Справа № 467/447/25
Провадження № 3/467/218/25
21.05.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого, РНОКПП в справі відсутній,
за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення
06 квітня 2025 року о 11 годині 13 хвилин в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та від проходження огляду на стан сп'яніння в найближчому медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, 06 квітня 2025 року о 11 годині 13 хвилин в селищі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області по вул. Учительська, 145 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року, будучи притягнутим до адміністративної відповідальності 22 квітня 2024 року за ч.2 ст. 126 КпАП України, чим порушив вимоги пункту 2.1.а ПДР України та вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи.
Захисник Рубан С.Ю. у судове засідання не з'явився, подав суду письмове клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КпАП України, посилаючись на те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівниками поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Крім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейським останній вів себе адекватно, чітко відповідав на їх питання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, у нього відсутнє тремтіння пальців рук, мова його зрозуміла, чітка, рухи тіла теж адекватні. Найближчим закладом охорони здоров'я, якому надано право на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, є КНП «Арбузинська центральна лікарня» Арбузинської селищної ради, а не Південноукраїнська ЦМБЛ, куди працівник поліції наполегливо пропонував водію ОСОБА_1 проїхати для проходження медичного огляду. Водій повідомив, що бажає пройти огляд саме в КНП «Арбузинська центральна лікарня», однак йому у цьому відмовили. Всупереч чинному законодавству водія не було відсторонено від керування транспортним засобом. Працівниками поліції не надано довідку про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте рішення по справі, а долучено копію постанови серії ЕНА № 1971415 від 22 квітня 2024 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 3400 грн. Зі змісту долученої постанови відомо, що копія вказаної постанови не була отримана ОСОБА_1 на місці її винесення. Йому також невідомо про її наявність та її зміст. Останнім вказана постанова не була оскаржена і тому не набрала законної сили.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Між тим, згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292350 та ЕПР1 № 292371, за якими особа притягується до адміністративної відповідальності, складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395.
Частина 1 статті 130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови (пункт 3 Інструкції №1452).
Огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 Інструкції №1452).
У відповідності до положень частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Факт виявлення у ОСОБА_1 таких ознак алкогольного сп'яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців - підтверджується відображенням цих ознак у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з відеозаписом, переглянутим у ході судового засіданні, працівником поліції неодноразово пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу («Драгера»), так і в медичному закладі, на що останній відмовився (запис 11.23). При цьому водій зайняв наступну позицію захисту: спочатку погодився пройти огляд на місці за допомогою алкотестера, а після прибуття чоловіка, який назвався батьком водія і перешкоджав поліцейським виконувати свої посадові обов'язки (запис 11.19), відійшов в сторону, а потім сів до автомобіля і не відповідав на запитання поліцейських. Така поведінка водія свідчить про фактичну відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі. Факт відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі підтверджується і письмовим поясненням ОСОБА_1 , яке є у матеріалах справи.
Твердження захисника про те, що саме водій ОСОБА_1 висловлював бажання пройти медичний огляд саме в КНП «Арбузинська центральна лікарня», однак працівники поліції у цьому йому відмовили, не відповідає дійсності та спростовується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом. Таку вимогу висловлював чоловік, який себе не назвав.
Оцінюючи доводи захисника про те, що водію було запропоновано проїхати для проходження огляду не до найближчого медичного закладу КНП «Арбузинська центральна лікарня», а до КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня», суд прийшов до наступного. Так, як слідує з відеозапису з боді-камери працівника поліції, поліцейським було запропоновано водію пройти огляд в медзакладі м.Південноукраїнськ. Разом з тим, доказів того, що для проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 звернувся до КНП «Арбузинська центральна лікарня» і що такий огляд був проведений уповноваженим медичним працівником, захисник суду не надав. За такого, суд прийшов до висновку, що медичний огляд водія не проводився, а тому доводи про те, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, оскільки всупереч вимогам Інструкції № 1452/735 йому був запропонований для проходження огляду медичний заклад, що не є найближчим, суд не враховує.
Суд також не приймає до уваги посилання захисника на те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР України, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівниками поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, виходячи з наступного.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 , які є в матеріалах справи, зазначено про те, що він 06 квітня 2025 року близько 11 години 13 хвилин на автомобілі «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 під'їхав до магазину «Покупайка». Після того як він зупинився ззаду на службовому автомобілі «Тойота» під'їхали працівники поліції без проблискових маячків.
Крім цього, з переглянутого відеозапису (11 година 13 хвилин) видно, що водій під'їхав до магазину, зупинився та, вийшовши з автомобіля, направився до магазину. І тільки далі під'їхав автомобіль поліцейських.
Вказане свідчить про те, що водій ОСОБА_1 зупинив автомобіль, яким керував, не на вимогу працівників поліції, а за власним бажанням. Відсутність знаку від проблискових маячків на автомобілі поліцейських також свідчить про те, що поліцейські вимогу зупинитись водію не пред'являли.
Твердження захисту про те, що працівники поліції не відсторонили водія від керування транспортним засобом суд не враховує, оскільки відсутність у матеріалах справи доказів відсторонення водія від керування не свідчить про відсутність провини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Сукупність досліджених в матеріалах справи доказів: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292371, відеозапису події, переглянутого в судовому засіданні, письмового пояснення ОСОБА_1 , направлення на огляд до медичного закладу, свідчить про доведення провини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі.
Відповідно до вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з частиною 9 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Пунктом 2 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року "Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами" регламентовано, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України "Про дорожній рух").
Відповідальність за частиною 5 статті 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Протокол підписаний ОСОБА_1 , жодних зауважень до змісту протоколу він не зазначив.
За змістом довідки від 08 квітня 2025 року, підписаної начальником відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії.
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн.
Наявність постанови серії ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності свідчить про те, що останній вчинив 22 квітня 2024 року адміністративне правопорушення та притягався до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП та в подальшому, 06 квітня 2025 року повторно протягом року вчинив порушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, за що відповідальність передбачена частиною 5 статті 126 КУпАП.
Також вказані обставини підтверджуються відеозаписом нагрудної камери працівників поліції з місця події, який долучений до протоколу. Із відеозапису вбачається, що після зупинки автомобіля «OPEL VECTRA» під час перевірки документів та встановлення особи водія було з'ясовано, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який не мав посвідчення водія відповідної категорії. Також було з'ясовано, що останній повторно протягом поточного року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП. Поліцейськими було роз'яснено, що відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 КУпАП. ОСОБА_1 були роз'яснені його права та складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 126 КУпАП. Останній був ознайомлений зі змістом протоколу та отримав його копію. Заперечень при цьому ніяких не висловлював.
З подіями, відображеними на відеозаписі, також узгоджуються і письмове пояснення ОСОБА_1 про те, що він керував автомобілем «OPEL VECTRA» д.н.з. НОМЕР_1 і на вимогу працівників поліції відмовився надати посвідчення водія.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про справі щодо ОСОБА_1 .
Сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 292350 від 06 квітня 2025 року, копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1971415 від 22 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400 грн., відеозапису, переглянутого в ході судового засідання, довідки органу поліції від 08 квітня 2025 року про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії, письмового пояснення ОСОБА_1 , свідчить про доведення провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Безпідставними є також посилання захисника на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 292350 є неналежним доказом.
Відповідно до Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах (пункт 4 розділу І вказаної Інструкції).
Інформація, що вноситься користувачами інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (пункт 7 розділу І вказаної Інструкції).
Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (далі - Реєстр), який є функціональною підсистемою Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, забезпечує збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, у тому числі зафіксовані у режимі фотозйомки (відеозапису), що використовуються для формування звітності, а також надання відомостей з нього (пункт 1 «Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху», затвердженого наказом МВС України 10 травня 2019 року №359).
А тому наявна в матеріалах справи копія постанови про накладення адміністративного стягнення є належним доказом по справі.
Матеріали справи не містять та захисником не надано доказів про оскарження винесеної відносно ОСОБА_1 постанови ЕНА №292350 від 22 квітня 2024 року про притягнення до відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП, а тому вказана постанова є такою, що набрала законної сили.
Предметом оскарження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, по якій захисником надана суду ухвала Арбузинського районного суду від 17 квітня 2025 року про відкриття провадження, є постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КпАП України за правопорушення, вчинене 06 квітня 2025 року. Рішення по вказаній адміністративній справі не є перешкодою для розгляду даної справи.
У рішенні ЄСПЛ від 25 березня 2021 року по справі "Сміляніч проти Хорватії", суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
При цьому, належить звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, згідно зі ст. 36 КпАП України, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно ст.ст. 23, 33 КУпАП при призначенні покарання суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення у відношенні правопорушника, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, суд вважає за необхідне застосувати до нього адміністративне стягнення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років як за більш суворе правопорушення.
Призначаючи вид стягнення суд враховує, що порушнику, крім стягнення у виді адміністративного штрафу, неможливо призначити стягнення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки належність транспортного засобу згідно матеріалів справи не встановлено.
Крім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і призначити йому стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к.
Суд також роз'яснює, що згідно ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Відповідно до ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя Т.М. Кологрива