Єдиний унікальний номер № 333/2658/25
Провадження № 1-кп/333/625/25
19 травня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, кримінальне провадження, яке 02.03.2025 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025082050000431, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участі прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 , -
На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження на стадії підготовчого провадження. Під час підготовчого судового засідання обвинувачений заявив клопотання про закриття кримінального провадження, відносно нього на підставі ст. 46 КК України, в зв'язку з примиренням з потерпілою та відшкодуванням їй моральної і матеріальної шкоди. Потерпіла також клопотала перед судом про закриття зазначеного кримінального провадження в зв'язку з примиренням із обвинуваченим, пояснивши, що вони дійшли згоди з приводу скоєного і вона не має до нього претензій матеріального та морального характеру.
Прокурор не заперечував проти закриття кримінального провадження в зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілої. Вважав за можливе звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності в зв'язку з примиренням з потерпілою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, в межах вирішуваного питання, суд висновує наступне.
Частиною четвертою статті 286 КПК України визначено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до обвинувального акта, 01.03.2025, приблизно о 16 год. 50 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частини Прибережної Автомагістралі зі сторони вул. Привокзальної в напрямку вул. Дніпровської в м. Запоріжжі. В салоні автомобіля «Renault Kangoo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в якості пасажирів перебували ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та малолітня ОСОБА_7 2015 р.н.
Попереду, у попутному з водієм ОСОБА_3 напрямку, в межах середньої смуги здійснював рух технічно справний автомобіль «Opel Vivaro» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 .
Під час руху в районі будинку № 5 водій ОСОБА_9 , виявивши на смузі свого руху перешкоду у вигляді трупу собаки, здійснив вимушену зупинку керованого ним транспортного засобу в межах смуги зазначеного напрямку та, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію відповідно до вимог ПДР України - почав здійснювати заходи спрямовані на звільнення проїзної частини шляхом переміщення перешкоди на узбіччя.
В свою чергу водій ОСОБА_3 , маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для свого руху у вигляді автомобілю «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який непорушно стояв на проїзній частині з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, своєчасних заходів зниження швидкості керованого ним автомобіля, аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, відповідних заходів не вжив, внаслідок чого передньою лівою частиною кузову допустив наїзд на задньою правою частиною кузову автомобіля «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, відповідно до яких:
- п. 12.3: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди».
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зі змінами та доповненнями, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
В діях ОСОБА_10 порушень Правил дорожнього руху не вбачається.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий крайовий перелом променевої кістки лівого передпліччя, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров'я більш, як 21 доба; пасажири ОСОБА_6 та малолітня пасажир ОСОБА_7 отримали легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Зі змісту вказаної статті слідує, що необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності є примирення сторін, тобто законом встановлено факт прощення потерпілим кривдника, що заподіяв йому шкоду, досягнення з ним згоди та миру. Результатом цього є угода між ними, відповідно до якої потерпілий не наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності винної особи, а остання відшкодовує завдані нею збитки або усуває заподіяну шкоду.
Крім того, зі змісту ст.46 КК України вбачається, що передумовою звільнення від кримінальної відповідальності може бути лише такий необережний нетяжкий злочин, яким шкода заподіяна певному потерпілому, тобто фізичній особі, якій заподіяна моральна, матеріальна, або фізична шкода і яка визнана потерпілою відповідно до ч.2 ст.55 КПК України.
При вирішенні клопотання, суд враховує, що ст.46 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні щодо кола осіб чи конкретних складів злочину за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування, а відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", за наявності передбачених у ст.46 КК України підстав, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Згідно зі статтями 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину (див., наприклад постанова Верховного Суду від 29 липня 2021року у справі № 552/5595/18).
Згідно ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, відповідно до якої, кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_3 є раніше не судимою особою, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є необережним нетяжким злочином, у тверезому стані, примирився з потерпілою і на час розгляду кримінального провадження повністю відшкодував завдані ним збитки, суд, переконавшись у добровільності їх позиції, які розуміють роз'яснені їм наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України, вважає за необхідне клопотання обвинуваченого і потерпілої задовольнити та звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілою, та на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закрити.
Питання про речові докази в кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України. В зв'язку із закриттям кримінального провадження, підстави для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат відсутні. Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає скасуванню у відповідності до положень ч.4 ст. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49 КК України, ч.2 ст.284, ст.ст.285, 286, 288 КПК України, -
Клопотання обвинуваченого та потерпілої про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України в зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження, яке 02.03.2025 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025082050000431, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити, у зв'язку із звільненням його від кримінальної відповідальності.
Скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 05.03.2025 у справі № 334/1761/25 (провадження № 1-кс/334/614/25, № 1-кс/334/613/25) на транспортні засоби: "Renault Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1 , та "Opel Vivaro", д.н.з. НОМЕР_3 .
Речові докази: транспортні засоби: "Renault Kangoo", д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_11 , "Opel Vivaro", д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_12 , та передані на відповідальне зберігання до майданчика тимчасового тримання ГУНП в Запорізькій області - повернути їм як їх власникам.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом 7 днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку оскарження ухвали, якщо її не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1