вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" квітня 2025 р. Справа№ 911/22/24 (911/3224/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
арбітражний керуючий Беркут М.С. особисто
від ТОВ "Укрбуд Девелопмент": Теплюк В.С. за ордером
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року
у справі №911/22/24(911/3224/24) (суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою розпорядника майна ТОВ "Регіональні Ресурси" арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича
про забезпечення позову до подання позовної заяви
за участю осіб, які в подальшому набудуть статусу учасників справи:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси" відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія
"Арагон"
у відокремленому провадженні в межах справи №911/22/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Коіл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/22/24(911/3224/24), зокрема, задоволено заяву розпорядника майна ТОВ "Регіональні Ресурси" арбітражного керуючого Беркута М.С. від 29.11.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви; накладено арешт на нежитлову будівлю загальною площею 106 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 4В (РНОНМ 1572003680391); нежитлову будівлю - флігель 2-пов. (літ. Б) загальною площею 409 кв.м. (РНОНМ 1223808780000); нежитлове приміщення, група приміщень № 27 (в літері А) загальною площею 91 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 25 (РНОНМ 1039432380000); приміщення № 27 та нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3041,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 27 (РНОНМ 198472180000).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/22/24(911/3224/24) та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.
Ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрбуд Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі №911/22/24(911/3224/24), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/22/24 (911/3224/24).
12.03.2025 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/22/24(911/3224/24) від 10.03.2025 витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Укрбуд Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/22/24(911/3224/24), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 24.04.2025 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Регіональні Ресурси" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від скаржника надійшли додаткові пояснення у справі.
Представник скаржника в судовому засіданні 24.04.2025 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Арбітражний керуючий Беркут М.С. в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
24.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у даній справі - залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/22/24 про банкрутство ТОВ "Регіональні Ресурси", провадження в якій відкрито ухвалою суду від 27.02.2024 року за заявою ТОВ "Метал Коіл", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Беркута М.С.
У листопаді 2024 року розпорядник майна ТОВ "Регіональні Ресурси" арбітражний керуючий Беркут М.С. звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом:
1. Накладення арешту на:
- нежитлову будівлю загальною площею 106 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 4В (РНОНМ 1572003680391);
- нежитлову будівлю - флігель (адмін. будинок) 2-пов. (літ. Б) загальною площею 409 кв.м. (РНОНМ 1223808780000);
- нежитлове приміщення, група приміщень № 27 (в літері А) загальною площею 91 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 25 (РНОНМ 1039432380000);
- приміщення № 27 та нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3041,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 27 (РНОНМ 198472180000).
2. Заборони усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, посадовим особам Міністерства юстиції України чи його територіального органу, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (включаючи виконання рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини сьомої статті 37 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо:
- нежитлової будівлі загальною площею 106 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 4В (РНОНМ 1572003680391);
- нежитлової будівлі - флігель (адмін. будинок) 2-пов. (літ. Б) загальною площею 409 кв.м. (РНОНМ 1223808780000);
- нежитлового приміщення, група приміщень № 27 (в літері А) загальною площею 91 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 25 (РНОНМ 1039432380000);
- приміщення № 27 та нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3041,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 27 (РНОНМ 198472180000).
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що ТОВ "Регіональні Ресурси" з 2017-2018 років є власником вказаних об'єктів нерухомості.
У 2020 році відносно вказаного нерухомого майна було вчинено низку правочинів (передача ТОВ "Регіональні Ресурси" майна в іпотеку ТОВ "Укрбуд Девелопмент", звернення ТОВ "Укрбуд Девелопмент" стягнення на майно шляхом визнання права власності, передача ТОВ "Укрбуд Девелопмент" майна в іпотеку ТОВ "ФК "Арагон", відступлення ТОВ "ФК "Арагон" прав вимоги на користь ТОВ "ФК "Віртуоз", відчуження ТОВ "ФК "Віртуоз" (як продавцем) майна на користь ТОВ "Кілментон".
Вказані правочини супроводжувались вчиненням відповідних реєстраційних дій щодо обтяження даного нерухомого майна, переходу права власності.
В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/5375/21 за позовом ТОВ "Регіональні ресурси" до ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ТОВ "Кілментон" було визнано недійсними правочини щодо майна ТОВ "Регіональні ресурси" та витребувано майно з чужого незаконного володіння ТОВ "Кілментон" на користь ТОВ "Регіональні ресурси"; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Крім того, за результатом розгляду відповідних скарг ТОВ "Регіональні ресурси" на дії державних реєстраторів, Міністерством юстиції України прийнято накази №738/5 від 02.03.2020 та №1252/5 від 06.04.2023 про скасування реєстраційних дій стосовно майна ТОВ "Регіональні ресурси".
21.11.2024 право власності ТОВ "Регіональні Ресурси" щодо зазначених об'єктів нерухомого майна було поновлено в ДРРП.
Проте розпорядником майна боржника було встановлено, що щодо об'єктів нерухомості, на підставі Договору іпотеки від 19.02.2020 зареєстровані права іпотеки ТОВ "ФК "Арагон" та обтяження/заборони:
- РНОНМ 198472180000: номер запису про іпотеку - 35568371; номер запису про обтяження - 35568446;
- РНОНМ 1039432380000: номер запису про іпотеку - 35568588; номер запису про обтяження - 35568937;
- РНОНМ 1223808780000: номер запису про іпотеку - 35569344; номер запису про обтяження - 35569450;
- РНОНМ 1572003680391: номер запису про іпотеку - 35567727; номер запису про обтяження - 35567956.
З позиції заявника, Договір іпотеки від 19.02.2020, як іпотекодавцем, було укладено ТОВ "УБД", право власності якого рішенням від 14.07.2021 було "визнане поза законом" та, як наслідок, будь-які права останнього щодо спірного майна є протиправними і нікчемними, відповідно ТОВ "ФК "Арагон", як іпотекодержатель за вказаним правочином, не отримало будь-яких прав щодо майна, оскільки особа, яка ним не володіла і не могла ним розпоряджатися, не могла їх фактично передати.
Проте, в ДРРП залишились дійсними вказані попередньо зареєстровані іпотеки та обтяження за ТОВ "ФК "Арагон" відносно належного ТОВ "Регіональні Ресурси" майна, у зв'язку з чим останнє змушене звернутись за судовим захистом із позовними вимогами про: визнання відсутнім права іпотеки за Договором іпотеки, укладеним 19.02.2024 між ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ТОВ "ФК "Арагон", посвідченим приватним нотаріусом КМНО Золотих О.О., зареєстрованим в реєстрі за номером 34.
В той же час, як зазначає заявник, право іпотеки спірного майна за ТОВ "ФК "Арагон" наразі є зареєстрованим в ДРРП, що дає правові підстави та можливості ТОВ "ФК "Арагон" реалізувати свої права, як іпотекодержателю, в т.ч., але не виключно, передбачені ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", що може призвести до протиправного заволодіння належними ТОВ "Регіональні Ресурси" об'єктами нерухомості.
Заявник зазначає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спору та належить саме боржнику ТОВ "Регіональні Ресурси", а також встановлення заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, є адекватними, розумними та співмірними заходами забезпечення позову, які спроможні забезпечити ефективний захист та поновлення прав особи, яка звернулась до суду з таким позовом.
За наслідками розгляду вказаної заяви ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/22/24(911/3224/24) задоволено заяву розпорядника майна ТОВ "Регіональні Ресурси" арбітражного керуючого Беркута М.С. від 29.11.2024 про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Суд першої інстанції погодився з доводами заявника та обґрунтовуючи своє рішення, зазначив, що накладення арешту на майно боржника та заборона вчинення щодо такого майна реєстраційних дій у даному випадку узгоджується з принципом судового контролю за дотриманням інтересів учасників у справі стосовно збереження об'єктів конкурсної маси боржника.
ТОВ "Укрбуд Девелопмент" з даним судовим рішенням не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду з огляду на наступне.
Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, за положеннями статей 136, 137 ГПК України заходи забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16.06.2011 року №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є запобігання можливому порушенню в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Цим забезпечується можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Тобто, забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже, питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Згідно з положеннями статті 136 господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з пунктами 2,4,6 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За приписами ч. 4 ст. 137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі №916/10/18, від 23.06.2018 року у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі №909/526/18, від 21.01.2019 року у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі №925/288/17, від 26.09.2019 року у справі №904/1417/19.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Щодо арешту майна колегія суддів зазначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною ч. 1 ст. 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Отже застосування такого заходу забезпечення позовних вимог як накладення арешту на майно узгоджується із вимогами процесуального закону та наведеними вище висновками.
Так, з матеріалів справи вбачається, що метою звернення до суду із відповідним позовом є захист інтересів ТОВ "Регіональні Ресурси", оскільки існування неправомірних, на думку заявника, обтяжень в ДРРП нерухомого майна боржника іпотекою ТОВ "ФК "Арагон", створює перешкоди у використанні ТОВ "Регіональні Ресурси" правомочностей власника нерухомого майна, а саме щодо розпорядження таким майном, і крім того створює ризики втрати права власності на спірне майно в порядку ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку".
Як вже зазначалось, при вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Судом встановлено, що спірні об'єкти нерухомості - нежитлова будівля загальною площею 106 кв.м. за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 4В (РНОНМ 1572003680391); нежитлова будівля - флігель (адмін. будинок) 2-пов. (літ. Б) загальною площею 409 кв.м. (РНОНМ 1223808780000); нежитлове приміщення, група приміщень № 27 (в літері А) загальною площею 91 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 25 (РНОНМ 1039432380000); приміщення № 27 та нежитлового будинку (літера А) загальною площею 3041,5 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Чикаленка Євгена (колишня назва вул. Пушкінська), буд. 27 (РНОНМ 198472180000), належать боржнику ТОВ "Регіональні Ресурси", що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
В той же час, в ДРРП вказані об'єкти нерухомості обтяжені іпотекою ТОВ "ФК "Арагон" і саме вказана іпотека є предметом оспорювання за позовом, який має намір подати позивач.
Отже, матеріали справи підтверджують обставини існування ризику втрати права власності ТОВ "Регіональні Ресурси" на спірне майно у разі вчинення ТОВ "ФК "Арагон" дій в порядку ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку" та в подальшому будуть відсутні будь-які механізми, які унеможливлюватимуть вчинення вказаною особою дій, спрямованих на відчуження спірних об'єктів нерухомості на користь третіх осіб.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених в постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, невжиття відповідачем як власником спірного майна, дій, якій свідчать про його намір відчужити майно, не є підставою для відмови у забезпеченні позову шляхом обмеження права відповідача вільно розпоряджатися цим майном на час розгляду спору.
На переконання колегії суддів, потенційна ймовірність здійснення державної реєстрації права власності ТОВ "ФК "Арагон" на спірні об'єкти нерухомості або вчинення інших дій в порядку ст. 37 та 38 Закону України "Про іпотеку", та подальше відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб, може в значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист прав ТОВ "Регіональні Ресурси", у разі задоволення майбутнього позову на користь ТОВ "Регіональні Ресурси", адже відсутність заборони відчуження спірних об'єктів нерухомості та здійснення реєстраційних дій щодо них, може призвести до постійної зміни власників спірної нерухомості, що в решті істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав ТОВ "Регіональні Ресурси" в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Разом із тим, заборона відчуження спірних об'єктів нерухомості та здійснення реєстраційних дій щодо них, є співмірним із позовними вимогами, про намір заявлення яких зазначає заявник, а обраний заявником вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ТОВ "ФК "Арагон", яке значиться в ДРРП іпотекодержателем спірних об'єктів нерухомого майна.
Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заява про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно, а також встановлення заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно спірних об'єктів нерухомості, підлягає задоволенню, оскільки заявником наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову може порушити права ТОВ "Регіональні Ресурси" та унеможливити ефективний захист права ТОВ "Регіональні Ресурси", а вжитті судом заходи не є вкрай обтяжливим для ТОВ "ФК "Арагон" та сприятимуть запобіганню порушення прав ТОВ "Регіональні Ресурси" на час вирішення спору в суді, та в разі задоволення позову забезпечить реальну можливість виконання рішення суду і ефективний захист права ТОВ "Регіональні Ресурси", щодо якого заявник має намір подати позов.
Більш того, згідно матеріалів справи, ТОВ "Укрбуд Девелопмент" подало до Міністерства юстиції України скаргу на реєстраційні дії, проведені державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Ординською О.В. 21.11.2024 року щодо державної реєстрації права власності за ТОВ "Регіональні Ресурси", що додатково підтверджує необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що вжиті судом першої інстанції у даному випадку заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім того апеляційний суд також враховує, що ТОВ "Регіональні Ресурси" перебуває в судовій процедурі банкрутства.
З моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Такого змісту висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №908/4057/14, від 11.07.2018 у справі №922/3040/17, від 29.11.2019 у справах №908/130/15-г і №923/1194/17, від 05.02.2020 у справі №921/557/15-г/10 та в низці інших постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство.
При цьому, поряд з іншими принципами правового регулювання відносин банкрутства суттєве значення має принцип судового контролю у відносинах банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута (висновки щодо змісту цього принципу наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №5/530-03, від 09.04.2019 у справі №Б8/180-10).
Цей принцип полягає, серед іншого, у судовому контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси та інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів, а також за збереженням балансу інтересів сторін у тому числі під час продажу майна банкрута з метою реалізації за найвищу ціну та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.
Відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, накладення арешту на майно боржника та заборона вчинення щодо такого майна реєстраційних дій у даному випадку узгоджується з принципом судового контролю за дотриманням інтересів учасників у справі стосовно збереження об'єктів конкурсної маси Боржника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не доведено, що вжиття заходів забезпечення позову призведе до зупинення господарської діяльності відповідача, що вжиття таких заходів забезпечення позову є порушенням майнових прав відповідача. Скаржник не довів понесення ним прямих та неминучих збитків від вжиття вказаних заходів забезпечення позову, не довів подальшого припинення відповідачем своєї господарської діяльності внаслідок вжиття судом вищевказаних заходів забезпечення позову та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову в даному випадку є достатньо обґрунтоване припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення, у разі задоволення позову. Цим забезпечується реальне виконання відповідного рішення суду.
Таким чином, місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Наведені заходи до забезпечення позову в даному випадку спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що також було правомірно враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом процесуального права і неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в апеляційному порядку.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 у справі №911/22/24(911/3224/24) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.12.2024 року у справі №911/22/24(911/3224/24) залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови підписано 22.05.2025 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
С.В. Сотніков