13 травня 2025 року
м. Харків
справа № 635/8459/24
провадження № 22-ц/818/906/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Тичкової О.Ю.,
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- ОСОБА_2 , Безлюдівська селищна рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Безлюдівської селищної ради про визнання права користування житловим приміщенням на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2024 року у складі судді Бондаренко І.Е.,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання права користування житловим приміщенням та скасування рішення про зняття особи з зареєстрованого місця проживання.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що її зняття реєстрації місця проживання було здійснено протиправно. ОСОБА_1 проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 все життя та проживає в даний час. Місця проживання було зареєстроване за вказаною адресою, проте згідно витягу з реєстру Безлюдівської територіальної громади від 24.07.2024 №2024/00882486 ОСОБА_1 знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В позовній заяві вказала, що від відповідачки ОСОБА_2 особисто відомо, що зняття позивача з реєстрації відбулось на підставі її заяви як власника будинку до органу Безлюдівської селищної ради. З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 просила скасувати рішення органу реєстрації та визнати за нею право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що визнання права користування житловим приміщенням є похідною вимогою від вимоги про скасування рішення державного органу реєстрації, тому справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з рішеннями суду , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи просила рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов до помилкового висновку, що справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства . Зазначає, що доведення незаконності зняття позивача із зареєстрованого місця проживання залежить від доведення наявного у неї права користування житловим приміщенням, тому позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням та скасування рішення органу реєстрації про зняття позивача із зареєстрованого місця проживання пов'язані між собою підставами виникнення права на позов. Таким чином між сторонами у справі існує спір про право, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Водночас, у порядку цивільного судочинства розглядаються, зокрема, спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного житлового фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо).
Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування житловим будинком за адресою : АДРЕСА_1 . . Позивач оскаржує дії відповідача щодо зняття її з місця реєстрації проживання без її згоди у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 звернулась до Безлюдівської селищної ради з заявою про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місяці проживання.
Таким чином у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, право позивача на користування житловим будинком. Позов пред'явлено до двох відповідачів, один з яких є власником житоорвого будинку, а другий - є органом, який виконує свої обов'язки щодо реєстрації місця проживання у відношенні з ОСОБА_1 .
Отже, предметом спірних правовідносин є право користування житловим будинком за вказаною адресою, а вимоги до Безлюдівської селищної ради є похідними від них.
Крім цього сам по собі спір про поновлення реєстрації місця проживання позивачів не може впливати на майнові права та інтереси останніх та власника житлового будинка, тому, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, спір у дійсній справі має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 і підстав для відступу не вбачається.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа №820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа №161/20662/18) зроблено висновок про те, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково застосував положення п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Згідно п.7 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381- 384, 389 - 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2024 року - скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук