ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/2421/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛО-ІНВЕСТБУД"
(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Василя Симоненка,
буд. 1-Д; ідентифікаційний код: 43717167)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ
"ЕСТЕТТЕХНОЛОГ"
(04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139;
ідентифікаційний код: 42554403)
про стягнення 1 175 629,75 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛО-ІНВЕСТБУД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСТЕТТЕХНОЛОГ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору поставки №105-К від 17.11.2020 у загальному розмірі 1 175 629,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.03.2025 була направлена та доставлено відповідачу 05.03.2025 в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 06.03.2025.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/2421/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
17.11.2020 року між ТОВ «ПОЛО-ІНВЕСТБУД» (далі - Позивач, Продавець) та ТОВ «БК «ЕСТЕТТЕХНОЛОГ» (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 105-К (далі - Договір), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріали.
На виконання умов Договору, згідно із замовленням ТОВ «БК «ЕСТЕТТЕХНОЛОГ», ТОВ «ПОЛО-ІНВЕСТБУД» були поставлені будівельні матеріали, що підтверджується видатковими накладними: № 31135 від 30.12.2021 року на суму 120 202,93 грн.; № 31123 від 30.12.2021 року на суму 254 771,16 грн.; № 31118 від 30.12.2021 року на суму 208 704,01 грн.; № ІФвД080032 від 08.02.2021 року на суму 737,45 грн.; № ІФвД080031 від 08.02.2021 року на суму 279,16 грн.; № 21724 від 27.04.2021 року на суму 126 783,62 грн.; № НоД260064 від 26.11.2020 року на суму 5 584,32 грн.; № НоД260062 від 26.11.2020 року на суму 11 729,11 грн.; № НоД260063 від 26.11.2020 року на суму 29 457,50 грн.; № НоД260059 від 26.11.2020 року на суму 71 943,13 грн.; № НоД260060 від 26.11.2020оку. на суму 91 956,11 грн.; № НоД180008 від 18.11.2020 року на суму 11 582,41 грн.; № НоД180009 від 18.11.2020 року на суму 571,67 грн.; № НоД180010 від 18.11.2020 року на суму 2 002,44 грн.; № НоД180011 від 18.11.2020 року на суму 24 912,20 грн.; № НоД260061 від 26.11.2020 року на суму 251,44 грн.; На загальну суму - 961 468,66 грн.
Як вказує Позивач, загальна кількість поставлених Позивачем у власність Відповідача будівельних матеріалів зазначена у видаткових накладних, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до п. 3.2 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар, що становить 100% вартості Товару, у безготівковій формі протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від Постачальника.
Таким чином Відповідач був зобов'язаний оплатити заборгованість у строк до 02.01.2022 року. Отже, прострочення виконання зобов'язань Відповідача щодо оплати за отриманий товар починається з 03.01.2022 року.
Покупець здійснив оплату за поставлені Продавцем будівельні матеріали згідно платіжних документів: Платіжне доручення № 299 від 21.12.20 року на суму 12 500,00 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 295 від 17.12.20 року на суму 70 000,00 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 296 від 17.12.20 року на суму 43 000,00 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 293 від 17.12.20 року на суму 11 582,41 грн.; Платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 294 від 17.12.20 року на суму 251,44 грн.; Платіжне доручення № 586 від 30.12.21 року на суму 65 000,00 грн.; Платіжне доручення № 522 від 10.10.21 року на суму 15 000,00 грн.; На загальну суму 217333,85 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за Договором (термін виконання яких настав) щодо оплати поставленого Товару та частково і несвоєчасно сплатив рахунки Позивача.
Так, заборгованість Відповідача перед Позивачем за отриманий товар становить 744134,81 грн.
Таким чином, спір у справі виник у зв'язку із тим, що Покупець, порушуючи умови Договору, не оплатив отриману продукцію в повному обсязі, внаслідок чого, на день подачу позову у останнього утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції в розмірі 744134,81 грн.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач здійснив поставку товару на суму 961 468,66 грн. згідно видаткових накладних, перелік яких наведений вище.
Натомість, Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання передбачені Договором та у строк передбачений умовами укладеного між Сторонами Договором здійснив лише часткову оплату поставленого Товару на суму 217333,85 грн. У зв'язку з чим, у Відповідача перед Позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 744 134,81 грн.
За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з оплати поставленого товару на загальну суму 744 134,81 грн. Відповідачем не виконано.
Доказів оплати поставленого товару на загальну суму 744 134,81 грн. матеріали справи не містять. Вказане Відповідачем не заперечується. Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 744 134,81 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем заявлено до стягнення із Відповідача 364 461,65 грн. інфляційних втрат та 67033,29грн. 3% річних.
Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 364 461,65 грн. інфляційних втрат та 67033,29грн. 3% річних, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 1 п. 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" перебачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином, подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", застосовується понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з чим, судовий збір у даній справі за подання майнової вимоги у розмірі 1 175 629,75 грн становить 14 107,56 грн.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 14 107,56 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛО-ІНВЕСТБУД" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Василя Симоненка, буд. 1-Д; ідентифікаційний код: 43717167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЕСТЕТТЕХНОЛОГ" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139; ідентифікаційний код: 42554403) 744 134,81 грн. основного боргу, 364 461,65 грн. інфляційних втрат, 67 033,29 грн. 3% річних та 14 107,56 грн судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов