Справа № 449/1882/24
07.04.2025 м.Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024142450000074 від 03.12.2024 р. щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, гром. України, одруженого, безробітнього, раніше судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,,
ОСОБА_4 засуджено вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. 13 жовтня 2023 року даний вирок набрав законної сили. У подальшому Залізничний районний суд м.Львова своєю ухвалою від 10 квітня 2024 року у порядку абз.1 ч.5 ст.53 КК України замінив ОСОБА_4 покарання зі штрафу на громадські роботи на строк 240 годин. Дана ухвала набрала законної сили 18 квітня 2024 року. Ці рішення суду разом із розпорядженням про виконання надійшли у Львівський районний сектор №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області, для виконання у порядку ст.36-40 КВК України.
19 вересня 2024 року інспектор РСП №2 ОСОБА_5 ознайомила засудженого ОСОБА_4 з порядком та умовами відбування призначеного йому згаданими рішеннями суду покарання у вигляді громадських робіт, а також попередила засудженого, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України, про що засуджений ОСОБА_4 написав відповідну розписку.
Того ж дня ОСОБА_4 ознайомився із скеруванням №915/36/14/1-24 від 19 вересня 2024 року для відбуття громадських робіт у Комунальне підприємство Бібрської міської ради Львівського району Львівської області «Рідне місто» (вул. Тарнавського, буд. 22, м. Бібрка, Львівський район Львівська обл.), відповідно до якого він мав взятись до відбування покарання з 20 вересня 2024 року.
Водночас, за інформацією РСП №2 і КП «Рідне місто» ОСОБА_4 впродовж 18,21-25 і 28-31 жовтня, 1,4-8, 11-15, 18-22 і 25-29 листопада та 2-6, 9-13 і 16-19 грудня 2024 року допустив 45 невиходів на роботу без поважних причин (прогулів) та не відбув 172 із 240 годин громадських робіт, призначених йому вироком й ухвалою суду, незважаючи на письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.389 КК України обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю, підтвердив факт не відбуття громадських робіт, призначених йому вироком суду, у вчиненому розкаявся просив суд суворо його не карати.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об'єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, проте суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в ухиленні засудженого від виконання покарання у виді громадських робіт, доведена повністю.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно копії паспорта, вимоги УІАП при ГУНП України у Львівській області, характеристики Бібрської міської ради Львівської області та відповіді ЦРЛ, встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, за місцем проживання скарг чи зауважень немає, за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався.
Довідкою про відбуття засудженою особою часу покарання, встановлено, що ОСОБА_4 станом на 13.02.2025 року згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 10.04.2024 року відбув 68 годин громадських робіт із 240 годин призначених, з 18 жовтня 2024 року по даний час на громадські роботи н виходить та не відпрацьовує. Окрім цього, відносно ОСОБА_4 виконується вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2023 року, згідно якого його засуджено за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу 25 500 грн., ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року на підставі ст.53 КК України штраф 25500 грн. замінено на 240 годин громадських робіт. На даний час ОСОБА_4 , згідно ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року, до відбування громадських робіт не приступив, строк невідбутого покарання складає 240 годин громадських робіт.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше судимий, непрацюючий, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії проступків. Пом'якшуючих його вину обставин суд враховує щире каяття, обтяжуючих вину обставин суд враховує рецидив злочинів. Тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.
Крім цього, на підставі ч.1 ст.71 КК України, ОСОБА_4 слід частково приєднати покарання невідбуте за вирокам Залізничного районного суду м. Львова від 12.09.2023 року, у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн, яке ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року у порядку абз.1 ч.5 ст.53 КК України замінено на громадські роботи на строк 240 годин, враховуючи що ОСОБА_4 відбув 68 годин громадських робіт, не відбутими залишилися 172 години громадських робіт та за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.11.2023 року, у виді штрафу 25 500 грн., яке ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року замінено на 240 годин громадських робіт, із розрахунку, відповідно до ст.72 КК України, одному дню пробаційного нагляду відповідає 8 годин громадських робіт, відповідно замінивши громадських робіт на строк 412 годин (240 годин + 172 години) у покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 103 дні (3 місяці і 13 днів).
З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками до покарання, призначеного цим вироком, слід остаточно призначити до відбуття покарання у виді 2 роки і місяць пробаційного нагляду.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. 59-1, 71, 72 КК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки.
Перевести у порядку пп. а-1 і г п.1 ч.1 ст.72 КК України невідбуте обвинуваченим покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 вересня 2023 року і заміненого ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10 квітня 2024 року та вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року і зміненого ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 17 липня 2024 року у вигляді громадських робіт на строк 412 годин у покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 103 дні (3 місяці і 13 днів).
З урахуванням положень ч.1 ст.71 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом часткового приєднання невідбутого покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 роки й 1 місяць.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1