Справа № 161/839/25
Провадження № 2/161/1449/25
30 квітня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зняття арешту з майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О.
Позовну заяву, мотивує тим, що рішенням апеляційного суду Волинської області від 19.03.2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було змінено рішення Луцького міськрайонного суду від 23.12.2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 38088 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 року та 380 грн. 89 коп. судового збору.
20.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О. вчинено виконавчий напис № 360 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 212404,76 грн.
Про існування виконавчого напису позивачу стало відомо лише 11.06.2024 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 382379573 від 11.06.2024 року, наданої приватним нотаріусом Кухлевською М.В.
На підставі вказаного виконавчого напису Першим відділом ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 56246342 з примусового виконання цього виконавчого напису.
Зазначає, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області П'ясецьким Р.В. 23.04.2018 року винесено постанову про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1
05.02.2020 року державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Луцьку винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Зазначає, що повторно виконавчий напис на виконання не надходив. Матеріали виконавчого провадження знищені у зв'язку із збігом нормативно встановлених строків зберігання.
Разом з тим, до цього часу накладений арешт на майно позивача не знято, внаслідок чого порушують його майнові права та інтереси.
Вважає, що даний виконавчий напис є безпідставним, оскільки нотаріус вчинив його без відповідних правових підстав.
На підставі наведеного, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню - виконавчий напис № 360 від 20.01.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О. та зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області П'ясецького Р.В. від 23.04.2018 року, індексний номер 40992721.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 19 березня 2025 року підготовче судове засідання закрите, справу призначено до судового розгляду.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що обставини викладені в позовній заяві є безпідставними, необґрунтованими. Зазначив, що виконавчий напис приватного нотаріуса вчинений правомірно з дотриманням порядку процедури вчинення виконавчих написів. Як зауважує представник відповідача, жодних розрахунків або доказів невідповідності, чи відсутності боргу перед банком не надається. Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. До відзиву відповідач долучив копію претензії, яка була надіслана позивачу про наявність боргу перед вчиненням виконавчого напису нотаріусом. Крім того, позивач міг дізнатись про наявність виконавчого напису з накладення арешту в межах виконавчого провадження, починаючи з 23.08.2018 року, та починаючи також з письмової вимоги банку. Також представник відповідача наголошує, що у випадку якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, то просить суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності, визначені частиною четвертою статті 267 ЦК України, оскільки виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом 20.01.2018 року, строк позовної давності щодо вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню сплинув. Оскільки позивач звернувся до суду лише у 2024 році - це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, на думку представника відповідача позовна вимога про зняття арешту не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту. Таким чином, представник відповідача просить в задоволенні позову просив відмовити повністю, застосувати строки позовної давності та зменшнити розмір витрат на правничу допомогу.
Позивач до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання подав заяву про розгляд справи без їх участі.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв на адресу суду про розгляд справи без її участі не надходило.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2013 року було стягнуто ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 45813 грн. 62 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 року (а.с.8-9).
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 19.03.2014 року вищезазначене рішення Луцького міськрайонного суду було змінено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 38088 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 року (а.с.10-12).
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 382379573 від 11.06.2024 року, наданої приватним нотаріусом Кухлевською М.В. вбачається, що 23.04.2018 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області П'ясецьким Р.В. було винесено постанову № 56246342 про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с.13).
Згідно відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.07.2024 року № 170097, у Першому відділі державної виконавчої служби у місті Луцьку перебувало виконавче провадження № 56246342 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Швець Р.О. № 360 від 20.01.2018 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 212404,76 грн. 05.02.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, відділ державної виконавчої служби не може надати копії виконавчого провадження № 56246342 у зв'язку із закінченням строків зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби (а.с.15).
Із відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Р.О. від 15.10.2024 року № 103/01-16 також вбачається, що надати копії документів, на підставі яких був 20.01.2018 року ним вчинений виконавчий напис № 360 не виявиться можливим, оскільки запитувані документи було знищено (а.с.19-20).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем у відзиві не оспорюється факт існування вказаного виконавчого напису нотаріуса № 360 від 20.01.2018 року про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором від 18.12.2007 року.
Оцінюючи законність оспорюваного виконавчого напису, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»), під час якої нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
Крім того, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16 та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.
У спірних правовідносинах судом встановлено, що між сторонами існував судовий спір щодо суми заборгованості, яка виникла за неналежне виконання умов кредитного договору від 18.12.2007 року, що підтверджується судовими рішеннями (а.с.8-12), оскільки звертався з апеляційною скаргою на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2013 року про стягнення з нього заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за вищевказаним кредитним договором.
