ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/2149/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС"
(03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська),
буд. 32; ідентифікаційний код: 34353218)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ"
(03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська),
буд. 32; ідентифікаційний код: 38716250)
про стягнення 827 520,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей №28 від 01.01.2024 у загальному розмірі 827520,00 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2149/25та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Означену ухвалу, направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення № 0610236694359 повернуто до суду з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання.
Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/2149/25, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
01 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (далі - Позивач або Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясторг» (далі -Відповідач або Замовник) було укладено договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню товарно-матеріальних цінностей № 28 від 01 січня 2024 року (далі - Договір), термін дії якого згідно п.6.1. до 31 грудня 2024 року.
За вказаним договором ТОВ «Світ Плюс» (Виконавець або Позивач) зобов'язався надавати послуги ТОВ «М'ясторг» (Замовник або Відповідач) по зберіганню товарно-матеріальних цінностей та надавати інші необхідні послуги, пов'язані зі зберіганням ТМЦ за адресою м.Київ, вул. Володимира Сікевича 32.
Позивач є орендарем єдиного майнового комплексу за адресою м.Київ, вул. Володимира Сікевича 32 на підставі договору оренди єдиного майнового комплексу комунального майна «Світ» Солом'янського району № 2913 (ЦМК) від 22.07.2022 р., укладеного між ТОВ «СВІТ ПЛЮС» та Департаментом комунальної власності м. Києва та провадить діяльність на зазначеному комплексі.
За вказаною адресою Позивач (Виконавець) надавав Відповідачу (Замовнику) обумовлені договором послуги зі складського зберігання протягом 2024 року. Позивач протягом 2024 року та по день подання позову є платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 2.1. договору № 28 від 01 січня 2024 року вартість послуг із забезпечення Відповідача умовами зберігання по складському зберіганню ТМЦ складає 66960,00 гривень за місяць, в тому числі ПДВ, та не включає в себе оплату комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту Відповідача або третіх осіб на територію майнового комплексу і сплачується окремо. За цим пунктом оплата проводиться авансом до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.
Відповідно до п.2.2. договору № 28 від 01 січня 2024 року Замовник (Відповідач) сплачує Виконавцю (Позивачу) плату за послуги із забезпечення умовами по складському зберіганню ТМЦ та інших необхідних послуг, пов'язаних із зберіганням ТМЦ та плату за надання додаткових послуг: компенсація витрат виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з вивезенням сміття, складає 833,33 грн та ПДВ 166,67 грн, загалом 1000 гривень в місяць. Оплата провадиться авансом до 20 числа поточного місяця за наступний місяць; · компенсація витрат виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з в'їздом автотранспорту Замовника, складає 833,33 грн та ПДВ 166,67 грн, загалом 1000 гривень в місяць. Оплата провадиться авансом до 20 числа поточного місяця за наступний місяць. компенсація витрат на електроенергію та водопостачання згідно виставленого рахунку-фактури, що сплачується до 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п.2.3. договору № 28 від 01 січня 2024 року Замовник (Відповідач) сплачує за місяць загальну суму, яка складає 57 466,67 грн та ПДВ 11 493,3, всього разом з ПДВ 66960,00 гривень.
За пунктом 2.4 договору № 28 від 01 січня 2024 року в подальшому плата за надання послуг із забезпечення Замовника (Відповідача) умовами по складському зберіганню ТМЦ сплачується Замовником (Відповідача) щомісяця авансом в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.
За підпунктом 3.1.2. пункту 3.1 договору № 28 від 01 січня 2024 року Замовник (Відповідач) зобов'язується сплачувати суму за договором своєчасно, у повному обсязі та належним чином (відповідно до п 2.1, 2.2 Договору).
У зазначеному позові Позивач (Виконавець) стягує із Відповідача (Замовника) заборгованість за надання останнім послуг із забезпечення умовами по складському зберіганню ТМЦ та інших необхідних послуг на суму 827 520, 00 грн за період з 01 січня 2024 року до 31 грудня 2024 року.
У порушення пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.4. договору № 28 від 01 січня 2024 року Відповідач (Замовник) не здійснив оплату за надання послуг із забезпечення умовами по складському зберіганню ТМЦ та інших необхідних послуг у встановлений договором строк за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 рік.
За твердженням Позивача, станом на 01.01.2025 р за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 рік за Відповідачем (Замовником) утворилась заборгованість перед Позивачем (Виконавцем) по Договору № 28 від 01 січня 2024 року за надання останнім послуг із забезпечення умовами по складському зберіганню ТМЦ та інших необхідних послуг у сумі 827 520, 00 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач вказує, що ні в строки передбачені умовами Договору, ні на день подачі цього позову Відповідач розрахунки за надані послуги не здійснив.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено Договір надання послуг із забезпечення умовами по зберіганню.
Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договорами строк не розрахувався чим порушив умови договору, а відтак, доводи позивача останнім було надано Товариству послуги на загальну вартість 827 520,00 грн., є не спростованими.
Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, не було оплачено наданих послуг, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 827 520,00 грн.
Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 827 520,00 грн. є обґрунтованими.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСТОРГ" (03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська), буд. 32; ідентифікаційний код: 38716250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС" (03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська),буд. 32; ідентифікаційний код: 34353218) основного боргу у розмірі 827 520, 00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9930,24 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов