Справа № 308/5677/25
Закарпатський апеляційний суд
20.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/275/25 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2025.
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Ужгородського РУП ГУ НП у Закарпатській області про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , у період з 22 год до 06 год наступної доби, без застосування електронних засобів контролю, на строк до 18.06.2025 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Міжгір'я Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, відомості про яке 22.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030000663.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні СВ Ужгородського ГУ НП у Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025071030000663 від 22.04.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 21.04.2025 о 23 год 10 хв ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння (згідно проведеного дослідження у крові якого виявлено спирт етиловий в концентрації 2,55 ‰), всупереч п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, сів за кермо автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності та який перебуває у його постійному користуванні. Цього ж дня, о 23 год 26 хв ОСОБА_6 , керуючи технічно-справним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а саме: автомобілем марки «Mitsubishi», моделі «Outlander», реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Ужгороді по вул. Собранецькій, зі сторони пров. Університетський у напрямку вул. Івана Коршинського,
-2-
на перехресті з вул. Закарпатською, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, із допустимою швидкістю, будучи самовпевненим, розраховуючи на свій водійський досвід та навички керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, з моменту виявлення перешкоди для руху, не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не надав перевагу в русі пішоходу, яка рухалась в межах пішохідного переходу справа на ліво відносно руху його авто, при цьому попутно порушуючи п. 11.3, 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, недотримався бокового інтервалу, виїхав на зустрічну смугу, де допустив лінійний удар лівою бічною частиною свого авто з лівою бічною частиною зустрічного автомобіля марки «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_2 , після чого допустив наїзд передньою лівою частиною керованого автомобіля на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка переходила проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, справа на ліво відносно руху його автомобіля.
Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_6 покинув місце дорожньо-транспортної пригоди та направився за своїм місцем фактичного проживання, де був упродовж години виявлений працівниками поліції.
Згідно медичної документації ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді забоїв правого коліна, лівого ліктьового суглобу, лівого плечового суглобу, а також лінійний перелом крила лівої лопатки без зміщення. Дані тілесні ушкодження спричиняють розлад здоров'я на строк більше 21 дня і по цій ознаці згідно пункту 2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Із технічної точки зору, водій автомобіля «Mitsubishi», моделі «Outlander» - ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, з моменту виходу пішохода на пішохідний перехід. Саме недотримання п. 18.1 Правил дорожнього руху України, з посиланням на термін «дати дорогу», недотримання яких у своїй сукупності знаходиться у причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
22.04.2025 ОСОБА_6 затриманий у порядку ст. 208 КПК України і цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий мотивував тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років із позбавленням права керування транспортними засобами на строк до п'яти років, яке відповідно до ст. 46, 75 КК України неможливо замінити на іспитовий строк чи звільнити особу від кримінальної відповідальності, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 , знаходячись на волі та передбачаючи можливість призначення йому реальної міри покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших учасників у
-3-
кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тому, слідчий вважає неможливим застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки такі будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам. Просить застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вказала на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується долученими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри. Також слідчий суддя зазначила про доведеність органом досудового розслідування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та недоведеність інших ризиків, зокрема передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв'язку з чим, взявши до уваги те, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, відшкодував потерпілій завдану шкоду, слідчий суддя дійшла висновку про те, що для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленому ризику буде достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 до 06 год.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді від 23.04.2025 скасувати та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Посилаючись на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, характер та спосіб його вчинення, прокурор вказує на доведеність ризиків переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків чи інших учасників кримінального правопорушення. Тому вважає, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання вказаним ризикам.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Цим вимогам кримінального процесуального закону ухвала слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2025 відповідає.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025071030000663, відомості про яке 22.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
-4-
22.04.2025 ОСОБА_6 затриманий у порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
23.04.2025 ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби з 22 год до 06 год без застосування електронних засобів контролю на строк до 18.06.2025.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
-5-
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні заступника начальника СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання обрання запобіжного заходу.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановила, що достатніх обставин для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б вказували на безумовну необхідність обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду на недоведеність ризиків незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, та свідчили б про недостатність застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
Апеляційний суд зауважує, що одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , не може вважатись виключною підставою для попереднього його ув'язнення.
Колегія суддів уважає, що з урахуванням обставини кримінального провадження та даних про особу ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшла вірного висновку про можливість застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час доби з 22 год до 06 год без застосування електронних засобів контролю. Такий запобіжний захід зможе забезпечити дотримання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя поклала на ОСОБА_6 і певні обов'язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Таким чином, висновок слідчого судді про те, що докази та обставини, зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні не дають підстав застосувати до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід - тримання під вартою, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Така позиція слідчого судді відповідає вимогам ст. 176-178, 183, 193, 194 КПК України, що регулюють вирішення питання про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного, обвинуваченого.
На думку апеляційного суду, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22 год до 06 год без застосування електронних засобів контролю та покладенням додаткових обов'язків є доцільним, достатнім та таким, що відповідає меті його застосування. При цьому, не порушує прав підозрюваного, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності відносно підозрюваного ризику із числа передбачених ст. 177 КПК України, а саме передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, втім недостатньої його вагомості для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
-6-
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_6 виключного запобіжного заходу, без їх належного обґрунтування, колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що в сукупності свідчать про можливість усунення встановленого щодо останнього ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України, лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 год до 06 год без застосування електронних засобів контролю.
Разом з тим, домашній арешт по встановленій ч. 1 ст. 176 КПК України ієрархії тяжкості запобіжних заходів передує триманню під вартою, а тому є достатньо суворим запобіжним заходом. З урахуванням встановлених слідчим суддею обставин з покладенням на підозрюваного обов'язків, домашній арешт в нічний час доби цілком забезпечить мету застосування запобіжних заходів та повною мірою може запобігти встановленому ризику без надмірного втручання в його повсякденний спосіб життя.
При цьому апеляційний суд враховує, відсутність в матеріалах судового провадження даних про недотримання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього оскаржуваною ухвалою обов'язків. Інші обставини, на які вказує прокурор в апеляційній скарзі були враховані слідчим суддею при прийнятті рішення. Зазначені посилання не можуть бути правовою підставою для скасування ухвали, у зв'язку з чим до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід, який на думку колегії суддів є співмірним з наведеними ризиками і відповідає даним про особу підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення та його наслідкам і підстав вважати його м'яким немає.
У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою. Як зазначено у рішенні № 7064/05 від 01.06.2006 «Мамедова проти Росії» - «потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи та підстави, з яких просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів доводи апеляційної скарги прокурора відхиляє.
При цьому апеляційним судом враховується і те, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, ним вживаються заходи щодо відшкодування потерпілій завданої шкоди і остання не має щодо нього будь-яких претензій, згідно наданих стороною захисту доказів є учасником бойових дій, його батько являється особою з інвалідністю другої групи.
Надані прокурором протокол огляду оптичного диску (відеозапису) від 27.04.2025 та експертний висновок від 14.05.2025, жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби, оскільки такі додатково підтверджують лише обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, яка стороною захисту і не оспорюється.
-7-
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовила у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувавши щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби з 22 год до 06 год без застосування електронних засобів контролю.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду що прокурором не наведено таких обставин та не надано таких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.04.2025 щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді