61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
14.05.2025р. Справа № 905/1134/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. № 225; код ЄДРПОУ 41107842)
до відповідача 1: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. №1)
до відповідача 2: Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знам'янка, буд. 19)
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ВКТС» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. №18, оф. №225, код ЄДРПОУ 44474079).
про стягнення упущеної вигоди у розмірі 83 528,93 доларів США
за участю представників сторін:
від позивача та третьої особи: не з»явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.04.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації за участю третьої особи яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКТС» про стягнення майнової шкоди, що складається з упущеної вигоди у розмірі 83 528,93 доларів США, що еквівалентно 3 257 411,09 грн., задоволені.
Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» суму упущеної вигоди у розмірі 83 528,93 доларів США, що еквівалентно 3 257 411,09 грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки.
Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 48 861,16 грн.
28.04.2025 на адресу Господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» надійшла заява, в якій заявник просить стягнути солідарно з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 95 425,00 грн. та 12 500,00 грн. компенсації по оцінці збитків.
Згідно ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статею 244 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.04.2025 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в судовому засіданні на 14.05.2025.
Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явився, просив розглянути заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 95 425,00 грн. та 12 500,00 грн. компенсації по оцінці збитків без його участі.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Дослідивши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 95 425,00 грн. та 12 500,00 грн. компенсації по оцінці збитків, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 01.02.2024 між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «СЕРГІЯ АНДРОЩУКА» (далі - бюро) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРАНССИСТЕМА» (далі - клієнт) було укладено договір №06-120/2/7 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого бюро зобов'язується надати клієнтові правову (правничу) допомогу у справі про стягнення з російської федерації суми шкоди/збитків, завданих 24.02.2022 у зв'язку з початком повномасштабного вторгнення на територію України і втратою, у цьому зв'язку, вагонів клієнта, а також упущеної вигоди за час, коли такі вагони не могли бути використані за цільовим призначенням (надалі - справи).
Згідно п. 1.2. договору при наданні клієнтові правової (правничої) допомоги за договором бюро:
а) здійснює юридичний аналіз обставин справ, визначає правову позицію клієнта у справі в рамках Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України»);
б) досліджує докази, законодавство та судову практику стосовно обставин справ;
в) готує в рамках ГПК України, КАС України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» процесуальні документи і інші звернення від імені клієнта, в т.ч. (у разі необхідності) до органів державної та муніципальної влади, підприємств, установ, організацій та/або правоохоронних органів (слідчого, прокурора, суду), за захистом його прав і охоронюваних законом інтересів, в т.ч. - необхідні запити, заяви, клопотання, скарги тощо, підписує і подає такі документи до компетентних органів/установ/підприємств/організацій (в т.ч. до суду, Верховного Суду), а також користується іншими правами, які надані клієнту ГПК України, КАС України та/або Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
г) здійснює представництво інтересів клієнта у відповідних органах державної та місцевої влади, в правоохоронних органах (у слідчих органах, органах прокуратури), судах (в т.ч. в Верховному суді), підприємствах, установах і організаціях без приналежності до організаційно-правової форми публічного та/або приватного права, може вчиняти інші дії (в т.ч. в рамках ГПК України, КАС України і Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), необхідні для найбільш ефективного надання клієнтові правової (правничої) допомоги за договором;
д) сплачує від імені і за рахунок клієнта судовий збір і несе на рахунок клієнта інші судові витрати у розмірах, необхідних для вирішення справи;
е) знайомитися з матеріалами судової справи або виконавчого провадження, робити з них витяги, знімати копії, одержувати дублікати або копії судових рішень, ухвал, постанов, довідок, витягів та інших документів, що є в справі або в матеріалах виконавчого провадження, брати участь в судових засіданнях, у провадженні виконавчих дій, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, засвідчувати своїм підписом копії письмових доказів, надавати та одержувати різноманітні довідки чи інші документи, направляти та отримувати поштові відправлення на пошті, заявляти клопотання чи відводи, давати усні чи письмові пояснення суду, наводити свої доводи, міркування чи заперечення з усіх питань, що виникають у ході судового процесу або у ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань або доводів інших учасників судового процесу або виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань або доводів інших учасників судового процесу або виконавчого провадження, знайомитись з протоколом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення, ухвали, постанови чи інші акти, подавати заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з ново виявленими обставинами, оскаржувати дії чи бездіяльності державного виконавця з питань виконавчого провадження, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати розмір позовних вимог, відмовлятися від позову або зменшувати розмір позовних вимог, подавати заяву про залишення позову без розгляду, визнавати позов чи зустрічний позов повністю або частково, укладати мирову угоду, одержувати виконавчий документ, подавати заяву та виконавчий документ для в
Відповідно до п. 2.3 договору для належного виконання умов договору бюро (в т.ч. за допомогою своїх співробітників) може залучати третіх осіб, які на підставі довіреності та/або договору про надання правової (правничої) допомоги виконують питання, які прямо зазначені в таких документах, в т.ч.: подають і отримують документи, сформовані в інтересах клієнта, знайомляться з матеріалами справи, сплачують судовий збір та/або інші платежі тощо.
За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги клієнт сплатить винагороду, визначену додатковою угодою до договору. Винагорода сплачується на підставі виставленого бюро клієнту рахунку (п. 4.1 договору).
Згідно п. 5.1 договору сторони домовились, що документом, який підтверджує надання правової (правничої) допомоги за договором, є акт про надання правової (правничої) допомоги, який повинен бути підписаний сторонами договору.
Акт повинен бути підписаний клієнтом не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від бюро і повернутий підписаний бюро (п. 5.2 договору).
Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовились про те, що якщо клієнт без мотивованих заперечень не підпише та/або не поверне бюро такий акт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його отримання, тоді відповідна правова (правнича) допомога вважається наданою бюро та прийнятою клієнтом, а акт - підписаний клієнтом.
Згідно п. 7 договору він вступає в силу з моменту його підписання та залишається в силі протягом строку надання бюро клієнтові необхідної правової (правничої) допомоги.
Додатковою угодою №1 від 01.02.2024 до договору №06-120/2/7 про надання правової (правничої) допомоги від 01.02.2024 сторони доповнили його п. 4.1.1 наступного змісту: «За надання бюро клієнтові правової (правничої) допомоги в суді І інстанції клієнт сплатить винагороду в розмірі 95 425,00 гривень, а також клієнт компенсує бюро фактичні витрати на підготовку звіту про оцінку: І) ринкової вартості вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 і 56663586, які на праві власності належать ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» (код в ЄДРПОУ №41107842), які були втрачені в результаті збройної агресії російської федерації; ІІ) упущена вигода, яка сформувалась за період з 24.02.2022 по 01.06.2024, в результаті неможливості використання перелічених вище вагонів в результаті збройної агресії російської федерації».
Вищезазначений договір та додаткова угода до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що при зверненні з заявою про відшкодування судових витрат на послуги адвоката сторона повинна документально довести, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надати договір на правову допомогу, акт приймання - передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату вищевказаних послуг, розрахунок таких витрат.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В матеріалах справи наявний акт про надання правової (правничої) допомоги №1 від 24.04.2025, підписаний представниками сторін без зауважень, відповідно до якого сторони підтвердили виконання п. 4.1 договору надання правової (правничої) допомоги в частині:
1.1 замовлення і отримання звіту про оцінку упущеної вигоди, яка сформувалась за період з 24.02.2022 по 01.06.2024 в результаті неможливості використання вагонів №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 і 56663586, власності ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» (код в ЄДРПОУ №41107842), які були втрачені в результаті збройної агресії російської федерації;
1.2 супроводу в Господарському суді Донецької області справи №905/1134/24, розгляд якої завершився 24.04.2025.
Відповідно до п. 2 вищезазначеного акту за змістом п. 4.1.1 договору, то вартість: І) правової (правничої) допомоги по п. 1.2 акту №1 становить 95 425,00 гривень; ІІ) компенсації по п.1.1 Акту №1 вартості згаданої вище оцінки становить 63 000,00 гривень.