Судом також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Волинської області від 19.03.2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 38088 грн. 81 коп. заборгованості за кредитним договором від 18.12.2007 року.
В подальшому, попри наявність рішення суду, 20.01.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Р.О. вчинено виконавчий напис № 360 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 212404,76 грн. за кредитним договором.
В ході розгляду справи, відповідач заперечуючи проти позову, не надав жодних належних та допустимих доказів того, що на адресу позивача надходили будь-які вимоги щодо погашення кредиту за кредитним договором, а також, що на підтвердження безспірності заборгованості, нотаріусу були подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора.
Таким чином, на момент вчинення нотаріусом Швецьом Р.О. виконавчого напису, у боржника ОСОБА_1 не була підтверджена належними доказами наявність безспірної заборгованості за кредитним договором, що є обов'язковою умовою для його вчинення.
Крім того, підлягає урахуванню й те, що у відзиві на позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, кредитором було надіслано на адресу боржника ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань та довідку-розрахунок заборгованості перед вчиненням виконавчого напису. Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази підтвердження вручення боржнику повідомлень АТ КБ «Приватбанк», вимог із визначеними сумами заборгованості, розрахунків заборгованості та виписок. Відповідачем до відзиву долучено лише докази, які свідчать про надіслання таких документів позивачу. За вказаних обставин суд погоджується із доводами позивача про те, що заборгованість не є безспірною.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач і відповідач дійсно мають спір стосовно розміру заборгованості позивача перед банком і неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Крім того, судом встановлено, що сторони подали до суду письмові докази, які засвідчують правовідносини сторін. Так, позивач подав докази і навів обставини стосовно заперечень вимог банку, а відповідач надав суду докази щодо надання грошових коштів позивачу, невиконання ним зобов'язань та наявності у позивача заборгованості. Наведені докази детально проаналізовані та досліджені судом.
Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.
Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні бути застосовані у даній справі.
Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів безспірності заборгованості.
Виходячи із вищевикладеного, виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Швецьом Р.О. з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, а тому дана позовна вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування позовної давності у даній справі з огляду на наступне.
Частина перша статті 257 ЦК України передбачає загальну позовну давність тривалістю три роки.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Судом вище встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено 20.01.2018 року.
З даним позовом в суд позивач звернувся 15.01.2025 року.
Постанова про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 № 56246342 була винесена державним виконавцем 23.04.2018 року.
За твердженням позивача, про існування виконавчого напису він дізнався лише 11.06.2024 року, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 382379573, наданої приватним нотаріусом Кухлевською М.В.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що оскільки оспорюваний виконавчий напис вчинено 20.01.2018 року, то строк позовної давності щодо вимоги про визнання його таким, що не підлягає виконанню сплинув, оскільки позивач звернувся до суду лише у 2024 році, а також те, що позивач міг дізнатись про його наявність з накладення арешту в межах виконавчого провадження починаючи з 23.08.2018 року, судом відхиляються, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів щодо направлення та отримання позивачем оспорюваного виконавчого напису, і так само постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису або постанови про арешт майна боржника.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутності підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини передбачених частинами 1-4 вказаної статі, арешт може бути знятий за рішенням суду.
Судом вище встановлено, що старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області П'ясецьким Р.В. 23.04.2018 року винесено постанову про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1
05.02.2020 року державним виконавцем Першого відділу ДВС у місті Луцьку винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відомостей, що виконавчий напис повторно надходив на виконання до виконавчої служби в матеріалах справи немає. Крім того, як вже встановлено вище, матеріали виконавчого провадження знищені у зв'язку із збігом нормативно встановлених строків зберігання.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що безпідставна наявність запису про арешт майна ОСОБА_1 , обмежує права позивача як власника майна, а тому таке право підлягає захисту, шляхом зняття арешту з нерухомого майна позивача.
Таким чином, аналізуючи зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 20.01.2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 360, вчинений вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецьом Русланом Олеговичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 212404 (двісті дванадять тисяч чотириста чотири) грн. 76 коп., згідно кредитного договору від 18.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з майна ОСОБА_1 , який накладений постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області П'ясецького Романа Васильовича від 23.04.2018 року, індексний номер 40992721.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ - 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 3, офіс 31.
Повний текст судового рішення складено 09 травня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк