61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
22.05.2025 Справа №905/284/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні
послуги» (код ЄДРПОУ 42086719, вул.Січових Стрільців, буд.4Д, м.Дніпро, 49001)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» (код
ЄДРПОУ 32879254, вул.Привокзальна, буд.2а, м.Краматорськ, Донецька обл., 84302)
про стягнення заборгованості у розмірі 235567,44 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Предмет та підстави позову
На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» про стягнення боргу у розмірі 235567,44 грн з яких: 218411,25 грн - сума боргу за спожиту у жовтні 2024 електричну енергію; 3% річних у розмірі 3640,67 грн нарахованих у період з 16.10.2024 по 28.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по сплаті електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, листопаді 2024; інфляційні втрати у розмірі 13515,52 грн нараховані з 01.11.2024 року по 28.02.2025 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електроенергії спожитої у вересні, жовтні, листопаді 2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач у вересні, жовтні, листопаді 2024 поставив відповідачу електричну енергію, вартість якої відповідачем не сплачено у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Заперечення учасників судового процесу
Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер»на позовну заяву
10.04.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» б/н від 10.04.2025 (вх.№01-41/3480/25), у якому відповідач визнає частково позов, а саме в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 218411,25 грн та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 3640,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 13515,52 грн.
У відзиві відповідач зазначає, сума основного боргу у розмірі 218411,25 грн сплачена відповідачем у повному обсізі платіжним дорученням №2055 від 04.04.2025. Проти задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3640,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 13515,52 грн повністю заперечує, оскільки вважає, що він повинен бути звільнений від відповідальності на підставі ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану.
Відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги»
14.04.2025, через підсистему “Електронний суд», надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» б/н від 14.04.2025 (вх.№01-41/3570/25) про задоволення позовних вимог з урахуванням наданих у відповіді на відзив пояснень.
У відповіді на відзив позивач інформує про те, що в рахунок погашення нарахувань за спожиту електроенергію за Договором №320601 відповідачем 04.04.2025 здійснені платіж на загальну суму 218411,25 грн. Таким чином, основна сума заборгованості за жовтень 2024 сплачена відповідачем у повному обсязі. Залишились несплаченими нараховані позивачем 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір.
Позивач заперечує проти доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин та зазначає, що одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо відповідач доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання саме договору про постачання електричної енергії споживачу № 320601 від 01.07.2021. У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, та інші докази, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання саме зобов'язань за договором. Відтак, твердження відповідача, є необґрунтованими. Відповідачем не вчинено жодних дій на засвідчення наявності форс-мажорних обставин та жодним чином не повідомлено позивача про їх настання, на виконання вимог чинного договору та Законодавства.
Хід розгляду справи та процесуальні дії суду
Ухвалою суду від 24.03.2025 постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №905/284/25; справу №905/284/25 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Направлення ухвали суду від 24.03.2025 здійснювалось до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками Господарського суду Донецької області про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
Фактичні обставини справи та перевірка їх доказами
Відповідно до преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.06.2018 №429 Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п.1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила РРЕЕ) постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього Договору.
За приписами п.1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Відповідно до п.3.1.5 ПРРЕЕ електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергопостачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.
Згідно з п.3.2.5. розділу ІІІ ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
За приписами п. 3.1.7., 3.1.9. розділу ІІІ ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
01.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер», як споживачем, пыдписаний договір про постачання електричної енергії споживачу№320601 шляхом підписання заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).Початок постачання з 01.07.2019.
До матеріалів справи позивачем надано цей договір, заяву-приєднання до договору та комерційну пропозицію «Вільна (строкова)» постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги", яка є додатком до договору.
Згідно з умовами п.1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі споживач) постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо, зокрема: об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи, у встановленому законодавством порядку; постачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії споживачу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Пунктом 3.4. договору визначено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору.
Відповідно до п.5.2. договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Пунктом 5.4. договору визначено, що ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором. У випадках застосування до Споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін.
Згідно з п.5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.7. длоговору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем.
Пунктом 6.2 встановлено, що споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору .
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору почнають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднання та сплати рахунка (квитанції) постачальника. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань (п. 13.1 договору).
Позивачем до матеріалів справи додано копію комерційної пропозиції «Вільна (строкова)» постачальника електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги».
У пункті 4.2. Комерційної пропозиції визначено, що прийняттям даної Комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснення зарахування грошових коштів, що надійшли в рахунок з оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), між відповідними рахунками (розрахунковий та поточний із спеціальним режимом використання) таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, в тому числі у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства.
Пунктом 5.1. Комерційної пропозиції визначено, що оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється:
-50% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 5 робочих днів до дати початку розрахункового періоду;
-50% вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше 15 числа розрахункового періоду;
-остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду після здійснення нарахування постачальником.
Згідно з пунктом 6.3. Комерційної пропозиції рахунок на оплату фактично спожитого у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії надається, як правило, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (після отримання звіту споживання про покази засобу обліку постачальником або після отримання постачальником від оператора системи розподілу даних про обсяги споживання споживача). У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п.5.1. Комерційної пропозиції.
Акт прийняття-передавання оформлюється постачальником у день формування рахунку за фактично спожиту електричну енергію або за вимогою споживача (пункт 6.4. договору).
Згідно з пунктом 9.1. Комерційної пропозиції, договір на умовах даної Комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду липня 2021, але не раніше дати підписання цієї Комерційної пропозиції. Договір укладається на строк 12 календарних місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв'язку з порушенням споживачем умов п.5.1. цієї Комерційної пропозиції.
Комерційну пропозицію підписано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги», Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськ шифер» та скріплено печатками товариств.
На підтвердження виконання умов договору, позивачем до матеріалів справи додано акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) на період вересень-листопад 2024 разом з рахунками на загальну суму 436822,51 грн, а саме:
-акт за вересень 2024 від 30.09.2024 з рахунком за спожиту електроенергію №320601 за вересень 2024 від 04.10.2024 на суму 148902,32 грн;
-акт за жовтень 2024 від 31.10.2024 з рахунком за спожиту електроенергію №320601 за жовтень 2024 від 05.11.2024 на суму 230154,31 грн;
-акт за листопад 2024 від 30.11.2024 з рахунком за спожиту електроенергію №320601 за листопад 2024 від 05.12.2024 на суму 57765,88 грн.
Вищезазначені акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за спожиту електроенергії скріплені підписами позивача та відповідача.
До матеріалів справи додано виписку по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькоі енергетичні послуги» за період 06.02.2025-06.02.2025, з якої вбачається, що відповідачем здійснено оплату 06.02.2025 у розмірі 218411,26 грн з призначенням платежу “оплата з спожиту електроенергію, згідно рахунку №320601 за листопад 2024 від 05.12.2024».
Позивачем надано пояснення, що з урахуванням п.4.2 Комерційної пропозиції та абз.2 п.4.24 ПРРЕЕ, грошові кошти із вищесказаного платежу були зараховані наступним чином: погашено суму заборгованості за листопад 2024 року - 57565,88 грн; погашено суму заборгованості за вересень 2024 року - 148902,32 грн; з залишку суми було частково погашено жовтень 2024 року у розмірі 11743,06 грн. Інші оплати з чітким призначенням платежів за позовний період не надходили. Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість за договором становить 218411,25 грн.
Під час розгляду справи судом, відповідачем до матеріалів справи додано копію платіжної інструкції №2055 від 04.04.2025 з якої вбачається, що останнім сплачено 218411,25 грн з призначенням платежу “погашення заборгованості за спожиту електроенергію у жовтні 2024, згідно договору №32601».
Крім того, позивачем до матеріалів справи додано банківську виписку по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги» станом на 04.04.2025, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський шифер» 04.04.2025 сплачено 218411,25 грн з призначенням платежу “погашення заборгованості за спожиту електроенергію у жовтні 2024, згідно договору №32601».
Позивачем зазначено, що основна сума заборгованості за жовтень 2024 сплачена відповідачем у повному обсязі.
Разом з цим, отримавши від відповідача суму у розмірі 218411,25 грн., позивач не змінив та не зменшив свої позовні вимоги.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
За правовою природою типовий договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним і регламентує порядок та умови постачання електричної енергії, відтак до нього застосовуються положення статей 633 та 634 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Як визначено у ч.ч.1, 2 ст.642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
За приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Поряд з цим, взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.
Так, п.1.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Судом встановлено з офіційного веб порталу регулятора https://www.nerc.gov.ua/ Національної комісії, що здійснює державне державне регулювання у сферах енергетики та комунальних, що відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 (зі змінами відповідно до постанови НКРЕКП від 03.11.2021 № 1925) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
За приписами п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення (у редакції закону на момент виникнення договірних відносин), внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Відповідно до п.3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.
Згідно з п.3.1.7 зазначених правил договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
Як визначено у абз.5 п.13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу шляхом підписання заяви-приєднання, що міститься в матеріалах справи.
Для проведення розрахунків позивачем було відкрито відповідачу особовий рахунок №320601.
На підставі наявних в матеріалах справи актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за вересень-листопад 2024, що підписані позивачем та відповідачем без зауважень, позивач здійснив поставку відповідачу у період вересень-листопад 2024 електроенергії на загальну суму 436822,51 грн, яка була прийнята відповідачем у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п.5.7 договору та п.5.1 комерційної пропозиції визначено порядок здійснення споживачем оплати рахунку постачальника за спожиту електричну енергії.
Як встановлено судом, рахунок за вересень 2024 підписано відповідачем 07.10.2024, рахунок за жовтень 2024 підписано відповідачем 06.11.2024 та рахунок за листопад підписано відповідачем 05.12.2024, що підтверджується матеріалами справи.
З урахуванням положень п. 5.7 договору та п.5.2 комерційної пропозиції строк оплати поставленої електричної енергії за актом приймання-передавання за вересень 2024 є таким, що настав 14.10.2024; за жовтень 2024 є таким, що настав 13.11.2024; за грудень 2024 є таким, що настав 12.12.2024.
З матеріалів справи вбачається, що 06.02.2025 відповідач здійснив оплату у розмірі 218411,26 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача. Позивачем грошові кошти із вищесказаного платежу були зараховані наступним чином: погашено суму заборгованості за листопад 2024 року - 57565,88 грн; погашено суму заборгованості за вересень 2024 року - 148902,32 грн; з залишку суми було частково погашено жовтень 2024 року у розмірі 11743,06 грн. На момент звернення позивача із позовною заявою до суду заборгованість за поставлену електричну енергію у період вересень-листопад 2024 складала 218411,25 грн, з яких заборгованість за жовтень 2024 у розмірі 218411,25 грн.
Під час розгляду справи судом, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму боргу у розмірі 218411,25 грн та сплатив цю суму основного боргу після відкриття провадження у цій справі, а саме 04.04.2025 переказавши позивачу 218411,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2055 від 04.04.2025.
Судом встановлено, що відзив на позовну заяву підписано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський Шифер» Косцьов'ят Тарасом Борисовичем, на підтвердження повноважень до відзиву додано копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо овариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський Шифер» (код ЄДРПОУ 32879254).
Відповідно до ч.4,5 ст.191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Визнання відповідачем суми основної заборгованості у розмірі 218411,25 грн не суперерчить правам інших осіб, відзив на позов підписаний уповноваженою особою.
За таких обставин, суд приймає визнання відповідачем частини позовних вимог щодо основного боргу у розмірі 218411,25 грн.
Разом з цим, як свідчать матеріали справи та підтверджено самим позивачем, відповідачем 04.04.2025 здійснено платіж на загальну суму 218411,25 грн в рахунок погашення нарахувань за спожиту електричну енергію за договором №320601 відповідачем 04.04.2025. Отже основна сума заборгованості за жовтень 2024 сплачена відповідачем у повному обсязі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Враховуючи те, що кошти у розмірі 218411,25 грн переказані відповідачем на рахунок позивача після відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №905/284/25 в частині стягнення основного боргу у розмірі 218411,25 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім стягнення основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, розрахунок яких міститься у позовній заяві.
