вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2025 р. Справа№ 910/10606/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
секретар судового засідання Медведєва К.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024
у справі № 910/10606/23 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець Крамар Анатолій Васильович
про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 558 878,30 грн
30.06.2023 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка") звернулося до Господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича (далі - ФОП Фесюна С.О.) про стягнення 1 558 878,30 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на виконання укладеного договору добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004 від 20.10.2021, страхового акту та за заявкою страхувальника ПрАТ "Елопак-Фастів" здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 1 558 878,30 грн .
У зв'язку з тим, що страховий випадок, ризик настання якого був передбачений договором добровільного страхування вантажів №001416/2701/1800004, стався підчас перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №01/11/2019 від 01.11.2019, позивач заявив вимогу до власника транспортного засобу, державний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , яким є ФОП Фесюн С.О.
Правове обґрунтування вимог до ФОП Фесюна С.О. здійснено з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статтю 993 Цивільного кодексу України.
Заперечуючи проти вимог, відповідач у відзиві на позов вказував, що ФОП Фесюн С.О. не відповідає перед страховиком за шкоду, завдану втратою вантажу, який ним перевозився. На думку відповідача, особою, яка відповідає перед позивачем, є ФОП Крамар А.В., тоді як перевізник несе відповідальність перед експедитором межах, визначених укладеним 22.04.2022 між ФОП Фесюн С.О. та ФОП Крамар А.В. договором № 22/04/22.
Крім того відповідач вказував на відсутність ознак кримінального чи адміністративного правопорушення, допущених водієм транспортного засобу, на якому сталася пожежа.
ФОП Крамар А.В. у своїх поясненнях підтримав позовні вимоги і вказав, що втрата вантажу внаслідок пожежі сталася під час перевезення у зв'язку з порушення правил перевезення вантажу та технічної несправності транспортного засобу тож відповідальною особою є перевізник .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 у справі № 910/10606/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП Фесюна С.О. на користь ПрАТ "СК "Уніка" 1 558 878,30 грн
Постановою Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 зі справі № 910/10606/23 скасовані, справу №910/10606/23 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав на те, що сама по собі виплата страхового відшкодування страхувальнику не створює для нього статусу потерпілої особи від шкоди, завданої майну володільцем джерела підвищеної небезпеки, та не по породжує у нього права вимоги до винної особи у деліктному зобов'язанні. Тому встановлення особи, якій завдано шкоду і якій належить право вимоги у деліктному зобов'язанні, є вирішальним для правильного вирішення спору у цій справі.
Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають саме норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, який відшкодував шкоду потерпілому в порядку суброгації.
При новому розгляді справи рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відповідачем не доведено обставин, які звільняють його від відповідальності за втрату вантажу, що сталася під час перевезення.
Дослідивши умови договору поставки між ПрАТ "Елопак-Фастів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD", та погодившись із запереченнями перевізника (відповідача), господарський суд установив, на момент одержання страхового відшкодування від страховика власником вантажу був не страхувальник, ПрАТ "Елопак-Фастів", а Товариство з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD".
Установивши цю обставину, суд першої інстанції дійшов до висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування страхувальнику, а не власнику вантажу, позбавляється права на суброгаційну вимогу до особи, відповідальної за завдані збитки.
Не погоджуючись із висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати, як незаконне, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 по справі № 910/10606/23 повністю та ухвалити нове - про стягнення з Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 1 558 878,30 грн.
За доводами скаржника, ним, як страховиком, у відповідно до п. 9.1 та 9.20 Договору страхування виплачено страхове відшкодування на підставі заяви страхувальника та страхового акта (аварійного сертифікату) у розмірі 1 558 878,30 грн.
Відповідно до п. 2.1 Договору страхування вигодонабувачем є ПрАТ "Елопак-Фастів", або за його письмовою заявою інша особа, яка має право власності на вантаж відповідно до умов договору поставки (продажу).
При цьому апелянт вказав, що в силу п. 9.20 Договору страхування у випадках, коли вигодонабувачем за цим договором є нерезидент, страхове відшкодування може здійснюватися на його вибір в національній валюті України страхувальнику, або в іноземній валюті - вигодонабувачеві. У випадку, якщо на момент виплати страхового відшкодування законодавством України не буде передбачена можливість виплатити відшкодування вигодонабувачеві в іноземній валюті, то така виплата має бути здійснена страхувальнику в національній валюті України.
На переконання скаржника, він належним чинном виконав взяті на себе зобов'язання за Договором страхування, тож в силу законодавства, що регулює правовідносини із добровільного страхування, не може бути позбавлений права на суброгаційну вимогу до особи, відповідальної за збитки.
13.01.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" - залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 22.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/10606/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.03.2025.
10.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/10606/23 відкладено на 23.04.2025.
24.03.2025 від Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича до Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, у якому відповідач вказував, що випадок, за яким позивач сплатив страхове відшкодування, не був страховим, адже з 27.04.2022 р., з моменту оформлення СМR, ризики втрати чи пошкодження товару від продавця (страхувальника) перейшли до покупця товару - Товариства з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD".
За таких обставин, на думку відповідача, потерпілою особою, яка має право вимоги до перевізника, є Товариство з обмеженою відповідальністю "AZFPCo.LTD", а не Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" чи ПрАТ "Елопак-Фастів", тоді як у спірних правовідносинах особою, яка незаконно збагатилася за рахунок страховика, є ПрАТ "Елопак-Фастів".
У судове засідання 23.04.2025 з'явились відповідач, представник відповідача (в режимі відеоконференції) та представник третьої особи. Позивач уповноважених представників у судове засідання 23.04.2025 не направив.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta)).
З огляду на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апелянта, заслухавши заперечення відповідача та доводи третьої особи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
20.10.2021 між ПрАТ "Елопак-Фастів" (страхувальник) та ПрАТ "СК "Уніка" (страховик) був укладений договір добровільного страхування, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим вантажем (визначеним у п. 3.1 договору), що належить страхувальнику або за які він несе відповідальність та що перевозиться видами транспорту (визначеними у п.3.2. договору) за маршрутами (визначеними в п.3.3 договору).
Згідно з п. 6.1 договору добровільного страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок пошкодження, знищення чи втрати застрахованого вантажу у результаті настання подій (страхових ризиків), зазначених нижче.
У п. 6.1.1 договору добровільного страхування зазначено, що на цих умовах відшкодовуються: а) збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору;
б) витрати та внески по загальній аварії (у випадку перевезення вантажу по морю);
в) всі необхідні та доцільно проведені витрати на рятування вантажу, а також на зменшення збитків і визначення їх розміру.
Вигодонабувачем є страхувальник або інша особа, за письмовою заявою Вигодонабувача, яка має право власності на вантаж відповідно до договору поставки (п. 2.1).
Причини відмови у виплаті страхового відшкодування визначені у ст. 10 Договору.
Строк дії договору з 20.10.2021 по 30.06.2022 (п. 5 договору).
З матеріалів справи випливає, і ця обставина не спростовується сторонами, що між ПрАТ "Елопак-Фастів" та перевізником, ФОП Фесюн С.О., був укладений договір перевезення вантажу - 20 палет заготовок пакетів Elopak Roll Fed, 1 палета стрічки поліетиленової, що підтверджується складеною 27.04.2022 міжнародною товарно - транспортною накладною (СМR).
Перевезення вантажу здійснювалося належним перевізнику вантажним автомобілем Renault Magnum з напівпричепом Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
02.05.2022 о 17 год. 20 хв. під час перевезення за визначеним маршрутом перевезення на ділянці с. Сигнаївка Звенигородського р-ну на автошляху Н-16 Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань сталася пожежа напівпричепу Krone, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажного автомобіля Renault Magnum, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якої було знищено 21,4 т упаковки, 0,256 т упаковки, три автошини напівпричепа, тент напівпричепа.
Ця обставина випливає з акту про пожежу від 02.05.2022; звіту про причину виникнення пожежі, складеним 05.05.2022 провідним інспектором відділу запобігання надзвичайних ситуацій Звенигородського РУ ГУ ДСНС України в Черкаській області Антоновим К.
За сюрвеєрським звітом від 24.07.2022 № 22-05.02.UN, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю ЕЛ ЕЙ КАРГО", випадок, який стався 02.05.2022, визнано страховим.
Страховик, ПрАТ "СК "Уніка", визнав випадок страховим і у межах зобов'язання зі страхування, яке виникло між страховиком та страхувальником, ПрАТ "Елопак-Фастів", внаслідок укладеного між ними договору страхування вантажів та здійснених страхувальником страхових внесків, виплатило страхове відшкодування ПрАТ "Елопак-Фастів".
Відповідач, заперечуючи проти суброгаційної вимоги, послався на те, що вина його як перевізника у виникненні пожежі не установлена, тому він не може бути особою, відповідальною за завдані збитки,
По-друге, вказував відповідач, страховик, який виплатив суму страхового відшкодування ПрАТ "Елопак-Фастів" у ситуації, коли, на думку перевізника, випадок не був страховим, не має права на суброгаційну вимогу до перевізника.
Переглядаючи справу повторно у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що на вирішення місцевого господарського суду фактично віднесено питання, чи має право особа, яка в силу закону є відповідальною за збитки, право на заперечення проти вимоги страховика за суброгаційним позовом.
При наданні відповіді на це питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до договору страхування (п. 6.1.1) страховим ризиком є збитки від знищення, пошкодження або втрати всього чи частини застрахованого вантажу внаслідок будь-яких причин, за винятком випадків, зазначених у розділі 7 цього договору.
Страхувальник має право (п. 11.4.1) у разі настання страхового випадку, визначеного цим договором, одержати страхове відшкодування у межах страхової суми за вирахуванням передбаченої цим договором франшизи.
Відповідно до п. 9.20 договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування резиденту здійснюється страховиком в національній грошовій одиниці України (гривні). У випадках, коли вигодонабувачем за цим договором або Сертифікатом є нерезидент, страхове відшкодування може бути виплачене на вибір вигодонабувача в національній валюті України страхувальнику або в іноземній валюті вигодонабувачу. В випадку, якщо на момент виплати страхового відшкодування, законодавством України не буде передбачена можливість виплати відшкодування вигодонабувачу в іноземній валюті, то виплата буде здійснена страхувальнику в національній валюті України. У разі виплати страхового відшкодування в іноземній валюті вигодонабувачу страхувальник самостійно отримує всі належні дозвільні документи, які можуть бути потрібні для придбання та переказу за кордон іноземної валюти вигодонабувачу, при цьому сума страхового відшкодування зменшується на розмір всіх сплачених страховиком податків, які виникають при виплаті та переказі страхового відшкодування в іноземній валюті, передбачені законодавством України. У разі виплати вигодо набувачеві відшкодування в іноземній валюті термін виплати збільшується на період одержання необхідних дозвільних документів для виплати та репатріації коштів за кордон в іноземній валюті.
Пунктом 9.21 договору добровільного страхування його сторонами погоджено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить (у межах виплаченої суми) право вимоги, що страхувальник (вигодонабувач) має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані страховиком.
Статтею 8 Закону України "Про страхування" установлено, що страховий ризик - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до п. 9.1 договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами цього договору на підставі заяви страхувальника (або вигодонабувача) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідач, із запереченнями якого погодився суд першої інстанції, вважав, що особою, яка мала право на отримання страхового відшкодування, мав бути власник вантажу (вантажоотримувач), до якого, в силу умов додаткової угоди до договору поставки № 3957-RF-AZE/F-AFA між ПрАТ "Елопак-Фастів" та "AZFPCo.LTD", перейшли ризики втрати вантажу з моменту здачі вантажу вантажовідправником перевізнику.
Заперечуючи проти суброгаційного позову, відповідач вказував, що отримавши безпідставно страхове відшкодування, страхувальник, ПрАТ "Елопак-Фастів", збагатився за рахунок страховика.
Однак колегія суддів вважає, що перевізник не має право на такі заперечення.
По-перше, за вибір перевізника відповідає вантажовідправник, який є однією із сторін двостороннього договору перевезення.
По-друге, перевізник з моменту завантаження вантажу несе цивільно-правову відповідальність за збереження вантажу до моменту його видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).
Згідно зі статтею 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Відповідно до статті 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними у статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику.
По-третє, ризик втрати вантажу підчас перевезення був застрахований вантажовідправником, а виплата страхового відшкодування була здійснена страховиком у межах правовідносин добровільного страхування вантажу підчас перевезення.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що у спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають саме норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, який відшкодував шкоду потерпілому в порядку суброгації.
Зміна власника вантажу в процесі перевезення не є причиною для відміни (припинення) договору страхування, здійсненого відправником, який застрахував ризики втрати вантажу під час перевезення, адже страхувався не вантаж, а відповідальність його втрати.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача з приводу того, що страхувальник збагатився за рахунок страховика, адже страховик виконав умови договору страхування, у т.ч. передбачені п. 9.20 договору.
Суд апеляційної інстанції враховує, що суброгація є різновидом заміни кредитора іншою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою (пункт 4 частини 1 статті 512 ЦК України).
Страховик, виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за третю особу - перевізника, набув право вимоги до перевізника як до особи, відповідальної за втрату вантажу.
У цьому спорі перевізник мав право на заперечення лише тоді, коли його заперечення засновувалися би на самостійному виконанні перевізником обов'язку з відшкодування збитків, завданих втратою вантажу.
Однак у цій справі заперечення відповідача на вимоги страховика звелися до фактичної інтервенції у чужі договірні відносини, стороною яких перевізник не був, а саме: у договір страхування, тож такі заперечення підлягали відхиленню.
Висновки суду першої інстанції про відмову у позові, що засновані на запереченнях відповідача, без аналізу змісту правовідносин, що виникли у правовідносинах добровільного страхування, є помилковими.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суброгаційні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Фізичної особи-підприємця Фесюна Сергія Олеговича про стягнення у сумі 1 558 878,30 грн підлягали задоволенню, тоді як відмова у позові суперечила змісту правовідносин із страхування і фактично звільняла особу, відповідальну за збитки, від виконання цього обов'язку.
Висновок суду
Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції допустив невірне тлумачення закону, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, який передбачає, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги (з врахуванням коефіцієнту 0,8 у зв'язку зі зверненням до апеляційного суду в електронній формі) покладаються на відповідача.
Також за результатами вирішення спору на відповідача покладаються понесені ним судові витрати на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що при зверненні до суду в електронній формі скаржник мав право на застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 для сплати судового збору. Відтак за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 28 059,81 грн.
Натомість Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" не застосовано коефіцієнт 0,8 під час сплати судового збору та сплачено 35 074,76 грн судового збору, що підтверджується копією платіжною інструкцією № 000103 від 21.01.2025.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак скаржник не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення йому надміру сплаченого судового збору в розмірі 7014,95 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/10606/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/10606/23 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533)
1 558 878,30 грн (один мільйон п'ятсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень тридцять копійок) виплачену суму страхового відшкодування,
23 383,17 грн (двадцять три тисячі триста вісімдесят три гривні сімнадцять копійок) судового збору за подання позовної заяви.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Фесюна Сергія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )
на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, м. Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533)
28 059,81 грн (двадцять вісім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят одну копійку) судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
7. Матеріали справи № 910/10606/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 22.05.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко