ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/2477/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
про стягнення 4461,43 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, яке сталось 19.03.2024 (поліс ЕР 215980694). Крім того, на суму страхового відшкодування - 3604,65 грн позивачем нараховано: 64,16 грн 3% річних, 479,24 грн пені, 313,38 грн інфляційних втрат.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечуючи проти вимог позову відповідачем було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого він зазначив, що ним було виплачено страхове відшкодування у сумі 2900 грн на рахунок потерпілого ОСОБА_1 , після звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування відповідач 17.05.2024 сплатив позивачу 1585,24 грн. Після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено позивачу 704,65 грн у зв'язку із чим, відповідач вважає, що предмет спору відсутній.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту FO 1526467 від 11.04.2023 року (далі-Договір страхування) за умовами якого було застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «BMW 328» д.н.з. НОМЕР_1 .
19.03.2024 о 07:55 годині в м. Суми, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом SsangYong Korando д.н.з. НОМЕР_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції і внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «BMW 328» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 .
У зв'язку з тим, що настання дорожньо-транспортної пригоди відбулося за участю застрахованих транспортних засобів, а також з відсутністю травмованих (загиблих) людей, а також за згодою водіїв даних транспортних засобів щодо обставини її скоєння, за відсутністю у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, було складено Європротокол від 19.03.2024, тобто повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у якому ОСОБА_2 свою вину визнав повністю.
На момент виникнення між сторонами спірних правовідносин діяв Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому суд бере до уваги його норми вирішуючи вказаний спір.
Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
У зв'язку з наведеними обставинами 19.03.2024 страхувальник подав позивачу заяву про настання страхової події, а 26.03.2024 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування наземного транспортного засобу.
Позивачем було складено акт огляду транспортного засобу від 19.03.2024 із зазначенням переліку пошкоджених деталей застрахованого автомобіля.
Виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування позивач враховуючи калькуляцію №06324_27 від 22.03.2024, склав страховий акт від 27.03.2024 та виплатив страхове відшкодування ОСОБА_4 у сумі 7789,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 18551 від 28.03.2024.
Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом SsangYong Korando д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/215980694.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 160000 грн та франшизу у розмірі 2600 грн.
Отже, на відповідача полісом ЕР/215980694покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортним засобом SsangYong Korando д.н.з. НОМЕР_2 на час ДТП.
Позивач 23.04.2024 направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування №06324/27/2024/111 від 16.04.2024 до якого долучив документи необхідні для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування у сумі 7789,89 грн.
Відповідачем було перераховано позивачу 1585,24 грн страхового відшкодування за вимогою останнього, що підтверджується платіжною інструкцією №00118100 від 17.05.2024.
Позивачем за вирахуванням суми франшизи за полісом №ЕР/215980694 (2600 грн) було заявлено цей позов про стягнення з відповідача решти суми страхового відшкодування - 3604,65 гpн, а також на суму боргу нараховано 64,16 грн 3% річних, 479,24 грн пені, 313,38 грн інфляційного збільшення.
Відповідач зазначає, що 21.03.2024 до нього звернувся ОСОБА_5 із заявою про страхове відшкодування за спірною ДТП, у зв'язку із чим, відповідачем було перераховано ОСОБА_1 2900 грн страхового відшкодування, що підтверджується платіжною інструкцією №00114483 від 26.03.2024.
Відповідач підтверджує, що розглянувши заяву позивача та документів долучених до неї, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 1585,24 грн.
Після відкриття провадження у цій справі відповідачем було сплачено на рахунок позивача 704,65 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №00138163 від 19.03.2025.
Відповідач вважає, що він в повному обсязі виконав свої зобов'язання, передбачені ст. 29, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» щодо виплати страхового відшкодування з метою покриття збитків, завданих транспортному засобу «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 .
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача санкцій у вигляді пені, трьох процентів річних та інфляційних витрат відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач здійснив оплату страхового відшкодування в сумі 1585,24 грн та позивач не заперечував щодо визначеної відповідачем суми страхового відшкодування, то останній не має права нараховувати санкції, бо прострочення платежу не відбулося.
Враховуючи, що відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено на рахунок позивача 704,65 грн, що підтверджується відповідними доказами, то провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю.
Таким чином предметом спору залишається 2900 грн страхового відшкодування та 64,16 грн 3% річних, 479,24 грн пені, 313,38 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Тобто, виходячи з норм даної статті, максимальний строк для прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування чи відмови у здійсненні такої виплати становить 90 днів з дня отримання заяви про виплату та за умови отримання страховиком всіх необхідних документів, перелік яких визначено статтею 35 Закону. Однак, даний строк може бути продовжено страховиком у випадку ненадання заявником (особою, яка має право на отримання страхового відшкодування) всіх необхідних документів. В такому випадку строк для прийняття рішення продовжується на відповідну кількість днів.
Як було встановлено вище відповідачем було перераховано 2900 грн страхового відшкодування за завдані збитки транспортному засобу «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 безпосередньо його власнику - ОСОБА_4 на підставі його заяви.
Враховуючи, що позивачем було сплачено напряму потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 2900 грн, а тому до позивача не перейшло в порядку регресу право на відшкодування йому цієї суми коштів, у такому випадку стягнення ще раз цієї ж суми страхового відшкодування на користь позивача свідчить про подвійне стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за заподіяну шкоду транспортному засобу «BMW 328», д.н.з. НОМЕР_1 , що суперечить ст. 61 Конституції України.
У зв'язку з наведеним, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2900 грн страхового відшкодування відсутні.
Що ж стосується нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останнім було отримано заяву про виплату страхового відшкодування 26.04.2024, у зв'язку із чим відповідач мав протягом 90 днів прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті, тобто до 25.07.2024 включно.
Як вже було зазначено вище, відповідач сплатив позивачу 1585,24 грн 17.05.2024, тобто, в межах визначених Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строків.
Натомість, несплаченою до моменту розгляду у суді цього позову сумою страхового відшкодування право на яке перейшло позивачу у порядку регресу є сума 704,65 грн, та відповідач мав або виплатити цю суму позивачу або надати відмову у виплаті, чого останнім зроблено не було у строк встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
Як зазначено судом вище, обов'язок відповідача зі сплати страхового відшкодування ґрунтується за приписах актів цивільного законодавства. Цей обов'язок є простроченим.
Згідно з п. 36.5 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем було здійснено нарахування пені у період з 27.07.2024 по 27.01.2025 на суму 3604,65 грн.
За перерахунками суду, з урахуванням іншої суми страхового відшкодування право вимоги на яку перейшло по позивача (704,65 грн) з відповідача підлягає стягненню 93,68 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки у відповідача виник обов'язок зі сплати страхового відшкодування, тобто виникло грошове зобов'язання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 625 ЦК України. Ця норма встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, в тому числі і такого, що не засновано на договорі.
Позивачем при нарахування 3% річних та інфляційних втрат було застосовано період з 27.07.2024 по 28.02.2025. Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням іншої суми страхового відшкодування право вимоги на яку перейшло по позивача (704,65 грн) та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 12,54 грн 3% річних та 67,39 грн інфляційних втрат.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У зв'язку із наведеним вище вимоги позову підлягають частковому задоволенню на суми 93,68 грн пені, 12,54 грн 3% річних та 67,39 грн інфляційних втрат, у задоволенні решти вимог суд відмовляє.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволеним вимогам позову.
Судовий збір у сумі 478,25 грн, в частині закриття провадження у справі може бути повернений позивачу за його окремим клопотанням.
Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Закрити провадження у справі в частині стягнення 704,65 грн страхового відшкодування.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65; ідентифікаційний код 30115243) 93 (дев'яносто три) грн 68 коп. пені, 12 (дванадцять) грн 54 коп. 3% річних та 67 (шістдесят сім) грн 39 коп. інфляційних втрат, а також 117 (сто сімнадцять) грн 83 коп. судового збору.
У решті вимог позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.