача в частині відсутності підписів на актах приймання-передачі електричної енергії за звітні періоди та не ознайомленості з їх змістом, оскільки акти приймання-передачі електричної енергії за спірний період підписані стороною відповідача, окрім актів №РН-0001240 від 30.06.2023, №РН-0002829 від 31.10.2023, №РН-0000094 від 31.01.2024, №РН-0001055 від 29.02.2024, №РН-0001056 від 29.02.2024 та №РН-0001922 від 31.03.2024, як не підписані відповідачем, втім були направлені на офіційну адресу місцезнаходження останнього, що підтверджується списками згрупованих відправлень та відомостями з розділу «Трекінг» веб-сайту АТ «Укрпошта», будь-яких заперечень щодо їх форми, змісту та відображеної у них інформації матеріали справи не містять і відповідачем в ході розгляду справи не подано.
Окрім того, вказуючи на відсутність підписів та необізнаність з їх змістом відповідач, сплачуючи на користь позивача вартість електричної енергії, посилався у платіжних документах, зокрема, на акти приймання-передачі електричної енергії №РН-0001240, №РН-0001055 та №РН-0001056, які ним не були підписані.
Обставини не підписання відповідачем частини актів приймання-передачі електричної енергії не спростовують його обов'язку оплатити вартість фактично отриманої від позивача електричної енергії, при цьому відповідачем в ході розгляду справи не було надано суду доказів того, що він не отримував від позивача у спірний період електричної енергії у зазначених в актах обсягах.
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 140996,71 грн задовольнити.
2. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, буд. 2-Д; ідентифікаційний код: 43315602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Стрийська, буд. 86-В, кв. 1; ідентифікаційний код: 42827548) основний борг у розмірі 140996 (сто сорок тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн 71 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко