Справа № 577/1832/25
Провадження № 2/577/785/25
01 травня 2025 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,
за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 058 грн. 75 коп, -
ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року в розмірі 32 058 грн. 75 коп. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 03 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 428487512, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит у розмірі 20 600 грн 00 коп на строк 30 днів із сплатою процентів за користування кредитними коштами. Свої зобов'язання за вказаним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало. Проте свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 ОСОБА_1 не виконував належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість на загальну суму 32 058 грн. 75 коп, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 875 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 19 183 грн 75 коп.
05 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/7, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 428487512, укладеним 03 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 на загальну суму 32 058 грн. 75 коп.
Оскільки у добровільному порядку заборгованість договором № 428487512 від 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 погашена не була, то ТОВ «Таліон Плюс» звернулося з вказаним позовом до суду .
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2025 року позовна заява ТОВ «Таліон Плюс» була прийнята до розгляду судом та відкрите провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проведений за правилами спрощеного позовного провадження та судовий розгляд справи призначений на 01 травня 2025 року на 08 год. 00 хв.
Представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» Бражук М.О. в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує (а.с. 69).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.66-68), про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 наданий не був.
Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, приходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19..
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 03 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 428487512 у формі електронного документу (а.с.18 зв-29)
Договір кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором APVD (а.с. 29 зв.).
Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, у сумі кредитної ліміту у розмірі 20 600 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів, у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кінцева дата повернення кредиту - 03 жовтня 2029 року (п. 2.1., 7.3. договору).
Згідно п. п. 2.2.-2.4., 3.1. договору кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року сума кредитного ліміту, вказана у п. 2.1. договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12 875 грн 00 коп 03 вересня 2024 року (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (нецільовий кредит), крім участі в азартних іграх. Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суми кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Відповідно до п.п. 8.2 - 8.3. договору процентна ставка за користування за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процента ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. Базова процентна ставка складає 1,00 відсоток в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних.
Відповідно до п. 8.5 договору кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року за умови повного дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма отриманими траншами протягом 6 календарних днів після дати закінчення дисконтного періоду кредитування, кредитодавець зобов'язаний зменшити зобов'язання позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування кредитом наступним чином:
8.5.1. за період від 03 вересня 2024 року до 03 жовтня 2024 року (включно) кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 1,00 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 (триста шістдесят п'ять) відсотків річних;
8.5.2. У разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 03 жовтня 2024 року кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 1,00 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,00 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір індивідуальної процентної ставки у наступних періодах пролонгації, зокрема у разі отримання позичальником від кредитодавця та введення в особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на індивідуальну процентну ставку.
Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало, перерахувавши грошові кошти в сумі 12 875 грн 00 коп 03 вересня 2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 хх хххх 9241, видану на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 34, 34зв).
Проте свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року ОСОБА_1 не виконував належним чином, у зв'язку з чим станом на 05 листопада 2024 року за ним утворилася заборгованість за вказаним договором на загальну суму 32 058 грн. 00 коп, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 875 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 8 111 грн 25 коп. (а.с.13зв-15).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною ч. 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
05 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № МВ-ТП/7 (а.с. 9-11).
Пунктом 2.1. вищевказаного договору визначено, що в порядку та на умовах договору Клієнт (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») зобов'язується відступити Фактору (ТОВ «Таліон Плюс») права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора (ТОВ «Таліон Плюс») з моменту підписання Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Пунктом 3.1. договору факторингу сторони погодили, що розмір фінансування, що підлягає сплаті Фактором Клієнту, встановлюється у Реєстрі прав вимоги.
Реєстр боржників був підписаний сторонами 05 листопада 2024 року та до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за договором кредитної лінії № 428487512, укладеним 03 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у вигляді заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 875 грн 00 коп та заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 8 111 грн 25 коп (а.с. 12-13).
Відповідач ОСОБА_1 05 листопада 2024 року був повідомлений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії № 428487512, укладеним 03 вересня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № МВ-ТП/7 від 05 листопада 2024 року (а.с. 35).
Відповідно до положень ст. 1083 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року, ні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ні ТОВ «Таліон Плюс».
ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування ОСОБА_1 нарахування процентів за договором кредитної лінії № 428487512, укладеним 03 вересня 2024 року та станом на 30 січня 2025 року заборгованість відповідача за вказаним договором становила
32 058 грн. 75 коп, яка включалам в себе: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 875 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 19 183 грн 75 коп (а.с. 13-14).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
30 січня 2025 року відповідачу ТОВ «Таліон Плюс» було направлено повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 428487512 від 03 вересня 2024 на суму 32 058 грн. 75 коп (а.с. 35).
Враховуючи вищевикладене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» слід стягнути заборгованість за договором № 428487512 від 03 вересня 2024 на суму 32 058 грн. 75 коп, яка включає в себе: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 875 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 19 183 грн 75 коп.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп (а.с. 6зв).
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй позовній заяві ТОВ «Таліон Плюс» зазначило, що прохає стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги. При цьому у позовній заяві ТОВ «Таліон Плюс» вказало, що орієнтований розрахунок витрат на правничу допомогу (аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку, підготовка та направлення повідомлення відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога), збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі адвокатським об'єднанням та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду), які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 5 000 грн 00 коп (а.с. 4,5зв.).
На підтвердження витрат, понесених позивачем за надання ТОВ «Таліон Плюс» професійної правничої допомоги суду надані: договір надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, додаткова угода № 278 від 30 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 5 від 02 грудня 2024 року, акт прийому-передачі наданих послуг до вказаного договору, платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 30 грудня 2024 року про оплату за надання правової допомоги згідно договору № 5 у справі про стягнення заборгованості, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Колінько А.В. серії ЧН № 000666.
Частиною 3 статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.
При цьому суд також враховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст. ст. 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 599, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1083 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 280-283, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 428487512 від 03 вересня 2024 року в сумі 32 058 грн. 75 коп (тридцять дві тисячі п'ятдесят вісім грн. 75 коп), понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 37 481 грн 15 коп (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят одна грн 15 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачу у день його проголошення, відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», юридична адреса м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642.
відповідач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя Ярмак О. М.