Справа № 454/521/25 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.
Провадження № 33/811/620/25 Доповідач: Белена А. В.
16 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 13 лютого 2025 року,
Постановою судді Сокальського районного суду Львівської області від 13 лютого 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, військовослужбовець ОСОБА_1 03.02.2025 о 21 год. 20 хв. на території місця тимчасового розташування НОМЕР_1 прикордонного загону, що на АДРЕСА_2 під час несення військової служби, в умовах особливого періоду, перебував у стані алкогольного сп'яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
На постанову судді Рудік С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що він попереджав керівництво 1-го ПРИКЗаС про свою хворобу, у зв'язку з якою він не міг нести службу. Проте на його заяви ніхто не звертав увагу, а тому він змушений був лікуватися самостійно.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа проти Іспанії зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що останній був добре обізнаний про перебування у провадженні Львівського апеляційного суду апеляційної скарги. Слід також звернути увагу і на той факт, що ОСОБА_1 не заявляв жодних клопотань до суду про відкладення розгляду справи, як і не повідомляв суд про неможливість прибуття до суду.
Тому, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги визначені ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності із врахуванням доводів апеляційної скарги та тих доказів, які містяться у матеріалах справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022року в Україні ведений воєнний стан, який неодноразово був продовженим та діє й на сьогоднішній день.
Відповідно до ст.1 6, 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно з ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, серед іншого, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 1 статті 266-1 КУпАП визначено, що військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави вважати, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув справу, враховуючи вимоги ст.ст. 245,251, 252, 254-256, 280, 283 КУпАП та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Так, відповідно до положень частини першої ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення КНЦ № 01/25 від 04 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП;
рапортом в.о. начальника центру з навчально-методичної роботи підполковника ОСОБА_2 № 03.1.1/3268/25-Вн від 04.02.2025, відповідно до якого 03.02.2025 о 21.00 год. від відповідального тимчасового навчального пункту майстер-сержанта ОСОБА_3 надійшла доповідь про виявлення військовослужбовця 6 взводу тимчасового навчального пункту солдата ОСОБА_1 під час вживання антисептичного засобу. Вищевказаного військовослужбовця було доставлено до центральної міської лікарні Шептицької МР. В результаті медичного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, а саме: 2,1 ‰;
копією військового квитка на ім'я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 06.03.1993;
письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 04.02.2025, відповідно до яких останні вину у вчиненому визнав, у подальшому зобов'язався подібного не повторювати;
витягом із наказу начальника Кінологічного центру ДПС України від 03.02.2025 № 43-ВВ солдат ОСОБА_1 прибув на навчання із НОМЕР_3 прикордонного загону - 01.02.2025;
довідкою КНП «Центральна міська лікарня Шептицької міської ради», відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, 2,1 ‰ .
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.
Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.
Апеляційний суд відкидає як надумані доводи ОСОБА_1 про те, що таким чином (вживаючи антисептик) він лікувався, та вважає що такі спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 13 лютого 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА