Дата документу 22.05.2025
Справа № 334/3512/24
Провадження № 1-кп/334/278/25
22 травня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження №12024082050000254 від 07.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Макіївки Донецької області, який має середню освіту, одруженого, який не має на утриманні дітей, військовослужбовця, який обіймає посаду навідника 5 мінометного відділення МВ РВП 2 ДШБ військової частини НОМЕР_1 , військове звання солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
15 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був призваний по мобілізації для подальшого проходження військової служби відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», далі 15 березня 2022 року ОСОБА_4 направлений до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби на посаді навідника 5 мінометного відділення МВ РВП 2 ДБШ військової частини НОМЕР_1 , відповідно до чого останній являється військовослужбовцем.
Згідно ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статуту внутрішньої служби ЗС України) військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Відповідно до «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року та інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів з гумовими або аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів» передбачено порядок отримання дозвільних документів на придбання бойових припасів.
Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , знаючи про те, що для придбання даних предметів необхідний передбачений законом дозвіл, у невстановлений досудовим слідством час і місці придбав: корпус бойової гранати пострілу ВОГ-17 без маркування; підривач типу УЗРГМ-2 з маркуванням - 47-83 УЗРГМ-2 583.
В подальшому, 07 лютого 2024 року ОСОБА_4 маючи умисел на зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу переніс вищевказані предмети до буд. 183 по пр. Соборний у м. Запоріжжя, де в період часу з 16 години 00 хвилин до 16 години 32 хвилини проведено огляд місця, в ході якого було виявлено та вилучено вищевказані предмети.
Згідно висновку експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України надані на дослідження предмет циліндричної форми являється корпусом бойової гранати пострілу ВОГ-17, наданий на дослідження предмет циліндричної форми являється бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 промислового виготовлення, являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву, надані на дослідження корпус пострілу осколкової гранати ВОГ-17 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим підривачем УЗРГМ-2 являється саморобним вибуховим пристроєм типу ручної осколкової гранати (хатабка).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , спочатку пояснив, що не пам'ятає, як, що та коли відбувалося. Згодом під час допиту у судовому засіданні пояснив, що він є контрактником, будь-яких конфліктів з керівництвом у нього не було. Однак коли подав рапорт на звільнення по догляду за дружиною інвалідом 1 групи, почалися розбіжності. Він пройшов ВЛК, його визнали частково придатним, оскільки він має астму та травму хребта. Однак його не переводили, він постійно був у жовтій зоні. Він не заперечує, що у нього могла бути граната, оскільки їх багато у зоні бойових дій. Гранати не видають, їх або знаходять, або може хтось поділитися. Як він доїхав до Запоріжжя не пам'ятає, він приїхав до дружини додому. Дану гранату він не вважав небезпечною, у нього був такий психологічний стан. Чи вживав він алкогольні напої в той день не пам'ятає, однак думає, що так. Приїхав він до дружини вечором, а дана подія відбулася зранку, це за 200 метрів від будинку дружини. Також пояснив, що до відділу поліції його не доставляли, повезли до ВСП. Через декілька днів потрапив до психіатричної лікарні. На запитання захисника адвоката ОСОБА_5 відповів, що обставини, викладені в обвинувальному акті він визнає у повному обсязі.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 також підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, які є належними та допустимими, а саме:
- Протоколом огляду місця події від 07.02.2024 року з фото таблицями до нього, відповідно до якого оглянута відкрита ділянка з лівої тилової сторони Запорізької обласної філармонії, де на лавочці виявлено ОСОБА_4 поруч з яким на лавочці виявлено металевий предмет зовні схожий на корпус ствольної гранати ВОГ-17 та металевий предмет, зовні схожий на підривач до ручних гранат типу УЗРГМ. Дані предмети були вилучені. Довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів №127 та №127/1. (т.1 а.с. 38-46)
- Постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 07.02.2024, відповідно до якої визнано речовими доказами металевий предмет зовні схожий на корпус ствольної гранати ВОГ-17 з перехідною втулкою та металевий предмет, зовні схожий на підривач до ручних гранат типу УЗРГМ. (т.1 а.с. 47)
- Висновком експерта судової вибухово-технічної експертизи №СЕ-19/108-24/2633-ВТХ від 13.02.2024 року, згідно якого наданий на дослідження предмет циліндричної форми темного кольору являється корпусом бойової гранати пострілу ВОГ-17, який до бойових припасів та вибухових пристроїв не відноситься. Наданий на дослідження предмет циліндричної форми являється бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії УЗРГМ-2 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але являється самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху). Наданий на дослідження корпус пострілу осколкової гранати ВОГ-17 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим підривачем УЗРГМ-2 являються саморобним вибуховим пристроєм типу ручної осколкової гранати (хатабка). (т.1 а.с. 50-56)
- Листом Патрульної поліції в Запорізькій області від 19.02.2024 року щодо надання відеозапису з нагрудних камер поліцейських та диском DVD-R. (т.1 а.с. 57-58)
- Постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 19.02.2024, відповідно до якої визнано речовим доказом диск DVD-R із відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. (т.1 а.с. 59)
- Листом начальника штабу-заступника командира військової частини НОМЕР_1 , що в ході перевірки наявності майна викрадення чи нестачі підривача дистанційної жії УЗРГМ промислового виготовлення та корпусу пострілу осколкової гранати ВОГ-17 не виявлено. (т.1 а.с. 60)
- Висновком судово-психіатричного експерта №142 від 01.10.2024 року, згідно якого ОСОБА_4 , 1998 р.н., у період інкримінованого йому правопорушення виявляв ознаки психічного розладу у вигляді розладу адаптації зі змішаними порушеннями емоцій та поведінки; ознак тимчасово хворобливого стану психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 , 1998 р.н., також виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу адаптації зі змішаними порушеннями емоцій та поведінки. Тому він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.1 а.с. 182-197)
- поясненнями свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює на посаді заступника командира батальйону УПП в Запорізькій області. 07.02.2024 року близько 14:00 год., на службовий планшет надійшов виклик, що на лавці, за адресою: Запоріжжя, пр. Соборний 183 театр «Глінка» перебуває людина у військовій формі з предметом, схожим на гранату. Він разом з напарником ОСОБА_7 прибули на даний виклик. Зліва від театру сидів чоловік на лавці у камуфляжній формі. Вони підішли до нього, стали запитувати хто він і що робить. Пояснити нічого цей чоловік не міг, мова була млява. Він мав пластикову пляшку, з якої був запах спирту, він пояснив, що пив спирт. Під час поверхневого огляду особи, який вони провели згідно ЗУ «Про Національну поліцію», у кармані чоловіка було виявлено предмет, схожий на гранату. Це був пристрій з двох предметів, в одному кармані куртки був предмет схожий на запал, в іншому кармані предмет схожий на ВОГ1. Викликали слідчо-оперативну групу. Приїхала піротехнічна група, встановили що це снаряд від ВОГ підствольна гранатометна граната. Все фіксувалось на боді камери його та напарника. Після прибуття СОГ займалися охороною громадського порядку, допомагали в пошуках понятих. Зателефонували командиру вказаної особи, він повідомив що солдат самовільно залишив частину. Також зателефонували його дружині і родичам. Приїхала мати його дружини. Згідно наказу №50 про співпрацю СОГ і УПП, вони підпорядковуються СОГу коли вони приїжджають на місце пригоди. За вказівкою СОГу, вони привезли обвинуваченого до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
- поясненнями свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона є тещею обвинуваченого ОСОБА_4 . В день, коли відбулись вказані події, їй зателефонував невідомий номер, запитали чи знає вона ОСОБА_9 , вона відповіла що знає. Їй повідомили, що йому погано і необхідно прийти до концертного залу «Глінки». Вони проживають недалеко на вул. Фанатській. Коли вона прийшла туди, побачила на лавці свого зятя, він не був агресивний. Її запитали чи відомо їй, що в нього наявна граната. Вона розповіла працівникам поліції, що він приїхав до них додому, поводив себе дивно, забився у куток, плакав всю ніч, не їв, сказав що місяць не їсть та не спить. Оскільки він проходить військову службу, вона повідомила йому, що в нього є доба щоб повернутися, до лікаря вони не потрапили. Він вийшов зранку о 10 - 11 годині. Потім, на місці події, підійшли чоловіки у камуфляжі, сказали, що його забирають до лікаря. Їй зателефонували вже після 23 години і сказали забирати його на ВСП, на вул. Анголенко. Вона викликала таксі і поїхала його забирати на ВСП. Там їй повідомили, що у ОСОБА_10 0,3 проміле алкоголю, але ознак сп'яніння вона не бачила. Після того як їй повідомили, що у нього була граната, вона почала переживати за себе і свою доньку. Наступного дня, зранку вона повезла його на ВСП, однак їй сказали що його потрібно до лікаря, в госпіталь. Його там оглянули і направили до психіатричної лікарні. Вона відвідувала його в психіатричній лікарні, через декілька тижнів, він став розмовляти і повідомив, що до нього приїздив слідчий. Тоді стало відомо про відкрите кримінальне провадження. Після того як почались судові засідання, у нього була спроба самогубства, він пояснив, що не бачить виходу.
- поясненнями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що у лютому або березні, дати вона точно не пам'ятає, вона разом зі своєю колегою йшла з роботи, біля концертного залу імені «Глінки» сидів хлопець, він був у шапці, у військовому одязі. Там було багато поліцейських, проводилась відео фіксація всього. Поліція попросила їх бути понятими, на що вони погодились. Вони підійшли на хлопця, він сидів пригнічений, на лавочці лежали дві металеві речі, як сказали їм, що це розкладена граната. Однак вона не розбирається в зброї, що це саме розкладена граната, їй відомо зі слів поліцейських. Потім вони ставили свої підписи на документах. Хлопець, який тоді сидів на лавочці схожий на обвинуваченого, але точно вона впізнати не може. Чи були там військові , вона вже не пам'ятає.
- поясненнями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні в режимі ВКЗ пояснив, що працює у патрульній поліції, номер екіпажу 0012. 07.02.2024 року, вони з напарником отримали виклик, прибули на місце виклику десь о 14-20. В районі концертного залу імені Глінки, на лавці сидів громадянин, який наразі обвинувачується у вчинені злочину. Вказаний чоловік був у стані алкогольного сп'яніння, повідомив їм, що є військовослужбовцем, приїхав додому у відпустку, психологічний стан його був нестабільний, чоловік плакав та зривався. Для власної безпеки вони почали проводити поверхневу перевірку. Під час поверхневого огляду було виявлено корпус гранати та запал у тактичних штанах. Вони з напарником викликали СОГ і дальше вже ним займалася слідча група. Також вони доповіли про вказаний випадок командиру обвинуваченого, який повідомив що він самовільно покинув місце служби.
Крім цього в судовому засіданні були досліджені і інші документи, але при їх дослідженні було встановлено, що вони будь якого доказового характеру стосовно вчиненого кримінального правопорушення в собі не містять.
Витяг з ЄРДР №12024082050000254 від 07.02.2024 року за ч. 1 ст.263 КК України (т.1 а.с. 36)
Рапорт відповідно до якого, 07.02.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що у АДРЕСА_3 на лавочці сидить чоловіку військовій формі, можливо має при собі гранату. (т.1 а.с. 37)
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 11.09.2022 щодо ОСОБА_4 про зарахування до частини. (т.1 а.с. 62)
Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 11.09.2022 щодо ОСОБА_4 про виключення з котлового забезпечення. (т.1 а.с. 63)
Службова характеристика на ОСОБА_4 , навідника 5 мінометного відділення МВ РВП 2 ДШБ військової частини НОМЕР_1 . (т.1 а.с. 64)
Лист КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР слідчому Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області від 01.03.2024 №1079, що ОСОБА_4 з 08.02.2024 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з діагнозом - посттравматичний стресовий розлад. (т.1 а.с. 71)
Довідка до акту медико-соціальною експертною комісією видана ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вона є інвалідом першої групи, інвалід з дитинства та потребує постійного стороннього догляду. (т.1 а.с. 34-35)
Постанова про проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 07.03.2024 року (т.1 а.с. 178-181)
Лист Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, що речові докази, а саме підривач УЗРГМ-2 та корпус бойової гранати пострілу ВОГ-17, які зберігаються у Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, надати на дослідження під час розгляду справи в суді не є можливим, оскільки вони є вибухонебезпечними, і становлять загрозу для учасників розгляду справи, а також потребують транспортування спеціальними засобами. Крім того, повідомляють, що зазначені речові докази можуть бути надані з метою дослідження в ході проведення виїзного судового засідання в спеціально облаштованому приміщенні із залученням співробітників вибухово-техніків з дотримання заходів безпеки. (т.1 а.с. 204)
Довідка військово-лікарської комісії від 02.10.2023 року, що солдат ОСОБА_4 є обмежено придатний до військової служби. (т.1 а.с. 215)
Довідка КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 01.03.2024 №1079, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР з 08.02.2024 по 01.03.2024. (т.1 а.с. 226)
Довідка КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР від 06.09.2024 №1079, що ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Обласний клінічний заклад з надання психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» ЗОР з 24.08.2024 по 08.09.2024. (т.1 а.с. 224)
Розглядаючи кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Також, докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит;
Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Захисник ОСОБА_5 звертала увагу суду, що їй не було надані для огляду речові докази та в судове засідання під час розгляду даного кримінального провадження прокурором не були доставлені речові докази для огляду.
Відповідно до ч. 2 ст.357 КПК України передбачено, що огляд речових доказів, які не можна доставити в судове засідання, за необхідності проводиться за їх місцезнаходженням.
Згідно Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125, зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС), Служби безпеки України (далі - СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах.
Суд звертає увагу, що прокурором в судовому засіданні було надано Лист Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, що речові докази, а саме підривач УЗРГМ-2 та корпус бойової гранати пострілу ВОГ-17, які зберігаються у Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, надати на дослідження під час розгляду справи в суді не є можливим, оскільки вони є вибухонебезпечними, і становлять загрозу для учасників розгляду справи, а також потребують транспортування спеціальними засобами. Крім того, повідомляють, що зазначені речові докази можуть бути надані з метою дослідження в ході проведення виїзного судового засідання в спеціально облаштованому приміщенні із залученням співробітників вибухово-техніків з дотримання заходів безпеки.
Однак жодна із сторін не заявила суду клопотання про огляд даних речових доказів, за їх місцезнаходженням із залученням співробітників вибухово-техніків з дотримання заходів безпеки.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положенні ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 , за ч.1 ст.263 КК України, як придбання, зберігання, носіння вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
Відповідно до ст. 12 КК України, скоєний ОСОБА_4 , злочин за ч.1 ст.263 КК України відносяться до тяжкого злочину.
ОСОБА_4 раніше не судимий, військовослужбовець, якого визнано обмежено придатним до військової служби, має постійне місце проживання, одружений, має дружину інваліда 1 групи, яка потребує постійного стороннього догляду, на диспансерному обліку в наркологічному диспансері не перебуває, проходив стаціонарне лікування в психіатричному закладі, свою вину в вчиненні даного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його сімейний стан, має дружину інваліда 1 групи, яка потребує постійного стороннього догляду, обставину що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням відношення обвинуваченого до вчиненого злочину, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого буде необхідним та достатнім для його виправлення, досягнення інших цілей покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Процесуальні витрати за проведення судової експертизи №СЕ-19/108-24/2633-ВТХ від 13.02.2024 рокуу розмірі 3786,40 грн., на підставі ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 , на користь держави.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст..368-371, 373-376, 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 , періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи у розмірі 3786,40 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 40 коп.)
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази: корпус бойової гранати пострілу ВОГ-17 та бойовий уніфікований підривач дистанційної дії УЗРГМ-2, які передані на відповідальне зберігання до камери схову Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області, квитанція №073 від 21.02.2024 - знищити.
диск DVD-R - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1