Справа №678/776/25
Провадження №1-кс-678-362/25
22 травня 2025 року селище Летичів
Слідчий суддя Летичівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в селищі Летичів клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого стрільця 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
у кримінальному провадженні №62024140110000138,
встановив:
16.05.2025 року на розгляд слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, посилаючись на те, що, існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Заслухавши думку прокурора та слідчого, які наполягають на задоволенні клопотання, підозрюваного та його захисника, які не заперечують щодо його задоволення, однак також просять при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 визначити розмір застави відповідно до вимог КПК України, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
12.03.2024 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62024140110000138, зареєстровано дане кримінальне правопорушення, правова кваліфікація - ч.5 ст.407 КК України.
22.04.2025 року ОСОБА_6 було письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме про те, що він військовослужбовець військової служби за мобілізацією, солдат, призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.01.2023 року, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.03.2023 №68, ОСОБА_6 , призначений наказом Командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.03.2023 року №27-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , з 09.03.2023 року зарахований до списків особового складу частини, на всі види забезпечення, вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до положень ч.9 ст.1, п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з моменту зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.11.2023 року №326, ОСОБА_6 , увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 16.11.2023 року, на посаду старшого стрільця 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 10 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 (підстава наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №90-РС від 16.11.2023 року), та на термін перебування у розпорядженні утримувати на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст.ст.2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вимоги ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України.
Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_6 відповідно до положень Військової присяги, вимог ст.ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV (зі змінами), ст.ст.1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, та ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватися правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без відповідного дозволу командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст.12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про оборону», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Строк дії воєнгного стану в Україні продовжено Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року та №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року та №26/2025 від 14.01.2025 року.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною радою України приймає Президент України. Відповідних рішень Президентом України не приймалось, відтак в Україні з 24.02.2022 року діє воєнний стан, тому солдат ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану.
Разом із тим, військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_6 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, порушуючи військову дисципліну, з метою тимчасового ухилення від військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування ІНФОРМАЦІЯ_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), та в подальшому перебував поза межами військової частини за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд і займався особистими справами не пов'язаними з проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України по даний час.
Дана підозра є обґрунтованою, адже на її підтвердження представлено: заява (повідомлення) старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 №690/659 від 15.01.2024 року, наказ т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_9 №2793 від 20.11.2023 року «Про призначення службового розслідування», акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_10 №4672 від 01.12.2023 року «Про результати службового розслідування», витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №68 від 09.03.2023 року, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №326 від 16.11.2023 року, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №331 від 20.11.2023 року, довідка військово-лікарської комісії №5526 від 05.12.2024 року, службова характеристика на ОСОБА_6 від 09.01.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 20.03.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 19.03.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 20.03.2024 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 20.03.2024 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 22.04.2025 року, інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
16.05.2025 року ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до протоколу затримання підозрюваного від 21.05.2025 року о 15 год. 20 хв. підозрюваного ОСОБА_6 було затримано.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ч.1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Санкція ч.5 ст.407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тобто даний злочин є тяжким.
Сам ОСОБА_6 є особою в силу ст.89 КК України раніше не судимою, об'єктивно підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військового кримінального правопорушення), на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, свою причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення визнає.
За таких обставин, приходжу до висновку про наявність ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначенні ст.178 КПК України, обставини в їх сукупності, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує, у випадку визнання підозрюваного винним у кримінальному правопорушенні, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного ОСОБА_6 , слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Більш м'які запобіжні заходи, забезпечити виконання цієї функції не зможуть.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст.177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, є підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку та не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Наявність у підозрюваного ОСОБА_6 постійного місця реєстрації та проживання за адресою АДРЕСА_1 , двох неповнолітніх дітей на утриманні, посередньої характеристики за місцем проживання та місцем несення служби, в даному випадку не є таким, що б давало можливість слідчому судді обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Також, 12.09.2022 року набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» від 16.08.2022 року №2531-ІХ, спрямований на унеможливлення застосування будь-яких інших запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, до військовослужбовців, які вчинили окремі військові злочини під час дії воєнного стану.
Варто звернути увагу, що військовий злочин, вчинений військовослужбовцем під час дії правового режиму воєнного стану свідчить про максимальний ступінь суспільної небезпеки, як самого діяння, так і особи, що його вчинила, а отже до такого військовослужбовця повинно бути застосовано тримання під вартою.
Відповідно до ч.7 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану застосування виключно запобіжного заходу, визначеного пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою), можливе до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються тільки у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408, 429 КК України.
Також, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та ст.178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Однак, враховуючи дискреційні повноваження слідчого судді у вирішенні питання про можливість визначення розміру застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 КК України, вважаю за можливе визначити розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В силу ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме по 18 червня 2025 року.
Згідно з ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи на підставі ст.183 КПК України розмір застави, вважаю, що застава в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 грн., буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.110, 177, 178, 183, 196, 197 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області капітана поліції ОСОБА_7 , погодженого з прокурором, - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 18 червня 2025 року включно.
Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 грн., в разі внесення якої, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 строком по 18.06.2025 року, наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (у разі наявності);
- носити електронний засіб контролю.
У разі невиконання даних обов'язків, застава звертається в доход держави.
Ухвала діє по 18 червня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1