Справа № 944/3389/24
Провадження №2-а/944/19/25
22.05.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Колтуна Ю.М.,
з участі секретаря судового засідання Романик Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, інспектора Яворівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Линди Андрія Ігоровича, про скасування постанови серії ББА №596618 від 31.05.2024,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серії ББА №596618 від 31.05.2024 про накладення на нього стягнення.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 31.05.2024 було винесено постанову серії ББА №596618 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу - 20 400,00 грн.
Дану постанову він, отримав листом 08.06.2024. Вважає, що дана постанова є незаконною оскільки, в ній не відображено, яким транспортним засобом він керував і де саме, а також не встановлено особу позивача та, що саме він керував транспортним засобом, також не відображено коли саме він був позбавлений водійського посвідчення транспортним засобом, з огляду на що постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.
Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 24.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
10.09.2024 для повного та всебічного розгляду справи витребувано у відповідачів докази, а саме відеозапис з нагрудних камер поліцейських, які стали підставою для складення постанови, що оскаржується.
19.09.2024 судом отримано відповідь з Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області, з якої встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 596618 від 31.05.2024 за вих. № 9728/04/64 від 21.06.2024 скеровано до примусового виконання в Яворівський ВДВС у Львівській області ЗМУЮ (м. Львів), оскільки не було повідомлено відповідача про оскарження вищевказаної постанови. Також інформовано суд, що відеозаппс з нагрудної камери поліцейського щодо події, яка мала місце 31.05.2024 відсутній, оскільки згідно п.п.1 п.3 розділу 8 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 відповідно до якої термін зберігання інформації становить 30 діб.
Позивач та його представник адвокат Чорній І.А. в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав заяву, в якій просив розглядати справу без його та позивача участі, позов підтримує повністю.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, місце та дату судового засідання, свого представника в судове засідання не направив, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 289 КУпАП, 286 КАС України, скаргу (адміністративний позов) на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Зважаючи, що оскаржувана постанова винесена 31.05.2024 та була отримана позивачем 08.06.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, слід вважати, що позов поданий до суду у передбачені чинним законодавством строки.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна/умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 31.05.2024 інспектором Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області Линдою А.І. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №596618.
Відповідно до вказаної постанови, 31.05.2024 о 21 год. 22 хв. в с.Чолгині по вул.Центральна,15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без застебнутого мотошолома, без номерного знака, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, Яворівським районним судом чим порушив п.2.3г, 2.9в, п.2.1 «а» ПДР, скоївши таким чином адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Проте, із оскаржуваної постанови вбачається, що інспектором поліції на підтвердження обставин зазначених у постанові обставин, як доказ долучено відеозапис.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.3 г) ПДР під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Пунктом 2.9 в) ПДР визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
Згідно з пунктом 2.1 а) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Диспозицією ч. 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідальність, передбачена ч.1 ст. 121-3 КУпАП, настає за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом 31.05.2024 о 21 год. 22 хв. в с.Чолгині по вул.Центральна, 15.
Як зазначає у своєму повідомлення представник відповідача, відеозапис даної події не є збереженим, з огляду на те, що минули строки зберігання відеозаписів з нагрудних камер поліцейського передбачені п.п.1 п.3 розділу 8 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018.
Також, суду не додано доказів про роз'яснення відповідачем позивачеві його прав та обов'язків, передбачених ч. 1 ст.268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженоїнаказом №1376 від 06.11.2015 МВС України, що є суттєвим порушенням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Суд бере до уваги, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою, яка може бути зацікавленою, а підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами та доказами матеріали справи не містять. На думку суду ця обставина обґрунтовано ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.
Аналогічна правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі №201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року у справі №743/1128/17 та від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач не надав суду доказів і навіть змістовних пояснень на спростування доводів позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваної постанови. Зокрема, суду не надані матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови та відповідач не вжив жодних заходів щодо спростування доводів позивача та не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, слід зауважити, що сама по собі постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі N 357/10134/17 (провадження N К/9901/32368/18).
Оскільки відповідачем, як суб'єктами владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів керування позивачем транспортним засобом транспортним засобом транспортним засобом 31.05.2024 о 21 год. 22 хв. в с.Чолгині по вул.Центральна,15, тобто виконання ним функцій саме водія, а тому позов слід задовольнити.
За правилами п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Документально підтверджені витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн підлягають розподілу за правилами ч. 1ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст.2,5,9,77,122,139,242,243,244,245,246,286 КАС України, ст.ст.288,289,293ч.3 п.2КУпАП, суд,
позов ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, інспектора Яворівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Линди Андрія Ігоровича, про скасування постанови серії ББА №596618 від 31.05.2024 - задовольнити повністю.
Скасувати постанову інспектора Яворівського РВП Головного управління Національної поліції у Львівській області Линди Андрія Ігоровича ББА №596618 від 31.05.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 20400,0 грн по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 4 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень -Головного управління Національної поліції у Львівській області (Код ЄДРПОУ: 40108833, адреса: площа Генерала Григоренка. 3. Львів. Львівська обл., 79000) на рахунок ОСОБА_1 (РПОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.М. Колтун