Справа № 489/3014/25
Провадження № 1-кс/489/1372/25
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
іменем України
22 травня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №62025150010001875 від 11.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 409 ч. 4 та 358 ч. 4 КК України, про арешт майна,
встановив:
Згідно з клопотанням, Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за фактом подання 16.01.2024 командуванню військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_4 завідомо підробленої довідки до акту огляду МСЕК, яка дає підстави для звільнення його з військової служби, а також за фактом його ухилення 13.03.2024 від несення обов'язків військової служби шляхом обману. Прокурор просить накласти арешт на вилучений 15.05.2025 в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 мобільний телефон «Айфон 13» з номером телефону НОМЕР_2 , з метою його збереження як речового доказу, оскільки на ньому може міститися інформація, що має значення для досудового розслідування вказаного провадження.
Прокурор до суду не з'явився, надавши заяву про підтримання клопотання та проведення розгляду за його відсутності. Керуючись ч. 6 ст. 9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження та закріпленим у ст. 7 КПК України принципом диспозитивності, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду клопотання без участі прокурора. Власник тимчасово вилученого майна до суду не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся оголошенням на сайті судової влади з урахуванням скорочених строків розгляду вказаної категорії справ. Його неприбуття, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, не перешкоджає розгляду клопотання. Розгляд клопотання проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
В ході розгляду клопотання на підставі досліджених доказів встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №62025150010001875 від 11.03.2025 за статтями 409 ч. 4 та 358 ч. 4 КК України.
У ході досудового розслідування 15.05.2025 під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 був вилучений мобільний телефон «Айфон 13», серійний номер НОМЕР_3 , imei1: НОМЕР_4 , imei2: НОМЕР_5 , з абонентським номером НОМЕР_2 , який дійсно має значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вилучений в особи, яка може бути причетною до вчинення кримінального правопорушення, може містити інформацію, що має значення для досудового розслідування вказаного провадження, а також визнаний речовим доказом постановою слідчого від 15.05.2025. Тому з метою забезпечення його збереження для досудового розслідування, встановлення обставин кримінального правопорушення та закінчення даного провадження необхідно накласти арешт на вказане майно.
При цьому, в матеріалах клопотання відсутні будь-які відомості щодо того, що вилучене під час обшуку майно станом на час розгляду клопотання було оглянуте стороною обвинувачення, внаслідок чого існували б підстави для повернення такого майна його власнику, тому вказані обставини свідчать про наявність на даний час підстав для збереження вилученого майна у сторони обвинувачення та необхідність його арешту. Крім того, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Натомість, слідчий суддя на вказаній стадії розслідування не вправі надавати оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності і допустимості для встановлення обставин кримінального провадження, яка має бути надана судом вже під час розгляду кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний з'ясувати, що вилучене майно відповідає критеріям щодо речових доказів та потребує збереження для розслідування кримінального провадження шляхом накладення на нього арешту, тобто вжиттям заходів забезпечення кримінального провадження. У свою чергу, якщо в ході подальшого розслідування кримінального провадження перестануть існувати обставини, які стали підставою для накладення арешту на вилучене майно, тому його власник/законний володілець вправі звернутися до слідчого судді з відповідним клопотання про скасування його арешту.
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на необхідність задоволення клопотання. Керуючись статтями 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання про арешт майна задовольнити.
У кримінальному провадженні №62025150010001875 від 11.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 409 ч. 4 та 358 ч. 4 КК України, накласти арешт на мобільний телефон «Айфон 13», серійний номер НОМЕР_3 , imei1: НОМЕР_6 , imei2: НОМЕР_5 , з абонентським номером НОМЕР_2 , який був вилучений 15.05.2025 під час обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 ,
шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1