Справа № 305/534/25
Провадження по справі 2/305/339/25
15.05.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ємчука В.Е.
за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Репарюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рахівська районна державна нотаріальна контора, Богданська сільська рада про зняття обтяження з нерухомого майна,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Репарюк Олеся Василівна, звернулися в суд з позовом до Рахівської державної нотаріальної контори про зняття обтяження з нерухомого майна, обґрунтовуючи позов тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . Під час державної реєстрації права власності на вищевказаний будинок, позивачам стало відомо про те, що на їхній будинок накладено обтяження зареєстроване 11.10.2006 за №3872377 Рахівською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н від 26.04.1985, Рахівського відділення Держбанку, власник ОСОБА_4 , додаткові дані: архівний номер: 4284888LVOV37, архівна дата: 30.08.2003, дата виникнення: 26.04.1985, № реєстру: 539048-2772, внутр. № F901D43F29F42C303732, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №347966955 від 26.09.2023. Однак, громадянка ОСОБА_4 , на ім'я якої зареєстроване обтяження, жодного відношення до належного позивачам, житлового будинку АДРЕСА_1 , не має. Згідно з погосподарською книгою №01 на 1996-2000 роки, належний позивачам житловий будинок, який побудований в 1991 році, мав номер 49. При впорядкуванні адресного господарства станом на 2023 рік, цьому житловому будинку присвоєно адресу АДРЕСА_1 . Окрім того, станом на 1985 рік, житловий будинок у АДРЕСА_1 , належав покійній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла у 2023 році, та являлася матір'ю покійної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла у 2020 році, та була зареєстрована в даному житловому будинку, а власний житловий будинок ОСОБА_4 почала будувати в 1985 році, якому було присвоєно адресу - АДРЕСА_2 , який згодом та по цей час перенумеровано на Луги № 49. Крім того, ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 власний будинок побудували у 1991 році, якому спочатку було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_3 , у зв'язку зі зміною номерів будинків в 1996-2000 роках присвоєно нову адресу АДРЕСА_4 . У 2011 році при впорядкуванні адресного господарства станом на 2024 рік житловому будинку Позивачів присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 . Також, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали будувати власний житловий будинок тільки в 1991 році, свідчить й копія будівельного паспорта від 1992 року. З наведеного вище слідує, що на момент накладення оскаржуваного обтяження, а саме 1985 рік, житлового будинку, належного позивачам, а саме будинку за теперішньою адресою АДРЕСА_1 взагалі ще не існувало, так як їх будинок побудований у 1991 році. Обтяження накладено взагалі на інший будинок, який на той момент належав нині померлій ОСОБА_5 та в якому на той час проживала та була зареєстрована її дочка, яка являлася боржником - ОСОБА_4 . Обтяження на житловому будинку позивачів існує помилково, яке з'явилось внаслідок зміни нумерації будинків. Намагаючись зняти вказане обтяження з належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки це перешкоджає вільно володіти і розпоряджатися ним, як власністю, вони звернулися із відповідною заявою до Рахівської державної нотаріальної контори. Однак, завідувачка Рахівською державною нотаріальною конторою Пріц О.І. їм в цьому відмовила з підстав, що згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 5.1 п.5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики за рішенням суду або в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус Держбанку СРСР безпосередньо перед розпадом СРСР визначався Законом СРСР «Про державний банк СРСР» № 1828-1 від 11.12.1990 року і Законом СРСР «Про банки і банківську діяльність» № 1829-1 від 11.12.1990 року.20 березня 1991 року було прийнято Закон Української РСР № 872-ХІІ «Про банки і банківську діяльність» та постанову Верховної Ради України № 873-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність», за якими Верховною Радою України Український республіканський банк Держбанку СРСР було оголошено власністю України і на його базі створено Національний банк України. На адвокатський запит №23 від 11.07.2024 щодо правонаступництва прав та обов'язків Держбанку СРСР із Національного банку України надійшов лист за № 23, з якого вбачається, що Постановою Президії Верховної Ради України від 07.10.1991 №1605-ХІІ затверджено статут Національного банку України, в якому не визначалось правонаступництво Національного банку України. З огляду на зазначене, Український республіканський банк Держбанку СРСР не має правонаступників. Станом на 24.07.2024 Державний реєстр банків не містить відомостей про банк, який став правонаступником Держбанку СРСР, у тому числі Рахівського відділення Держбанку СРСР. Документи (справи) про заборону обтяження на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке було накладено відповідно до повідомлення б/н від 26.04.1985 Рахівського відділення Держбанку СРСР в описах архівних справ колишнього Управління Національного банку України в Закарпатській області не зазначені та на архівне зберігання до Національного банку України не передавалися. Отже, з цієї ж відповіді вбачається, що інших правонаступників Рахівське відділення Держбанку не має. Також, проведеним вивченням нормативних документів, що супроводжували ліквідацію Держбанку СРСР виявлено, що 02 грудня 1990 року Верховною Радою РФСР був прийнятий Закон «Про Центральний банк РРФСР», постановою Верховної Ради РРФСР № 1917-Iвід 22 листопада 1991 року Центральний банк РРФСР оголошений єдиним на території РСФСР органом державного грошово-кредитного та валютного регулювання економіки республіки. Цією ж постановою Центральному банку РРФСР наказувалося до 1 січня 1992 р. ухвалити у своє повне господарське відання і управління матеріально-технічну базу та інші ресурси Держбанку СРСР, мережу його установ, підприємств і організацій. 8 грудня 1991 року - було підписано Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, відповідно до ст. 14 якої діяльність усіх органів колишнього Союзу РСР припинено 20 грудня 1991 року. Постановою президії Верховної Ради РРФСР за № 2066-I Державний банк СРСР був «упразднен», всі його активи і пасиви, а також майно на території РРФСР передані Центральному банку РРФСР (Центробанку російської федерації). Цей же Центральний банк РРФСР (Центробанк російської федерації) є правонаступником Державного банку СРСР - але лише в частині зобов'язань Державного банку РРФСР. Виходячи із наведеного, єдиний суб'єкт, який мав право ініціювати і зняти вказане обтяження у позасудовому порядку - Український республіканський банк Держбанку СРСР, надати повідомлення про погашення позики (кредиту) не може в силу його ліквідації. Згідно з вищевказаним архівним записом про заборону відчуження особою, майно, права якої обтяжуються, вказано ОСОБА_4 , тобто як власника. Однак із запису заборони не можна достеменно визначити, на підставі чого були зроблені записи, які саме правовідносини існували між ОСОБА_4 та Рахівським відділенням Держбанку. Виходячи з наведеного, єдиний суб'єкт, який мав право ініціювати і зняти вказане обтяження у позасудовому порядку - Рахівське відділення Держбанку, надати повідомлення про погашення позики (кредиту) не може внаслідок його ліквідації. Отже, з моменту ліквідації Рахівського відділення Держбанку та за відсутності будь-якого з його правонаступників, підстава для продовження існування обтяження за № 3872377 у вигляді заборони (архівний запис) на майно ОСОБА_4 , яке було здійснене на підставі повідомлення Рахівського відділення Держбанку б/н від 26.04.1985, відпала, тому така порушує право позивачів вільного та безперешкодного користування належним їм житловим будинком, позбавляє можливості реалізувати свої права, встановлені законодавством. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості перед Рахівським відділенням Держбанку не мають, обтяження на їх будинок АДРЕСА_1 є безпідставним та порушує їхні права, як власників, вільно користуватися та розпоряджатися цим нерухомим майном, вирішити даний спір в досудовому порядку не можливо, оскільки Рахівське відділення Держбанку припинило свою діяльність внаслідок ліквідації, тому з метою захисту законних прав щодо вільного та безперешкодного користування житловим будинком АДРЕСА_1 просили зняти обтяження у вигляді накладення заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, з житлового будинку АДРЕСА_1 . Скасувати і виключити запис про проведену державну реєстрацію обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 3872377, зареєстрована 11.10.2006 16:12:38 за №3872377 реєстратором: Рахівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення б/н від 26.04.1985, Рахівське відділення Держбанку, об'єкт обтяження: будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_4 ; додаткові дані: архівний номер: 4284888LVOV37, архівна дата: 30.08.2003, дата виникнення: 26.04.1985, № реєстра 539048-2772, внутр.№ F901D43F29F42C303732 та стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_6 - 8605, 60 (вісім тисяч шістсот п'ять) гривень 60 копійок судових витрат, що складаються з 605,60 грн витрати по сплаті судового збору та 8000 гривень витрати за професійну правову допомогу.
Ухвалою Рахівського районного суду від 24.02.2025 було відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та запропоновано Відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Під час підготовчого засідання позивачі відмовилися від стягнення з Відповідача судових витрат Позивачі відмовилися.
Ухвалою суду від 26.03.2025 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Репарюк О. В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просять зняти обтяження, яке накладено фактично на їх будинок, оскільки він жодного відношення до боргу ОСОБА_4 , ОСОБА_6 не мав, вони не являються їх спадкоємцями, а арешт накладений на їх будинок порушує їхнє право на вільне та безперешкодне володіння своїм майном. Вважають, що внаслідок перенумерації будинку склалася така ситуація, яка унеможливлює зняття обтяження з їхнього майна без рішення суду.
Відповідач, ОСОБА_3 відзиву на позов у визначений судом строк не подав, в судове засідання не з'явився повторно, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та дату, час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що Відповідач у встановлений законом строк відзив не подав, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав №347976640 та №347976942 від 26.09.2023.
На будинок Позивачів накладено обтяження зареєстроване 11.10.2006 за №3872377 Рахівською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н від 26.04.1985, Рахівського відділення Держбанку, власник ОСОБА_4 , додаткові дані: архівний номер: 4284888LVOV37, архівна дата: 30.08.2003, дата виникнення: 26.04.1985, № реєстра: 539048-2772, внутр. № F901D43F29F42C303732, що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №347966955 від 26.09.2023.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області №412 від 10.10.2024 , згідно з погосподарською книгою №01 на 1996-2000 роки, належний позивачам житловий будинок, який побудований в 1991 році, мав номер 49. При впорядкуванні адресного господарства станом на 2023 рік, даному житловому будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .
Окрім того, згідно з довідкою виконавчого комітету Богданської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області №90 від 25.03.2024, станом на 1985 рік, житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав покійній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла у 2023 році, вона являлася матір'ю покійної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла у 2020 році, та була зареєстрована в даному житловому будинку, а власний житловий будинок ОСОБА_4 почала будувати у 1985 році й було присвоєно адрес АДРЕСА_2 , який згодом та по цей час перенумеровано на Луги № 49.
Крім того, ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 , власний будинок побудували в 1991 році, якому спочатку було присвоєно поштову адресу АДРЕСА_3 , у зв'язку зі зміною номерів будинків у 1996-2000 роках присвоєно адресу АДРЕСА_4 . У 2011 році при впорядкуванні адресного господарства станом на 2024 рік цьому житловому будинку присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .
Також, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали будувати власний житловий будинок лише у 1991 році, свідчить копія будівельного паспорта від 1992 року.
Згідно з довідкою Богданської сільської ради №984 від 10.09.2024 у житловому будинку АДРЕСА_4 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ) проживає син ОСОБА_3 (діти спадкоємців належать до першої серги спадкування за законом 1261 ЦК) та внучка ОСОБА_7 .
З наведеного слідує, що на момент накладення оскаржуваного обтяження, а саме 1985 рік, житлового будинку, належного позивачам, а саме будинку за теперішньою адресою АДРЕСА_1 взагалі ще не існувало, оскільки їх будинок побудований у 1991 році. Обтяження накладено взагалі на інший будинок, який на той момент належав нині померлій ОСОБА_5 та в якому на той час проживала та була зареєстрована її дочка, яка являється боржником - ОСОБА_4 .
Отже, обтяження на житловому будинку позивачів існує помилково, яке з'явилось внаслідок зміни нумерації будинків.
Завідувачка Рахівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_8 відмовила позивачам у знятті обтяження з їхнього будинку, оскільки згідно зі ст. 74 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 5.1 п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом, що підтверджено листом №83/01-16 від 04.06.2024.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою (пункт 1 частини першої статті 593 ЦК України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України).
Обміркувавши вказані норми, суд зауважує, що:
укладення договору застави (іпотеки) або її виникнення на основі рішення суду чи при наявності юридичних фактів, вказаних в законі, зумовлює виникнення між заставодержателем і заставодавцем додаткового (акцесорного) зобов'язання відносно до основного, забезпеченого заставою (іпотекою). З огляду на похідний характер застави (іпотеки), виконання забезпеченого заставою основного зобов'язання або його припинення з інших підстав припиняє право застави (іпотеки);
стаття 609 ЦК України присвячена такій підставі припинення зобов'язання як ліквідація юридичної особи. Під ліквідацією розуміється спосіб припинення юридичної особи без правонаступництва. Юридична особа є такою, що припинена, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п'ята статті 104 ЦК України). Ліквідація для юридичних осіб призводить по своїй суті до аналогічних правових наслідків, що і смерть фізичної особи, тобто, обумовлює припинення правоздатності юридичної особи. Замість припиненої юридичної особи не виникає іншої юридичної особи, яка наділяється її майном;
зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи як за добровільного, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов'язання.
У даній справі встановлено, що обтяження на будинок позивачів було накладено Рахівською державною нотаріальною конторою за повідомленням б/н від 26.04.1985 року Рахівського відділення Держбанку.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України як 1963 року, яке діяло на момент виникнення даних правовідносин, так і норм чинного цивільного кодексу України позика - це можливість отримати кошти на будь-які цілі чи майно у користування певний термін абсолютно безкоштовно чи під невеликий відсоток користування.
Як вбачається з відповіді Національного Банку України №14-0004/56600 від 25.07.2024 на адвокатський запит Український республіканський банк Держбанку СРСР, у тому числі Рахівського відділення Держбанку СРСР правонаступників не має. Документи про заборону обтяження на нерухоме майно ОСОБА_4 , яке було накладено відповідно до повідомлення б/н від 26.04.1985 року Рахівського відділення Держбанку СРСР в описах архівних справ колишнього Управління НБУ в Закарпатській області не зазначені та на архівне зберігання до НБУ не передавалися.
Отже, Український республіканський банк Держбанку СРСР ліквідований без правонаступництва.
Суд звертає увагу, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусового порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв'язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.
Суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про скасування заборони (обтяження) мав би бути Держбанк, діяльність якого припинена без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення заборони у статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його майно, адже хоч вони користуються ним в повному обсязі як власники, проте позбавлені можливості розпоряджатися ним.
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (така правова позиція неодноразово була викладена у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
З урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця - Держбанку за зобов'язаннями між останнім та ОСОБА_9 і ОСОБА_6 , існують підстави для висновку про припинення зобов'язань останніх, та внаслідок цього припинення заборони на майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що було накладене державним нотаріусом за повідомлення Держбанку від 26.04.1985 року, адже ця заборона порушує право позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вільного та безперешкодного користування належним їм житловим будинком, позбавляє можливості реалізувати свої права, встановлені законодавством.
Питання про стягнення судових витрат позивачем не ставилося.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Зняти обтяження у вигляді накладення заборони відчуження об'єкта нерухомого майна, 3 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Скасувати і виключити запис про проведену державну реєстрацію обтяження: заборона (архівний запис); реєстраційний номер обтяження: 3872377, зареєстрована 11.10.2006 16:12:38 за №3872377 реєстратором: Рахівська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення б/н від 26.04.1985, Рахівське відділення Держбанку, об'єкт обтяження: будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_4 ; додаткові дані: архівний номер: 4284888LVOV37: архівна дата: 30.08.2003, дата виникнення: 26.04.1985 № реєстру 539048-2772, внутр. № F901D43F29F42C303732.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Відомості про учасників провадження:
Позивачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Представник позивача: адвокат Репарюк Олеся Василівна, ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканець АДРЕСА_4 ;
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору :
Рахівська районна державна нотаріальна контора Закарпатської області, ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 02883989, п.і. 90600, м. Рахів, вул. Миру, 1, Закарпатської області.
Богданська сільська рада Рахівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04351469, с. Богдан, вул. Шевченка, 114, Рахівськогорайону, Закарпатської області.
Повний текст рішення виготовлено 22.05.2025.
Суддя: В.Е. Ємчук