ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.05.2025Справа № 910/1400/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 22)
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок, 94)
про стягнення 13 067 грн 96 коп.
Представники сторін: не викликались
05.02.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укрпошта" з вимогами до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 13 067 грн 96 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини № 150324-21 від 15.03.2024 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 12 000 грн 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 480 грн 39 коп. пені, 115 грн 27 коп. 3 % річних та 472 грн 30 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/910/1400/25, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
14.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позивних вимог.
24.02.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
28.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позивних вимог.
07.03.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
21.03.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позивних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.03.2024 між Акціонерним товариством «УКРПОШТА» (діє, як виконавець) та Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (діє, як замовник) укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини №150324-31. Крім цього, сторонами був підписаний Додаток №1 «Специфікація» до договору від 15.03.2024 №150324-31.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з технічного обслуговування маркувальної машини, а замовник прийняти та оплатити послуги належної якості.
Згідно з п.3.1 договору, ціна договору визначається згідно з Специфікацією, наведеною в додатку №1 до договору і становить 15 000,00 гривень без ПДВ, ПДВ 20% 3 000 гривень, всього з ПДВ 18 000,00 гривень.
Договором визначено, що сторони дійшли згоди щодо можливості підписання цього договору, додаткових угод до нього, а також Рахунку-акту наданих послуг та будь-яких інших документів на виконання умов договору (надалі - документи) в електронній формі - як електронних документів, з дотриманням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших вимог чинного законодавства, що стають оригіналами після їх підписання сторонами або відповідною стороною, якщо документ не потребує підпису другої сторони (п.12.6 договору).
Пункт 5.6 договору передбачає, що сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі сервіс електронного документообігу: «Вчасно» https://vchasno.ua Електронна пошта замовника для сервісу: kanc410@410.kiev.ua Електронна пошта виконавця для сервісу: backoffice.orenda@ukrposhta.ua.
Строк договору - до 31.12.2024, з дня підписання договору (п.11.1 договору). При цьому, відповідно до п.11.3 договору та на підставі ч.3 ст.631 ЦК України, умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до його укладення, а саме з 01 січня 2024 року. Згідно приписів п.4.2 договору, оплата за надані послуги проводиться замовником на підставі Рахунку-Акту наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця до 15 числа місяця, наступного за звітним.
Приписами п.8.3 договору передбачено, що у разі невиконання своїх зобов'язань за договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% за кожен прострочений день від суми платежу, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені.
01.04.2024 за умовами визначеними п.5.4.2 договору - шляхом направлення документу в електронній формі через сервіс електронного документообігу «Вчасно», на електронну пошту відповідача - kanc410@410.kiev.ua (п.5.6 договору), позивачем було направлено підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача (п.12.7 договору) Рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП16778 від 31.03.2024 (за січень 2024 року).
Крім того, у порядку визначеному п.5.4.2 договору - шляхом направлення документу в електронній формі через сервіс електронного документообігу «Вчасно», на електронну пошту відповідача - kanc410@410.kiev.ua (п.5.6 договору), позивачем були направлені підписані кваліфікованим електронним підписом представника позивача (п.12.7 договору): 01.04.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП16782 від 31.03.2024 (за лютий 2024 року); 01.04.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП17905 від 31.03.2024 (за березень 2024 року); 01.05.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП26541 від 30.04.2024 (за квітень 2024 року); 04.06.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП34973 від 31.05.2024 (за травень 2024 року); 03.07.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП44814 від 30.06.2024 року (за червень 2024 року).
23.07.2024 відповідач здійснив оплату наданих послуг за договором, у розмірі 3 000,00 гривень.
02.08.2024 з метою досудового врегулювання спору, на виконання вимог 10.1 договору та ст.19 ГПК України, позивач направив відповідачу Претензію про невиконання умов договору в частині своєчасної оплати наданих послуг №01/08/2024 1 від 01.08.2024, згідно умов якої вимагав погашення заборгованості у розмірі 6 000,00 гривень та 793,48 гривень.
05.08.2024 у порядку визначеному п.5.4.2 договору - шляхом направлення документу в електронній формі через сервіс електронного документообігу «Вчасно», на електронну пошту відповідача - kanc410@410.kiev.ua (п.5.6 договору), позивачем було направлено підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача (п.12.7 договору) Рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП52887 від 31.07.2024 (за липень 2024 року).
23.08.2024 відповідач здійснив оплату наданих послуг за договором, у розмірі 3 000,00 гривень.
03.09.2024 у порядку визначеному п.5.4.2 договору - шляхом направлення документу в електронній формі через сервіс електронного документообігу «Вчасно», на електронну пошту відповідача - kanc410@410.kiev.ua (п.5.6 договору), позивачем було направлено підписаний кваліфікованим електронним підписом представника позивача (п.12.7 договору) Рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП60669 від 31.08.2024 (за серпень 2024 року).
Крім того, у порядку визначеному п.5.4.2 договору - шляхом направлення документу в електронній формі через сервіс електронного документообігу «Вчасно», на електронну пошту відповідача - kanc410@410.kiev.ua (п.5.6 договору), позивачем були направлені підписані кваліфікованим електронним підписом представника позивача (п.12.7 договору): 03.10.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП68833 від 30.09.2024 (за вересень 2024 року); 04.11.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП78131 від 31.10.2024 (за жовтень 2024 року); 03.12.2024 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП86952 від 30.11.2024 (за листопад 2024 року); 03.01.2025 - рахунок-акт приймання-передачі наданих послуг №АНП90285 від 31.12.2024 (за грудень 2024 року).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за період надання позивачем визначених договором №150324-31 від 15.03.2024 послуг відповідачу, останній не пред'являв претензій позивачу щодо неналежної якості наданих послуг. Однак, відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини не виконав взяті на себе зобов'язання з надання оплачених послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 12 000 грн 00 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 21.06.2024 по 30.01.2025, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 39 копійок, інфляційні витрати у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 30 копійок, 3% річних у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) гривень 27 копійок.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач наголошує на тому, що належне виконання зобовязань виявилось неможливим, у звязку із дією в Україні військового стану - непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин, кризових явищ у вітчизняній економіці, специфікою діяльності Відповідача, а також те, що Відповідачем є державне підприємство. Саме тому, вважає, що у задоволені позову слід відмовити. Крім того, відповідач вказує, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, та зважаючи на сталу позицію у висновках Верховного Суду, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальність за час прострочення грошового зобовязання, а тому просить звільнити відповідача від відповідальності за порушення зобовязання у вигляді сплати штрафних санкцій.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини №150324-31 від 15.03.2024 Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» зобовязалось сплатити Акціонерному товариству «УКРПОШТА» за надані послуги 18 000,00 гривень.
05.02.2025 Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА», в рамках виконання умов Договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини №150324-31 від 15.03.2024, перерахувало Акціонерному товариству «УКРПОШТА» 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжною інструкцією №764.
24.02.2025 Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА», в рамках виконання умов Договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини №150324-31 від 15.03.2024, перерахувало Акціонерному товариству «УКРПОШТА» 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжною інструкцією №784.
17.03.2025 Державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА», в рамках виконання умов Договору про надання послуг з технічного обслуговування маркувальної машини №150324-31 від 15.03.2024, перерахувало Акціонерному товариству «УКРПОШТА» 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжною інструкцією №817.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості послуг за договором №150324-31 від 15.03.2024 та факту наявності заборгованості за отримані послуги, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості в розмірі 3000 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 480 грн 39 коп. пені, 472 грн 30 коп. інфляційних втрат та 115 грн 27 коп. 3 % річних, суд зазначає наступне.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 9.12 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату виконавцем коштів, передбачених пунктом 5.8 договору, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення. сплачує виконавцеві:
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договору.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 480 грн 39 коп. пені, 472 грн 30 коп. інфляційних втрат та 115 грн 27 коп. 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.
Стосовно твердження відповідача про настання для останнього форс-мажорних обставин у підтвердження чого відповідачем долучено копію листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, суд зазначає наступне.
Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин в порядку, встановленому договором.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", на який посилається відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Таким чином, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.
Відповідачем також не надано відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), отриманого в порядку, встановленому Регламентом ТПП України, який би підтверджував вплив вказаних обставин на неможливість виконання ним умов договору.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, Україна, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок, 94, ідентифікаційний код 01128297) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок, 22, ідентифікаційний номер 21560045) 3000 (три тисячі) грн 00 коп. заборгованості, 480 (чотириста вісімдесят) гривень 39 коп. пені, 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 30 коп. інфляційних втрат, 115 (сто п'ятнадцять) гривень 27 коп. 3 % річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька