майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"20" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/149/25
Господарський суд Житомирської області у складі
судді Лозинської І. В.
секретар судового засідання: Шовтюк І. В.
за участю представників сторін:
- від позивача: Мостова М. І., ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1847372 від 17.03.2025
- від відповідача: Данилюк Д. В., ордер на надання правничої допомоги серії АА №1552125 від 12.03.2025 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД
про стягнення 3137678,28 грн
У засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.
Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 3137678,28 грн з яких 2004456,77 грн основного боргу, 835885,83 грн інфляційних, 180755,85 грн 3% річних, 116579,83 грн пені та судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовані не виконанням відповідачем в повному об'ємі обов'язку з оплати послуг за договором про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №198/1-21 від 01.01.2021.
Ухвалою від 21.02.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання; витребував від сторін відповідні процесуальні документи (а. с. 164).
12.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява від 12.03.2025 про визнання основного боргу, зменшення розміру пені, 3% річних та заперечення щодо стягнення інфляційних втрат з підстав, у ній викладених (а. с. 173 - 189).
14.03.2025 до суду від позивача надійшло заперечення від 14.03.2025 на вказану заяву відповідача із зазначенням стосовно безпідставності тверджень відповідача (а. с. 190 - 202).
11.04.2025 до суду від відповідача надійшла заява про виправлення описки в поданій заяві про зменшення розміру пені, 3% річних та безпідставності нарахування інфляційних втрат, заявлених позивачем у позові (а. с. 207 - 213).
14.04.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення у справі щодо дотримання процесуального строку на подання заяви від 12.03.2025 (а. с. 214 - 222).
Ухвалою від 14.04.2025 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 24.04.2025 об 11:30 (а. с. 225).
Ухвалою від 24.04.2025 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 20.05.2025 о 15:30 для підготовки сторін до судових дебатів (а. с. 229).
Представник позивача в засіданні суду у судових дебатах позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача в засіданні суду в режимі відеоконференції в судових дебатах основну суму боргу визнав, проти стягнення інфляційних втрат заперечив та просив зменшити на 90% розмір нарахованих пені та 3% річних відповідно до заяви від 12.03.2025.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
01.01.2021 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (виконавець/позивач) та ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (замовник/відповідач) укладено договір про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №198/1-21 (а. с. 16-21) (далі - договір), за п. 1.1 якого замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере зобов'язання надавати замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - послуги з АНО).
Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігація та спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті, надання аеронавігаційної інформації, відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування.
За пп. 2.2.4 п. 2.2 договору, замовник, серед іншого, зобов'язується своєчасно, у строки, визначені цим договором, оплачувати рахунки виконавця за послуги з АНО та штрафні санкції (пеню за несвоєчасно сплачений рахунок та проценти річні від простроченої суми).
Відповідно до п. 3.1 договору розмір плати за послуги з АНО (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) визначено чинним законодавством України та публікується в АР України, яка включає також плату за послуги, згідно з п. 2.1.2 цього договору.
За положеннями п. 3.2 договору розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком №1 до цього договору. Максимальна дозволена злітна маса повітряних суден (далі - ПС) (MTOW) замовника визначається згідно з Льотним керівництво літака (Airplane Flight Vanual) (далі - АFМ), та вказується у додатках №3 та №3а до цього договору.
Ставки плати за АНО: встановлені без податку на додану вартість; використовуються ті, що діяли на день виконання польоту (п. 3.3. договору).
Положеннями п. 3.4 договору передбачено, що розрахунок плати за АНО здійснюється виконавцем щомісяця на підставі реєстру польотів, який складається один раз за календарний місяць, в якому надавались послуги з АНО.
За п. 3.5 договору на підставі реєстру виконаних польотів (додаток №4), що є невід'ємною частиною акта, виконавець складає акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - акт) у національній валюті (додаток №5) за місяць в двох примірниках, вартість яких обчислюється шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти за місяць, що передує місяцю, протягом якого здійснюється політ. Застосовується обмінний курс, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів.
Операції з постачання послуг з АНО ПС, які здійснюють внутрішні, міжнародні та транзитні польоти в районах польотної інформації України, відповідно до ст. 197.10 Податкового кодексу України звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу замовника, вказану у розділі 9 договору, два примірники акта, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлений рахунок на оплату за надані послуги з АНО (додаток №6), рахунок нарахованих штрафних санкції (додаток №7) (п. 3.6 договору).
Згідно з п. 3.7 договору замовник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня виставлення рахунку підписати акт і надіслати його виконавцеві, або подати письмове оскарження акта щодо факту отриманих послуг. Якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримає підписаний замовником акт або письмове оскарження акта щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між замовником і виконавцем.
За п. 3.8, 3.9 договору строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати виставлення рахунка. Термін сплати рахунку вказується у рахунку. Грошові кошти переказуються замовником на поточний рахунок виконавця, відкритий у банківській установі та вказаний у рахунку. Оплата вважається такою, що відбулася, лише у день зарахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Відповідно до п. 3.10 договору оплату послуг замовник здійснює в національній валюті України згідно з виставленим рахунком.
Згідно з п. 4.2 договору обов'язок замовника щодо сплати штрафних санкцій виникає з наступного дня після спливу строку, в який має бути сплачено рахунок.
Відповідно до п. 4.2.1 за будь-який несплачений у визначений строк рахунок у строк до 30 (тридцяти) календарних днів (включно), починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого п. 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, від простроченої суми починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору 30-денного строку.
За п. 4.2.2 договору за кожен несплачений рахунок у строк понад 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору 30-денного строку.
Штрафні санкції, зазначені у п. 4.2.1 та 4.2.2 договору відповідно, нараховуються виконавцем замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії договору (п. 4.3 договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2021 та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).
Додатками №1-7 до договору є Методика розрахунку розміру плати за послуги з АНО, Картка авіакомпанії, Перелік власних повітряних суден, Перелік орендованих повітряних суден, Реєстру польотів, акту здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, рахунку на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден, рахунку на оплату штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рахунку за послуги з аеронавігаційного обслуговування (а. с. 22 - 30).
Як зазначає позивач, на виконання умов договору, за період з липня по жовтень 2021 року відповідачеві були надані послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден на загальну суму 4130823,81 грн, на підтвердження чого позивачем додано до позовної заяви акти здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування: №341 від 31.07.2021 на суму 1311367,04 грн, №391 від 31.08.2021 на суму 1647438,01 грн, №467 від 30.09.2021 на суму 1027789,16 грн, №535 від 31.10.2021 на суму 144229,60 грн, а також реєстри виконаних польотів до них та відповідні рахунки на оплату, які надіслані відповідачу (а. с. 46 - 65).
Згідно з наданими позивачем копіями виписок по рахунку, ТОВ "ЯнЕір" ЛТД здійснило оплату за послуги, надані у липні 2021 року, повністю, натомість борг за надані послуги у серпні 2021 року оплачені відповідачем частково на суму 815000,00 грн (а. с. 137-156).
У матеріалах справи також наявні копії рахунків на оплату штрафних санкцій за несвоєчасну сплату рахунків за послуги з аеронавігаційного обслуговування, надіслані позивачем відповідачу, разом із доказами їх надіслання (а. с. 65 - 107).
Позаяк розрахунки за надані послуги товариство здійснювало несвоєчасно та не в повному обсязі, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу у розмірі 2004456,77 грн, також 835885,83 грн інфляційних втрат, 180755,85 грн 3% річних та 116579,83 грн пені.
У заяві про зменшення розміру пені, 3% річних та безпідставності нарахування інфляційних втрат, заявлених до стягнення, від 12.03.2025 (вх. г/с №01-44/758/25), з урахуванням заяви про виправлення описки від 11.04.2025, ТОВ "ЯнЕір" ЛТД визнає наявність заборгованості з оплати послуг з аеронавігаційного обслуговування на суму 2004456,77 грн. Крім того, з посиланням на судову практику просить суд зменшити розміри заявлених до стягнення сум пені та 3% річних на 90% з тих підстав, що основним видом діяльності товариства є перевезення літаками цивільної авіації пасажирів та вантажу, здійснення якого у період введення воєнного стану в Україні є неможливим. Також, за твердженнями відповідача позивачем не доведено факту наявності у нього збитків при здійсненні розрахунку пені та 3% річних. Одночасно ТОВ "ЯнЕір" ЛТД просить суд відмовити у стягненні інфляційних втрат у повному обсязі, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц (а. с. 173-188, 207-213).
2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог ст. 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 ГК України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
За ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.
Натомість замовник, відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положенням ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
3. Щодо позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 2004456,77 грн.
Як вбачається з умов п. 3.8 договору строк, у межах якого має бути сплачений рахунок, становить 30 (тридцять) календарних днів від дати виставлення рахунку.
На виконання умов договору, відповідно до рахунків на оплату та актів здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування, що містяться в матеріалах справи, державним підприємством за період з липня по жовтень 2021 року відповідачеві були надані послуги на загальну суму 4130823,81 грн (а. с. 46 - 65).
ТОВ "ЯнЕір" ЛТД, у свою чергу, здійснило часткову оплату наданих послуг на суму 2126367,04 грн, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а. с. 137 - 156).
Тому станом на дату подання позову суду за відповідачем обліковувався борг за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування у розмірі 2004456,77 грн, який визнаний відповідачем у повному обсязі. Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 2004456,77 грн основного боргу підлягає задоволенню.
4. Щодо обгрунтованості позову в частині стягнення 116579,83 грн пені.
Відповідно до п. 4.2.1 за будь-який несплачений у визначений строк рахунок у строк до 30 (тридцяти) календарних днів (включно), починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого п. 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, від простроченої суми починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору 30-денного строку.
За п. 4.2.2 договору за кожен несплачений рахунок у строк понад 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен календарний день прострочення за весь час прострочення, а також 3 (три) проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору 30-денного строку.
Штрафні санкції, зазначені у п. 4.2.1 та 4.2.2 договору відповідно, нараховуються виконавцем замовнику за весь час прострочення, включно з днем зарахування коштів на поточний рахунок виконавця, навіть якщо остаточна оплата відбулася після закінчення строку дії договору (п. 4.3 договору).
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
За ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач здійснив розрахунок пені окремо по кожному з виставлених актів приймання -передачі, надісланих відповідачу, з урахуванням здійсненої часткової оплати наданих послуг та положень ч. 6 ст. 232 ГК України, перевіривши який у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив його правильність, тому обгрунтованою до стягнення є нарахована пеня в сумі 116579,83 грн.
5. Щодо обгрунтованості позову про стягнення 835885,83 грн інфляційних втрат та 180755,85 грн 3% річних.
Відповідно до положень п. 4.2.2 договору, за кожен несплачений рахунок у строк понад 30 (тридцять) календарних днів, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору строку, замовник сплачує виконавцеві, серед іншого, 3 (три) проценти річних від простроченої суми, починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого пунктом 3.8 договору 30-денного строку.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.
За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання.
У свою чергу, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив його правильність, тому позов підлягає задоволенню в цій частині у повному обсязі.
Поряд з цим, як було зазначено вище, відповідач у заяві від 12.03.2025 (вх. г/с №01-44/758/25) посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, де зазначено, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, інфляційні нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не стягуються.
Разом з тим, суд, здійснивши аналіз доводів, викладених у вказаній заяві, прийшов до висновку, що спірні правовідносини у даній справі не є подібними до правовідносин у справі №296/10217/15-ц, оскільки у ній предметом спору є грошові кошти виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, в той час як у справі, що розглядається, вартість послуг, наданих державним підприємством за договором, обчислювалась, відповідно до п. 3.6 договору, шляхом застосування середньомісячного обмінного курсу євро до національної валюти, що дорівнює середньомісячному "заключному крос-курсу", обчисленому агентством "Рейтерс" на основі щоденних курсів, тобто вже з визначенням еквівалента в національній валюті (гривні).
У зв'язку з викладеним, суд звертає увагу відповідача, що умовами укладеного між сторонами договору встановлено інший порядок визначення суми, що підлягала сплаті відповідачем, а саме - на дату складення акту здачі-приймання послуг, а, отже, сума, виражена у гривні, була зафіксована в цьому акті і вона підлягає індексації за весь час прострочення оплати, тоді як у справі №296/10217/15-ц Верховний Суд вказав, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені шляхом застосування судом апеляційної інстанції еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США.
Отже, позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства нараховано інфляційні втрати на прострочене грошове зобов'язання, визначене у гривнях.
6. Щодо заяви відповідача від 12.03.2025 (вх. г/с №01-44/758/25) в частині зменшення розміру пені та 3% річних.
Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України. розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
У заяві від 12.03.2025 (вх. г/с №01-44/758/25) ТОВ "ЯнЕір" ЛТД просить суд зменшити розміри заявлених до стягнення сум пені та 3% річних на 90% з тих підстав, що основним видом діяльності товариства є перевезення літаками цивільної авіації пасажирів та вантажу, здійснення якого у період введення воєнного стану в Україні є неможливим. Також, за твердженнями відповідача позивачем не доведено факту наявності у нього збитків при здійсненні розрахунку пені та 3% річних.
Разом з тим, суд не може визнати достатнім для зменшення розміру пені та 3% річних посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, оскільки, як вже було зазначено вище, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і наведені обставини не мали жодного впливу на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, адже виникли вже після допущеного прострочення. Крім того, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача від 12.03.2025 (вх. г/с №01-44/758/25) в частині зменшення 3% річних на 90% із тих підстав, що, оскільки покладені відповідачем в основу свого обгрунтування правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/2440/23, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.
Так, вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 виходила з правовідносин сторін у справі, де сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 90% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, збільшення сторонами в п. 5.5 договору процентної ставки на рівні 40% та 90% не відповідає принципу справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсотки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, що підпадає під визначення ч. 3 ст. 549 ЦК України, сторони вже визначили окремо в договорі пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення за той самий період.
У справі №906/149/25 сторони в п. 4.2.2 договору передбачили обов'язок замовника у разі несвоєчасної оплати рахунку за договором понад 30 календарних днів сплату 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В обгрунтуванні позовної вимоги про стягнення 180755,85 грн 3% річних позивач посилається як на п. 4.2.2 договору, так і на ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №906/149/25 та у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач в обгрунтування заяви про зменшення розміру 3% річних, не є подібними, оскільки різними є встановлені судами фактичні обставини справ, що сформували зміст спірних правовідносин та вплинули на їх правове регулювання.
Водночас, суд не вбачає підстав для зменшення розміру відсотків річних понад розмір, встановлений п. 4.2.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Однак, у даному випадку слід також врахувати, що отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника. Така позиція зумовлена тим, що пеня, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов'язання. Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Таким чином, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, приймаючи до уваги докази надані відповідачем до заяви від 12.03.2025, а також те, що стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, у певній мірі, компенсують знецінення несвоєчасно сплачених коштів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розмірів пені до 58289,92 грн, що складає 50% від заявленої суми, що є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
7. Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України унормовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (постанова Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 910/143/19).
Зважаючи на задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 47065,17 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50%.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (10007, Житомирська область, м. Житомир, вул. Авіаторів, буд. 9; код ЄДРПОУ 38267160) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08324, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Гірська, "Украерорух" масив; код ЄДРПОУ 19477064):
- 2 004 456,77 боргу;
- 58 289,92 грн пені;
- 180 755,85 грн 3% річних;
- 835 885,83 грн інфляційних втрат;
- 47 065,17 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.05.25
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - до справи
2, 3 - сторонам "Електронний суд"