Судом встановлено, що позивач нараховує інфляційні втрати у розмірі 13515,52 грн, що нараховуються: на суму 148902,32 грн за період з 01.11.2024 по 31.01.2025; на суму 230154,31 грн за період з 01.11.2024 по 31.01.2025 та на суму 57765,88 грн за період з 01.12.2024 по 31.01.2025.
Також, позивач нараховує 3% річних у розмірі 3640,67 грн, що нараховуються: на суму 148902,32 грн за період з 16.10.2024 по 05.02.2025; на суму 230154,31 грн за період з 14.11.2024 по 05.02.2025; на суму 218411,25 за період з 06.02.2025 по 28.02.2025 та на суму 57765,88 грн за період з 13.12.2024 по 05.02.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 01.10.2020 у справі №910/11820/18.
Отже, за змістом вищевказаних норм підставою для стягнення встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних є наявність простроченого грошового зобов'язання. Судом було встановлено вище, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по договору, що відповідно викликає у позивача право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Разом з цим, відповідач заперечує проти правомірності вимог позивача в цій частині посилаючись на те, що прострочення виконання грошового зобов'язання сталося не з його вини, оскільки виникли форс-мажорні обставини пов'язані із військовою агресією Російської Федерації проти України, що почалась 24.02.2022 року.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в України воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжено і станом не теперешній час не завершено. Вказані обставини є загальновідомими.
Як зазначає відповідач, станом на момент подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» господарську діяльність фактично припинило, фінансові надходження на підприємстві для змоги погашення штрафних санкцій - припинилися. Причинами для припинення фінансування діяльності відповідача стали військові дії на території України, зокрема у Донецькій області за місцем розташування відповідача. Можливість своєчасного виконання зобов'язання відповідача з оплати суми заборгованості стали обставинами непереборної сили, які настали незалежно від волі відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином вказаною нормою права передбачено звільнення від господарсько-правової відповідальності у разі доведення неможливості виконання зобов'язання внаслідок дії непереборної сили.
Відповідач у своєму відзиві посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на підставу для відмови у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Розглянувши вказаний лист, суд встановив наступне.
Згідно приписів ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст., ст. 14, 14 № Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Суд зазначає, що форс-мажор або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. При цьому закон звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.
З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Відповідачем не надано жодних пояснень разом з доказами на підтвердження неможливості виконання грошового зобов'язання по договору через форс -мажорні обставини, а саме у зв'язку з воєнними діями.
Суд також зазначає, що всі громадяни, підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі та зазнають негативний вплив воєнних дій та введення на території України режиму воєнного стану, тому позивач у справі (Товариство з обмеженою відповідальністю “Донецькі енергетичні послуги») також знаходиться в несприятливому економічному становищі.
Одночасно, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).
Разом з цим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу відповідача на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'звань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконанання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, суд дійшов висновку про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, є правомірними.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем, суд визнає, що розмір заборгованості за розрахунком суду є більшим ніж заявлено позивачем. Проте, суд не виходить за межі позовних вимог.
Отже позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 13515,52 грн підлягають задоволенню.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що розрахунок позивача є арифметично вірним.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню на суму 3640,67 грн.
Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у частково.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, решта покладається на відповідача.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач визнав частково позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу сплаченого судового збору при поданні позовної заяви пропорційно сумі визнаних вимог у розмірі 1310,47 грн.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 76, 79, 86, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Закрити провадження у справі №905/284/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 218411 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн 25 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорський шифер» (код ЄДРПОУ 32879254, вул.Привокзальна, буд.2а, м.Краматорськ, Донецька обл., 84302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42086719, вул.Січових Стрільців, буд.4Д, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49001) 3% річних у розмірі 3640 (три тисячі шістсот сорок) грн 67 коп, інфляційні втрати у розмірі 13515 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн 52 коп та судовий збір у розмірі 1516 (одна тисяча п'ятсот шістнадцять) грн 28 коп.
4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ 42086719, вул.Січових Стрільців, буд.4Д, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49001) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1310 (одна тисяча триста десять) грн 47 коп, сплачений згідно платіжної інструкції №3882225 від 10.03.2025.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2025.
Суддя Д.М. Огороднік