№ 209/3734/24
№ 2/207/204/25
23 квітня 2025 року м.Кам'янське
Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бушанської О.В.
при секретарі Трохименко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт", м.Київ
до ОСОБА_1 , м.Кам'янське, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 63 130,97 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №5/4082286 від 26.11.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 , у зв'язку з чим у позичальника утворилась заборгованість у загальному розмірі 63 130,97 грн, з яких: строкова заборгованість - 32767,08 грн, прострочена заборгованість - 4 328,77 грн, відсотки - 12 708,67 грн, прострочені відсотки - 4 639,65 грн, комісія - 1 085,85 грн, прострочена комісія - 7600,95 грн. 29.08.2023 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Глобал Спліт" укладено договір №4-2023 про відступлення прав вимог до боржника, за яким до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5/4082286 від 26.11.2021.
Ухвалою суду від 13.09.2024 справу призначено до розгляду на 08.10.2024 на 13:00 годин.
08.10.2024 розгляд справи відкладено до 12.11.2024 до 10:00 годин, у зв'язку з надходженням заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи .
12.11.2024 розгляд справи відкладено до 11.12.2024 до 11.00 годин, у зв'язку з надходженням заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без повідомлення причин.
11.12..2024 розгляд справи відкладено до 14.01.2025 до 10.50 годин, у зв'язку з надходженням заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без повідомлення причин.
14.01.2025 розгляд справи відкладено до 10.02.2025 до 10.40 годин, у зв'язку з надходженням заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без повідомлення причин.
10.02.2025 розгляд справи відкладено до 12.03.2025 до 10.00 годин, у зв'язку з надходженням заяви відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без повідомлення причин.
12.03.2025 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи без повідомлення причин.
Ухвалою суду від 12.03.2025 розгляд справи відкладено до 23.04.2025 до 11.10 годин; попереджено ОСОБА_1 про неприпустимість зловживання процесуальними правами.
23.04.2025 сторони у судове засідання не з'явились.
Позивач у поданому клопотанні просить розглянути справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач засобами телефонного зв'язку повідомила суд про неможливість явки в судове засідання та просила відкласти розгляд справи.
Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 ч.2 ст.2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктами 1,2 ч.2 ст.223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №36/8331/18).
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи та те, що після призначення справи до розгляду по суті з 13 вересня 2024 року відповідач жодного разу не з'явилась в судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи подані без надання доказів поважності не з'явлення до суду, а також те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2021 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (далі - банк, кредитор) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено кредитний договір №5/4082286, відповідно до п.1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит в сумі 381000,00 грн строком на 72 місяці(в) - з 26.11.2021 до 25.11.2027 (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток №1 до договору, що є його невід'ємною частиною), як день повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника№ НОМЕР_1 .
Для зарахування кредитних коштів позичальник повинен мати відкритий у банку поточний або поточний (картковий) рахунок (п.1.3 договору).
До кредитного договору №5/4082286 від 26.11.2021 додано: паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит; додаток №1 до паспорта споживчого кредиту (продукти "Готівковий кредит "Свобода", "Споживчий кредит "Партнерський"); пам'ятку клієнту; додаток №1 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т. ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет); заяву-анкету №0101102-25112021-005 від 25.11.2021 на отримання готівкового кредиту "Свобода".
Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, розмір процентної ставки та підписаний особисто відповідачем 26.11.2021.
На виконання умов кредитного договору банком перераховано відповідачу 38100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №40227521-1 від 26.11.2021.
Надана позивачем виписка з рахунку відповідача за період з 26.11.2021 по 15.09.2023 свідчить про те, що позичальник користувався наданими банком кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості перед АТ "Креді Агріколь Банк" по кредиту, наданому ОСОБА_1 , кредитний договір №5/4082286 від 26.11.2021, станом на 15.09.2023 складає 63 130,97 грн.
Відповідно до п.2.6 кредитного договору банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-який третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною.
29.08.2023 між Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "Глобал Спліт" укладено договір про відступлення права вимоги №4-2023, відповідно до п.2.1 якого, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Відповідно до Реєстру вимог №1 (додаток №1 до договору про відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023) від 15.09.2023, ТОВ "Глобал Спліт" набуло право грошової вимог АТ "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 за кредитним договором №5/4082286 від 26.11.2021 у загальному розмірі 63130,97 грн.
ТОВ "Глобал Спліт" сплачено АТ "Креді Агріколь Банк" за відступлення права вимоги по договору №4-2023 від 29.08.2023 суму у розмірі 12 944 500,00 грн (платіжна інструкція №150 від 18.09.2023) та 125610,10 грн (платіжна інструкція №4884 від 18.09.2023).
15.09.2023 АТ "Креді Агріколь Банк" надіслано відповідачу повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №5/4082286 від 26.11.2021 в сумі 63130,97 грн.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Суд враховує, що під час укладення кредитного договору сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 63130,97 грн, з яких: строкова заборгованість - 32767,08 грн, прострочена заборгованість - 4328,77 грн, відсотки - 12708,67 грн, прострочені відсотки - 4639,65 грн, комісія - 1085,85 грн, прострочена комісія - 7600,95 грн.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості у наведеному вище розмірі.
Суд враховує, що укладений між сторонами договір є споживчим.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Правлінням Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Пунктом 5 Правил передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
При цьому, Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Частинами 1, 2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Суд звертає увагу, що встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" (аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №216/7637/21, від 09.02.2024 у в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у в справі № 204/224/21).
Підпунктом 1.4.2 п.4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,85% щомісячно. Підписанням договору позичальник замовляє банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через системи дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр банку, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо.
Позивачем не надано жодних доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.
Враховуючи те, що заявлення позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими комісіями є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії у розмірі 1085,85 грн та простроченої комісії у розмірі 7600,95 грн.
Виписка з рахунку за період 26.11.2021 - 15.09.2023 свідчить про те, що безпідставно зараховано сплачені позичальником грошові кошти в рахунок погашення комісії з обслуговування кредиту, зокрема, 24.12.2021 - 1 085,85 грн, 26.01.2022 - 1085,85 грн та 25.03.2022 - 617,93 грн.
Таким чином, сплачені відповідачем грошові кошти в рахунок погашення комісії з обслуговування кредиту у загальному розмірі 2789,63 грн необхідно вирахувати із суми строкової заборгованості, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до 29977,45 грн (32767,08 - 2789,63).
Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором, приймаючи до уваги набуття позивачем права вимоги заборгованості за вказаним договором на підставі договору відступлення права вимоги №4-2023 від 29.08.2023, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 51654,54 грн.
Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Спліт" (01033, м.Київ, вул.Жилянська, 5-б, офіс 5, ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором №5/4082286 від 26.11.2021 у загальному розмірі 51 654 (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири) грн 54 коп, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1982 (одна тисяча вісімсот дві) грн. В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Бушанська