Вищезазначений акт про надання правової (правничої) допомоги підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Андрощуком С.В. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву, клопотання від 13.09.2024 про збільшення позовних вимог з додатками, заяву про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції, заяву про залучення співпозивача від 29.10.2024 з додатками, заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог від 21.11.2024, письмові пояснення від 30.01.2025 з додатками, клопотання про долучення доказів від 03.04.2025 з додатками, заяву про розгляд справи буз участі від 23.04.2025, клопотання про стягнення судових витрат від 28.04.2025 з додатками, клопотання про долучення доказів від 28.04.2025 з додатками та клопотання від 05.05.2025 про долучення доказів з додатками.
Також адвокат Андрощук С.В. брав участь у судових засіданнях по справі - 07.10.2024, 05.11.2024, 21.01.2025, 24.02.2025 та 10.04.2025, що відображено у протоколах судових засідань за відповідні дати.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За приписами ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Разом із тим, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Також суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Висновок, про те, що може бути віднесено до правничої допомоги у розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» містить постанова Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та знайшло своє відображення у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Згідно частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі 922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Отже, за висновком суду, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Отже, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами додаткової угоди сторони чітко визначили, що винагорода (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі - 95 425,00 грн.
Отже, у цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги та умовами додаткової угоди вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Разом із тим, як встановлено судом, заявником у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу викладено наступний звіт наданої правничої допомоги в межах справи №905/1134/24 на суму 95 425,00 год.:
- проведення зустрічі з клієнтом і визначення питання, яке підлягає вирішенню в суді, узгодження умов співпраці - 2,5 год.;
- складання, погодження і підписання договору про надання правової (правничої) допомоги, формування ордеру - 0,5 год.;
- формування адвокатських запитів: І) від 16.02.2024, 07.03.2024 до АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» щодо місцезнаходження вагонів; ІІ) від 17.04.2024 - до Служби Безпеки України про розгляд заяви про злочин; ІІІ) від 15.08.2024, 30.01.2025, 19.02.2025 і 06.03.2025 про приналежність вагонів позивачу і кількість операцій, здійснених з вагонами позивача за період з 01.12.2021 по 24.02.2022; отримання на них відповідей і їх аналіз - 3,5 год.;
- проведення перемовин з ТОВ «ІНТЕЛЕКТ СОЛЮШНЗ» на предмет складання звіту про оцінку збитків від неможливості використання позивачем вагонів через їх втрату і формування, у цьому зв'язку, упущеної вигоди; проведення комунікації щодо надання доказів; отримання звіту і його оцінка - 5,5 год.;
- збір доказів і складання позовної заяви, надсилання позову з додатками на користь відповідачів 1-2 - 7,5 год.;
- складання заяви про участь у справі в режимі ВКЗ і її направлення відповідачам 1-2 і суду - 0,5 год.;
- аналіз ухвали від 05.09.2024 і складання клопотання про її виконання - 1,0 год.;
- складання заяви про залучення співпозивача у справі і направлення її відповідачам 1-2 - 1,0 год.;
- аналіз ухвали від 12.12.2024 - 0,25 год.;
- складання заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду і направлення її відповідачам 1-2 - 1,0 год.;
- участь в судових засіданнях 07.10.2024, 05.11.2024, 12.12.2024 - 3,0 год.;
- складання заяви про долучення доказів і направлення її відповідачам 1-2 - 1,5 год.;
- складання заяви про долучення доказів і направлення її відповідачам 1-2 - 1,5 год.;
- переклад на російську мову (із залученням перекладачів) і направлення ухвали від 24.02.2025 на користь відповідачів 1-2 - 2,0 год.;
- участь в судових засіданнях 21.01.2025, 24.02.2025, 21.03.2025, 10.04.2025 і 24.04.2025 - 5,0 год.;
- аналіз ухвали від 10.04.2025 - 0,25 год.;
- складання заяви про участь у справі 24.04.2025 без участі позивача та/або його представника - 0,25 год.;
- складання заяви про розподіл судових витрат - 1,0 год.
Отже суд вважає за необхідне надати оцінку звіту наданої правничої допомоги.
Суд зазначає, що зустріч з клієнтом, визначення питання, яке підлягає вирішенню в суді, узгодження умов співпраці, складання, погодження і підписання договору про надання правової (правничої) допомоги, формування ордеру, направлення адвокатського запиту є невід'ємними частинами складання позовної заяви, оскільки обов'язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, підготовка позовної заяви та її подання до суду є формою реалізації права на позов у встановленому законом порядку та є єдиним процесом.
Щодо заявлених представником позивача 8 годин представництва інтересів клієнта в суді, очікування судових засідань та участь у судових засіданнях, суд зазначає, що під час розгляду справи представник позивача, адвокат Андрощук С., брав участь в судових засіданнях під час розгляду даної справи, які у сукупності фактично тривали близько 2 годин, крім того всі судові засіданні були проведені в режимі відеоконференції.
Заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заяви про розгляд справи без участі позивача є процесуальним супроводом надання правової допомоги, за своєю суттю не мають правового характеру (змісту), фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права, а тому не можуть бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені ст.ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути покладені судом на іншу сторону.
Подібний за суттю висновок, про те, що може бути віднесено до правничої допомоги містить постанова Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17.
Щодо складання заяви про залучення співпозивача у справі суд зазначає, що складання такої заяви не було процесуально обґрунтованою та необхідною дією, крім того, такі процесуальні дії взагалі не передбачені ГПК України.
Окрім того, до наданих послуг, за які заявлено стягнення витрат на професійну правничу допомогу, включено складання заяви про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Дане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, який міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у cправі №910/9714/22.
Відтак, не є доцільним та виправданим покладення на відповідачів заявленого представником позивача розміру витрат в цій частині у повному обсязі.
За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 95 425,00 грн. не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
За таких обставин, беручи до уваги право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає розумним, співрозмірним та адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 55 000 грн,
Приймаючи до уваги вищевикладене та здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, суд, з огляду на приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 55 000,00 грн.
Щодо судових витрат за проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків в сумі 12 500,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з частиною 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків в розмірі 12 500,00 грн представник позивач долучив договір про надання послуг з незалежної оцінки №IS 2024/63 від 16.02.2024 та акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) №IS 2024/63 від 16.04.2024, відповідно до яких вартість наданих послуг за договором склала 50 000,00 грн., а також виписки по рахунку заявника за 20.02.2024 та 18.07.2024, що підтверджують повну оплату послуг, наданих за договором.
Як зазначив представник позивача у заяві від 28.04.2025, в частині компенсації вартості витрат на проведення і отримання звіту про оцінку збитків від неможливості використання Позивачем вагонів через їх втрату, то було витрачено 50 тис. грн, з яких два питання стосувались ТОВ «ВКТС», а інші два - Позивача. Ті питання, що стосувались Позивача стосувались втрати вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450 і 56663586 і розрахунку упущеної вигоди за період, коли Позивач ними володів і не міг користуватися (з 24.02.2022 по 01.08.2023). Відповідно, до стягнення заявляється сума в розмірі від 50 тис. гривень - 12 500,00 гривень, бо судом було вирішено одне питання про стягнення упущеної вигоди.
Вищевказані документи є належними доказами, що в повному обсязі підтверджують понесені позивачем витрати. Тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо покладення на відповідачів судових витрат на проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків у розмірі 12 500,00 грн. є обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано наступне.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Як вже зазначалось вище, статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.
З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним ГПК України не передбачено.
Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).
Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачено.
Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність у зобов'язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 16.06.2022 у cправі № 922/1624/21, від 10.09.2024 у справі №902/99/24.
Судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене (Постанова КГС ВС від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23).
Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити витрати на професійну правничу допомогу шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів. Натомість, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України.
Отже, з врахуванням викладеного, необхідно стягнути з кожного з відповідачів по 27 500,00 грн. судових витрат та по 6 250,00 грн. витрат на проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків.
Керуючись ст.ст. 15, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. №1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. № 225; код ЄДРПОУ 41107842) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 500,00 грн., витрати на проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків у розмірі 6 250,00 грн.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знам'янка, буд. 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАГОННА КОМПАНІЯ “ТРАНССИСТЕМА» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. № 225; код ЄДРПОУ 41107842) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 500,00 грн., витрати на проведення незалежної оцінки по визначенню шкоди та обсягу збитків у розмірі 6 250,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В судовому засіданні 14.05.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) додаткове рішенням.
Повний текст додаткового рішення складено 21.05.2025.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Ю.С. Зельман