вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2025 р. Справа№ 910/15822/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
у справі № 910/15822/24 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є»
до Фізичної особи-підприємця Яценко Олени Олександрівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець Петрик Віра Євгенівна
про визнання недійсним договору,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» (далі також - Товариство) з позовом до Фізичної особи-підприємця Яценко Олени Олександрівни (далі також - Підприємець) про визнання недійсним договору на послуги письмового перекладу №21/08-2024 від 21.08.2024 (далі також - оспорюваний договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/15822/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 6, 11, 203, 204, 215, 627, 628, 853 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та встановленими обставинами щодо недоведеності Товариством невідповідності оспорюваного правочину приписам ч.5 ст. 205 ЦК України.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, Товариство вказує на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме, ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, ст. 236 ГПК України. Судом не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що укладений договір не було спрямовано на настання правових наслідків. Судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 щодо необхідності дослідження реальності господарської операції. Суд не спростував доводи позивача про неможливість здійснення перекладу тексту відповідачем протягом кількох днів, оскільки укладення договору відбулось 21.08.2024, а відповідний акт прийняття послуг підписано 23.08.2023.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15822/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
08.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі №910/15822/24 та призначено розгляд скарги на 22.05.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 02.05.2025 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15822/24.
23.04.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи - ФОП Петрик В.Є. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Підприємець просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, вказуючи, що судом першої інстанції було надано належну оцінку правовідносинам сторін щодо здійснення перекладу тексту, які не обмежились власне укладанням оспорюваного договору 21.08.2024 та підписанням акту 23.08.2024. На переконання третьої особи, підстави для врахування судом висновків Верховного Суду у справі №914/2355/21 відсутні, оскільки справа не є тотожною справі №910/15822/24. Позивач не довів тієї обставини, що укладення оспорюваного договору між сторонами відбулось за відсутності наміру сторін, спрямованого на реальне настання правових наслідків за договором. Також підкреслює, що фактично позивач ставить питання про неналежне виконання умов договору, а не про його недійсність, що вказує на неправильне обрання Товариством способу захисту порушеного права.
Крім цього, у відзиві ФОП Петрик В.Є. просить покласти на ТОВ «ФЕРМ Є» судові витрати, понесені нею на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, а також розглядати справу за відсутності її представника, однак із урахуванням її позиції, викладеної у заявах по суті спору, у тому числі, у відзиві на апеляційну скаргу.
01.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника ФОП Яценко О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій Підприємець просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, адже судом першої інстанції надано належну оцінку дійсним обставинам спору та застосовано до них норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін.
Натомість, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, Підприємець вказує на надання нею усіх документів, які підтверджують реальність виконання робіт з перекладу, а саме, Договір про наміри (Договір про надання послуг №С-06-21-24), Договір на послуги письмового перекладу №2108-2024, Акт виконаних робіт №2108-ОЯ-24 від 28.08.2024, Рахунок фактура №2108-ОЯ-24, які охоплюють правовідносини між Відповідачем та Позивачем від наміру співпраці до погодження результатів наданих послуг - закріплюють та підтверджують період правничих відносин з 21.06.2024 по 28.08.2024. Натомість, позивач не підкріплює всі обставини, на які посилається жодним доказом, використовує єдину доступну йому тактику захисту - перенесення доведення на відповідача та суд, намагається відвернути увагу суду від реальних фактів та доказів та перенаправити її на надумані недоказові твердження, безпідставно знімаючи з себе всю відповідальність доведення.
Відповідач звертає увагу на те, що з позовом про визнання недійсним договору позивач звернувся лише після звернення відповідача до нього із окремим позовом про стягнення заборгованості за договором на послуги письмового перекладу №2108-2024 (справа №910/13949/24).
У відзиві на апеляційну скаргу Підприємець просить покласти на Товариство витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у зв'язку з розглядом спору у суді апеляційної інстанції орієнтовним розміром - 20 000,00 грн зазначаючи, що докази понесених витрат будуть подані у строки, передбачені ч.8 ст. 129 ГПК України.
В судове засідання, призначене на 22.05.2025 третя особа ФОП Петрик В.Є. свого уповноваженого представника не направила.
Враховуючи подане вказаною особою клопотання про розгляд апеляційної скарги без неї та її уповноваженого представника, колегія суддів, вислухавши думку учасників справи, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
ФОП Яценко О.О. та її представник заперечили проти вимог апеляційної скарги, вважаючи її доводи безпідставними та необгрунтованими, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
22.05.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.08.2024 між ТОВ «Копа ЛТД», назву якого в подальшому змінено на ТОВ «Ферм Є» (замовник) та ФОП Яценко О.О. (виконавець) укладено договір на послуги письмового перекладу № 21/08-2024, відповідно до умов якого виконавець за винагороду зобов'язався надати замовнику послуги з перекладу, а останній зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.
Під послугами відповідно цього Договору потрібно розуміти: надання послуг письмового перекладу з української мови на англійську мову документів, текстів та матеріалів, наданих замовником у форматі doc, docx.
У відповідності до пунктів 2.1-2.4 Договору, виконавець зобов'язується в обумовлені терміни надати переклад текстових письмових перекладів; надати перекладену документацію в електронному вигляді. Замовник зобов'язується оплатити роботу виконавця згідно порядку, визначеного пунктом 3 цього договору. Замовник передає виконавцю матеріали для перекладу з переліком певних вимог до нього електронною поштою на адресу olena.polshyna@gmail.com. Виконавець передає переклад замовнику на електронну адресу vira.petryk@ferm.in.ua; zakhar.platonov@ferm.in.ua; yuliia.mochanova@ferm.in.ua.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Договору загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в рахунках. Вартість одного слова в кінцевому перекладі становить від 0,06 до 0,2 долари США в залежності від складності послуг згідно курсу НБУ купівлі валюти на дату виставлення рахунку. Кінцева вартість послуг буде вказана сторонами в акті наданих послуг.
Відповідно до пункту 3.3 Договору замовник сплачує 100% вартості послуг протягом п'яти робочих днів після отримання рахунку на оплату послуг та акту надання послуг. Обов'язок по оплаті вважається виконаним після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що виконавець по закінченню надання послуг зобов'язаний видати замовнику перекладені документи разом зі звітом наданих послуг та актом надання послуг.
Замовник протягом трьох робочих днів, з моменту отримання від виконавця акту надання послуг та відповідних документів, зобов'язується підписати акт та передати його назад виконавцю, або надати мотивовану відмову. У випадку наявності зауважень до перекладу, виконавець повинен усунути їх протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення про невідповідність (пункт 3.5 Договору).
У пункті 7.2 Договору сторони погодили, що обмін та підписання первинних документів, спрямованих на виконання договору (документи, які містять відомості про господарські операції, підтверджують їх здійснення та є підставою для бухгалтерського обліку таких господарських операцій, в тому числі, але не виключно: накладні, акти, заявки, специфікації, повідомлення, тощо), може здійснюватися через Сервіс електронного документообігу системи Вчасно. Кожна зі сторін зобов'язана самостійно забезпечити для себе доступ до використання Сервісу електронного документообігу шляхом укладення відповідного договору.
Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 Договору та закінчується 31.12.2024, а в частині розрахунків - до моменту повного їх проведення між сторонами (пункт 8.2 Договору).
Сторонами підписано акт наданих послуг за серпень 2024 №21/08-ОЯ-24 від 23.08.2024 на суму 359 920,76 грн через Сервіс електронного документообігу системи «Вчасно».
Предметом позову у справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним договору №21/08-2024 від 21.08.2024. У якості нормативно-правового обґрунтування поданого позову Позивач посилається на положення частини 5 статті 203, частини 1 та 3 статті 215 та статті 216 ЦК України.
Заперечення Відповідача фактично зводяться до безпідставності доводів Позивача в силу виконання робіт за Договором у повному обсязі.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, суд першої інстанції помилково визначив правову природу договору, вказавши, що договір є договором підряду, оскільки результат його виконання є матеріальним об'єктом (переклад).
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, оскільки, на переконання суду, договір про надання послуг з письмового перекладу за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Так, матеріальним об'єктом є текст, наданий замовником, а саме, текстові матеріали сайту позивача. Здійснюючи переклад текст на іншу мову, перекладач надає послугу, яка споживається в момент здійснення перекладу на іншу мову, в результаті чого матеріали, надані замовником за змістом та формою не змінюються. При цьому, під час здійснення діяльності з перекладу не виникає нового об'єкту матеріального світу. Відповідно, оспорюваний договір є договором про надання послуг.
За нормою ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Судом першої інстанції слушно зауважено, що звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору Товариство зобов'язане довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання Договору недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків
Під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог ГПК України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, посилається на те, що Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тобто метою вказаного договору (згідно переконання Позивача) було виключно отримання коштів Відповідачем без виконання обумовлених робіт.
Спростовуючи доводи Товариства, Підприємець надала суду першої інстанції документи, підписані всіма учасниками спору у ВЧАСНО, а саме, Договір про надання послуг №С-06-21-24), Договір на послуги письмового перекладу №2108-2024, Акт виконаних робіт №2108-ОЯ-24 від 28.08.2024, Рахунок фактуру №2108-ОЯ-24.
При цьому, Відповідачем наголошувалось, що правовідносини сторін тривають з 21.06.2024 по 28.08.2024, а також вказувалось, що виконаний нею Переклад, який повністю відповідає умовам Договору про Переклад, як в технічній частині (технічне завдання - це завантаженні в документи сторінки сайту Відповідача українською мовою), так і в частині взаємодії з відповідальними співробітниками ТОВ «ФЕРМ Є», які передали Відповідачу технічне завдання з переліком вимог та отримали його результати згідно умов Договору про Переклад (п.2.3 та п.2.4).
Зокрема, Відповідач стверджувала, що вона розпочала виконувати Замовлення (надавати послуги) згідно усного правочину та Договору про наміри та завершила їх виконання в день підписання Акту виконаних робіт - отже, повний цикл щодо надання послуг письмового перекладу в тісній співпраці із співробітниками Позивача, охоплював доведений Відповідачем період з 21.06.2024 по 28.08.2024, куди входить період з 21.08.2024 до 23.08.2024.
Отже, враховуючи приписи ст. ст. 6, 11, 627, 628, 901,903 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з письмового перекладу, яким сторони зафіксували правовідносини, що виникли між ними до фактичного підписання договору. Такі дії сторін узгоджуються з нормою ст. 638 ЦК України.
Крім цього, матеріалами справи підтверджено, що сторони підписали акт наданих послуг за серпень 2024 року №21/08-ОЯ-24 від 23.08.2024 на суму 359 920,76 грн. Водночас, під час судового розгляду Товариство не вказувало на те, що ним не отримано від виконавця переклад тексту, що входив до Технічного завдання за оспорюваним договором.
За таких обставин, у суду немає підстав стверджувати, що відповідач, підписуючи оспорюваний договір не пов'язувала його підписання з настанням реальних наслідків, а саме, з необхідністю здійснення перекладу тексту. Навпаки, договір підписувався у той час, коли переклад уже було практично здійснено.
Колегія суддів, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на встановлені під час апеляційного провадження обставини, зауважує, що за загальними правилами розподілу обов'язку доказування, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)). Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг з перекладу. Сукупність наданих сторонами доказів виключає висновок про те, що підписуючи оспорюваний договір, сторони разом та кожна з них окремо, не мали на меті виконувати зобов'язання за цим договором.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підставі яких суд мав би змогу встановити той факт, що Договір суперечить частині 5 статті 203 ЦК України, що виключає можливість визнання такого договору недійсним.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також зауважує, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Так, безпідставними є доводи Товариства про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, оскільки справи не є тотожними.
Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ФОП Петрик В.Є. слушно зауважив, що із постанови Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 вбачаються наступні обставини справи:
- спір виник між замовником та підрядником з приводу неприйняття ряду робіт замовником, оскільки останній відмовився оплачувати окремі роботи, які він нібито не замовляв;
- у зв'язку із цим позивач просив суд зобов'язати відповідача прийняти відповідні роботи шляхом підписання акту приймання-передачі та довідки про вартість робіт, а також стягнути заборгованість за здійснення таких робіт;
- жодна із сторін не оспорювала дійсність укладеного договору підряду - навпаки, замовник оплатив більшу частину вартості виконаних робіт, а спір виник щодо обов'язку оплати їх меншої частини;
- висновки щодо необхідності врахування реальності господарської операції стосуються спірних правовідносин, за яких акт приймання-передачі виконаних робіт підписано лише однією стороною.
Натомість, відповідно до обставин справи, що переглядається:
- предметом спору є дійсність договору, а не зобов'язання вчинити певні дії щодо прийняття робіт та стягнення заборгованості;
- Позивач, як замовник робіт, не відмовлявся їх приймати, а підписав відповідний акт приймання-передачі без зауважень;
- претензії щодо «нереальності господарської операції» виникли у Позивача вже після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, оскільки Позивач не вважав за необхідне оплачувати виконані роботи з перекладу.
Таким чином, спірні правовідносини у справі, що переглядається та у справі №914/2355/21 не є тотожними, відтак доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 є помилковими.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не спростовано доводи позивача про неможливість здійснення перекладу тексту відповідачем протягом кількох днів з огляду на укладення договору 21.08.2024 та підписання акту прийняття послуг - 23.08.2023, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач почала здійснювати переклад ще до підписання оспорюваного договору, що узгоджується з нормами чинного законодавства та умовами договору.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегією суддів враховано доводи відзивів на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками, викладеними у постанові.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферм Є».
Питання щодо покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» витрат Фізичної особи-підприємця Яценко Олени Олександрівни та Фізичної особи - підприємця Петрик Віри Євгенівни на професійну правничу допомогу буде вирішено в додатковій постанові апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферм Є» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15822/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/15822/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15822/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко