Справа № 504/1918/25
Номер провадження 2/504/2541/25
21.05.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, в якій просив стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 35000 євро, що еквівалентно 1655944,50 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 року справу було розподілено судді Литвинюк А.В.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.17 ст.28 ЦПК України позови про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру можуть пред'являтися також за місцем проживання чи перебування позивача.
Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Частиною 8 ст.187 ЦПК України визначено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
На виконання вищевказаних положень законодавства, судом було отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №1388928 від 19.05.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Одеського району Одеської області та з урахуванням положень ч.17 ст.28 ЦПК України, дана цивільна справа підсудна Доброславському районному суду Одеської області.
Відповідно до ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.79 ЗУ «Про міжнародне приватне право» для подання позову в український суд проти будь-якої іноземної держави необхідно отримати на це відповідну згоду від компетентних органів такої держави.
Однак, постановою Верховного Суду від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/191 було викладено правову позицію, що «після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни».
Крім того, Верховним Судом було зазначено, що починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Відповідно до ст.187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Проте, пред'явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України з огляду на наступне.
Так, з позовної заяви вбачається, що відповідачем у справі вказано: держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та зазначено адресу: 119991, Російська Федерація, місто Москва, вул. Житня, буд. 14, проте не зазначено про наявність електронної пошти, оскільки gov.ru - головний домен російських державних сайтів, тому з метою дотримання конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом суд вбачає за необхідне вжити всіх можливих заходів для забезпечення можливості повідомлення відповідача шляхом надіслання позову з додатками.
Дотримання процесуальних умов повідомлення відповідача про те, що подано позов, направлення копії позову з додатками є важливим з огляду на майбутнє виконання цього рішення суду в іноземних судових інстанціях, що приділяють увагу саме процесуальним моментам, а не розгляду справи по суті.
У зв'язку з наведеним, суд пропонує позивачу здійснити нотаріально посвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову та направити скан-копії такого перекладу, надавши належним чином завірені та оформлені докази направлення (з можливістю ідентифікувати адресу отримувача та відправника та додані до листа матеріали) чи за можливості направити копію заяви з додатками із-за кордону, з країни, яка має пряме поштове сполучення з Російською Федерацією.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу на норми ст.176 ЦПК України про те, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується. Якщо позов підлягає грошовій оцінці, то обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, тобто з яких міркувань позивач виходив, визначаючи саме такий розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Треба зазначити, що законодавство не передбачає презумпцію моральної шкоди, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги співмірності та пропорційності. Розмір відшкодування є предметом доказування, а отже, позивач має довести суду, що пропонований ним розмір компенсації відповідає вказаним вимогам.
Згідно з ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції України.
Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND), «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він звільнений від сплати судового збору, посилаючись на п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до положень п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує завдану моральну шкоду самим фактом збройної агресії іншої держави відносно України, проте із диспозиції статті підставами звільнення зазначено причинний зв'язок особи з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення особи з тимчасово окупованих територій України, або загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Однак, із позовної заяви факти проживання позивача на тимчасово окупованої території, чи вимушене переселення позивача з тимчасово окупованої території, чи загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі, викрадення або знищення чи пошкодження нерухомого чи рухомого майна позивача, не встановлено.
Крім того, відповідно наказу Мінреінтеграції від 23.05.2024 року визначено Перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, проте м. Одеса та Одеська область не входять до даного Переліку.
Тому, суд проаналізувавши підстави звільнення, причинний зв'язок та обґрунтування позову, враховуючи, що безпідставне ненадходження до державного бюджету коштів за сплату судового збору порушує інтереси держави, не вбачає підстав звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». При цьому слід зауважити, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягав би стягненню як за вимогу майнового характеру.
Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, оскільки позовна заява не відповідає вимогам закону, її необхідно залишити без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст.28, 175, 185 ЦПК України,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російська Федерація про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.