ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/3439/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 40538421)
до Державного підприємства "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (08131, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 63, ідентифікаційний код 00849296)
про стягнення 149 372,17 грн
Представники сторін: не викликались
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" про стягнення 149 372,17 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 1541897 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2019, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості постачання теплової енергії в гарячій воді, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 140 595,72 грн. 12.11.2024 між сторонами укладено Угоду № Р-1541897/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 1541897 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2019. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості постачання теплової енергії в гарячій воді за договором та за Угодою, а тому позивач просить стягнути в судовому порядку заборгованість у розмірі 140 595,72 грн. Крім того, позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4 681,84 грн, 3% річних у розмірі 416,01 грн та пеню у розмірі 3 678,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3439/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про погашення основної суми заборгованості, на підтвердження чого долучено платіжну інструкцію № 1299 від 31.03.2025. Також відповідач зазначив, що нарахування позивачем інфляції, 3% річних та пені, суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
14.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" позивачем подано відповідь на відзив та заяву про часткове закриття провадження у справі.
Так, у заяві про часткове закриття провадження у справі, позивач зазначив, що відповідно до платіжної інструкції №1299 від 31.03.2025 ДП АГРОКОМБІНАТ «ПУЩА-ВОДИЦЯ» здійснено оплату коштів в сумі 140 595,72 грн за зобов'язаннями відповідно до угоди №Р-1541897/2024/11 від 12.11.2024 та додатку №1 графік погашення заборгованості за постачання теплової енергії, дата виконання платежу 01.04.2025, а тому просить суд закрити провадження у справі в частині основного боргу на підставі п.2. ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
У відповіді на відзив, позивачем на спростування доводів відповідача зазначено, що положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" не розповсюджуються на правовідносини між позивачем та відповідачем, оскільки відповідач відноситься до категорії суб'єкт господарювання, а не населення.
Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Тобто, з 01.02.2018 постачання теплової енергії у гарячій воді здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
Як вбачається із матеріалів справи 01.02.2019 між Комунальним підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Державним підприємством "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (надалі - споживач/відповідач) було укладено договір № 1541897 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.
Згідно з п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Постачальник, згідно з п. 2.2.1. договору зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року, згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.
Споживач, в свою чергу, відповідно до п. 2.3.1 договору зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку 2.
Відповідно до п. 4.1. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 4.4. договору).
За доводами позивача, постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором, проте відповідач в порушення умов договору не оплатив вартість постачання теплової енергії в гарячій воді, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.11.2024 виникла заборгованість у розмірі 140 595,72 грн.
Як вбачається із матеріалів справи 12.11.2024 між Комунальним підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Державним підприємством "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" укладено угоду № Р-1541897/2024/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.02.2019 № 1541897 (надалі - Угода про реструктуризацію).
Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП "Київтеплоенерго" за договором від 01.02.2019 № 1541897 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2024 загальною сумою 140 595,72 грн з врахуванням ПДВ.
Згідно з п. 2 Угоди про реструктуризацію споживач зобов'язався сплатити зазначену у пункті 1 цієї Угоди суму заборгованості протягом листопада 2024 - січня 2025 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.
У п. 8 Угоди про реструктуризацію сторонами погоджено, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов'язується оплатити.
Позивач стверджує, що порушуючи умови Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості постачання теплової енергії у гарячій воді у повному обсязі.
Отже, оскільки відповідач умови Угоди про реструктуризацію не виконував, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви складається із заборгованості за Угодою про реструктуризацію у розмірі 140 595,72 грн. Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 4 681,84 грн, 3% річних у розмірі 416,01 грн та пеню у розмірі 3 678,60 грн.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що станом на квітень 2025 року заборгованість за Угодою повністю погашена. Також відповідач зауважив про неправомірність нарахування до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, як такі, що суперечать приписам Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст.276 ГК України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, відповідач у порушення умов договору № 1541897 на постачання теплової енергії від 01.02.2019, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 140 595,72 грн. Наявність вказаної заборгованості також підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2024.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, сторонами 12.11.2024 укладена Угода про реструктуризацію, якою у свою чергу був визначений графік погашення наявної заборгованості, а саме листопад 2024 у розмірі 46 865,24 грн до 25 числа; грудень 2024 у розмірі 46 865,24 грн до 25 числа; січень у розмірі 46 865,24 грн до 25 числа.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивачем заявлено до стягнення основну суму заборгованості у розмірі 140 595,72 грн, яка відповідачем не була погашено в тому числі за Угодою про реструктуризацію.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та Угоди про реструктуризацію не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати постачання позивачем теплової енергії відповідачу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 140 595,72 грн, станом на момент подачі позову.
В процесі розгляду справи, відповідачем було сплачено основну суму боргу у розмірі 140 595,72 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №1299 від 31.03.2025 на суму 140 595,72 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.
Враховуючи, що сума основного боргу у розмірі 140 595,72 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження у цій частині підлягає закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи.
Крім іншого, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 4 681,84 грн, 3% річних у розмірі 416,01 грн та пені розрахованих за період з 26.11.2024 по 31.12.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач за спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію своєчасно не сплатив, отже, допустив порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за період, визначений позивачем з 26.11.2024 по 31.12.2024, суд дійшов, висновку, що до стягнення з відповідача, за розрахунком суду, підлягають: пеня у розмірі 3 668,55 грн, 3% річних у розмірі 414,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 968,34 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, як такі, що суперечать Постанові Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", якою визначено, не беруться судом до уваги з огляду на таке.
Так, у відповідності до п. 1 постанови від 05.03.2022 року №206 Кабінету Міністрів України «Про питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції яка діє з 29.12.2023 року) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Отже положення вказаного нормативно-правового акта застосуються до категорії населення, в той час як відповідач у даній справі відноситься до категорії суб'єктів господарювання.
Крім іншого, як вірно зазначив позивач, об'єкт теплоспоживання розташований по вул. Радченко Петра, 21,23 в м. Києві, який не є в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 140 595,72 грн.
2. Стягнути з Державного підприємства "НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ, ВИРОБНИЧИЙ АГРОКОМБІНАТ "ПУЩА-ВОДИЦЯ" (08131, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 63, ідентифікаційний код 00849296) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; адреса для листування: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 83/53; ідентифікаційний код 40538421) інфляційні втрати у розмірі 1 968 грн 34 коп., 3% річних у розмірі 414 грн 87 коп., пеню у розмірі 3 668 грн 55 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 972 грн 77 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 22.05.2025
Суддя Л.Г. Пукшин