Справа № 152/691/25
2/152/443/25
22 травня 2025 року м. Шаргород
Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Країло Степан Васильович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс», про захист прав споживачів, визнання недійними окремих положень договору та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 травня 2025 року адвокат Країло С.В., в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області.
У позовній заяві представник позивачки просить: позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про захист прав споживачів, визнання недійсними окремих положень договору та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити. Пункт 1.6. Договору про споживчий кредит за № 4403897 від 23 березня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , визнати недійсним; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит за № 4403897 від 23 березня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , з урахуванням висновків і рішення суду у дійсній справі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариства з Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.05.2025 9 обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом дійсного позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року, справу передано в провадження судді Войнаровського І.В..
Перевіривши відповідність позовної заяви вимогам, викладеним у статтях 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає статтям 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві адвокатом Країлом С.В. зазначені вимоги ст. 175 ЦПК України не дотримані, зокрема пунктів 3 та 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Разом з цим, представником позивачки взагалі не обґрунтовано та не наведено відповідні розрахунки і обґрунтування в позовній заяві. Не зазначено ціни позову, при цьому позов підлягає грошовій оцінці, оскільки в прохальній частині позовної заяви представник позивачки просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит за № 4403897 від 23 березня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , з урахуванням висновків і рішення суду у дійсній справі.
У пункті 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються у будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2)при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5)будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до цих правовідносин можливе лише у тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Хоча позовна заява і містить посилання на порушення законодавства про захист прав споживача та способи захисту цього права згідно Закону України «Про захист прав споживачів», однак в ній не наведено підтверджень того, що в дійсності між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Отже, позивачка, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду, тим самим надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня встановлено в розмірі 3028 грн.
Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Представником позивачки заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, за кожну з яких необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що разом становить 2422,40 грн (1211,20*2 = 2422,40).
При цьому, суд звертає увагу представника позивачки, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Країло Степан Васильович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс», про захист прав споживачів, визнання недійними окремих положень договору та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити представника позивачки про необхідність виправлення недоліків заяви протягом п'яти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і повернута представнику позивачки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Войнаровський