Справа № 683/1162/25
2-о/683/83/2025
19 травня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
з участю секретаря Градомської Д.Р.,
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника Клюцук В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/1162/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Старокостянтинівська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
встановив:
18 квітня 2025 року адвокат Клюцух В.П. в інтересах ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернулася в суд із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме просить встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є одна і та сама особа; та встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час захисту Батьківщини загинув син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 звернулася до військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого ОСОБА_3 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 зі змінами, як матері загиблого. Однак, листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/28/13-836-2025 від 04.04.2025 року, ОСОБА_1 повідомили, що у поданих ним документах щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого, існує розбіжність в написані прізвища матері загиблого, а саме в свідоцтві про народження ОСОБА_3 вказано матір'ю як « ОСОБА_2 », проте на дату народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в матері повинно було бути прізвище ОСОБА_1 згідно наданого свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.09.1994 року, яким було змінено прізвище із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду із даною заявою для захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Заявник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник заявника ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Заінтересовані особи, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи був повідомлені своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається зі ст.293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата ВС звернула увагу, що існує два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню в позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Отже, судом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту родинних відносин між фізичними особами, є суд цивільної юрисдикції відповідно до ст. 19 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
При цьому в одному провадженні не можуть бути поєднані вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій.
Також Велика Палата ВС звернула увагу на неефективність підходу до визначення юрисдикційності спорів про встановлення юридичних фактів у судовому порядку залежно від мети звернення та наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень. Адже це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності доказування одних і тих же обставин, подій та фактів при кожному зверненні до судів різних юрисдикцій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, суд дослідивши матеріали справи вважає, що факт родинних відносин між ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження в суді.
Судом встановлено, що доводи заявника в заяві не суперечать іншим, наявним у справі, доказам. Зокрема, дослідивши матеріали справи суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , в с.Старий Остропіль, Старокостянтинівського р-н., Хмельницької обл., матір'ю якого записана ОСОБА_2 , а батьком записаний ОСОБА_7 . Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133, 135 Сімейного кодексу України відомості про батька записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 09.07.2024 року, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Вербове, Пологівський р-н., Запорізька обл., помер ОСОБА_3 у віці 25 роки, про що було складено відповідний актовий запис за №439.
Після смерті сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернулася до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого старшого солдата ОСОБА_3 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, у зв'язку зі смертю її сина, однак листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №50/28/13-836-2025 від 04.04.2025 року, її повідомили, що у поданих нею документах щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого, існує розбіжність в написані прізвища матері загиблого, а саме в свідоцтві про народження ОСОБА_3 вказано матір'ю як « ОСОБА_2 », проте на дату народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в матері повинно було бути прізвище ОСОБА_1 згідно наданого свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.09.1994 року, яким було змінено прізвище із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Згідно довідки №174 виданої Староостропільською сільською радою Хмельницької області від 20.03.2025 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 виданого 01.07.1998 року Староостропільською сільською радою серії НОМЕР_3 , дійсно є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки №175 виданої Староостропільською сільською радою Хмельницької області від 20.03.2025 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно по господарської книги №3 особовий рахунок № НОМЕР_5 Староостропільської сільської ради за 1996-2000 року дійсно є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Поховання ОСОБА_3 проводила мама ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №106 від 26.02.2025 року.
Крім того, факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як матір'ю та сином підтвердили своїми показами в судовому засіданні свідки: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які зазначили, що ОСОБА_1 є матір'ю для ОСОБА_3 , вони разом проживали, свого батька ОСОБА_3 не знав.
З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що метою звернення заявника до суду є встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як матері та сина, для забезпечення умов реалізації ОСОБА_1 права на оформлення спадкових справ.
Відповідно до п.7 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Суд не може відмовити у розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Водночас, щодо встановлення факту про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є одна і та сама особа, слід зазначити наступне.
Відповідно до статей 4, 26 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських рад. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Окремо варто звернути увагу на роз'яснення, надані у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за яким, заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв'язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв'язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Тобто, юридичний факт про встановлення тотожності особи за законом не підлягає судовому розгляду.
Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.10.2020, справа №641/1386/18 (провадження №61-19317св19).
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що встановлення юридичного факту тотожності особи, а саме, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » є однією і тією ж особою, який просить встановити заявник, у судовому порядку не встановлюється.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що порушене нею питання може бути вирішено шляхом звернення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану з заявою про внесення змін до актового запису, а у разі відмови, дії останнього можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому КАС України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що знайшов підтвердження факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . В задоволені решти заявлених вимог заяви слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, незважаючи на задоволення вимог заявниці, суд не повертає сплачену ним при зверненні до суду суму судового збору, оскільки згідно вимог ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 78, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, - задовольнити частково.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 є матір'ю для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В задоволені решти вимог заяви відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області від 12 травня 2003 року, РНОКПП НОМЕР_7 .
Заінтересована особа: Старокостянтинівська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), місце знаходження: 31100, пров.Подільський, 2, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницька обл., код ЄДРПОУ 02901138.
Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .
Повний текст рішення складено 22 травня 2025 року.
Суддя: