Справа № 297/1102/25
20.05.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/279/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_5 про бездіяльності слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення - відмовлено.
З матеріалів судового провадження вбачається, що 31.03.2025 до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_5 про бездіяльності слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення.
Скаргу мотивував тим, що 28.03.2025 року ОСОБА_5 звернувся до Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 КК України.
31.03.2025 року в приміщенні Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, з причини невнесення відомостей до ЄРДР, черговим не було видано йому витяг по заяві від 28.03.2025 року про вчинення кримінального правопорушення за ст. 146 КК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що частина перша статті 214 КПК України передумовою для внесення відомостей про злочин до ЄРДР передбачає наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а таких обставин скаржником не наведено та доказів не надано, тому суд вважав скаргу такою, що подана безпідставно і такою, що не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 вказує на те, що судом не було з'ясовано, що поліцейські розглянули його заяву про вчинення кримінального правопорушення на підставі Закону України «Про звернення громадян», але ст.12 Закону зазначає про неможливість такого розгляду заяви, яка передбачена КПК України. Звертає увагу, що слідчий суддя розмірковуючи, що насправді до ЄРДР підлягають внесенню не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення і проігнорував реальне викрадення ОСОБА_6 . Зазначає, що у його заяві про вчинення кримінального правопорушення від 28.03.2025, адресованій Берегівському РВП ГУНП в Закарпатській області, чітко зазначено, що гр. ОСОБА_7 було викрадено проти його волі. Вважає, що 02.04.2025 слідчий суддя хибно узгодив свій висновок з частиною Висновку ВС у справі №556/450/18 зробленого відносно «розпочатого з порушенням передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури - дії передбачені ч.1 ст.214 КПК України, були реалізовані на підставі анонімного звернення, у якому тне було зазначено конкретних обставин, які би свідчили про наявність ознак злочину, а лише загальне повідомлення від імені жителів, і в даному випадку не могло бути безальтернативною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та відповідно, початку досудового розслідування». Просить суд, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді; вжити необхідних заходів для обов'язкової участі слідчого, бездіяльність якого ОСОБА_5 оскаржує, в разі необхідності встановити особу, яка проявила бездіяльність у невнесенні відомостей до ЄРДР після отримання його заяви від 28.03.2025; визнати бездіяльність та дії слідчого протиправними; зобов'язати начальника СВ Берегівського РВП, уповноважену особу на прийняття та реєстрацію його заяви, згідно з вимогами чинного КПК України, а саме внести відповідні відомості за заявою від 28.03.2025 про вчинення кримінального правопорушення, яке підпадає під дію ст. 146 КК України до ЄРДР, видати йому витяг з ЄРДР.
Щодо пропущеного строку, зазначає, що ухвала слідчого судді винесена без його участі, а повний текст ухвали слідчого судді надісланий на Укрпошту Краматорськ з порушенням строків, а тому просить поновити такий.
Заявник ОСОБА_5 , прокурор у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання суду не подали.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України колегія суддів вважає можливим проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_5 та прокурора.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 107 та ч. 1 ст. 406 КПК України апеляційний розгляд проведено в письмовому провадженні за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста участь учасника судового розгляду під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Крім того, учасник судового розгляду може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи підтверджуються доводи ОСОБА_5 , щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений ним з поважних причин, а тому його слід поновити.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши ухвалу слідчого судді та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слідчий суддя належним чином дотримався вимог процесуального закону, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, з огляду на таке.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні скарги, слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що повідомлення ОСОБА_5 не містить об'єктивних даних, які свідчать про ознаки кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді, оскільки зі змісту повідомлення скаржника не вбачається достатніх та об'єктивних даних, які містять ознаки кримінального правопорушення, натомість викладені в ньому обставини зводяться до фактичної незгоди ОСОБА_5 з діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийнятим ними рішенням щодо затримання гр. ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що обов'язок внести відомості до ЄРДР у працівників правоохоронних органів та органів прокуратури виникає з моменту отримання відомостей щодо вчинення саме кримінального правопорушення та такий обов'язок діє протягом 24 годин з моменту отримання таких відомостей.
При цьому кримінальне процесуальне законодавство не вказує на необхідність органу досудового розслідування реєстрації у ЄРДР будь-яких заяв, які надходять від фізичних та юридичних осіб та містить імперативну вимогу, що такі заяви повинні свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
З копії заяви про вчинення кримінального правопорушення, яка адресована начальнику Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області вбачається, що ОСОБА_5 07.03.2025 року в м. Мукачево, став свідком, як чоловіка ОСОБА_8 невідомі йому особи у формі чорного кольору, проти його волі, затягли до автомобіля та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважає, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинили злочин, передбачений ст. 146 КК України.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан у зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ та оголошено загальну мобілізацію військовозобов'язаних осіб у зв'язку з запровадженням воєнного стану. Всі військовозобов'язані чоловіки до 60 років станом до18 липня 2024 року повинні були оновити свої дані згідно вказаного вище закону, що відповідно до норм діючого законодавства слугує підставою для перевірки документів та здійснення адміністративного затримання у передбачених законом випадках.
При цьому колегія суддів зазначає, що наведені у повідомленні ОСОБА_5 обставини не свідчать про вчинення працівниками РТЦК та СП кримінального правопорушення, а вказують на здійснення ними законної діяльності направленої на організацію та забезпечення в установленому порядку своєчасного оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, в тому числі здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України.
Тому твердження в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , що слідчий суддя розмірковуючи проігнорував реальне викрадення Людини - ОСОБА_8 - не відповідає дійсності, є явно надуманим та таким, що перешкоджає здійсненню призову громадян на військову службу під час мобілізації, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Окрім того, дії співробітників РТЦК та СП можна оскаржити до адміністративного суду шляхом подання позову з аргументацією неправомірності їх дій чи прийнятих рішень.
Таким чином, із заяви ОСОБА_5 не вбачається вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення саме кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_8 .
Посилання апелянта на те, що у його заяві про вчинення кримінального правопорушення від 28.03.2025, адресованій Берегівському РВП ГУНП в Закарпатській області, чітко зазначено, що гр. ОСОБА_7 було викрадено проти його волі і що дані відомості підлягали внесенню в ЄРДР, є неспроможними з огляду на наступне.
Аналіз змісту положень ст. 214 КПК України свідчить про обов'язковість вчинення дій лише щодо прийняття та реєстрації заяви, як це передбачено у частині четвертій вказаній статті, і відмова у вчиненні таких дій не допускається.
Разом з тим, зміст частини першої зазначеної статті не передбачає імперативного обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що обов'язок зареєструвати заяву не є обов'язком зареєструвати відомості з цієї заяви в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та законодавцем чітко розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Щодо тверджень ОСОБА_5 , що судом не було з'ясовано, що поліцейські розглянули його заяву про вчинення кримінального правопорушення на підставі Закону України «Про звернення громадян», але ст.12 Закону зазначає про неможливість такого розгляду заяви, яка передбачена КПК України, апеляційний суд відхиляє, та звертає увагу на те, що в матеріалах судового провадження наявна заява слідчого Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 про те, що оскільки події описані скаржником відбувались у м. Мукачево, тому вказані матеріали заяви будуть скеровані за належністю до Мукачівського РУП Закарпатської області, для подальшого прийняття рішення.
Отже, аналізуючи обставини судового провадження та положення ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали скарги та дійшов обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий суддя, у межах процедури оскарження бездіяльності органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як вбачається з наданих матеріалів, повною мірою з'ясував обставини та навів обґрунтовані мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання уповноважених осіб СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_5 від 28.03.2025.
Не було встановлено таких і колегією суддів, оскільки наведені ОСОБА_5 в скарзі та апеляційній скарзі обставини не свідчать про бездіяльність уповноважених осіб СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_5 від 28.03.2025, а доводи останнього про протилежне, позбавлені будь-яких правових підстав.
Слідчим суддею не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За таких обставин, відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_5 , а тому слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні його скарги, апеляційна скарга є необґрунтованою, і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 квітня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді