Справа № 308/9891/24
Іменем України
21 травня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.,
суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року, ухвалене суддею Деметрадзе Т.Р., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
встановив:
У червні 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 15.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №803090003.
За загальними умовами кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов'язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором шляхом перерахування грошових коштів в сумі 16 000,00 грн. на банківську картку вказану під час оформлення кредиту.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, а в подальшому 28.11.2019, 31.12.2020 та 31.12.2021 між вказаними сторонами було укладено Додаткові угоди №19, 26 та 27, до даного договору, відповідно до умов яких до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №803090003 від 15.06.2021.
В подальшому, 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, а також 03.08.2021 та 30.12.2022 між вказаними сторонами було укладено Додаткові угоди №2 та 3 до даного договору, відповідно до яких до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №803090003 від 15.06.2021.
Також, 04.08.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №04/08/23-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 становить 29 193,60 грн., з яких: 16 000,00 грн. - сума заборгованості по кредиту; 13 193,60 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 в розмірі 29 193,60 грн., та понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що договір факторингу №28/1118-01 був укладений 28.11.2018, а кредитний договір №803090003 укладений 15.06.2021, тобто фактично, кредитор отримав неіснуюче право вимоги за ще не укладеним кредитним договором.
Крім цього, суд вказав, що позивачем надано суду незаповнені реєстри прав вимоги до договору факторингу №28/1118-01.
Також суд звернув увагу, що позивачем не долучено доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та просить скасувати таке і постановити нове яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
В своїх доводах позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно дослідив всі обставини справи та прийшов до помилкових висновків.
Вказує, що договір факторингу є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Реєстр прав вимоги не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів.
Зазначає, що право вимоги за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 15.06.2021 відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги №150.
Щодо оплати договорів факторингу зазначає, що оплата за договором факторингу не є імперативною нормою, тобто сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Апеляційним судом встановлено, що 15.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №803090003 на умовах «Комфорт». Згідно умов такого договору, товариство зобов'язується надати кредит на суму 16 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти(а.с.26-45).
Кредит надається строком на 70 календарних днів(п. 1.2. Договору).
Згідно пункту 1.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 процентів, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним(дисконтна процентна ставка).
Крім цього, пунктами 1.5.-1.6. Договору обумовлено нарахування процентів за базовою процентною ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Нарахування процентів за дисконтною ставкою здійснюється в разі своєчасної сплати відсотків за користування кредитом.
Сторони під час укладення даного договору погодили між собою графік платежів, який є невід'ємним додатком до самого договору, як і паспорт споживчого кредиту.
Позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків кредитодавця та позичальника(п. 5.8. Договору).
Крім цього сторони обумовили, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення та умови договору є взаємовигідними для кожної зі сторін(п. 5.9. Договору).
Пунктом 5.14. Договору обумовлено, що цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Передача прав вимоги до третіх осіб визначена п. 5.16. Договору.
Даний кредитний договір та всі додатки до нього підписано одноразовим електронним ідентифікатором MNV39DR7, який було надіслано відповідачці на вказаний нею, під час оформлення заявки на отримання кредиту, особистий номер телефону.
У заявці на отримання коштів в кредит відповідачка вказала її особисті дані, вибрала суму кредиту та вказала номер карти, чотири останні цифри якої закінчуються на 1974, на яку кредитодавцю слід здійснити перерахування коштів (а.с.74).
Перерахування суми кредиту 16 000 гривень підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 15.06.2021, згідно якого вищезгадана сума була надіслана ОСОБА_1 на її картку, чотири останні цифри якої закінчуються на 1974 (а.с.21). Таке перерахування коштів також підтверджено довідкою №04/2024 від 17.04.2024 наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.22-24).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/11118-01 згідно якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату (а.с.63-73). Строк дії договору до 27.11.2019.
Додатковою угодою №19 від 28.11.2019 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 сторони дійшли згоди щодо продовження строку дії договору до 31.12.2020 (а.с.60).
31.12.2020 сторони вищезгаданого договору факторингу уклали додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та погодили між собою у п. 8.2., що строк Договору закінчується 31.12.2021 (а.с.75-84).
Додатковою угодою №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 від 31.12.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно(а.с.59).
Згідно реєстру прав вимоги №150 від 07.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 29 193,60 грн(а.с.85-87).
Довідкою №803090003/ФК від 20.05.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтвердило відступлення прав вимоги за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 укладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс»(а.с.135).
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату(а.с.122-130). Строк дії договору до 04.08.2021.
Додатковою угодою №2 від 03.08.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони вищезгаданого договору факторингу, домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно(а.с.138).
Додатковою угодою №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони вищезгаданого договору факторингу, домовилися продовжити строк дії договору до 30.12.2024 включно(а.с.93).
Згідно реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 переданого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК» Онлайн Фінанс» в сумі 29 193,60 грн(а.с.88-90).
04.08.2023 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №04/08/23-01, згідно умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі(а.с.112-121).
Додатком №2 до Договору факторингу №04/08/23-01 від 04.08.2023 укладеного між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», останній передав ТОВ «ФК «Ейс» право вимоги за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021(а.с.95-97). Даний факт передачі прав вимоги зафіксований у вигляді акту прийому-передачі реєстру боржників.
Згідно розрахунку заборгованості від 07.09.2021 кредитна заборгованість ОСОБА_1 становить суму 29 193,60 грн., з яких: 16 000 грн - тіло кредиту та 13 193,60 - проценти за користування коштами(а.с.61-62).
ТОВ «Таліон Плюс» нарахувань за кредитним договором №902814160 від 29.01.2022 не здійснювало, що підтверджується розрахунком заборгованості(а.с.94). Так само і позивач ніяких нарахувань не здійснював(а.с.46).
ТОВ «ФК «Ейс» надсилало ОСОБА_1 повідомлення №25770506005/ВМ від 28.02.2024 із вимогою погашення кредитної заборгованості в сумі 29 193,60 грн(а.с.92).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В доводах апеляційної скарги ТОВ «ФК «Ейс» вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків. Зазначає, що право вимоги до позивача перейшло згідно вимог чинного законодавства, оскільки договір факторингу є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача згідно передачі реєстру прав вимоги та внаслідок факторингового ланцюгу та неодноразового подовження договорів факторингу.
Щодо оплати договорів факторингу, то просить звернути увагу, що оплата за договором факторингу не є імперативною нормою, тобто сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов'язаний з предметом договору та переходом права вимоги.
Факт укладення кредитного договору, перерахування коштів відповідачці та законності вимог позивача не ставилися під сумнів ні сторонами спору, ні судом першої інстанції, а тому в силу приписів статті 367 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги.
Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається(ч. 1,2 ст. 1078 ЦК України).
Тобто, зі змісту статті 1078 ЦК України вбачається, що передання прав вимоги може стосуватися прав вимоги, які можуть виникати в майбутньому. Крім цього, в укладеному договорі факторингу №28/11118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та договорі факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прямо передбачено у пункті 1.3., що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Слід зазначити, що право вимоги фактор набуває з моменту передачі реєстру прав вимоги(п. 4.1. вищезгаданих договорів).
Як правильно зазначає позивач, договір факторингу є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Законодавством не встановлено обмежень щодо неодноразового продовження строку договору факторингу.
Таким чином, право вимоги до позивача, внаслідок факторингового ланцюгу та неодноразового продовження договорів факторингу, перейшло правомірно та згідно чинного законодавства.
Довідкою №803090003/ФК від 20.05.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтвердило відступлення прав вимоги за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 укладеного з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс»(а.с.135).
Серед іншого, договори факторингу в судовому порядку не визнавались фіктивними чи неправомірними а тому, в силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка ніким не спростована.
Таким чином, право вимоги за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 15.06.2021, відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги №150.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, а тому прийшов до помилкових висновків в цій частині.
Крім цього, щодо оплати за договорами факторингу слід зазначити наступне.
Велика Палата Верховного суду у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 виділила наступні ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Формулювання ч. 1 ст. 1077 ЦК України дає підстави вважати, що відступлення прав вимоги за плату(у будь-який передбачений договором спосіб) носить диспозитивний характер, тобто сторони договору можуть самостійно визначати спосіб оплати, час оплати, тощо.
Проте, слід зазначити, що проведення оплати за договорами факторингу не має вирішального значення для справи та безпосередньо самі договори факторингу не є предметом розгляду, оскільки у даному випадку предметом розгляду є стягнення заборгованості. Для даної категорії справ визначальним є факт наявності та розміру заборгованості, що узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19.
Крім цього, перехід права вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту приймання-передачі відповідного реєстру боржників і не пов'язаний з оплатою за договорами.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачка не оспорює факт укладення кредитного договору, наявності заборгованості, не надає власного контр-розрахунку. Наявні в матеріалах справи письмові пояснення не є відзивом на позов та не можуть мати вирішальне значення як ключові доводи. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачка також не скористалася.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2024 у справі №757/57816/20-ц).
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, доводи сторін спору та нормативно-правову базу, колегія суддів приходить до обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки останній, використовуючи принцип «балансу вірогідностей», надав докази, які підтверджують наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» у заявленому позивачем розмірі 29 193,60 грн, який складається з: 16 000 грн - тіло кредиту та 13 193,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог та у силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у сумі 6 056 гривень сплаченого судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій слід покласти на відповідачку.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Між адвокатським бюро «Тараненко та партнери», в особі адвоката Тараненко А.І. та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір про надання правничої допомоги №22/02/24-01 від 22.02.2024. Згідно умов даного договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором(п.1.1. Договору).
Додатковою угодою №3 до Договору про надання правничої допомоги №22/02/24-01 від 22.02.2024 адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ФК «Ейс» з приводу стягнення заборгованості щодо боржниці ОСОБА_1 (а.с.99-102).
Актом прийому-передачі наданих послуг підтверджено, що ТОВ «ФК «Ейс» сплачує адвокатському бюро «Тараненко та партнери» в особі адвоката Тараненка А.І. 5 000 грн за надані юридичні послуги, які складаються з: 4 000 грн(2 години) - за складання позовної заяви, 500 грн(1 година) - за вивчення матеріалів справи та 500 грн(1 година) - за надання усної консультації(а.с.103).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, а також відсутності заперечень відповідачки щодо узгодженої суми витрат на професійну правову допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн.
Щодо заявлених витрат в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000 грн, то такі задоволенню не підлягають, оскільки адвокат Тараненко А.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Ейс» не надав суду доказів надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 12, 81, 141, 374, 376, 382-384 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005, заборгованість за кредитним договором №803090003 від 15.06.2021 у розмірі 29 193,60 гривень, яка складається з: 16 000 гривень - тіло кредиту, 13 193,60 гривень - відсотки за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, адреса: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, оф.2005, судовий збір сплачений в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 6 054 гривні та 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. А в решті розміру витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 травня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: