Справа № 676/3151/25
Номер провадження 3/676/1127/25
21 травня 2025 року м. Кам'янець-Подільський
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області Черепахін В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №314031, складеного 28 квітня 2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Підліснюком О.В., 28 квітня 2025 року о 12 год. 10 хв. в м. Кам'янець-Подільському по вул.Лесі Українки, 16 водій ОСОБА_1 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, повторно протягом року керував автомобілем «GEELY EMGRAND» номерний знак НОМЕР_1 із ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, підвищена жвавість мовлення. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання SMS - повідомлення на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_2 , який він вказав при складанні стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_1 своєчасно та належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи, будь-яких доказів поважності неприбуття в судове засідання від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 судді не надійшло, те, що приписами ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи при розгляді справи за ч.4 ст.121 КУпАП, а також ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд визнає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху (надалі за текстом - ПДР) особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою діяння, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбачене КУпАП (ст., ст. 8, 9 цього Кодексу).
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене певне діяння як адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Санкція ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративного арешту на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Тому, через суворість санкції цієї статті її слід відносити до фактично кримінальних правопорушень з усіма гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане підтверджується рішеннями ЄСПЛ «Гурепка проти України» та «Лучанінова проти України», які в силу ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов'язковими до застосуванню судами України.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессеге, і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146) Суд констатував, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вказано судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений і в ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом п.3.2. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 передбачено, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, а тому виходячи з презумпції невинуватості, його вина має бути доведена на підставі належних, допустимих та достовірних доказів, одержаних (зібраних, складених) в порядку та спосіб, що установлений законами України, які в своєму системному взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
За ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 (п.4.1) встановлено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані стосовно даного правопорушення встановлюються окрім протоколу про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншими доказами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В даній конкретній справі обов'язок щодо збирання доказів був на інспектору 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП старшому лейтенанту поліції Підліснюку О.В., оскільки він порушив провадження по справі за ч. 2 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до виписаних у ст.ст.252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідно до якої передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Тобто обов'язковою ознакою об'єктивної сторони зазначеного адміністративного проступку є повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу серії ЕПР1 №314031, складеного 28 квітня 2025 року інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Підліснюком О.В., ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він 28 квітня 2025 року о 12 год. 10 хв. в м. Кам'янець-Подільському по вул.Лесі Українки, 16 , будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, повторно протягом року керував автомобілем «GEELY EMGRAND» номерний знак НОМЕР_1 із ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, підвищена жвавість мовлення. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
На підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення органом, що порушив провадження в справі, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено копії постанови про вчинення ОСОБА_1 протягом року будь-якого з порушень, передбаченого частинами першою ст.130 КУпАП, з відміткою про набрання цією постановою законної сили, яка була би у цій справі належним та допустимим доказом.
На підтвердження зазначеної обставини, органом, яким порушено провадження в справі, до матеріалів справи долучено лише один доказ - довідку т.в.о. начальника ВАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам'янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП капітана поліції Володимира Паламарчука, згідно якої за ОСОБА_1 зареєстровані адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: 02.04.2025 ст.125, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.130 КУпАП; 10.04.2025 р. - ч.1 ст.130 КУпАП; 11.04.2025 ч.1 ст.130 КУпАП; 18.04.2025 р. - ч.1 ст.130 КУпАП; 28.04.2025 р. - ч.2 ст.130, ч.4 ст.121 КУпАП.
Проте, зазначена довідка не може бути суддею взята до уваги на підтвердження вини ОСОБА_1 , оскільки у ній відсутні відомості про те, чи був визнаний ОСОБА_1 винуватим у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень та чи набрали відповідні про це рішення законної сили.
При цьому суддя із врахуванням специфіки розгляду справ про адміністративні правопорушення та керуючись нормами діючого Кодексу про адміністративні правопорушення позбавлений можливості вийти за межі обвинувачення та самостійно змінити кваліфікацію адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 органом, який порушив провадження у справі, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч.2 на ч.1 ст.130 КУпАП. На переконання судді саме у такому випадку буде погіршено становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим.
Крім того, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом цього закону до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тільки тоді, коли вона відмовилася від проходження огляду лише у встановленому чинним законодавством порядку.
Єдиним законом, який регулює порядок проходження огляду є КУпАП, статтею 266 якого врегульовано питання «Відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».
Згідно ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Аналогічна норма містяться в пунктах 1, 2, 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015 року, в п. 1 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, а також в пунктах 2, 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103.
Частини 2 та 3 статті 266 КУпАП визначають, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні вимоги також містяться пунктах 5, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103, і регламентують, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів і лікарем закладу охорони здоров'я, у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в НАЙБЛИЖЧОМУ закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015 року передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки цих біологічних середовищ, то для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров (пункт 13 цього ж розділу Інструкції.)
Огляд же особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 цієї статті).
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до виписаних у ст.ст.254, 255 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
З наведеного слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Як вбачається з долучених органом, що порушив провадження в справі, до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів, що здійснювалися поліцейськими, працівники поліції 28 квітня 2025 року о 12 год. 10 хв. в м.Кам'янець-Подільському зупинили автомобіль «GEELY EMGRAND», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . З відеозапису вбачається, що відразу ж після зупинки під час спілкування поліцейські запідозрили, що у ОСОБА_1 є ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що він погодився. Після цього, працівник поліції повідомляє, що для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння їхати будуть у селище Чемерівці або у м.Дунаївці, проти чого ОСОБА_1 заперечує та повідомляє, що пройде огляд на стан наркотичного сп'яніння у м.Кам'янець-Подільському, а їхати в селище Чемерівці або м.Дунаївці відмовляється. Тому поліцейські розцінили такі дії ОСОБА_1 як його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, з долучених органом, що порушив провадження у справі, до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів, суддею встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а відмовився від такого огляду поза межами м.Кам'янець-Подільського.
Як вбачається з Переліку закладів охорони здоров'я області, яким надано право огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та затвердження переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду у 2025 року, який затверджений наказом Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації від 14 січня 2025 року №10 станом на 28 квітня 2025 року право на проведення медичного огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння мали лікарі 24 закладів охорони здоров'я Хмельницької області, в тому числі Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради та Комунальне некомерційне підприємство «Багатопрофільна центральна районна лікарня» Слобідко-Кульчиївецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Водночас, ураховуючи, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції в м.Кам'янець-Подільському по вул.Лесі Українки, 16 найближчим закладом охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду було Комунальне некомерційне підприємство «Кам'янець-Подільська міська лікарня» Кам'янець-Подільської міської ради.
Тобто, на переконання судді, ще первинно була порушена процедура проведення такого огляду.
Звідси як протокол про адміністративне правопорушення про відмову від проходження огляду, з долученими відеозаписами, слід визнати недопустимими доказами.
А будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, у справі відсутні, судом такі докази не встановлені. До того ж, в рішеннях ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суддя не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, застосовуючи закріплений в ст.62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь, суддя дійшов переконання, що провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст. 247, п.3 ч.1 ст. 284 КУпАП, -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 у зв'язку відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Черепахін В.О