Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1338/25
Номер провадження: 2-а/511/30/25
19 травня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.
за участю:
представника відповідача - Коваль Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Короткий зміст позову.
ОСОБА_1 звернувся до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом, в якому просить визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та скасувати постанову №245 від 08.04.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 17000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
03.04.2025 року він прибув самостійно, за власної волі, особисто до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою, отримати направлення на проходження ВЛК у зв'язку з тим, що зламав ногу, та повідомити ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ним у кінці березня оформлено догляд за його хворою матір'ю ОСОБА_2 , та повідомити про те, що він вимушений переїхати до м.Одеси щоб доглядати матір за місцем її мешкання.
Він пред'явив свій військовий квиток в якому на сторінки 18 вказано, що він не підлягає мобілізації та довідку ВЛК від 22.03.2023 року № 484 з висновком, що він непридатний до військової служби за ст.64 б графи 3 розкладу хвороб відповідно до наказу МОУ № 402/08. Проте, ст. солдат ОСОБА_3 повідомила йому, що ним порушено правила військового обліку, оскільки він не уточнив данні та не повідомив про зміни відповідно до ст. 38 Закону.
При цьому, він пояснив, що ніяких змін персональних даних, особистих, сімейних у нього не відбувалось, і що він як законослухняний громадянин, офіцер, патріот, який прибув у лютому 2023 року до РТЦК як доброволець, і тільки за станом здоров'я (хвороба хребта) не був мобілізований до лав ЗСУ, про що надав підтверджуючи документи.
Також він повідомив, що відповідно до наказу МОУ № 402/08 в редакції чинній станом на 27.07.2023 строк дії довідки ВЛК становив 5 років. В період з весни 2023 р. по лютий 2025р. він постійно носив з собою свій військово обліковий документ, його неодноразово перевіряли групи оповіщення ТЦК та СП як у м. Одеса, Одеської області так і по Україні, все було в порядку. Але ст. солдат ОСОБА_3 ігнорувала все це, та склала на нього протокол за ст.ст. 210-1, 210 ч. 3 КУпАП в якому внесла недостовірні данні проте шо нібито він порушив правила військового обліку та ст. 38 закону. Також ОСОБА_3 , дивлячись на те, що він зі зламаною ногою, пересуваючись на костилях, призначила розгляд протоколу на 8 квітня 2025 року, розуміючи, що фізично він не зможе приїхати з м.Одеси до м.Роздільної, через стан здоров'я, та не зможе у такий стислий термін, та хворобу, знайти адвоката допомогу якого він потребував. 05.04.2025 він направив укрпоштою (продублював на офіційну електронну пошту РТЦК) заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в якому виклав такі клопотання:
1. Відкласти розгляд справи призначений на 08.04.2025 ро 11.50 годин.
2. Надати можливість ознайомитися з усіма доказами моєї вини та матеріалами справи які підтверджують скоєння правопорушення.
3.Надати можливість та час знайти адвоката для надання правової допомоги.
4. Надати можливість видужати, на що потрібен час, щоб зажив перелом ноги, який на цей час обмежує моє пересування.
Однак незважаючи на отримання цього листа - клопотання 07.04.2025, а електронною поштою 05.04.2025, його вимоги були проігноровані керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого було винесено Постанову №245 від 08.04.2025р. якою на нього було накладено безпідставно штраф у розмірі 17000 грн за ст. 210-1 КУпАП та 09.04.2025 рано з ранку йому зателефонував офіцер відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 та викликав його негайно до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання примірника постанови №245 та квитанції на сплату штрафу, прибувши до Розділянського РТЦК йому висунули вимогу негайної сплати штрафу 170000 грн, у разі його несплати, повідомили, що мене оголосять в так званий розшук, не дадуть відстрочки за доглядом за мамою, та не знімуть з обліку для постановки в ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем мешкання, на що він був примушений сплатити штраф.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що при винесені оскаржуваної постанови були порушені вимоги ст. 33 КУпАП, яка зобов'язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. В даному випадку вказані дії не проводились. Вважає, що Постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки факти, викладені в ній, не відповідають дійсності. Вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували його вину у скоєнні правопорушення, таким чином дії суб'єкта владних повноважень - є протиправними, а складена Постанова про накладання штрафу за правопорушення - підлягає скасуванню.
Процесуальні дії суду, заяви та клопотання.
Ухвалою від 28.04.2025 року позов було прийнято судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 02 травня 2025 року.
30.04.2025 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи без участі позивача (а.с.22).
01.05.2025 року на адресу суду від представника відповідача - Коваль Р.С., яка діє на підставі довіреності №1/303 від 14.01.2025 року, надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву (а.с.23).
Ухвалою суду від 02.05.2025 року за клопотанням представника відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено строк для подання відзиву по справі.
12.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі начальника ОСОБА_4 , просили відмовити в задоволенні позову.
Свою позицію мотивували тим, відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.04.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 правомірно був притягнений до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП , оскільки порушив вимоги ч.11 військовий обов'язок та військову службу» та не прибув на виклик до ТЦК за повісткою для зміни облікових даних.
Позиції сторін в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 свій позов підтримав та просив його задовольнити, про що зазначив у своїй заяві, а також просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача Коваль Р.С., діюча на підставі довіреності №1/303 від 14.01.2025 року в судовому засіданні, посилаючись на підстави зазначені у відзиві, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, нормативно-правове обґрунтування, та висновки суду.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 05.03.2009 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що останній пройшов ВЛК 04.10.2022 року, за результатами якого визнаний непридатним до військової служби на підставі статті 64б та на підставі абз3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову під час мобілізації (а.с.13).
Зазначене підтверджується також і довідкою військово-лікарської комісії від 22.03.2023 року (а.с.14).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення в Приморському районні м.Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради №556 від 26.03.2025 року, ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 перебуває на обліку УСЗН в Приморському районні м.Одеси з 01.03.2025 року по 28.02.2026 року призначено компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі по догляду особі похилого віку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.10)
Також судом встановлено, що 03 квітня 2025 року відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ст.солдатом ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 та ч.3 ст. 210-1 КУпАП . Суть адміністративного правопорушення:
31.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був прийнятий на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 не прибував, персональну інформацію не оновлював.
Згідно рапорту начальника групи обліку офіцерів запасу майора ОСОБА_6 самостійно не прибув та не повідомив свої персональні дані відповідно до п.11 ст.38, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 своїми днями в особливий період порушив:
- вимоги ч.11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», згідно яких призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи;
- вимоги пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 а саме, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.11-12)
08 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_7 , відносно ОСОБА_1 було винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності ч.3 ст. 210-1 КУпАП за порушення законодавства про військовий обовязок і військову службу та за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. (а.с.5-6)
Отже зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 в особливий період порушив правила військового обліку, встановлених ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п.8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме не повідомив про оновлення своїх персональних даних.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Водночас, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї постанови № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 1 частини 9 статті 1 вказаного Закону передбачено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із пунктом 3 частини 9 статті 1 цього ж Закону призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до пп. 10 та абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Разом із тим, в оскаржуваній постанові не зазначено встановлених обставин, які дають підстави вважати саме ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованого йому правопорушенні за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а згідно наданих ним документів, він вчиняв дії щобповідомити про зміну адреси місця проживання (перебування) та стати на військовий облік, а саме з цією метою особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, Відповідачем не було надано матеріалів, на підставі яких було прийнята оскаржувана постанова.
Крім того, кваліфікуючою ознакою правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП є порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період. Натомість, такого формулювання оскаржувана постанова не містить.
Імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, важливо зазначити, що відповідно до примітки статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, законодавець чітко визначив умову, за якої, зокрема, положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме: за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Отже, накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необґрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України.
Зазначена позиція викладена у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №766/16807/24.
Тобто, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що порушення, інкриміноване ОСОБА_1 мало місце та доказів того, що відповідачем вжиті усі заходи задля отримання його персональних даних від органів публічної влади, перелік яких визначений Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у суду відсутня можливість встановити наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, що передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП. Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення даного позову та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у встановленому законом розмірі у сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 3, 19, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 194, 205, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210, 245, 280, 283 КУПАП, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №245 від 08.04.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу 17000 гривень.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 22 травня 2025 року.
Суддя С. І. Гринчак