Справа № 441/532/24 Головуючий у 1 інстанції: Перетятько О.В.
Провадження № 33/811/629/25 Доповідач: Белена А. В.
16 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника-адвоката Заремби О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 183-2 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року
Постановою судді Городоцького районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді 5 діб арешту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнаний винним утому, що він у період часу з 01.02.2025 по 22.02.2025, без поважних причин не прибув до місця виконання суспільно корисних робіт, визначеного направлення Львівського районного сектору № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області Міністерства юстиції України від 13.01.2025, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 183-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На постанову судді Котов І.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді щодо нього змінити в частині накладення адміністративного стягнення у виді 1 доби адміністративного стягнення.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що позбавило його можливості взяти участь у судовому засіданні та надати пояснення, докази щодо обставин справи.
Не заперечує винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, проте вважає накладене стягнення надмірно суворим.
Звертає увагу, що він навчається на денній формі навчання у Львівському вищому професійному училищі № 20, а відтак у випадку арешту строком на 5 діб не зможе відвідувати навчання, що у подальшому негативно вплине на його успішність.
Окрім цього, вказує, що його дружина - ОСОБА_2 перебуває на 23 тижні вагітності, а також вони разом виховують ще двох малолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу, а тому дружина потребує його допомоги та підтримки.
Вважає, що суддя безпідставно не врахувала як пом'якшуючу обставину його щире каяття.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисник-адвоката Заремби О.В., учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-2 КУпАП, в апеляційному порядку не оскаржується. За таких обставин, суд апеляційної інстанції перевіряє обґрунтованість рішення суду в межах заявлених в апеляційній скарзі вимог.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Диспозиція ст. 183-2 КУпАП передбачає відповідальність за Ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-2 КУпАП, суддя суду першої інстанції правильно виходив із того, що його вина у вчиненні вказаного в постанові правопорушення доведена, оскільки підтверджується наявними у цій справі доказами, які не заперечуються стороною захисту в апеляційній скарзі.
Також, розглядаючи адміністративну справу та приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції в повній мірі врахував особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його вини.
Перевіряючи доводи про справедливість призначеного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Так, санкцією ст. 183-2 КУпАП передбачено стягнення у виді адміністративного арешту строком до десяти діб.
Так, відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи про те, що накладення на правопорушника стягнення у виді п'яти діб арешту поставить його та його сім'ю у скрутне становище, він не буде мати змоги відвідувати навчання, що у подальшому може негативно вплинути на успішність, чи не зможе допомагати дружині у догляді за дітьми від попереднього шлюбу, оскільки 5 діб не є значним періодом.
Разом з тим, суть накладення стягнення полягає саме в тому, що особа, яка вчинила правопорушення обмежується в своїх правах та свободах, що безумовно не може не позначитись на якості її життя.
Апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в повному обсязі були дотримані вимоги закону, оскільки застосоване щодо нього стягнення повністю відповідає санкції статті вчиненого правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП врахував характер i ступінь суспільної небезпеки вчиненого адміністративного правопорушення та особу правопорушника.
Апеляційний суд вважає, що при призначенні стягнення у відповідності до вимог ст. 34 КУпАП необхідно враховувати як обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення те, що правопорушник повністю визнав вину у вчиненні правопорушення та розкаявся.
Разом з тим, вищевказана обставина не впливає на правильність висновків суду щодо розміру призначеного стягнення, оскільки була врахована судом першої інстанції і призначене ОСОБА_1 стягнення є справедливим.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки стягнення, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.
Оскільки в даній справі категорія справедливості, як одна із основних засад права, не була порушена, зокрема, баланс поведінки ОСОБА_1 і пропорційність його юридичної відповідальності був дотриманий, а суддя не вийшов за межі наданих йому повноважень, тому на думку апеляційного суду дане судове рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга, відповідно, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Городоцького районного суду Львівської області від 10 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ст. 183-2 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА