ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2025Справа № 910/13348/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13348/24
За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина»
про стягнення 11694,30 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - відповідач) про стягнення 11694,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, у зв'язку з чим позивачем було заявлено до стягнення основний борг у розмірі 9798,84 грн, 3% річних у розмірі 442,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 1452,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13348/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.
Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» має зареєстрований «Електронний кабінет» в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу до Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС.
З наявного в матеріалах справи повідомлення про доставку електронного листа, яке отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 04.11.2024 по справі №910/13348/24 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 04.11.2024 о 22:39 год.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №882 від 02.12.2013 на Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» було покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України (втратив чинність згідно з наказом № 105 від 10.02.2017).
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 28.02.2013 №211 видано Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами на території України строком дії п'ять років.
Відтак, Акціонерне товариство «Укртрансгаз» до 31.12.2019 провадило господарську діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) після отримання відповідної ліцензії, тобто було оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС).
За приписами пункту 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», Кабінетом Міністрів України постановою від 01.10.2015 №758 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (втратило чинність на підставі Постанови КМ №867 від 19.10.2018); від 22.03.2017 №187 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (втратило чинність на підставі Постанови КМ №867 від 19.10.2018), від 19.10.2018 №867 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (втратило чинність 20.05.2021), якими, зокрема, було покладено спеціальні обов'язки на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цими Положеннями.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 № 1064-р «Деякі питання опалювального сезону 2015/16», від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 № 720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року» на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов'язок забезпечити безперебійне постачання природного газу теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям для початку та проходження опалювального сезону, а також покладено обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2015/16, 2016/17, 2017/18 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина».
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» та з дотриманням принципу недискримінації.
На виконання Закону України "Про ринок природного газу" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (далі - споживач) було укладено договір постачання природного газу №1662/1617-БО-41 від 14.09.2016 (далі - договір №1662/1617-БО-41), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а позивач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Умовами п. 1.2 договору №1662/1617-БО-41, в редакції додаткової угоди №2 від 28.10.2016, сторони погодили, що природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
Пунктом 2.1 договору №1662/1617-БО-41, в редакції додаткової угоди №2 від 28.10.2016, встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 19 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, зокрема, у лютому - 3 тис.куб.м., у березні - 2 тис.куб.м.
Згідно з п. 2.6 договору №1662/1617-БО-41 розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Київгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (договори).
Пунктом 3.2 договору №1662/1617-БО-41, зокрема, встановлено, що обсяг постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядком. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації (підтверджений обсяг природного газу по договору) шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4 договору №1662/1617-БО-41).
Умовами п. 5.1 договору №1662/1617-БО-41 сторони погодили, що ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.
Пунктом 5.2 договору №1662/1617-БО-41, в редакції додаткової угоди №7 від 24.01.2017, встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.02.2017 року становить 8451,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1690,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 10141,20 грн.
Пунктом 5.2 договору №1662/1617-БО-41, в редакції додаткової угоди №8 від 24.02.2017, встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.03.2017 року становить 7866,00 грн, крім того податок на додану вартість (20%) - 1573,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 9439,20 грн.
Згідно з п. 6.1 договору №1662/1617-БО-41 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Крім того, на виконання Закону України "Про ринок природного газу" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» було укладено договір постачання природного газу №1644/1617-ТЕ-41 від 29.09.2016 (далі - договір №1644/1617-ТЕ-41), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору №1644/1617-ТЕ-41).
Пунктом 2.1 договору №1644/1617-ТЕ-41 встановлено, що постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 385 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, зокрема: у лютому - 65 тис.куб.м., у березні - 65 тис.куб.м.
Додатковою угодою №2 від 31.03.2017 пункт 2.1 договору було доповнено абзацом, за змістом якого постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 81 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, зокрема: у квітні - 16 тис.куб.м.
Пунктом 3.2 договору №1644/1617-ТЕ-41, зокрема, встановлено, що обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядком. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.4 договору №1644/1617-ТЕ-41).
Умовами пункту 5.1 договору №1644/1617-ТЕ-41, в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2017, сторони погодили, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.
Пунктом 6.1 договору №1644/1617-ТЕ-41 передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За результатом опрацювання поданих номінацій, позивачем було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України», у спірні періоди у вказаних обсягах для Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» для потреб підприємства, організацій та інших споживачів.
При цьому, позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи, будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) у лютому 2017 року обсягом 1,034 тис.куб.м., у березні обсягом 0,711 тис.куб.м. та у квітні обсягом 0,253 тис.куб.м., а в загальному обсязі 1,998 тис.куб.м. Вказані обсяги відбору відповідачем природного газу підтверджуються: звітом АТ «Київгаз» про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів та додатками до нього, згідно з якими, у графі «Фактичний обсяг за місяць» зазначено про відбір ТОВ «Інвестбудгаличина» природного газу в лютому 2017 року обсягом 50,680 тис.куб.м., у березні 2017 року обсягом 30,650 тис.куб.м. та у квітні 2017 року обсягом 13,950 тис.куб.м.; реєстрами теплопостачальних підприємств, якими документально оформлені обсяги природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України, у тому числі природного газу ТОВ «Інвестбудгаличина» з АТ «НАК «Нафтогаз України» в лютому 2017 року обсягом 49,646 тис.куб.м., у березні 2017 року обсягом 29,939 тис.куб.м. та у квітні 2017 року обсягом 13,697 тис.куб.м. та актами приймання-передачі природного газу, підписаними директором ТОВ «Інвестбудгаличина», у лютому 2017 року обсягом 1,034 тис.куб.м., у березні 2017 року обсягом 0,711 тис.куб.м. та у квітні 0,532 тис.куб.м.
Відтак, у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», втім постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач з лютого 2017 року по квітень 2017 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 1,998 тис.куб.м., без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний компенсувати вказані обсяги позивачу відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від 03.11.2016 № 1730-VIII, в редакції Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, який набрав чинності 29.08.2021, протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами.
У зв'язку з вищезазначеним, позивачем проведено розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу з лютого 2017 року по квітень 2017 року у розмірі 1,998 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів (за інформацією АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України»), що складає 19597,90 грн. Вказану заборгованість відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу протягом 72 місяців, починаючи з жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами. Відповідно, розмір щомісячної оплати з жовтня 2021 року по вересень 2024 року включно (починаючи з 01.11.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 272,19 грн на місяць.
Таким чином, станом на 17.10.2024 строк оплати (за жовтень 2021 - вересень 2024) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у лютому 2017 року обсягом 1,034 тис.куб.м., у березні 2017 року обсягом 0,711 тис.куб.м. та у квітні обсягом 0,253 тис.куб.м. є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний сплатити 9798,84 грн (272,19*36 платежів).
Однак, відповідач у порушення положень чинного законодавства не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь позивача, чим допустив прострочення виконання зобов'язання, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються приписами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, тощо.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України «При ринок природного газу», вказаний Закон ухвалений на виконання зобов'язань України за Угодою про асоціацію, укладеною між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, в силу якого Україна взяла на себе певні зобов'язання, у тому числі в енергетичній сфері.
Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, номінацією визнається попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Несанкціонований відбір природного газу - це відбір природного газу, зокрема, за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період.
Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (пункт 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС).
Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи, замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи та які відбираються з неї.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Наведені вище положення Кодексу газотранспортної системи дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи для споживання природного газу.
Зазначене мотивовано тим, що газотранспортна система є технологічним комплексом, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до пунктів 28, 35, 45 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», функції з транспортування, розподілу та постачання природного газу розділені між різними суб'єктами ринку.
До 31.12.2019 (часу створення та початку функціонування окремого суб'єкта на ринку природного газу України оператора ГТС) позивач виконував функції оператора ГТС, який здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Такі спеціальні обов'язки визначені Кабінетом Міністрів України у постановах, зокрема, від 01.10.2015 №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)»; від 22.03.2017 №187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу»; від 19.10.2018 №867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу».
Вказані постанови зобов'язували Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів та постачати природний газ виробникам теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. До таких виробників у спірний період належав і відповідач.
Незважаючи на це, постачання природного газу повинно було відбуватися з урахуванням вимог, які визначалися чинними нормативно-правовими актами, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи.
З метою запровадження комплексу організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, в Україні ухвалено Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон №1730-VIII), а згодом Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-IX (далі - Закон №1639-IX).
За змістом частини 1 статті 1 Закону №1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до статті 2 Закону №1730-VIII дія його поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Законом №1639-IX внесені зміни до Закону №1730-VIII, зокрема, розширено сферу його дії, у тому числі шляхом викладення статті 2 в новій редакції та доповнено статтю 8 частиною 2.
Так, відповідно до частини 2 статті 8 Закону №1730-VIII, у редакції Закону №1639-IX, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих номінацій, зобов'язані протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України «Про ринок природного газу», чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.
Аналіз наведених приписів Закону №1730-VIII, у редакції Закону №1639-IX, дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положення статті 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об'ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.
Як встановлено судом, відбір природного газу в лютому 2017 року обсягом 1,034 тис.куб.м., у березні 2017 року обсягом 0,711 тис.куб.м. та у квітні обсягом 0,253 тис.куб.м. відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») номінацій та за відсутності на актах приймання-передачі природного газу підписів постачальника щодо таких обсягів у спірний період; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 1,998 тис.куб.м. позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів (за інформацією АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо цін на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований за договорами постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України»); між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об'ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ані на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ані на користь АТ «Укртрансгаз».
Таким чином, упродовж спірних періодів відповідач здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником та підтверджених оператором ГТС номінацій, що є порушенням приписів пункту 1 розділу 3 глави І Кодексу газотранспортної системи.
При цьому, акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2017, від 31.03.2017 та від 30.06.2017 щодо таких обсягів не підписані постачальником були повернуті Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» листами №26-2686/1.2-17 від 16.03.2017, №26-3436/1.2-17 від 13.04.2017 та №26-421/1.8-17 від 17.05.2017.
Докази на підтвердження оплати постачальнику ПАТ «НАК «Нафтогаз України» спожитих відповідачем обсягів природного газу у спірний період у заявленому позивачем розмірі, відбір яких відбувся без номінацій, в матеріалах справи відсутні.
Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Втім, відповідач не сплатив вартості відібраного з лютого 2017 року по квітень 2017 року без номінацій природного газу ані ПАТ «НАК «Нафтогаз України», ані АТ «Укртрансгаз».
Згідно висновків, викладених у рішенні Господарського суду Львівської області 30.11.2022 у справі №914/1940/22, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 та постановою Верховного суду від 04.05.2023, оскільки на практиці виникали ситуації, коли ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не подавав номінацій оператору ГТС, а виробники теплової енергії продовжували споживати природний газ, АТ «Укртрансгаз» довелося балансувати газотранспортну систему за рахунок власного природного газу. Враховуючи ці обставини, законодавець визначив умови та суб'єкта ринку природного газу, якому споживач повинен сплатити вартість спожитого природного газу за відсутності підтверджених номінацій. Адже не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2024 у справі №922/2737/23 зазначив, що обґрунтованими є доводи, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, а також те, що жодна норма чинного законодавства України не надає право використовувати природний газ безоплатно.
У той же час, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII.
Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу з лютого 2017 року по квітень 2017 в загальному обсязі 1,998 тис.куб.м. за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, що складає 19597,90 грн.
Відтак, беручи до уваги вищенаведені норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, обставини справи, суд вважає, що у відповідача виникли зобов'язання, передбачені частиною 2 статті 8 Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX, вимоги якого є обов'язковими для відповідача і відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати позивачу вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу, а саме по 272,19 грн за заявлений до стягнення період з жовтня 2021 по вересень 2024 на загальну суму 9798,84 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Станом на 17.10.2024 строк оплати (за жовтень 2021 - вересень 2024) вартості відібраних у спірні періоди без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 9798,84 грн, чого ним здійснено не було.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що на момент розгляду даної справи доказів оплати вартості відібраних у спірні періоди без номінацій обсягів природного газу матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача компенсації у розмірі 9798,84 грн.
Окрім того, оскільки відповідачем не було здійснено оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в строки, встановлені частиною 2 статті 8 Закону № 1730-VIII у редакції Закону № 1639-ІХ, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 442,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 1452,97 грн, які розраховані щомісячно за загальний період прострочення з 01.11.2021 по 17.10.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, частиною 2 статті 8 Закону № 1730-VIII, у редакції Закону № 1639-IX визначено обов'язок споживача природного газу сплатити грошові кошти та встановлено графік такої сплати: щомісяця рівними частинами упродовж 72 місяців з 01.10.2021.
Відтак, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про стягнення 11694,30 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» (01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код 36520848) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) основний борг у розмірі 9798 (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 442 (чотириста сорок дві) грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 1452 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дві) грн 97 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2025.
СуддяТ.В. Васильченко